1.6. Принципи розміщення виробництва, які використовуються при ринкових умовах господарювання

Принципи – визначаються як правила, які враховують визначені закономірності. Всі принципи в РПС поділяються на традиційні й нові.

Традиційні принципи:

1. Розміщення виробництва по всій країні.

2. Випереджуючий розвиток відсталих районів і приморських регіонів.

3. Наближення виробництва до джерел сировини й районів споживання.

4. Поглиблення вже існуючого ТРТ.

5. Облік оборонних потреб.

6. Облік екологічних факторів.

7. Регулювання росту агломерації.

Нові принципи:

1. Врахування інтересів всіх форм власності.

2. Створення ефективної інфраструктури.

3. Підвищення технічної ефективності.

4. Врахування при розміщенні соціальних параметрів.

5. Врахування при розміщенні соціальних цілей: прогрес, достаток конкретної людини, щастя життя.

1.7. Фактори (чинники) розміщення продуктивних сил

Фактори розміщення продуктивних сил – сукупність ресурсів, якісних умов і обставин, потрібних для вибору місця розміщення або подальшого розвитку будь-якого соціально-економічного об’єкта з урахуванням його особливостей, виробничих критеріїв і поставленої мети. У зв’язку із НТР зараз велику роль відіграють такі фактори, як фактор часу, геополітичний фактор, націо-нальний фактор.

Майже всі фактори розміщення піддаються формалізації. Цим зумовлені можливості широкого використання науково – методичних підходів до обґрунтування комплексності розвитку продуктивних сил. Посилення вимог до якості цього процесу, особливості регіональної соціально-економічної політики змушують виробляти нові підходи до оцінювання факторів (чинників) розміщення продуктивних сил.

Районне планування за своїм призначенням є способом виробництва та деталізації щодо планів розвитку та розміщення продуктивних сил. Його основа – прогноз розвитку національної економіки.

Основна мета розміщення продуктивних сил – комплексне розміщення всіх галузей виробництва у районах із розрахунку раціонального використання території для всебічного підвищення продуктивності суспільної праці, зниження собівартості будівництва й витрат виробництва при одно-часному покращенні умов праці, побуту й відпочинку населення.

1.8. Поняття продуктивних сил. Показники розвитку та розміщення продуктивних сил

Продуктивні сили – система суб’єктивних (людина) та майнових елементів, які здійснюють «майновий обмін» між людиною та природою в процесі суспільного виробництва.

Продуктивні сили відображають активне відношення людини до природи, яке базується на матеріальному та духовному освоєнні й розвитку її багатств, в ході якого відтворюються умови існування людини й відбувається прискорення процесу становлення й розвитку самої людини.

Продуктивні сили утворюють провідну сторону способу виробництва, основу розвитку суспільства. Головна продуктивна сила суспільства – це самі люди, учасники суспільного виробництва. Породженням людського розуму й праці є майнові елементи продуктивних сил – засоби виробництва і засоби споживання.

Засоби виробництва складаються із засобів праці, які є провідником впливу людини на природу і предметів праці, на які спрямована праця людини. Найважливіша складова частина засобів праці – це знаряддя праці (інструменти, механізми. Машини і т.д.). До засобів праці відносяться також виробничі споруди, трубопроводи, шляхи, канали, енергомережі, засоби зв’язку і т.д.

Розвиток суспільства, постійне його відновлення здійснюється в результаті взаємодії двох видів відносин: відношення людини до природи, з якої він бере необхідні для його діяльності основні засоби виробництва і відносини людей друг до друга в процесі цієї діяльності.

Головною продуктивною силою є людина, яка володіє здатністю виробляти, створювати, продукувати суспільно необхідну продукцію, роботи, послуги.

Відношення людей до природи, вплив людини на природу проходе через посередництво трьох наступних елементів: праці людини, предметів праці та засобів праці. Вони взаємодіють у формі підприємств і організацій.

Праця – це усвідомлена доцільна діяльність людини, яка здійснюється для задовільнення її потреб.

Предмет праці – це те, на що спрямована праця людини. До них відносяться сировина, матеріали, напівфабрикати, природні ресурси та ін.

Засоби праці – це те, при посередництві чого людина впливає на предмети праці – обладнання, машини, енергетичні установки та ін.

Предмети та засоби праці об’єднуються у поняття засоби виробництва. Засоби виробництва і праця людини являють собою продуктивні сили сус-пільства.

Праця завжди була і є домінуючим фактором суспільного розвитку і відрізняється від іншого активним характером впливу і на предмет праці і на засоби праці.

У ХХ сторіччі започаткована тенденція комплексної автоматизації, яка відкрила якісно новий етап удосконалення засобів праці. Провідна роль в цьому належить різноманітним комплексам інформаційних систем.

Створення нових і удосконалення існуючих засобів праці викликає необхідність пошуку нових способів переробних природних ресурсів (предметів праці), винаходи нових технологій. З появою нових засобів праці і нових технологій вдосконалюється сама праця, людина підіймається на новий рівень знань, досвіду й таке інше. В результаті цього зростає продуктивність праці, що відображає об’єктивну необхідність поступового розвитку виробництва, споживання і потреб.

Таким чином, у національній економічній системі продуктивні сили розглядаються як поєднання місць прикладання праці й капіталу, внаслідок чого здійснюється діяльність, корисна людині, колективу і суспільству за умови, що ця діяльність не суперечить економічним законам і суспільним морально-етичним нормам.