Система транспортних шляхів України

Шляхи сполучення	Довжина, тис. км	Щільність, км на 1 тис. км2 території
Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування	22,3	37,0
Експлуатаційна довжина річкових судноплавних шляхів загального користування	2,4	4,0
Довжина автомобільних шляхів загального користування	169,5	271,0
Довжина трубопроводів загального користування, з них: газопроводів нафтопроводів продуктопроводів	43,2 34,2 4,0 5,0	64,0

Протяжність магістральної транспортної мережі України становить 188,9 тис. км, у тому числі залізниць – 22,5 тис., автомобільних шляхів загального користування з твердим покриттям – 164 тис., внутрішніх судноплавних шляхів – 2,4 тис. км. Транспортне господарство включає тисячі залізничних станцій, вокзалів і вантажних дворів, значну кількість локомотивних і вагонних депо, де-сятки великих морських і річкових портів і аеропортів, тисячі автопідприємств, гаражів та інших об’єктів, необхідних для нормальної роботи різних видів транспорту.

Залізничний транспорт відіграє провідну роль у здійсненні внутрідержавних і значну – у зовнішньодержавних економічних зв’язках України. На нього припадає основна частина вантажообороту і перевезень пасажирів. Цей транспорт характеризується регулярністю руху і високою швидкістю перевезень, великою пропускною і провізною спроможністю.

На території України розташовані залізниці: Південно – Західна (управління в Києві), Донецька (Донецьк), Придніпровська (Дніпропетровськ), Південна (Харків), Львівська (Львів), і Одеська (Одеса).

Найважливішими транспортними вузлами України є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Донецьк.

Найбільші залізничні вузли України – Київ, Харків, Лозова, Фастів, Ясинувата, Волноваха, Дебальцеве, Жмеринка, Шепетівка, Синельникове, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, Бахмач, Коростень, Козятин, Львів. Основні магістралі з Донбасу йдуть на Москву через Харків – Курськ, Куп’янськ – Валуйки, Єлець, Кіндрашівка – Валуйки; на захід – через Харків на Львів; через Мерефу та Ворожбу в західні області та Санкт-Петербург; у Кривий Ріг через Ясинувату – Дніпропетровськ. У південному напрямку залізниці пролягають до портів Азовського і Чорного морів, а також на Кавказ через Ростов-на-Дону; до Поволжя на схід проведена магістраль Куп’янськ – Лиски. Україна сполучена з Молдовою залізницями Роздільна – Тирасполь – Бендери – Кишинів та Кам’янець-Подільський – Бельци – Рибниця. У західному напрямку пролягають найважливіші магістралі міжнародного значення: Москва – Київ – Львів – Чоп, Москва – Київ – Жмеринка – Одеса, Київ – Мінськ, Київ – Харків.

Велика увага приділяється електрифікації залізниць, протяжність яких складає біля 10 тис. км. Внаслідок цього зросла швидкість рухомого складу, пропускна спроможність найважливіших залізниць та ефективність їх використання. Електрифікованими є магістральні та найбільш вантажо– напружені за-лізниці: Москва – Київ – Львів – Чоп, Донбас – Кривий Ріг, Харків – Запоріжжя – Севастополь, Харків – Лозова – Микитівка, Київ – Миронівка – Дніпропетровськ, Хирівка – Помошна – Одеса – Одеса – Іллічівськ, Харків – Красний Лиман – Дебальцеве, а також приміські зони Києва, Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Львова та інших великих міст.

Залізничний транспорт України посідає четверте місце у світі після Росії, США та Канади. Обсяг вантажних перевезень українських залізниць перевищує сумарний обсяг перевезень 12 країн Європейського співтовариства разом узятих.

Але обсяги перевезень вантажів і пасажирів в останні роки постійно зменшується. Для подальшого розвитку залізничного транспорту потрібно створити виробничі потужності з випуску пасажирських вагонів, електровозів, електро- і дизель-поїздів, контейнерів міжнародних стандартів, коліє ремонтних машин і устаткування.

Автомобільний транспорт – це сукупність транспортних засобів, шляхів, технічних засобів і споруд (складів, вантажно – розвантажувальних пунктів, вантажних і пасажирських станцій, засобів зв’язку і сигналізації тощо.

Цим видом транспорту здійснюють місцеві, міжміські та міжнародні централізовані перевезення. Він забезпечує транспортне обслуговування підприємств і населення в усіх сферах господарської діяльності. Автомобільний транспорт тісно пов'язаний з роботою інших видів транспорту. Він особливо зручний для перевезення вантажів на короткі відстані, доставки їх до залізничних станцій, пристаней і портів, обслуговування місцевого й сільськогоспо-дарського вантажообороту. За його обсягом автотранспорт не поступається залізничному й морському транспорту.

Зі створенням міждержавних автомагістралей постійно зростає значення автотранспорту у здійсненні міждержавних зв’язків. Україна сполучена добрими автомобільними шляхами з Центральним, Північно – Кавказьким і Поволзьким економічними районами Росії, з Молдовою та Білоруссю, країнами Європи.

Розвиток і територіальна організація автомобільного транспорту залежать від галузевої структури, територіальної організації народного господарства, природних умов, рельєфу. Найважливішими магістралями України є : Київ – Полтава – Харків – Ростов-на-Дону; Київ – Москва; Київ – Санкт – Петербург; Київ – Житомир – Рівне – Львів – Ужгород; Київ – Дніпропетровськ – Донецьк – Маріуполь; Київ – Брест; Москва – Харків; Дніпропетровськ – Запоріжжя – Сімферополь; Дніпропетровськ – Нікополь; Львів – Київ; Одеса – Київ – Санкт – Петербург тощо. Територіальна структура автомобільного транспорту представлена головним чином центрами і вузлами автомобільних шляхів. Значними вузлами з сучасними великими автовокзалами є Київ, Харків, Запоріжжя, Львів, Житомир, Тернопіль, Полтава. Майже третина автошляхів України мають капітальний тип покриття – переважно шляхи загальнодержавного і міждержавного значення. Загалом переважає перехідний тип покриття (гравійне, шосе, асфальтове, бруківки).

Автотранспортом перевозять здебільшого продукцію сільського господарства, харчової та легкої промисловості, будівельні матеріали, в районах Донбасу і Придніпров’я – продукцію вугільної промисловості. Майже 30 % автошляхів місцевого та внутрігосподарського підпорядкування ще не мають твердого покриття і за несприятливих умов стають слабопрохідними. Внаслідок цього національно – господарський комплекс України. Зокрема галузі АПК, зазнає великих матеріальних збитків.

Вантажний парк України зосереджений переважно (70 %) в господарствах та автопідприємствах (АТП) двох домінуючих систем – агропрому (58 %) та корпорації «Укравтотранс» (12 %), інші – на підприємствах більш як 80 відомств.

Територія України має велике транзитне значення: коефіцієнт її транзитності становить 3, 75 (Польщі – 2,92). Міністри транспорту всіх Європейських держав на Критській нараді спланували реалізувати 9 дорожно – транспортних коридорів, у трьох з яких буде задіяна Україна: Берлін – Краків – Львів – Київ; Трієст – Будапешт – Чоп – Львів; Гельсинки – Москва – Санкт – Петербург – вихід на Київ, Одесу та країни Європи. Будівництво нових магістралей забезпечить зручний вихід України до Південної і Центральної Європи, Центральної Росії, Кавказу, Близького Сходу, Середньої Азії.

Автомобільний транспорт України потребує значного технічного оновлення, оптимізації структури парку за вантажопідйомністю, типами кузовів, наявністю спеціалізованих транспортних засобів, особливо малої вантажопідйомності, розвитку мережі сервісного обслуговування, створення нових і модернізації діючих авторемонтних заводів.

Морський транспорт. Умови України сприятливі для розвитку морського транспорту: на півдні її територію омивають Чорне й Азовське моря, котрі практично не замерзають і з’єднуються із Середземним морем протокою Босфор, Мармуровим морем і протокою Дарданелли. Загальна довжина морської берегової лінії України понад 2000 км. Регулярні морські перевезення Чорним та Азовським морями почалися ще наприкінці ХУІІІ ст.

У зручних бухтах споруджено 18 морських портів, серед яких найважливішими є Одеса, Іллічівськ, Ізмаїл, Південний, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Херсон, Очаків, Білгород – Дністровський на березі Чорного моря, Маріуполь і Бердянськ на березі Азовського моря, є дві міжнародні морські паромні переправи – українсько – болгарська – Іллічівськ – Варна та українсько – російська – Керч – Тамань. Працює 8 судноремонтних заводів, які будують невеликі судна та 175 перевантажувальних комплексів.

Основу морського транспорту України становлять Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП) та Україно – Дунайське (УДП) пароплавства, що володіють транспортним флотом сумарним тоннажем 5,2 млн т і пасажирським флотом на 9,9 тис. місць.

Експортно – імпортні перевезення вантажів морським транспортом здійснюються в середньому на відстань до 8 тис. км і більше, внаслідок чого їх частка у вантажообороті морського транспорту перевищує 95 %. Найбільшу кількість міжнародних перевезень забезпечують чорноморські порти Одеси , Іллічівська і Південного. У структурі вантажних морських перевезень переважають вантажі, які посідають чільне місце у структурі експортно – імпортних поставок України: руди чорних і кольорових металів, кам’яне вугілля, кокс, нафта і нафтопродукти, мінерально – будівельні матеріали.

Порти Азовського пароплавства – Маріуполь та Бердянськ спеціалізуються переважно на експорті залізної і марганцевої руд, чорних металів, кам’яного вугілля, цементу.

Порти Україно – Дунайського пароплавства – Ізмаїл, Кілія, Вилкове відіграють важливу роль в економічних зв’язках з країнами Європи, особливо Дунайського басейну.

Через морські порти на експорт надходять кам’яне (коксівне) вугілля, кокс, залізна і марганцева руди, чорні метали, хімічні продукти, зокрема аміак, цемент, цукор, деякі види машин та інші товари.

В організації пасажирських перевезень морським транспортом основним завданням є вдосконалення туристсько – експлуатаційних перевезень, підвищення якості обслуговування пасажирів.

Річковий транспорт. Річковий транспорт, як і морський, має певні переваги перед сухопутним, зокрема, готові природні шляхи, використання течії води, можливість одночасно транспортувати великі вантажі й пасажирів. Загальна довжина судноплавних річок в Укоаїні 4,4 тис. км, у тому числі з навігаціфйною обстановкою – 3,9 тис. км.

Річковим транспортом України вантажі перевозяться Дніпром, Дунаєм, Чорним і Середземним морями із заходом в річкові порти Румунії, Німеччини, Угорщини, Австрії, а також у морські порти Туреччини, Греції, Ізраїлю, Франції, Італії.

Основні водні артерії України – Дніпро з притоками Прип’ять і Десна, а також Дністер, Південний Буг. Як магістральні річкові шляхи використовуються ділянки Дністровського лиману загальною протяжністю понад 30 км, гирло Дунаю довжиною 152 км. Усі інші судноплавні річки – Десна (на північ від Чернігова), Стир, Горінь, Дністер, Самара, Південний Буг, Сіверський Донець, Інгулець, Ворскла, Псьол, Орель – за транспортним використанням належать до малих річок. Їх використовують переважно для перевезення будівельних матеріалів, деякої продукції АПК, але суттєвої ролі у розміщенні продуктивних сил вони не відіграють.

Річковий транспорт України представлений міжгалузевим державним об’єднанням «Укррічфлот», яке реформувалося в акціонерну судноплавну компанію, що складається з головного підприємства та 290 структурних одиниць.

У структурі перевезень домінують мінеральні будівельні матеріали (будівельний пісок і тверді кристалічні матеріали), цемент, руда, метали і металобрухт, вугілля, продукція АПК. Найбільшими механізованими річковими портами в Україні з сучасною технікою є Київ, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Херсон, Черкаси, Кременчук, Миколаїв.

Трубопровідний транспорт – відносно новий, найекономічніший вид транспортування рідкого палива, різних хімічних продуктів на значні відстані. Його розвитку сприяє розвиток в Україні нафтової, нафтопереробної і газової промисловості. Трубопровідний транспорт поділяють на магістральний (загального користування) і технологічний. Магіст-ральний об’єднує магістральні нафто-, нафтопродукто-, газопроводи і відводи від них, а також магістральні водоводи, призначені для транспортування води на великі відстані. До технологічного транспорту належать етилено-, аміако-, вуглепроводи, пневмоконтернейні лінії тощо.

В Україні перший трубопровід створено у 20-ті роки ХХ ст. в Прикарпатті, де вперше було побудовано газопровід Дашава – Стрий – Дрогобич. Зараз діють також нафтопроводи Долина (Івано-Франківська обл.) – Дрогобич (Львівська обл.); Битків – Надвірна (Івано-Франківська обл.); Качанівка – Охтирка (Сумська обл.); Гнідинці – Прилуки (Чернігівська обл.) – Кременчук (Полтавська обл.) – Херсон; Кременчук – Черкаси; Самара – Лисичанськ – Кременчук – Херсон, який через Снігурівку підведено до Одеси, через нього надходить в Україну сибірська нафта. Через територію західних областей (Волинської, Львівської, Закарпатської) у 1963 р. прокладено європейський нафтопровід «Дружба». У 1975 р. став до ладу нафтопродуктопровід Кременчук – Лубни – Київ.

Нафтопроводами нині поставляється 93.6 % усієї нафти, яку споживає Україна. В Україні 12 основних нафтопроводів 2,6 тис. км завдовжки з діаметром труб 720 мм. Система нафтопроводів забезпечувала доставку нафти переважно з Росії, однак у зв’язку з різким зменшенням видобутку нафти виникла потреба в закупівлі її на світовому ринку.

Зараз виникає потреба у створенні державного запасу нафти близько 15 млн т. В Україні є геологічні формації, сприятливі для створення підземних сховищ такого об’єму (Дніпропетровсько – Донецька западина, Український кристалічний щит).

Газопровідний транспорт – найефективніший і єдиний вид транспорту в Україні для транспортування газу.

Найбільші газопроводи Шебелинка – Харків; Шебелинка – Брянськ; Шебе-линка – Дніпропетровськ – Кривий Ріг – Одеса – Кишинів; Шебелинка – Диканька – західні райони України. З Прикарпаття йдуть газопроводи на Чехію, Словаччину й Польщу. Через крайню східну частину України проходять траси газопроводів Північний Кавказ – Москва; північно-кавказький газ споживають також у Донбасі.

В Україні створено мережу продуктопроводів: аміакопровод Тольятті – Горлівка – Одеса; етиленопровід з Угорщини до Калуша.

Мережею газопостачання охоплено приблизно 50 % міських поселень, що становить 33 тис. км і лише 8 % сільських, що дуже мало порівняно з європейськими країнами.

Повітряний транспорт – наймолодший і найбільш швидкісний транспорт, який здійснює швидкісні перевезення пасажирів, пошти і вантажів на внутрішніх і міжнародних повітряних лініях. Великого значення набуває авіаційний транспорт у проведенні сільськогосподарських робіт, боротьбі з лісовими пожежами, в службі спостереження тощо.

Організаційно авіаційний транспорт України об’єднаний у «Авіалінії України», до яких належать 27 авіазагонів, 105 аеропортів, а також підприємства для ремонту авіаційної техніки. Створено також компанію «Міжнародні лінії України», за участю іноземного капіталу (Ірландська лізингова компанія Джі-Пі-Ей, якій належать 11,3 % акцій).

В Україні досить розгалужена мережа аеропортів. Розрізняють магістральні та місцеві аеропорти. Магістральні обслуговують переважно обласні центри і Київ, а також великі промислові міста і населені пункти, розташовані в точках перетину авіаційних ліній. Місцеві аеропорти забезпечують повітряний зв'язок між населеними пунктами обласного підпорядкування й обласними центрами.

Найбільші аеропорти України, що відносяться до магістральних, це Київ (Бориспіль, Жуляни), Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферополь, Івано-Франківськ.

До місцевих аеропортів відносять: Вінниця, Кіровоград, Полтава, Ужгород, Херсон та Керч.

Із здобуттям Україною незалежності зросла роль міжнародних перевезень. Відкриті повітряні лінії до США, Канади, Ізраїлю, Німеччини, Польщі, Австрії та інших країн.

Міський пасажирський транспорт – це метрополітени, трамваї, тролейбуси, автобуси, таксі. Метрополітени споруджено у Києвуі, Харкові, Дніпропетровську та Донецьку. Експлуатаційна довжина шляхів (у двоколійному обчисленні) становить біля 100 км. Цим видом транспорту перевезено біля 700 млн пасажирів.

Трамвайний транспорт функціонує у 24 містах України. Загальна протяжність трамвайних колій у містах України становить 2,2 тис. км. Трамвайним транспортом перевезено понад 1,5 млрд осіб. Нарикінці 70-х років ХХ ст. впроваджено швидкінсні трамваї у Києві та Кривому Розі.

Одним з найбільш масових видів внутрішньо міського транспорту є тролейбусний, вперше організований в Україні в Києві і Харкові. Протяжність тролейбусних ліній становить більше 4 тис. км. Тролейбусами перевезено біля 2000 млн пасажирів у 46 містах.

Понад 400 міст і містечок України мають маршрутні автобуси загального користування для внутрішньоміських перевезень. Цей вид міського транспорту набуває великого поширення для зменшення пасажиропотоків та задоволення потреб населення.

У цілому транспортний комплекс України орієнтується на поліпшення якості обслуговування населення за рахунок поповнення і поновлення парку пасажирських вагонів, приміських електро- і дизель-поїздів, автобусів, морських і річкових суден, літаків. Передбачається також впровадження організаційно-технічних заходів щодо забезпечення регулярності руху пасажирського транспорту, оптимізації маршрутної мережі з урахуванням впливу сезонності та режиму роботи підприємств і організацій.