Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні наукові методи організації і розміщення продуктивних сил.

2. Що являє собою варіантний метод організації і розміщення продуктивних сил?

3. На які частини поділяється метод економіко – географічного дослідження?

4. Що використовується при оцінці рівня соціально – економічного розвитку регіонів та їхнього місця в економіці України?

5. Яке основне завдання галузевого обґрунтування розміщення продуктивних сил?

6. Назвіть основні групи виробництв по переважних факторах розміщення.

7. Що полягає в основу оцінки економічного ефекту від розміщення підприємств і галузей?

8. Які варіанти розглядаються при визначенні ефективності розміщення великих промислових підприємств?

9. Що вимагається при оцінці раціональності регіонального комплексу?

10. Як проводиться побудова районно – галузевих рядів у регіонах, які мають високу щільність населення і обмежені мінерально – сировинні ресурси?

Тема 7. Населення і трудовий потенціал україни

1. Соціально- економічна сутність трудового потенціалу

Населення впливає на економіку через свою економічно активну частину – загальну чисельність зайнятого в суспільному виробництві населення, його статево – вікову, освітню, професійно-кваліфікаційну структуру та терито-ріальну організацію. Кількісний та якісний склад населення формує трудові ресурси. Поняття «трудові ресурси» почали застосовувати у двадцятих роках XX століття.

Трудові ресурси – це частина населення, яка характеризується фізичними та розумовими здібностями до праці. До складу трудових ресурсів включають, перш за все, населення працездатного віку.

Працездатний вік – один з елементів умовно – працездатного віку людини, зайнятого трудовою діяльністю. Межі працездатного віку визначаються законодавчо в кожній крайні. В Україні вони складають 16-60 років для чоловіків та 16 – 55 роки для жінок. Для окремих категорій працівників верхні межі знижуються (шахтарям до 55 років, дояркам – 50 років). У більшості країн світу працездатний вік завершується значно пізніше. Так, в Скандинавських країнах він закінчується в 65 років як для чоловіків, так і для жінок.

До трудових ресурсів належать також пенсіонери, зайняті в суспільному виробництві, та школярі, які з тих чи інших причин працюють у сфері вироб-ництва. В будь-якому суспільстві працездатне населення складається з двох груп: економічно активного й економічно пасивного, співвідношення між якими залежить від соціальних, економічних та демографічних процесів. Економічно активне населення – це населення, яке зайняте корисною діяльністю, виробництвом матеріальних, соціальних й духовних цінностей, що забезпечують йому дохід.

Частка економічно активного населення залежить від кількості людей в працездатному віці, а також від рівня зайнятості людей у до пенсійному та після пенсійному віці.

Економічно пасивне населення – це люди, які знаходяться на утриманні родини та суспільства (інваліди I та II груп, а також непрацюючі особи працездатного віку, якщо вони отримують пенсію на пільгових умовах).

Трудові ресурси – важлива частина економічного потенціалу країни. Кількість трудових ресурсів постійно змінюється. Якщо у 1991 році чисельність трудових ресурсів становила 29,8 млн. чол., в 1996 р. – 26 млн. чол., то за даними, наведеними в проекті прогнозу економічного і соціального розвитку України 2010 року чисельність зайнятих в галузях економіки досягне свого мінімального значення у 19,5 млн. чол., в подальшому очікується поступове зростання зайнятих на 1-2 млн. чол. за 10 років. Рух трудових ресурсів відбувається під впливом соціальних, економічних й біологічних чинників. Приріст трудових ресурсів – це різниця між чисельністю населення, яке вступає в працездатний вік, і чи-сельністю, яка переходить до пенсійного віку. Рівень народжуваності позначається на чисельності трудових ресурсів тільки через певний час. Суттєвий вплив на зміну якісного складу трудових ресурсів має вступ до працездатного віку нових поколінь молоді, їх рівень підготовки та професійної зайнятості. Існує поняття загальної працездатності, тобто наявності у людини фізичних і психофізичних даних, які визначають здібність до праці й не вимагають спеціальної підготовки.

Професійна працездатність – це здатність до конкретної праці, яка вимагає спеціальних знань і умінь.

Чисельність та динаміка трудових ресурсів мають певний вплив на характер розвитку виробництва та економіку (інтенсивний чи екстенсивний тип розвитку) скорочення приросту трудових ресурсів обмежує можливість екстенсивного розвитку виробництва й збільшує залежність економічного зростання від підвищення продуктивності праці на базі науково – технічного прогресу та створення високоефективного трудового потенціалу.

Трудовий потенціал – сукупність працездатного населення з врахуванням інтелектуального розвитку, здібностей, знань, умінь, досвіду, духовних цінностей, звичаїв, традицій, переконань і патріотизму. Поняття «трудовий потенціал» більш широке, ніж трудові ресурси, тому що воно характеризується не тільки загальною чисельністю індивідів, але й включає сукупність різних якостей людей, що визначають працездатність:

– по-перше, якість пов'язана із здібностями і бажанням до праці, станом здоров'я, типом нервової системи, тобто всіма тими якостями, що відображають фізичний й психологічний потенціал;

– по-друге, це обсяг загальних та спеціальних знань людини, її трудових навичок та умінь, здатність до певного виду діяльності;

– по-третє, враховується рівень свідомості, відповідальності, інтересів, потреб.

В Україні на сьогоднішній день продуктивно працюють декілька осередків вивчення трудових ресурсів, ринку праці й зайнятості населення, найбільші з яких знаходяться в Києві, Львові та Харкові. Вивчаючи різні аспекти даної проблематики, багато вчених у нашій країні та за її межами по – своєму підходять до визначення змісту поняття «трудовий потенціал». Автори «Сучасного економічного словника» під трудовим потенціалом країни, регіону, підприємства розуміють наявні в даний час і передбачувані в майбутньому трудові можливості, які характеризуються кількістю працездатного населення, його професійно – освітнім рівнем, іншими якісними характеристиками.

У схвалених Указом Президента України «Основних напрямках розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року» від З серпня 1999 року №958/99, трудовий потенціал визначається як сукупна чисельність громадян працездатного віку, які за окремих ознак (стан здоров'я, психо – фізіологічні особливості, освітній, фаховий та інтелектуальний рівні, соціально – етнічний менталітет) здатні та мають намір проводити трудову діяльність.

Представниками Львівської трудоресурсної наукової школи (керівник –академік НАН України М. І.Долішній), що об'єднала практично всіх науковців західного регіону України, які займаються цією проблематикою, трудовий потенціал трактується як прогнозована інтегральна здатність групи, колективу, підприємства, працездатного населення, країни (регіону) до продуктивної трудової професійної діяльності, результатом якої є новостворені духовні та мате-ріальні цінності .

Як відомо, слово «потенціал» походить від латинського «роtепсіа», що означає «сила». Потенціал – не сила, яка може мати кількісну міру. Економіка – це єдність кількості, якості та міри, а категорія людського потенціалу не може бути поза цією єдністю. Тому для всебічного і глибокого вивчення трудового потенціалу будь – якого регіону потрібно вміти вимірювати величину цього потенціалу і використовувати це вміння у наукових дослідженнях. А оскільки будь – яке вимірювання полягає у порівнянні величини об'єкту, то вміння виміряти величину трудового потенціалу регіону теж саме, що й уміння порівняти його з трудовим потенціалом іншого регіону.