Глосарій

Автономія – самоуправління, форма організації управління країною, регіоном, підприємством, за якої вони мають певні права і можливості самостійного прийняття господарських рішень.

Адаптаційні компоненти – це компоненти, які забезпечують контакти і активно – перетворюючі взаємозв'язки із середовищем.

Адаптація економічна – пристосування економічної системи до нових умов господарювання, способу та якості життя.

Апарат управління – органи, підрозділи, служби, які виконують функ-ції управління на певному ієрархічному рівні, тобто управляють країною, регіоном, окремим підприємством.

Безробітне населення – частина населення працездатного віку, тирча-сово незайнята в суспільно корисній діяльності, яка не заробляє доходів.

Безробіття – соціально – економічне явище, за якого частина праце-здатного населення безуспішно намагається знайти роботу, поповнює ре-зервну армію праці.

Будівельний комплекс – сукупність галузей матеріального вироб-ництва і проектно – пошукових робіт, які забезпечують капітальне будів-ництво або здійснюють інвестиції.

Бюджет – план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюють органи державної влади.

Валовий випуск – вартість національного продукту, створеного протягом певного періоду усіма задіяними чинниками національних продуктивних сил.

Відтворення населення – процес безперервної зміни поколінь.

Власність – сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, використання і розпорядження певним майном, капіталом, які здійснює власник.

Галузевий район – це територія з підвищеною концентрацією вироб-ництва продукції або послуг відповідної галузі, що характеризуються специ-фічними місцевими умовами, їх структурою, проблемами і перспективами розвитку, його територіальною організацією і положенням в системі між-галузевого господарського комплексу.

Галузі спеціалізації району – галузі промислового і сільськогоспо-дарського виробництва, що виготовляють товарну продукцію для обміну з іншими районами або для експорту в інші країни, які економічно доцільно розвивати в умовах певного району з найвищою ефективністю для економіки.

Галузь промисловості – це сукупність підприємств, подібних за приз-наченням продукції, технологіями, що застосовуються, використаною сировиною.

Галузь економіки – сукупність підприємств і організацій, об’єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці.

Гнучкі ціни – ціни, які швидко змінюються для встановлення рівнова-ги між попитом і пропозицією.

Господарська збалансованість – стан економіки, за якого національно – господарські пропорції перебувають в оптимальному до потреб і технологій співвідношенні й рівновазі.

Господарська стабільність – стан економіки, за якого ціни на товари, обсяг виробництва, рівень безробіття та інші показники незмінні (або зміни їх незначні) і не впливають на зміну соціального становища в країні.

Господарський механізм – система основних форм, методів і важелів використання економічних законів.

Громадянське суспільство – суспільство з розвинутою політичною демократією і соціально орієнтованою економікою; державно організована нація, для якої пріоритетним є принципи сповідування і дотримання загальнолюдських цінностей у сфері державотворення (правова держава), економічної свободи людини, розвитку національних і культурних надбань представниками різних етнічних груп людей.

Гроші – загальний еквівалент при обміні товарів і послуг, який є формою зв’язку учасників ринкових відносин.

Грошова база – сума готівки в обігу і банківських резервів.

Грошово – кредитна політика – сукупність рішень центрального бан-ку стосовно пропозиції грошей.

Девальвація – законодавче зниження курсу національної валюти пос-тановою центрального банку.

Держава правова – держава, конституція і закони якої захищають природні права і свободи людини на життя, працю, освіту, власність, підприємництво, пересування та ін.

Державна економічна політика – сукупність організаційних, право-вих та економічних заходів, які здійснює держава у сфері економічного роз-витку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей.

Державні закупівлі – сукупність придбаних державою товарів і послуг.

Державні заощадження – різниця між доходами і видатками держав-ного бюджету; додатнє сальдо бюджету.

Економіка перехідного періоду – економічна система, яка перебуває на етапі радикальних перетворень форм власності і способів виробництва на якісно нові.

Економічна категорія населення – група населення, об’єднана за пев-ними якісними ознаками здатності до праці, рівня професійної підготовки, складності виконання праці, зайнятості.

Економічна модель – спрощене відтворення економічного явища в обмежених, експериментальних формах у певних заданих умовах.

Економічний район – економічно цілісна частина території країни, якій властиві спеціалізація і комплексність господарства, де провідна роль повинна належати галузям ринкової спеціалізації.

Економічні закони – це об’єктивні закони розвитку суспільства, що визначають відносини в процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ та стійкі зв’язки між явищами економічного життя суспільства.

Економічно активне населення – працездатне населення, зайняте суспільно корисною діяльністю, яка приносить дохід.

Економічне районування – це метод систематизації інформації про територіальну організацію продуктивних сил і територіальні відмінності соціально-економічного життя країни. А також –процес поділу країни на економічні райони, які історично склалися в процесі розвитку і розміщення продуктивних сил, господарського освоєння території.

Економічно пасивне населення – це люди, які знаходяться на утриманні родини та суспільства (інваліди I та II груп, а також непрацюючі особи працездатного віку, якщо вони отримують пенсію на пільгових умовах).

Експорт – сукупність товарів, послуг та капіталів, вивезених за межі країни з метою продажу.

Ефективність – економічна, соціальна та екологічна результативність (ступінь досягнення відповідних цілей).

Ефективність економічна – співвідношення одержаних результатів і затрат праці та капіталу.

Ефективність соціальна – оцінка відповідності результатів господ-дарської діяльності основним соціальним потребам і цілям нації.

Загальне районування охоплює природу і все народне господарство певної країни зі всіма його галузями і зв'язками.

Закон – неминуче повторення певного фізичного чи суспільного яви-ща, не залежне від волі людини.

Закономірність – просторова модифікація економічного закону, яка виражає основні тенденції розміщення виробництва.

Закономірності розміщення продуктивних сил – об’єктивні, суттєві і сталі зв’язки між усіма елементами просторової організації продуктивних сил.

Закрита економіка – економіка, яка не бере участі у міжнародній торгівлі.

Заощадження – вільні кошти домашніх господарств, підприємств, дер-жави, які відображають рівень їх пропозиції на фондових ринках.

Запаси балансові – це запаси, які відповідають промисловим конди-ціям і які економічно доцільно використовувати.

Запаси забалансові – це запаси, які мають низьку концентрацію цін-них компонентів або складну технологію видобутку і переробки, тому, поки що їх недоцільно використовувати (але з часом таке використання можливе).

Запаси корисних копалин – це кількість мінеральної сировини, яка виявлена за допомогою геологічної розвідки. Їх поділяють на дві категорії – балансові та за балансові.

Засоби праці – це те, при посередництві чого людина впливає на предмети праці – обладнання, машини, енергетичні установки та ін.

Збалансованість економічного розвитку – досягнення кількісної та якісної відповідності між основними елементами господарської діяльності.

Зниження валютного курсу – зниження вартості певної валюти щодо інших валют на валютному ринку.

Знос основного капіталу – зменшення вартості основного капіталу у зв’язку з його фізичним і моральним зносом.

Зовнішньоекономічна діяльність – сфера економічної діяльності дер-жави, підприємств, фірм, організацій, тісно пов’язаних із зовнішньою торгів-лею, експортом та імпортом товарів, іноземними кредитами та капіталовкла-деннями, реалізацією спільно з іншими країнами проектів.

Зовнішньоекономічна політика – політика держави у сфері експорту, імпорту, залучення іноземного капіталу за кордоном, реалізації спільних науково – технічних, економічних та інших проектів.

Імпорт – сукупність ввезених з-за кордону товарів, послуг, капіталів.

Інвестиційна політика (політика капітальних вкладень) – сукуп-ність господарських рішень, які визначають основний напрям капітальних вкладень, заходи щодо їх концентрації у галузях пріоритетного розвитку.

Інтегральне районування відображає просторову взаємодію всіх компонентів загально географічних комплексів на певній території

Інтеграція економічна – процес зближення і поступового об’єднання певних економічних формувань (утворень).

Інтегрована господарська система – єдиний регіональний економіч-ний простір, який формується на основі тісних економічних взаємозв’язків між усіма елементами господарського комплексу.

Інтелект – рівень розумового розвитку людини, який дає змогу розпіз-навати навколишні явища природи і суспільства, самостійно пізнавати при-родні та суспільні закони, узагальнювати закономірності розвитку природних і суспільних процесів, створювати нові системи знань, виробництва, куль-тури, побуту тощо.

Інтелект національний – синтетичний показник розвитку нації та її інди-відів, який відображає рівень національного самоусвідомлення, гуманістич-них відносин, моралі, етики, естетики, ідеології, міжнародних зв’язків тощо.

Інфляція – знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю гро-шових знаків, які перебувають в обігу, суми цін товарів і послуг, що пород-жує стрімке зростання цін.

Інфраструктура, як категорія регіональної економіки, це сполучення діючих споруд, будівель, систем і інститутів, які необхідні для нормального функціонування як для виробництва, так і для життя населення визначеної території.

Капітал – 1) сукупність використовуваних у виробництві засобів, ус-таткування, будівель і споруд; 2) грошові засоби, призначені для придбання засобів виробництва, устаткування, будівель і споруд.

Капіталовіддача – вартість товарів, робіт і послуг, вироблена на оди-ницю вартості основного капіталу (наприклад, на 1 грн).

Капіталовкладення (інвестиції) – довгострокове вкладення капіталу в підприємства галузі економіки з метою збільшення нагромадженого капіталу та одержання прибутку.

Капіталовкладення в житлове будівництво – придбання нових бу-динків або помешкань для власного проживання чи здачі в оренду.

Капіталовкладення в запаси – збільшення розмірів запасів підпри-ємств на складах, включаючи основні та допоміжні матеріали, незавершену і готову продукцію.

Конкуренція – умови, за яких кількість продавців або підприємств на ринку настільки велика, що поведінка кожного з них не впливає на рівень цін.

Комбінування – форма організації виробництва, яка має такі пере-ваги: одержання економії на транспортних витратах; можливість комплекс-ного використання сировини, здійснення оперативного управління.

Кооперування –організований взаємозв’язок спеціалізованих під-приємств. Особливо широко використовується кооперування у машино-будуванні, де на його основі проводиться вся його складна продукція.

Кредит – позика в грошовій чи товарній формі на умові повернення і виплати відсотків за користування.

Критерій ефективності розміщення продуктивних сил – витрати, тоб-то їх мінімум при досягненні необхідних обсягів виробництва.

Локалізаційною, або економією, пов’язаною з місцем розташування, називається така економія, яка одержується в результаті концентрації підприємств однієї галузі у декількох крупних містах, центрах, де є у достатній кількості спеціалізована робоча сила, ринок збуту і різноманітні спеціалізовані види обслуговування виробництва.

Макроекономіка – наука, яка вивчає економіку як єдине ціле на основі дії об’єктивних економічних законів.

Мета прогнозування – створити науково обґрунтовані умови для сучасного і майбутнього регулювання соціально – економічного розвитку.

Мета розміщення продуктивних сил, як науки – всебічне (демогра-фічне, екологічне, економічне) обґрунтування перспективного та вдоскона-лення (оптимізація) сучасного розміщення продуктивних сил, підвищення соціально – економічної ефективності економіки регіонів.

Механізм державної економічної політики – система конкретних економічних важелів та організаційно – економічних засобів, за допомогою яких досягається її головна мета.

Міжнародна торгівля – торгівля між країнами, яку формують вивіз (імпорт) товарів і послуг та їх ввіз (експорт).

Міжнаціональний поділ праці – спеціалізація окремих країн на виробництві певної продукції чи наданні послуг, якими країни обмінюються.

Мікроекономіка – наука, яка вивчає діяльність окремих господарських суб’єктів: виробників і споживачів.

Мінеральні ресурси – це сукупність рудних і нерудних (у тому числі паливних) корисних копалин, які можуть бути використані при сучасному рівні розвитку продуктивних сил.

Населення – природно-історична спільність людей, яка формується і безперервно відтворюється в процесі виробництва і відтворення самого життя.

Науково – технічна революція (НТР) – процес перебудови технічної основи економіки на базі фундаментальних наукових відкриттів і винаходів в усіх галузях.

Науково – технічний прогрес (НТП) – органічно взаємопов’язаний процес розвитку науки і вдосконалення засобів виробництва, технологій, готової продукції.

Національна гідність – суспільна, політична, ідеологічна, соціапльно – економічна позиція людини, що відстоює національні інтереси своєї країни, нації.

Національна економіка – конституційно, економічно й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, якій властива відповідна пропорційність, взаємозумовлене розміщення на обмеженій державними кордонами території.

Національне багатство – сукупна вартість створених працею і нагромаджених нацією за весь період її розвитку матеріальних цінностей.

Національний доход – заново створена вартість у сфері матеріального виробництва внаслідок функціонування всіх факторів виробництва: правці, землі, капіталу тощо.

Національний попит – сумарна кількість грошових доходів домашніх господарств, держави і підприємств країни.

Національний продукт – натурально-грошова кількість товарів і послуг, вироблених національно-господарським комплексом протягом певного періоду часу, наприклад, року.

Національний ринок – система стійких товарно-грошових відносин між суб’єктами виробництва і суб’єктами споживання продукту окремої країни, які встановлюються та регулюються конституцією, законами країни в межах державних кордонів.

Нормативно – ролеві компоненти – це компоненти, які забезпечують включення особистості до освоєння соціальних норм і ролей та виконують функцію інтеграції робітника у середовище, координацію дій людини у суспільстві

Об’єкти РПС – такі елементи просторової (територіальної) організації продуктивних сил, як природно ресурсний, людський і трудовий потенціали, галузеві та міжгалузеві комплекси, соціальна інфраструктура, територіальні системи господарювання.

Об’єкт ЕР – стан розвитку господарства окремих територій, вони носять назви економічних і промислових районів.

Обмінний курс – співвідношення, відповідно з яким країна здійснює товарообмін на світовому ринку.

Оборот капіталу – безперервно повторюваний кругообіг капіталу від моменту його залучення у виробництво до повернення у тій самій формі.

Оборотний капітал – частина виробничого капіталу, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі, цілком переносить свою вартість на створену продукцію і для продовження виробництва відтворюється в натуральній і вартісній формах після кожного виробничого циклу.

Основна мета розміщення продуктивних сил – комплексне розміщення всіх галузей виробництва у районах із розрахунку раціонального використання території для всебічного підвищення продуктивності суспільної праці, зниження собівартості будівництва й витрат виробництва при одночасному покращенні умов праці, побуту й відпочинку населення.

Основний капітал – елементи продуктивного капіталу, вартість яких переноситься на продукти виробництва поступово.

Паливно – енергетичний баланс – система взаємопов’язаних показників, які характеризують обсяги і структуру видобутку природного палива та виробництва енергетичних ресурсів, а також показники їх споживання.

Паливно – енергетичний комплекс (ПЕК) складається з групи галузей промислового виробництва, які спеціалізуються на видобуванні, збагаченні, переробці і споживанні твердого мінерального, рідкого і газового палива.

Передумови розміщення продуктивних сил – це умови, без яких розміщення та розвиток виробництва неможливі.

Поняття загальної працездатності – це наявність у людини фізичних і психофізичних даних, які визначають здібність до праці й не вимагають спеціальної підготовки.

Постійний дохід – дохід, який передбачається регулярно отримувати в майбутньому.

Право на підприємницьку діяльність – абсолютне приватне право особи, що дає їй змогу діяти на власний розсуд, забезпечує відповідне становище і недоторканість у встановлених законодавством межах.

Працездатний вік – один з елементів умовно – працездатного віку людини, зайнятого трудовою діяльністю РПС – це сукупність процесів по розміщенню підприємств, ресурсів і інфраструктури.

Працездатне населення – сукупність людей віком від 17 до 60 років, здатних за психофізіологічними даними до участі в трудовому процесі.

Праця – це усвідомлена доцільна діяльність людини, яка здійснюється для задовільнення її потреб.

Предмет праці – це те, на що спрямована праця людини. До них відносяться сировина, матеріали, напівфабрикати, природні ресурси та ін.

Предмет РПС – це просторова організація продуктивних сил; особливості їх розвитку на різних рівнях: населений пункт, низовий адміністративний район, область чи автономна республіка, економічний район, країна в цілому.

Принципи розміщення продуктивних сил – це керівні, науково обґрунтовані положення, якими повинне керуватися суспільство при регіональній організації життєдіяльності населення протягом визначеного історичного етапу. Якщо закономірності – це наукові абстракції в області регіонального розвитку економічної системи, то принципи – це науково обґрунтовані провідні положення, правила діяльності, якими керуються в соціально – економічній політиці.

Приріст трудових ресурсів – це різниця між чисельністю населення, яке вступає в працездатний вік, і чисельністю, яка переходить до пенсійного віку.

Природні ресурси – елементи, об’єкти і сили природи, які можуть бути використані для задоволення потреб суспільства.

Прогнози – це наукове обґрунтування програм, а на їх основі розробляються плани розвитку.

Прогнозування – складний процес, зумовлений необхідністю враховувати багато факторів та імовірності змін їх впливу на розвиток за різні інтервали часу.

Продуктивні сили – жива праця, основний, оборотний капітал та фінанси, які в процесі економічної діяльності забезпечують виробництво товарів і послуг для задоволення суспільних потреб.

Промислові агломерації – це досить великі форми територіального зосередження багатьох промислових центрів навколо великого вузла, які відрізняються високим рівнем територіальної концентрації підприємств різних галузей промисловості, інфраструктурних об’єктів, наукових, освітянських, культурних закладів, а також високою густотою населення

Промисловий вузол – це локальне виробничо – територіальне зосереддження кількох центрів і пунктів, в якому підприємства поєднуються певними виробничо – технологічними зв’язками, спільністю транспортно – географіч-ного розміщення, загальними системами інфраструктури й поселень для найефективнішого використання природних, матеріальних і трудових ресурсів.

Промисловий район – велика територія з відносно однорідними при-родними умовами, з характерним спрямуванням розвитку продуктивних сил, відповідною спеціалізацією підприємств, виробничою та соціальною інфраструктурою

Промисловий центр – населений пункт з групою промислових підприємств, які часто взаємопов’язані спільними інфраструктурними виробництвами, а іноді – технологічними зв’язками.

Професійна працездатність – це здатність до конкретної праці, яка вимагає спеціальних знань і умінь.

Район економічний – територіально спеціалізована частина націо-нальної економіки, взаємопов’язана економічними відносинами з іншими територіями

Районування економічне – це загальнонауковий метод систематизації інформації та науково обґрунтований поділ країни на економічні райони, що сформувалися історично або внаслідок розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.

Реальний обмінний курс – пропорція обміну товарів між різними країнами.

Реальний обсяг національного продукту – обсяг національного продукту в натуральних показниках за будь-який період, помножений на ціну одиниці продукції базового попереднього періоду.

Ресурсозберігаюча технологія – узагальнена назва технологій, за яких виробничий процес забезпечується мінімальною витратою ресурсів, енергії, матеріалів, праці, капіталу при заданій кількості випуску продукції та необхідній продуктивності.

Ринкова економіка – економічна система, яка базується на механізмі гнучкості цін і конкуренції, узгодження попиту і пропозиції, приватних і суспільних інтересів.

Ринок регіональний – ринок певного товару чи товарної групи, сфера функціонування якого обмежується переважно межами одного регіону (області, кількох областей).

Рівень безробіття – виражена у відсотках кількість населення праце-здатного віку, не зайнята певний час у суспільному виробництві.

Рівень життя – рівень задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб людини, що виявляється в загальному обсязі спожитих матеріальних благ і послуг, реальних доходах населення, рівні споживання продовольчих і непродовольчих товарів і послуг, розмірі оплати праці, тривалості робочого і вільного часу, житлових умовах, рівні освіти, охорони здоров’я, культури, стані екології та ін.

Рівновага – зрівноваженість протилежно спрямованих сил. Наприклад, рівність попиту і пропозиції на ринку.

Розміщення продуктивних сил – процес наукового обґрунтування та реалізації на практиці економічних рішень щодо формування господарських об’єктів з урахуванням територіального поділу праці.

Система – це не проста сума компонентів, але й взаємозв'язок, який виникає між ними у процесі включення особистості у трудовий процес.

Система національних рахунків (СНР) – сукупність показників послідовного та взаємопов’язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходу, споживання, нагромадження капіталу, фінансів.

Соціальна категорія населення – група населення, об’єднана за певними якісними ознаками розселення, природного відтворення та переміщення.

Соціальна структура – сукупність соціальних, соціально – демогра-фічних, професійно-кваліфікаційних, територіальних, етнічних спільностей, пов’язаних відносно стійкими взаємними відносинами.

Соціальний захист – комплекс організаційно – правових та фінансово – економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах.

Соціально орієнтована економіка – господарська система, в якій кожна група і соціальний тип населення мають змогу реалізувати свої життєві здібності та знання на основі вільної праці й зростання доходів.

Спад, рецесія – стан економіки, який характеризується тривалим зни-женням реального доходу.

Споживання – придбання споживачами певної сукупності товарів і послуг.

Стабілізаційна політика – державна політика, орієнтована на підтримку обсягу виробництва і зайнятості на природному рівні.

Статусні компоненти – результативна система, яка виконує функцію досягнення особистості у соціальній системі, забезпечення особистих потреб робітника.

Стратегія економічного зростання – система правових, політичних, економічних, фінансових заходів, спрямованих на мобілізацію ресурсів, праці та капіталу, структурні зміни в економіці з метою підвищення темпів виробництва і споживання національного продукту.

Структура економіки – співвідношення між її галузями, яке відображає соціально – економічні пропорції та стан суспільного поділу праці.

Сфера виробництва – галузі національної економіки, які здійснюють виробництво матеріальних цінностей.

Сфера послуг – галузі національної економіки, які надають нематері-альні послуги виробництву і населенню.

Теорія економічного зростання – обґрунтування залежності зрос-тання обсягу національного продукту від зростання кількості та якості задіяного капіталу і праці.

Територіальна організація продуктивних сил у сучасних умовах – науково – обґрунтоване розміщення взамопов’язаних виробництв, сфери обслуговування населення, яке забезпечує економічний та соціальний ефект внаслідок раціонального комплектування на певній території.

Територіально – виробничий комплекс – частка національно – гос-подарського комплексу країни в межах великого регіону, яку характеризують тісний взаємозв’язок і взаємозумовлений розвиток різних галузей виробництва.

Територіальна концентрація є процесом зосередження виробництва у центрах, вузлах, агломераціях, районах.

Територіальна спеціалізація – це участь промислових центрів, вузлів, районів тощо у територіальному поділі праці певними видами продукції і послуг.

Територіальне комбінування – це зосередження в одному центрі (вузлі) кількох підприємств, пов’язаних спільною чи комплексною переробкою певної сировини, її послідовною переробкою (гірничо – збагачувальний, металургійний комбінати).

Територіальне кооперування – це:

Територіальний розподіл праці є формою розвитку суспільного виробництва в цілому, а тому, як і спосіб виробництва, повинен розглядатися у поєднанні двох його сторін – продуктивних сил і виробничих відносин.

Територіальною спеціалізацією називається орієнтація регіону на виробництво товарів і послуг для позарайонного споживання у загальній системі територіального розподілу праці.

Транспортна інфраструктура – мережа транспортних шляхів, видів транспорту, засобів перевезення вантажів та пасажирів, сервісного обслуговування транспортних перевезень.

Транспортна система – територіальне об’єднання шляхів сполучення, технічних засобів транспорту і служби перевезень, які об’єднують усі види транспорту і ланки транспортного процесу у взаємодії та забезпечують успішне функціонування національного господарського комплексу країни загалом.

Транспортний вузол – комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які, взаємодіючи, виконують операції щодо обслуговування транзитних та місцевих перевезень вантажів і пасажирів.

Транспортний комплекс – територіальне поєднання взаємопов’язаних видів транспорту, які взаємодіючи, найповніше задовольняють потреби суспільного господарства і населення в перевезеннях вантажів і пасажирів.

Транспортний пункт – один з найважливіших і найпоширеніших еле-ментів територіальної структури різних видів транспорту, до якого входять залізничні станції, морські та річкові порти, річкові пристані, аеропорти, автостанції.

Трудовий потенціал – сукупність працездатного населення з врахуванням інтелектуального розвитку, здібностей, знань, умінь, досвіду, духовних цінностей, звичаїв, традицій, переконань і патріотизму

Трудові ресурси – це частина населення, яка характеризується фізик-ними та розумовими здібностями до праці. До складу трудових ресурсів включають, перш за все, населення працездатного віку.

Умови розміщення продуктивних сил розуміють природні та економічні передумови.

Фактори розміщення продуктивних сил – сукупність ресурсів, якіс-них умов і обставин, потрібних для вибору місця розміщення або подальшого розвитку будь-якого соціально-економічного об’єкта з урахуванням його особливостей, виробничих критеріїв і поставленої мети.

Фактори розміщення продуктивних сил – це сукупність аргументів, які обумовлюють вибір місця для окремих підприємств та їхніх груп.

Фактори розміщення продуктивних сил – це сукупність виробничих нерівнозначних умов і ресурсів, їх властивостей, вірне використання яких забезпечує високі результати при розміщенні підприємств матеріального виробництва і розвитку господарства регіону.

Фінанси – сукупність економічних відносин, які виникають у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Форма власності – суспільні відносини з приводу привласнення мате-ріального багатства (капіталу, ресурсів) між різними суспільними групами та індивідами.

Функція споживання – залежність обсягу споживання від розмірів залишкового доходу.

Ціна – співвідношення, в якому гроші обмінюються на товари і послуги.

Цінісно – орієнтаційні компоненти являють собою рівень, на основі якого людина обирає тактику та стратегію трудової поведінки.

Чинники виробництва – види затрат на виробництво товарів і послуг (праця і капітал).

Чинники розміщення продуктивних сил – економічні, соціальні, правові, природні явища, що впливають на їх територіальне заміщення, визначають рівень продуктивної та ефективної функції праці та капіталу.

Чистий експорт – різниця між обсягом експорту та імпорту.

Чисті капіталовкладення – обсяг капіталовкладень за винятком зносу капіталу; зміна величини нагромадженого капіталу.

Якість життя – рівень задоволення матеріальних і культурних потреб людей: якість харчування, одягу, освіти, охорони здоров’я, послуг, довкілля, задоволення потреб в об’єктивній інформації, знаннях, творчій праці тощо.