8.6. Хімічний комплекс України

До хімічного комплексу України належать такі галузі, як гірничохімічна, промисловість основної хімії, хімія органічного синтезу, фармацевтична про-мисловість, побутова хімія тощо.

Комплекс хімічної індустрії складають підприємства, які застосовуючи хімічні методи переробки сировини і матеріалів, виробляють різноманітну хі-мічну продукцію. Позитивними передумовами розвитку цього комплексу в Україні є поклади хімічної мінеральної сировини, відходи металургійної, харчової лісової та деревообробної промисловості.

Розміщення і розвиток виробництв хімічного комплексу визначається дією різних чинників: сировинного, паливно-енергетичного, водного, трудоре-сурсного, споживчо-збутового, екологічного тощо. Вирішальне значення має водний чинник, адже сучасні хімічні виробництва є значним споживачем води й одночасно джерелом забруднення водойм скидами відпрацьованих вод.

Не менш важливе значення у розвитку хімічних виробництв має енергетичний чинник. У хімічному виробництві використовують різні види енергії: електричну, теплову, механічну, світлову, штучний холод. Енергоносіями є електричний струм, пара, гаряча вода, паливо, охолоджена вода, повітря, інертні гази. Хімічні підгалузі належать до енергомістких. За енергомісткістю про-дукції вирізняють три групи підгалузей (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Енергомісткість основних підгалузей хімічної промисловості, %

Підгалузі	Частка підгалузі в енерговитратах хімічної промисловості	Частка енерго-витрат у собівартості продукції
1	2	3
Високоенергомісткі: азотна	32,5	21,9
хімічних волокон	13,9	9,7
каустичної соди	9,7	18,5
содова	5,7	23,4
Середньоенергомісткі основна хімія	4,3	7,6
гірнича хімія	3,7	14,5
пластмас і синтетичних смол	2,9	7,2

Продовження табл. 8.1

1	2	3
Калійна	2,9	13,9
анілінофарбова	2,1	7,2
Малоенергомісткі: переробка пластмас	1,8	3,3
хімічних засобів захисту рослин	1,7	8,3
лакофарбова	1,6	2,4
сірчана	1,4	15,1
склопластиків	0,9	6,4
реактивів	0,9	4,3
фотохімічна	0,9	5,6
киснева	0,6	27,0
побутова хімія	0,6	2,1

Підприємства гірничохімічної промисловості видобувають сірку, фосфати, калійну і кухонну сіль, а також проводять видобуток карбонатної сировини. Головні родовища гірничохімічної сировини: Роздольське і Новояворівське природна сірка); Калузьке і Стебницьке (калійна сіль); Артемівське і Слов’янське у Донбасі, Болехівське і Дрогобицьке у Прикарпатті (кухонна сіль). Невичерпні запаси самосадної солі спостерігаються в озерах і лиманах Причорномор’я і Криму. Особливо багате на хлоридні солі натрію, магнію і брому озеро Сиваш. Окрім того, великі запаси каоліну, вогнетривких глин, вапняків, доломітів, графітів та інших нерудних копалин можуть сприяти розвитку багатьох хімічних і пов’язаних з ними виробництв. Галузь сконцентрована переважно в Карпатському, Донецькому і Придніпровському економічних районах.

Основна хімічна промисловість виробляє соду, сірчану кислоту й мінеральні добрива.

Виробництво кальцинованої соди зосереджене в районах залягання солей та вапняків у Слов’янську й Лисичанську, каустичної соди – у Слов’янську, Лисичанську, Красноперекопську. Сірчанокислотне виробництво розміщено здебільшого в районах споживання сірчаної кислоти, яка відзначається низькою транспортабельністю. Підприємства галузі тяжіють до основних центрів хімічної промисловості. Вони розміщені у Костянтинівці, Сумах, Вінниці, Одесі, Горлівці, Дніпродзержинську й Лисичанську.

Виробництво мінеральних добрив (азотних, калійних, фосфорних і комбінованих) є провідною галуззю хімічної промисловості України.

Фосфорні добрива виробляють з привізних апатитів Кольського півострова на Вінницькому й Костянтинівському хімічних заводах, Сумському ВО «Хімпром» та Одеському суперфосфатному заводі. Використовують фосфорити Кролевецького (Сумська обл.), Ізюмського (Харківська обл.) та Придністровських родовищ.

Складна ситуація склалася в Україні із виробництвом калійних добрив. Виробництво їх зосереджене на Стебніківському «Полімінералі», Калуському концерні «Оріана», підприємстві «Сірка» (Розділ), Вінницькому «Хімпромі» і Костянтинівському заводі. Для відродження цього виробництва розроблена спеціальна програма, яка передбачає реконструкцію галузі, впровадження нових технологій, пошук нових запасів.

Розміщення полімерної промисловості залежить від достатньої кількості вуглеводної сировини, палива, електроенергії, води, а деяких підгалузей – від трудових ресурсів. Пластмаси виробляють на нафтохімічних комбінатах, азотно – тукових і хлорних заводах, а також у спеціалізованих цехах підприємств. Найбільшими виробниками синтетичних смол і пластмас є Донецьк (поліхлорвінілові смоли й пластмаси), Сєверодонецьк (склопластики та пластмасові вироби), Запоріжжя (кремнійорганічні сполуки, синтетичні смоли), Дніпродзержинськ і Первомайськ (полівініл і полістирол), а також Калуш, Одеса, Київ, Харків, Фастів, що стали центрами переробки синтетичних смол на пластмасові, плівкові та інші вироби.

Гумова промисловість виробляє тисячі найменувань продукції. Вона представлена Дніпропетровським шинним, Білоцерківським комбінатом шин та гумо азбестових виробів, Київським АТ «Київ – гума», Київським і Сумським регенераторними заводами, підприємствами у Бердянську, Запоріжжі, Харкові, Одесі, Ніжині. Сажу виробляють у Дашаві, Стаханові та Кременчуці.

Хімія тонкого органічного синтезу. Промисловість хімічних волокон характеризується високою матеріало-, енерго- і водомісткістю. Розрізняють хімічні волокна штучні, які виробляють з целюлози, й синтетичні, сировиною для яких є синтетичні смоли. Найбільші підприємства розміщені у Чернігові (синтетичні волокна), Києві (Дарницький шовковий комбінат), Черкасах (штучний шовк), Сокалі (штучне волокно).

Коксохімічне виробництво зосереджене на 15 спеціалізованих підпри-ємствах. Асортимент готової продукції складається з коксу вологістю 6 %, коксу сухого, коксу пекового, коксу металургійного, сульфату амонію, бензолу сирого, бензолу чистого, коксових горішків, коксу дрібного, сірчаної кислоти, сірки технічної, смоли кам’яновугільної, фталевого ангідриду та ін. На експорт ідуть кокс пековий, сульфат амонію, фталевий ангідрид, бензол.

Найбільші підприємства галузі – ВАТ «Авдіївський КХЗ», Маріупольський КХЗ «Маркохім», ВАТ «Запоріжкокс», АТ «Криворіжкокс».

Фармацевтична промисловість – одна із стратегічно важливих галузей розвитку нашої держави, що має бути в центрі уваги при розробці стратегії піднесення економіки та підвищенні їх технологічного рівня.

Ліки відносяться до найважливіших для суспільства товарів, які завжди користуються попитом, оскільки людство ще не здолало хвороби, але весь час намагається це зробити.

Здоров'я суспільства значною мірою залежить від рівня розвитку в державі фармацевтичної промисловості. В усьому світі фармацевтичний бізнес вважається одним із найвигідніших, найприбутковіших. У деяких країнах на фарм-індустрії базується мало не вся державна економіка. Медикаменти випускає переважно невелика кількість розвинутих країн. Частка найбільших процентів лікарських засобів, до яких відносяться США, Японія, Франція, Німеччина, Великобританія, Італія, Швейцарія, Іспанія, Нідерланди, перевищує 75%. Частка країн, що розвиваються, залишається невисокою і за останні роки не перевищує 15 – 20%.

Україна перебуває у залежності від зарубіжних виробників лікарських субстанцій на 80 %, медпрепаратів – на 70 % і не забезпечує потреб населення як самостійної держави в лікарських засобах відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). За станом на 1 січня 2008 р. в Україні зареєстровано всього 10524 лікарських засоби (у 1991 р. на вітчизняному ринку їх було лише 2700), з них 3473 – вітчизняних і 7051 – зарубіжних. Вітчизняні виробництва фармацевтичної промисловості недостатньо підготовлені до інтеграції в світову економіку і потребують великих витрат на модернізацію виробництва і перш за все з метою створення конкурентоспроможних та імпортозамінних видів продукції.

Забезпечення населення та системи охорони здоров'я України ефективними, нешкідливими та доступними для кожної людини лікарськими засобами (ЛЗ) є однією з найважливіших медико – соціальних проблем і невід'ємною складовою національної політики в галузі охорони здоров'я. Вирішення цього питання в умовах розбудови незалежної України, поступового переходу економіки до ринкових відносин потребує контролю з боку держави, яка повинна гарантувати країні життєво необхідні лікарські засоби, використовуючи для цього всі потрібні механізми, при одночасному створенні умов для розвитку вітчизняної фармацевтичної індустрії та медичної науки. Головне – створити такі умови інвестування ідей, розробок для промисловості, які були б економічно прийнятними, і такі закони, що дали б змогу використовувати вигідне інвестування у створення вітчизняних підприємств.

Сьогодні Україна імпортує фармацевтичної продукції майже в 2,3 рази більше, ніж випускає. Імпорт перевищує експорт у 16 разів. Активна динаміка зростання імпорту спостерігається як у сировинних сегментах, так і в поставках фармацевтичної продукції. Імпортні поставки визначають сьогодні в основному і тенденції внутрішнього споживання та ринку фармацевтичної продукції в Україні. Сьогодні імпортна складова внутрішнього фармацевтичного ринку у вартісному вимірі більше ніж у 2 рази перевищує обсяги вітчизняної продукції, яка споживається на внутрішньому ринку. Частка експорту в зовнішньоторговельному обігу становить 8,2 %, імпорту у внутрішньому споживанні – 68,2 % і має тенденцію до збільшення, що робить імпортні поставки та митно – тарифне регулювання зовнішньо – торговельними потоками впливовим чинником функціонування галузі та формування обсягів зовнішнього продажу її продукції. За останні п'ять років експортні поставки фармацевтичної продукції виросли в 1,5 разів, імпортна складова у внутрішньому споживанні – в 2,8, загальне від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі - в 3,1 рази.

Аналіз стану фармацевтичного ринку в Україні дає підстави охарак-теризувати його як такий, що потребує подальшого розвитку, залучення інвестицій, реструктуризації та диверсифікації структури експорту за рахунок збільшення в ньому частки наукоємної, високотехнологічної продукції, що відповідає міжнародним стандартам GMP (належна виробнича практика) та ISO – 9001 – 2000 і ISO –14001, яких дотримаються найвідоміші світові лідери фармацевт-тичної індустрії. Це можливо за умов формування і реалізації виваженої дер-жавної політики у сфері інвестиційного режиму, створення законодавчих і адмі-ністративних засад регулювання цього ринку, підвищення рівня організаційного менеджменту в компаніях, що працюють на ньому, вжиття відповідних заходів на законодавчому та виконавчих рівнях, які сприяли б реальному прискоренню вирішення науково – технічних проблем, удосконаленню нормативно – правової бази щодо покращення організаційних засад регулювання обігу лікарських засобів з урахуванням законодавства Європейського співтовариства, порядку державної реєстрації лікарських засобів, підвищення державного управління у цій сфері, оптимізації системи підготовки кадрів з урахуванням необхідності запровадження правил GMP (Cool Manufacturing Practice for Medicinal Products). При цьому треба широко використати інновації, які накопичені у державі, створити механізм інноваційної активності підприємств і фінансування цих проектів, забезпечити нерозривність науково-технічних та інноваційних процесів.

Основні напрями технічної політики розвитку фармацевтичного виробництва України:

• технічне переозброєння на основі європейських стандартів;

• упровадження системи управління, в основі якої лежать принципи GMP ЄС, міжнародні стандарти ISO та Європейська модель ділової досконалості;

• удосконалення нормативно – правової бази, яка сприяє створенню та забезпеченню запроваджень нововведень.

Стратегічними напрямами розвитку фармацевтичного виробництва як у найближчі роки, так і на довгострокову перспективу повинні стати: опти-мізація його структури на основі здійснення її перебудови, реалізація інноваційної моделі економічного зростання, прискорений розвиток високо-технологічних конкурентоспроможних виробництв, підвищення рівня якіс-них параметрів розвитку виробництва.

Аналіз розвитку фармацевтичної індустрії України, закономірностей, особливостей і факторів, розвитку і розміщення окремих її виробництв порівняно із світовими тенденціями розвитку фармацевтичної промисловості дає можливість оцінити її нинішній рівень і визначити проблеми подальшого розвитку, виявити резерви і можливості активізації промислової політики держави з метою збереження і примноження промислово-виробничого і науково-технічного потенціалу виробництв фармацевтичної індустрії.

За нормативами Всесвітньої організації охорони здоров'я, країна з населенням більше 50 млн чол. для забезпечення власних потреб повинна мати на фармацевтичному ринку не менше 3000 найменувань медичних пре-паратів, самостійно забезпечувати потреби національної медицини необхід-ними ліками, а також забезпечувати своїх громадян вакцинами вітчизняного виробництва для лікування найбільш поширених інфекційних хвороб. Цим стандартам Україна поки що не відповідає. Вітчизняна фармацевтична промисловість виробляє більше 100 найменувань препаратів, з яких біля 80 % виготовляється з імпортної сировини. Відсутність власної сировини знижує конкуренто-спроможність українських ліків. За рахунок власного виробництва потреби ринку ліків задовольняються лише на 1/5, через що Україна знаходиться в кри-тичній залежності від імпорту лікарняних препаратів. На українському ринку діє безліч зарубіжних фірм. Тільки в Києві зареєстровано більш як 100 західних фармацевтичних фірм, що успішно реалізують свою продукцію. Виробництва фармацевтичної промисловості за технічною оснащеністю поступаються зару-біжним підприємствам. Останнім часом в галузі йде процес запровадження сучасних технологій, модернізація заводів, що виробляють найнеобхідніші ліки. Деякі зарубіжні фірми почали виробництво запатентованих препаратів на укра-їнських заводах. Фармацевтична промисловість України має у своєму складі 87 підприємств. За останні 20 років в Україні не споруджено жодного нового фармацев-тичного підприємства. В Україні ведеться будівництво потужного заводу «Фармація», який належить концерну «Стирол». Цей завод буде виготовляти біля 950 млн таблеток і капсул на рік. Розміщується він у м. Горлівка.

Фармацевтична промисловість складається з п'яти груп підприємств.

Перша група – це підприємства медичної промисловості. До її складу входять хіміко-фармацевтичні заводи.

Друга група – мікробіологічна промисловість, заводи якої виготовляють ферментні препарати, кормові добавки і антибіотики.

Третя група – підприємства з виготовлення продукції медичного приз-начення: шприців, систем переливання крові, діалізаторів тощо.

До четвертної групи відносяться підприємства з виготовлення медич-ного скла.

У п'яту групу входять різноманітні науково-дослідні і проектні інститути, тобто підприємства і установи галузевої науки.

Стосовно повноти асортименту ліків вітчизняного виробництва, то тут провідні позиції займають ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (14,9 %) загального обсягу виробництва в грошовому вираженні), АТ «Київмедпрепарат» (14,4 %), ВАТ ТОВ ФК «Здоров’я» (12,9 %), ВАТ «Фармак» (11 %), ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ» (7,6 %), АТЗТ «Індар» (5,4 %), ДП «Біостимулятор» (4,9 %), АТ «Галичфарм» (3,9 %), ДП «Дослідний завод ДНЦЛЗ» (3,5 %).

Традиційну номенклатуру медикаментів (водні та водно-спиртові розчини, краплі, настоянки, мазі) виробляють фармацевтичні фабрики. За основними критеріями (зростання рівня технології виробництва, забез-печення його нормативно-аналітичною та технологічною документацією) провідними є Терно-пільська, Артемівська та Київська фармацевтичні фабрики. За роки незалеж-ності на ринок виробників лікарських засобів вийшли нові підприємства з високим рівнем технологічного та технічного забезпечення. Серед них: ЗАТ «Ін-дар», ВАТ «Стиролфарм» концерну «Стирол», Концерн «Грамед», СП «Сперко Україна», АТ «Лекхім Харків» та інші, а також виробники оригінальних препаратів на основі лікарської рослинної сировини, продуктів бджільництва, гомеопатичних препаратів (ТОВ «ЕЙМ», ТОВ «Апітек», ТОВ «Арніка») і такі, що здійснюють синтез нових для України хімічних субстанцій (СП «Інтерхім», НДІ «Хімтехнологія», НВФ «Мікрохім») та фасування продукції з in bulk (ТОВ «У-Фарма», ТОВ «Відродження ЛТД»).

Зараз уже розпочато гармонізацію фармацевтичної галузі з вимогами ЄС. Треба здійснювати цей процес виважено й коректно. Гармонізація має забезпечити доступ українських пацієнтів до ефективних, безпечних та доступних за ціною лікарських засобів, а також створити пріоритетні умови для діяльності національного фармацевтичного виробника.

Потреби в продукції хімічного комплексу України зростають під впливом науково – технічного прогресу, змін в економічних і соціальних умовах життя. Світовий досвід останніх років свідчить, що рівень розвитку фармації, виробництва смол і пластмас, синтетичних волокон, барвників, синтетичного каучуку, лакофарбових матеріалів є визначальним показником прогресивності хімічної індустрії країни. У перспективі розвиток хімічного комплексу в Україні має здійснюватися переважно за рахунок технічного переоснащення та реконструкції діючих підприємств з впровадженням ресурсозберігаючих мало- і безвід-ходних технологій, схем замкненого водообігу.