20. Літературна доба і особистість письменника у листах Михайла Коцюбинського

Епістолярій Михайла Коцюбинського – яскравий зразок не тільки творчої палітри листування, а й глибокого естетичного та психологічного портрету. Саме його естетичні та політичні погляди є невичерпним джерелом для аналізу його листування. Серед листів Михайла Коцюбинського збереглися листи до 101 адресата, серед яких Іван Франко, Володимир Шухевич, Борис Грінченко, Осип Маковей, Панас Мирний, Наталя Кобринська, Олена Пчілка, Микола Вороний, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Дмитро Яворницкий, Любовь Яновська, Іван Нечуй-Левицкий, Михайло Старицький, Лесь Мартович, Андрій Чайковский, Володимир Короленко, Олександра Косач, Лев Толстой, Микола Лисенко, Богдан Лепкий, Христя Алчевська, Евген Чикаленко, Альфред Єнсен, Федор Вовк, Максим Горький, Ілля Гінцбург, Ганна Барвінок, Марія Заньковецька, Микола Сумцов, Олександр Кандиба, Михайло Рудницький, Павло Тичина та інші.

Листи Михайла Коцюбинського відрізняються своєю творчою основою, тобто листи дуже схожі на невеликі оповідання, оскільки насичені описами, деталями та внутрішніми переживаннями. Аналізуючи епістолярну спадщину Коцюбинського можна створити психологічний портрет письменника, а також листування є джерелом для аналізу творчості, оскільки письменник у своєму листуванні часто вдавався до творчих ескізів.

Ясна річ, не з усіма адресатами М. Коцюбинський був близький та однодумний, інколи спілкувався виключно на діловому рівні, в практичних літературних справах: видання альманахів та збірників, культурні заходи, друкування власних творів, перемовини щодо поширення книжок, оплати праці, їхнього перекладу на інші мови - в цьому разі географія листування розширювалася на Австрію, Німеччину, Польщу, Чехію, Росію, Швецію, ~ але все це дорогоцінні причинки до життєпису письменника, хоча в ширшого читача інтерес до такого ділового листування може бути й невеликий. Листування подає фактологічні дані до таких питань, як історія видання та поширення української книжки, з’являє й труднощі, з якими українська книжка пробивалася до свого споживача, розширення української книги в європейському культурному просторі, історію цензурних утисків, труднощі буття українського письменника в тому часі, адже мусив поборювати немало незлагод і пасток. Ще один аспект, який випливав з того: резонанс у читача від української книги, а передусім творів самого М. Коцюбинського. З листування Коцюбинського вимальовується картина активної видавничої діяльності, в яку вкладалося стільки сил і добрих сподівань. «Літературно-науковий Вісник», «Киевская старина», щоденна газета «Рада» - життєвий подвиг Євгена Чикаленка, найрізноманітніші альманахи, що їх укладали и в різних містах - Києві, Чернігові, Полтаві, Херсоні.

Листи до Ольги Кобилянської, наприклад, відкривають творчі пошуки письменника, оскільки його перехід від реалізму до модернізму позначився важким вибором: «Знаючи наші широкі круги читачів, що не знаходяться під впливом реалізму і сливе вороже відносяться до модерних напрямків літературних, ми не зважуємося давати такі речі, як Ваші...» (у листі мова йдеться про враження від твору «Земля») .

Листи Коцюбинського часто нагадують подорожні записки, з усіма прискіпливими деталями. Дослідники епістолярію М. Коцюбинського всі спільні в одному, що письменник був надзвичайно активним дописувачем і сумлінно ставився до оформлення листів. Він був дуже акуратний, і уважно описував кожну деталь. Тому деякі листи нагадують подорожні записи. Зокрема, С. Павличко вбачає у авторові пристрасного гурмана, і доходить висновку, що гастрономічна тема цікавить письменника понад усе: «Його найбільша насолода майже екстаз – їжа. От він у старовинній кав’ярні у Константинополі: «Ложусь на диван, подают мне сладкий ароматный кофе, горящий уголь для папирос. Лежу и наблюдаю. Эту своеобразную азиатскую жизнь». Гастрономічна тема це передусім деталі опису побуту, який здавна цікавив автора. «Його вабило все колоритне, локально-неповторне, земне, автентичне»

Також «роман у листах» має незаперечне історичко-біографічне значення. Тут можна знайти епізоди спілкування з українськими митцями, з важливими літературними та мистецькими постатями, такими як, В. Гінцург, Ф. Шаляпін та М. Горький. Всі персонажі листів постають у повному обсязі, з найменшим штрихування. Тобто, епістолографія письменника – важливе джерело для історичного опису важливих суспільних та політичних діячів.

До його листів можна віднести любовний дискурс Віра Дейша – Олександра Аплаксіна. Його листи – одна із перших спроб висловити почуття, адресовані конкретним людям. Як відомо, Віра Дейша – законна дружина Михайла Коцюбинського, а Олександра Аплаксіна – коханка. Саме це паралельне листування може дати відповіді на безліч записань, поіязних з епістолярною спадщиною митця. Наприклад, до Віри, Коцюбинськоий пише українською, а до Олексадри – російською, від пише часто абсолютно однакові листи обом, проте листи до дружини характеризуються механічністю, а до коханки чуттєвістю. Цікаво, лае в листах до Аплаксіною превалює еротика, а у листах до Віри – гастрономія.

Читаючи листи з-за кордону, не можна не звернути увагу на його органічну самосвідомість, яка майстерно вписується у європейський культурний простір. Він вільно спілкується з людьми різних національностей, в чому допомагає вроджений хист до мов. Так, М. М. Коцюбинський описує О. Аплаксіній своє найближче товариство на пароплаві – старий грек, кілька французів та італієць.

Митець часто ділиться у листах зі своїми найближчими друзями творчими задумами та сумнівами: «…так хочется услышать твоё мнение о том, что я написал; мне кажется что ты своей чуткой душой разъяснила б мои сомнения, мои затруднения, осветила б то, что ускользает, неясное, в моём воображении…» (Лист до Олександри Аплаксіної)

Деякі листи постають певними «епістолярними новелами» – зі своєю інтригою, сюжетом, настроєм, подається цікава топографія Чернігова, а також побутова рутина, у яку автор ніби вписаний, проте він повинен підкорятися заданим обставинам. Він ніби не може з них вирватися, і саме тому живе в своєму внутрішньому житті. У нього є лише два виходи втекти із реального життя – це літературна творчість і зустрічі з друзями. Читач одразу помічає схожість листів із літературним доробком митця. У листи потрапляють усі художні задуми автора, в той час як і епістолярій є безперервним джерелом для

Також у листах М. Коцюбинський певним чином моделює себе. Це загалом характерно для листування, передусім інтимного, це одна «з іманентних його характеристик», тим більше що автор листа є письменник, людина активно творча, що завжди перебуває у «силовому полі художнього мислення…». Творчий імпульс у цих листах – чинник постійний, він впливає на листа та безпосередньо на стосунки. Кожен лист письменника – це стан душі, це специфічний спосіб мисленнєвої активності.

Але фотографічне зображення існувало тільки ззовні: «Лицар дійсності, Коцюбинський не був її рабом. Залишаючись на ґрунті факту, умів знайти його смисл, звести окремі спостереження у фокусі художнього узагальненню. Дошукував філософського смислу звичаю, характеру, повір’я».

З листів Михайла Коцюбинського, особливо під час поїздок до Києва і Львова, на Капрі та на Гуцульщину, вимальовується досить переконливий психологічний портрет, який перегукується з тим, що подають спогади та свідки подорожей М. Коцюбинського. Автор листів був надзвичайно комунікабельною постаттю – його шанували у будь-якому товаристві. Його уваги потребують як земляки та однодумці, так і італійці, французи, та навіть цигани.

Проте саме Італія посідала значне місце в листах Коцюбинського, і загалом у його творчій біографії. Для нього це була насамперед художня реальність, яка ззовні відповідала усім внутрішнім потребам та особливостям письменника.

У цьому жарті значно більше правди, ніж, можливо, хотів сказати письменник. Так, справді, головна любов його життя, головна суперниця дружини, й коханої – це Література. Життєве покликання, єдине, що поглинало його всього.