- •1)Розкрити психологічну сутність відчуттів, пояснити рецепторну та рефлекторну концепцію відчуттів.
- •2Проаналізуйте особливості процесу виникнення відчуттів.
- •3)Пояснити існуючі класифікації відчуттів.
- •4Розкрити загальні закономірності відчуттів.
- •5Пояснити сутність феноменів адаптації, синестезії, взаємодії, сенсибілізації.
- •6Розкрити поняття чутливість, пояснити особливості її вимірювання.
- •7)Розкрити психологічну сутність сприймання, проаналізувати особливості зв’язку відчуттів та сприймання.
- •8)Проаналізувати сприймання як дію, указати функції, види та особливості формування перцептивних дій (о.В.Запорожець).
- •9.Проаналізувати властивості сприймання.
- •10)Розкрити особливості сприймання простору.
- •11)Розкрити особливості сприймання часу.
- •13)Розкрити психологічну сутність пам’яті, проаналізувати теорії пам’яті.
- •14Пояснити сутність біохімічної теорії пам’яті.
- •15Проаналізувати зміст фізіологічної теорії пам’яті.
- •16Проаналізувати психологічні теорії пам’яті.
- •17Пояснити сутність діяльнісної теорії пам’яті (о.М.Леонтьев).
- •18Проаналізувати психологічні особливості існуючих видів пам’яті.
- •19Розкрити особливості процесів пам’яті.
- •20Проаналізувати індивідуальні особливості пам’яті.
- •22Проаналізувати психологічні особливості процесу мислення.
- •24Проаналізувати психологічні особливості різних видів мислення.
- •25Проаналізувати процеси та форми мислення.
- •26Проаналізувати зв’язок між мисленням та мовленням.
- •27Розкрити психологічні особливості мови.
- •28Проаналізувати мислення як діяльність по розв’язуванню задач.
- •29Розкрити індивідуальні особливості мислення.
- •30Розкрити особливості уяви, проаналізувати погляди на природу уяви у різних психологічних парадигмах.
- •31Проаналізувати зв’язок між уявою та мисленням.
- •32Проаналізувати психологічні особливості видів уяви.
- •33Пояснити способи створення образів уяви.
- •34Розкрити особливості уваги, проаналізувати погляди на природу уваги у різних психологічних парадигмах.
- •35Розкрити зв’язок між увагою та діяльністю (п.Я.Гальперін).
- •36Пояснити фізіологічні основи уваги.
- •37Проаналізувати види уваги та їх прояв у пізнавальній діяльності людини.
- •38Проаналізувати властивості уваги, розкрити методи їх дослідження.
- •39Розкрити психологічну сутність емоцій і почуттів.
- •41Розкрити форми емоційних переживань людини.
- •42Проаналізувати властивості емоційних явищ.
- •43Пояснити сутність вищих почуттів та особливості їх формування.
- •47Проаналізувати вольові якості особистості, виховання та самовиховання волі.
- •48Розкрити психологічну сутність темпераменту. Проаналізувати теорії темпераменту.
- •49Проаналізувати сучасні теорії темпераменту.
- •50Пояснити фізіологічні основи темпераменту.
- •52Проаналізувати вплив темпераменту на діяльність людини.
- •53Розкрити психологічну сутність здібностей. Пояснити зв’язок задатків та здібностей (б. М.Теплов).
- •54Проаналізувати особливості загальних та спеціальних здібностей.
- •55Пояснити кількісні та якісні характеристики здібностей, проаналізувати проблему діагностики здібностей людини.
- •56Проаналізувати особливості педагогічних здібностей.
- •57Розкрити психологічну сутність характеру, проаналізувати зв’язок між темпераментом та характером.
- •58Пояснити психологічну структуру характеру.
- •59Проаналізувати особливості формування характеру.
56Проаналізувати особливості педагогічних здібностей.
Педагогічним здібностями називають сукупність індивідуально-психологічних особливостей особистості вчителі, які відповідають вимогам педагогічної діяльності і визначають успіх в оволодінні цією діяльністю. Відміну педагогічних здатностей від педагогічних умінь полягає в тому, що педагогічні здібності - це особливості особистості, а педагогічні уміння - це окремі акти педагогічної діяльності, що здійснюються людиною на високому рівні.
Кожна здатність має свою структуру, в ній розрізняють головні і допоміжні властивості.
Провідними властивостями в педагогічні здібності є: педагогічний такт; спостережливість, любов до дітей; потреба в передачі знань.
Педагогічний такт - це дотримання педагогом принципу заходів у спілкуванні з дітьми в найрізноманітніших сферах діяльності, вміння вибрати правильний підхід до учнів. Педагогічна спостережливість - це здатність вчителя, що проявляється в умінні помічати істотні, характерні, навіть малопомітні властивості учнів.
Дидактичні здібності - здатність передавати учням навчальний матеріал, роблячи його доступним для дітей, подавати їм матеріал або проблему ясно і зрозуміло, викликати інтерес до предмету, порушувати в учнів активну самостійну думка.
Перцептивні здібності - здатність проникати у внутрішній світ учня, вихованця, психологічна спостережливість, пов\'язана з тонким розумінням особистості учня і його тимчасових психічних станів.
Мовні здібності - здатність чітко висловлювати свої думки, почуття за допомогою мови, а також міміки і пантомимики.
Організаторські здібності - це, по-перше, здатність організувати учнівський згуртувати колектив, його, надихнути на вирішення важливих завдань і, по-друге, здатність правильно організувати свою власну роботу.
Авторитарні здібності - здатність безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів і вміння на цій основі домагатися у них авторитету.
Комунікативні здібності - здатність до спілкування з дітьми, вміння знайти правильний підхід до учнів, встановити з ними доцільні з педагогічною точки зору взаємини, наявність педагогічного такту.
Педагогічна уява - це спеціальна спроможність, що виражається у передбаченні наслідків своїх дій, у виховному проектуванні особистості учня, пов\'язаного з поданням про те, що з учня вийде в майбутньому, в умінні прогнозувати розвиток тих або інших якостей вихованця.
Здатність до розподілу уваги одночасно між кількома видами діяльності; має особливе значення для роботи вчителя.
57Розкрити психологічну сутність характеру, проаналізувати зв’язок між темпераментом та характером.
Характер – сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які виявляються в типових способах поведінки, ставленні її до суспільства, до інших і до себе та набувається у діяльності та спілкуванні.
В історії психології існують декілька підходів до розуміння проблеми співвідношення темпераменту та характеру.
1. Кречмер і Ружицький
Темперамент не відрізняється від характеру, який зводиться до тілесної конституції.
2. Вікторов і Віреніус
На їх думку темперамент є вроджена первинна реакція особистості. Характер – вторинна, набута у досвіді реакція. Вторинна реакція гальмує прояв первинної.
3. Городецький і Гундобін
Розглядають Т елементом Х. Т – це ядерна частина Х., яка є незмінною. Х. – це поверхова частина, яка змінюється.
4. Виготський, Рубінштейн, Ананьєв, Корнілов
Т розглядається як вроджена основа Х., як динамічна складова Х. і особистості. Т. органічно входе в структуру Х, але фатально не визначає шлях р-ку Х.
5. Ковальов
Т під впливом Х сам зазнає змін, тому р-ток Х і Т є взаємообумовленим процесом.
