3)Пояснити існуючі класифікації відчуттів.

За ознакою розміщення рецептора фізіолог Ч. Шерінгтон виділив три основних класи відчуттів:

•екстроцептивні, що виникають при впливі зовнішніх подразників на рецептори, розташовані на поверхні тіла;

•проприоцептивні (кін есте-тичні), що відображають рух і відносне положення частин тіла завдяки роботі рецепторів, розташованих в м\'язах, сухожиллях і суглобних торбах;

• інтероцептивні (органічні), що відображають подра-знення рецепторів, розташованих в внутрішніх органах і тканинах тіла, і протікання обмінних процесів в внутрішньому середовищі організму.

За ознакою характеру рецептора: • фоторецепцію - чутливість до світла (зорові відчуття);

• хеморецепцію - чутливість до певних речовин (нюхові, смакові відчуття);

• аудіорецепцію - чутливість до звукових коливань (слухові відчуття);

•механорецепцію - чутливість до механічної взаємодії (відчуття дотику, болю, рівноваги);

• терморецепцію - чутливість до температури (температурні відчуття).

За ознакою модальності (цей розподіл відчуттів є найбільш широко розповсюдженим), виділяють такі види відчуттів, як зорові, органічні, вібраційні, вестибулярні, слухові, нюхові, смакові, відчуття дотику; ці види розгалужуються на підвиди.

4Розкрити загальні закономірності відчуттів.

Загальними закономірностями відчуттів є:

Якість — відмітна ознака сенсорного образи, яка дозволяє відрізняти його від такого ж образу іншої модальності. Так, зорові відчуття будуть принципово іншими, ніж слухові, нюхові та ін. Якість відчуттів може змінюватись в межах одного виду. Н-д, слухові відчуття мають певну висоту, гучність, тембр.Просторова локал-ізація відчуттів — відтворення у відчуттях місцезнаходження

діючого подразника. Тобто відчуття мають предметну віднесеність, їх джерело бачиться людині в середовищі, а не в органах чуття.Тривалість відчуттів залежить від часу, протягом якого сенсорний образ не змінює своєї якості. При цьому відчуття виникають не відразу після початку дії подразника, а через деякий період, який називається латентним. Відповідь на світловий подразник настає через 0,16 — 0,18 с; на нюховий — через 0,90 — 1,00 с. Відмінності в часі пояснюються, очевидно, будовою рецептора та особливостями роботи відповідного аналізатора, зокрема швидкістю проходження збудження аферентними та еферентними нервами. Після припинення дії подразника НС, в силу притаманної їй інерційності, протягом певного часу зберігає слід від збудження.

Інтенсивність-кількісна хар-ка ступеня яскравості, виразності відображення людиною в-тей предметів і явищ. Вона залежить від сили діючого подразника, стану аналізатора, його місця в сенсорній організації людини.

5Пояснити сутність феноменів адаптації, синестезії, взаємодії, сенсибілізації.

Адаптація — зміна чутливості аналізатора в бік її зниження або підвищення під впливом постійно діючого подразника. Н-д, поліпшення зору в темряві і погіршення при сильному освітленні. Для адаптації зору треба близько 30 хв, нюху1-2 хв, слуху-15с.

Взаємодія — зміна чутливості одного аналізатора під впливом стану іншого. Це наслідок сенсорної організації людини, в якій робота однієї аналізаторної системи позначається на роботі іншої. Так, слабке світло підсилює слухові відчуття, а сильне — погіршує.

Сенсибілізація — підвищення чутливості аналізатора під час дії специфічних або неспецифічних подразників. Причинами такого посилення можуть бути вплив на аналізатор попереднього подразника, стан очікування людиною значущого для неї подразника. Триваліші зміни настають внаслідок систематичних вправ, яких часто потребує певна професійна діяльність (висока чутливість нюху і смаку в дегустаторів).

Синестезія — перенесення якості одного відчуття на інше, внаслідок чого до відчуття, специфічного для того чи того аналізатора, додається відчуття, неспецифічне для нього. «кольоровий слух», поряд зі слуховими відчуттями, виникають й зорові;«холодні» або «теплі» відчуття певного кольору.