1.5. Основні закономірності розміщення виробництва: сутність і характеристики

Закономірність – просторова модифікація економічного закону, яка виражає основні тенденції розміщення виробництва. Будь-яка закономірність несе в собі три особливості:

1. об’єктивність, тобто виявляється поза волі і свідомості людей;

2. історичність, при особливих умовах вони виникають і у визначений момент припиняють свою діяльність;

3. автономність, тобто вони не залежать друг від друга.

Закономірність розміщення виробництва – це об’єктивні категорії, які визнаються і використовуються у практичній діяльності.

Закономірності в РПС це об’єктивні категорії, які пізнаються і свідомо використовуються у практичній діяльності. У своїй господарській політиці суспільство на основі пізнання закономірностей формулює і втілює в життя певні принципи. Закономірності розміщення продуктивних сил є законами терто-ріальної організації виробництва.

1. Раціональне (ефективне) розміщення виробництва. Вона виходить із загального закону економії часу та загального підвищення продуктивності праці. Одночасно раціональним є таке розміщення, яке приносить доход шляхом економії витрат, а саме фінансових.

По-друге, це економія матеріально-речовинних витрат. По-третє, економії транспортних витрат. Ця закономірність реалізується перш за все через принцип розміщення виробництва у джерел сировини, палива і споживача, що в свою чергу зменшить втрати, більш раціонально будуть використовуватися енергоресурси і зменшаться забруднення навколишнього середовища.

При визначенні раціональності розміщення продуктивних сил в нинішніх умовах важливо враховувати його соціальні та екологічні наслідки.

2. Пропорційне і планове розміщення. Реалізація цієї закономірності сприяє обмеженню надмірної концентрації промислових підприємств і населення у великих містах. Відбувається з галузевих пропорцій і рекомендованих планів розвитку (бізнес-планів, планів регіонального розвитку). Вона впровадь-жується у життя дією принципів вирівнювання рівнів економічного розвитку районів, територіальної близькості переробної промисловості із здобу вальною, раціоналізації міжрайонних економічних зв’язків. В умовах переходу до ринкової економіки практично реалізувати цю закономірність держава може через економічне регулювання, яке передбачає надання визначених пільг інвесторам капіталу. Облік цієї закономірності надає можливість практично вирівняти рівні економічного розвитку регіонів.

3. Територіальний поділ праці. Згідно з територіальним поділом праці, за кожним регіоном закріплено певні галузі матеріального виробництва й невиробничої сфери. Ця закономірність є визначальною у процесі формування економічних районів, його дія виявляється у спеціалізації господарства регіонів відповідно до наявних природних і трудових ресурсів, традицій. Навичок населення, економіко – географічного положення.

4. Комплексне розміщення продуктивних сил. Комплексний розвиток і раціональна спеціалізація відповідають найважливішій вимозі господарювання – досягненню в інтересах суспільства найбільших результатів при найменших витратах. Поєднання і взаємопов’язаний розвиток галузей на певній території дає господарську економію за рахунок зниження витрат основного виробництва, а також здешевлення перевезень сировини і готової продукції.