5.1.5. Причорноморський економічний район

1. Економіко-географічні характеристики району: площа – 113,4 тис. км; кількість мешканців – 7,3 млн. чол; щільність населення – 70 чол. на 1 км ;

рівень урбанізації – 65 %; перше місце по посівній площі займає озима пшениця – 30 %; у районі зосереджено 30 % посівів соняшника в країні; важливе значення в розвитку має курортне господарство.

У районі розвивається 8 промислових вузлів: Одеський, Миколаївський, Херсонський, Каховсько – Бориславський, Сімферопольський, Севастопольсь-кий, Керченський, Саксько – Євпаторійський.

2. Економіко – географічне положення. Природні умови і ресурси. Район займає територію Одеської, Миколаївської, Херсонської областей та Авто-номної Республіки Крим, розташованих у південній і південно – західній частинах України. Межує з Подільським, Центральним, Придніпровським районами України, республікою Молдова, Румунією й омивається водами Чорного та Азовського морів.

Природні умови визначаються географічним положенням. Територія району входить у степову природно – географічну зону й зону Кримських гір. За характером рельєфу виділяються низинна (Придніпровський поділ), погористо – рівнинна (відроги Подільської та Придніпровської височини), гірська (Кримські гори) і прибережна рівнинна (південний берег Криму).

На клімат території впливають атлантичні, арктичні і тропічні (південь Криму) повітряні маси. Середня кількість опадів за рік: у Кримських горах – 600 – 1100 мм, на Південному березі Криму – 300–600 мм, у Причорномор’ї – 300 – 400 мм. Середні температури:

	літо	зима
Кримські гори	+ 220 С	- 100 С
Південний берег Криму	+ 240 С	+ 40 С
Причорномор’я	+ 240 С	- 30 С

Тут спостерігаються посухи, суховії, курява. Район не має значних природних ресурсів. З паливних ресурсів виділяються запаси нафти і газу (Глебівське та Джанкойське родовища, шельф Чорного моря), невеличкі родовища бурого вугілля (Єланецький район Миколаївської області і біля міст Рені і Болград Одеської області) та торфу (Херсонська і Миколаївська області). Руду добувають у Керченському залізорудному басейні. Нерудні ресурси представ-лені запасами солі (озеро Сиваш), вапняків (Балаклава і Старий Крим), буді-вельного вапняку (Бєлокамінськ), цементної сировини (Бахчисарай), мармурових вапняків (гірський Крим), лікувальними грязями (Євпаторія, Саки), мінеральними водами (Феодосія).

Грунти представлені чорноземоподібними, каштановими, коричневими щебенистими і бурими гірсько – лісовими.

Рослинність відповідає природо – географічним зонам: полинно – злакові та типчаково – ковильні степи, деревинна лісова зона гірського Криму і субтропічна Південного берегу Криму.

Водні ресурси різноманітні, проте недостатні для розвитку господарства району. Тут протікають ріки Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг, Інгул, Салгир, Інгулець; розташовані озера Кагул, Ялкуг, Катлабух, Китай, Сасик, Алібей, Бурнас, Кундук, Донузлав, Шагані, Узунларське, озеро – затока Сиваш, озера – лимани Дністровський, Хаджибейський, Куяльницький, Березанський, Бугський. По території проходять Каховський, Чапменський, Північно – Кримський, Червонознаменський, Раздольненський, Чорноморський, Азовський канали. Знаходяться водоймища: Каховське, Сімферопольське, Качинське, Альминське.

3. Населення і трудові ресурси. Середня щільність населення складає 70 чол. на 1 км². Найвищий показник – у Кримській АР – 98 чол. на 1 км², а найнижчий – у Херсонській області – 45 чол. на 1 км². Рівень урбанізації: в АР Крим – 68 %, Миколаївській й Одеській обл. – 66 %, Херсонській – 62%. Великі міста: Одеса, Миколаїв, Херсон, Севастополь, Сімферополь, Керч, Євпаторія, Ізмаїл, Ялта, Феодосія, Первомайськ.

Серед національностей переважають українці, росіяни, кримські татари, гагаузи, греки, молдавани.

4. Промисловість і сільське господарство. Провідними галузями є машинобудування і металообробка, харчова, легка промисловість, рекреаційне господарство.

У районі виробляють судна (Миколаїв, Херсон, Керч), сільськогос-подарські машини (Херсонський комбайновий завод, Одеський завод сільськогосподарських машин, заводи в Сімферополі, Джанкої, Перво-майську Миколаївської обл.); у Миколаєві випускають шляхово – будівельні машини, у Феодосії і Миколаєві – підйомно – транспортне устаткування. Підприємства району виробляють устаткування для легкої, харчової, хімічної (Одеса), виноробної, консервної, м'ясної, молочної промисловостей (Сімферополь), гірниче устаткування (Керч), прилади, електромотори й апаратуру (Херсон, Первомайськ, Нова Каховка).

Легка промисловість розташована в обласних центрах. Працюють підприємства швейної, трикотажної, шкіряної, взуттєвої і джутової галузей.

Хімічна промисловість виробляє добрива (Одеса), соду (Краснопере-копськ), лаки, фарби (Херсон), йод, бром (Саки).

Район має унікальний рекреаційний комплекс, що дає можливість розвивати курортне господарство. Широко відомі Кримська, Миколаївська, Хер-сонська, Одеська, Дунайська курортні зони. Проте рівень розвитку сфери обс-луговування набагато нижче європейського.

Найбільш багатогалузевим у районі є АПК. Це один із найбільш розвинених комплексів у країні.

У землеробстві переважають посіви озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, рису, соняшнику, тютюну, гірчиці. Вирощують також цукровий буряк, сою, арахіс, ефіроолійні лікарські рослини. Великі площі відведені під сади, виноградники, овочеві й баштанні культури. На їхній основі розвиваються масложирова, ефіроолійна, тютюново – ферментаційна, плодоовочева, борошно –круп'яна, виноробна («Масандра», «Новий світ», «Золота балка», «Коктебель») галузі харчової промисловості.

У тваринництві інтенсивно розвиваються молочно–м'ясне тварин-ництво, м'ясне свинарство, вівчарство, птахівництво. На їхній основі працюють м'ясна, молочна, ковбасна, шкіряна промисловості.

Розвинуті рибна та рибопереробна промисловості. Провідні центри: Одеса, Ізмаїл, Іллічівськ, Херсон, Севастополь, Керч, Євпаторія, Ялта.

5. Транспорт. У районі розвиваються всі види транспорту. Головним є водний. До найбільш значних морських портових міст відносяться: Одеса, Іллічівськ, Південний, Миколаїв, Херсон, Євпаторія, Керч, Ялта, Феодосія, Севастополь. До річкових – Ізмаїл, Келія, Рені, Вознесенськ, Нова Каховка, Херсон. Велика роль залізничного, автомобільного і повітряного транспорту в обслуговуванні народного господарства, АПК. Інтенсивно розвивається трубопровідний транспорт. Діють паромні переправи: Крим – Кавказ, Одеса – Варна, Скадовськ – Трабзон.

6. Міжрайонні економічні зв'язки. У Причорноморському районі ввіз переважає над вивозом. Район вивозить: виноград, вино, фрукти, агломерат, ефірні олії, рибу та рибоконсерви, сільськогосподарські комбайни та плуги, кар-данні вали, побутову техніку.

У район надходить: вода, електроенергія, вугілля, технологічне устаткування, машини, продукція легкої промисловості, метали, прилади.

7. Проблеми розвитку району: недостатньо раціональне використання природних умов і ресурсів; слабке забезпечення водою; протиріччя у розміщенні і розвитку підприємств важкої промисловості, в утворенні великого портового господарства, з одного боку, і використанні рекреаційних ресурсів – з іншого; забруднення заходу Криму призводить до послаблення лікувальних властивостей Сакських грязей; загрозливий екологічний стан Чорного, Азовського морів і озера Сиваш; морські бази і ВПС створюють великі шумові забруднення.

Таблиця 5.14