41Розкрити форми емоційних переживань людини.

Емоційний тон – найпростіша форма емоцій, яка має вигляд невиразних відчуттів, що супроводжують життєво важливі впливи смакового, температурного, больового та ін. характеру.

Емоції – форма відображення, що є відображенням ситуаційного ставлення до певних об’єктів.

Афект – дуже сильні, бурхливі і відносно нетривкі емоц стани, що виникають, коли людина не здатна знайти вихід з надзвичайної і несподіваної ситуації. Прояв афекту пов\'язаний з провідною потребою людини. Встані афекту людина може поводити себе всупереч соц. нормам, втрачає контроль. Афекти порушують пізнав діяльність, мають вигляд рухових, погано координованих реакцій.

Пристрасті – сильні й тривалі емоції, які зв’язані із стійким прагненням людини до певного об’єкту. Предметом може бути людина або якась ідея чи річ.

Настрій – це заг емоц стан людини, що характеризує її життєвий тонус протягом певного часу. Він є похідним від тих емоцій, що переважають в людині.

Стрес – стан напруги, який виникає під впливом сильних подразників(стресорів). Стрес полягає у неспецифічній реакції організму на вимоги, що до нього висуваються.

Г.Сельє виділив 3 стадії прояву стресу:

1. тривоги – забезпечує мобілізацію захисних сил організму;

2. адаптації організму до шкідливих умов;

3. виснаження – дистрес.

Сам стрес має позитивне значення, а окрема фаза (дистрес) – негативне.

Фрустрація – негативний емоц стан, що супроводжується усвідомленням неможливості досягти поставленої мети. Почуття – емоц стани, в яких виявляється стійке й узагальнене ставлення до певних об’єктів.

42Проаналізувати властивості емоційних явищ.

1. Якість(модальність) – характеризується змістом емоцій і сигналізує про особливості ставлення індивіда до тих чи інших явищ дійсності.

2. Амбівалентність – має місце при одночасному переживанні індивідом емоцій, які мають полярні характеристики(радість-сум).

3. Полярність – вказує на можливість зміни будь-якої емоції на її протилежність(те, що було приємним, може стати неприємним).

4. Активність(дієвість) – здатність емоцій підсилювати або пригнічувати прояв діяльності. Емоції що підсилюють – стенічні, що послаблюють – астенічні.

5. Інтенсивність – властивість, яка свідчить про ступінь вираженості емоц явищ. Діапазон цієї власт є значним: від легкого хвилювання до пристрасті.

6. Тривалість – характеризується часом існування емоцій. Найбільш тривалими є почуття.

7. Глибина – залежить від того, чи викликана вона пересічними чи життєво важливими подіями, а також від того, в якому зв’язку між собою вони перебувають.

43Пояснити сутність вищих почуттів та особливості їх формування.

Моральні почуття - почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей і до себе самої. Вони нерозривно пов'язані з нормами поведінки, прийнятними в певному суспільстві, з оціненням відповідності цим нормам дій, учинків, намірів людини. Джерелом таких почуттів є спільне життя людей, їхні взаємини, спільна боротьба за досягнення суспільної мети. Високими моральними почуттями є передусім почуття любові до своєї країни, почуття патріотизму.

Інтелектуальні почуття. Ці почуття з'являються в процесі переживань, які пов'язані з розумовою, пізнавальною діяльністю людини. Такими є почуття любові до знань, почуття нового, здивування, сумніву, впевненості, невпевненості. Їхніми джерелами є навчальна дія-ть, самостійна робота, дослідна робота в тій чи іншій галузі, конструктивна, творча виробнича праця людини.

До естетичних почуттів належать почуття краси, прекрасного, які породжуються явищами природи, результатами праці людей, мистецькою і творчою дія-ю.

Почуття комічного виникає як переживання особистістю невідповідності між формою і змістом у діях і вчинках людей. Розкриття цієї невідповідності й переживання, ставлення особистості до неї - це основні моменти, що характеризують почуття комічного. Моральні, інтелектуальні, естетичні почуття переживаються людиною в діяльності та спілкуванні й називаються вищими почуттями у зв\'язку з тим, що вони поєднують усе багатство емоційних ставлень людини до соціального оточення.

44Розкрити психологічну сутність волі.Воля – це свідома регуляція людиною своєї поведінки та діяльності, що забезпечує подолання внутрішніх і зовнішніх перешкод.

Сутність і значення волі можна розглядати в такому поєднанні: активність - воля - свідомість. Найбільший ступінь прояву у вольовій діяльності притаманний активності особистості. Свідомість і воля є самостійними, хоча й сполученими та пересічними боками психічного. Виконуючи свою роль у психічному процесі, свідомість не стає волею, але все ж таки є її важливою ознакою. Вона забезпечує виконання волею її функцій.

Вольова регуляція тісно пов'язана з емоціями, які змінюються залежно від змісту активності особистості.

Вольова регуляція завжди починається з інтелектуального акту, з усвідомлення проблемної ситуації. Рефлексія й аналіз проблемної ситуації вимагає "вмикання" вольових актів - це "моменти руху" діяльності. В моменти "пуску" і "зупинки" вольового регулювання роль інтелекту найбільш виражена.

Без участі мислення вольовий процес не був би усвідомлений, він утратив би вольовий характер. Разом з тим воля є самостійною і не зводиться до зовнішнього здійснення мислення. На відміну від мислення вона не створює об'єктивних ідеальних чи матеріальних продуктів, вона лише створює умови для здійснення вчинку чи поведінки і в цьому розумінні формує суб'єктивні цінності.

45Проаналізувати довільну та вольову дію, розкрити види вольових дій.Довільні дії - це цілеспрямовані дії, які виходять з усвідомлених мотивів та нерозривно пов'язані з відображенням мети і засобами її досягнення. Довільні дії виникають у зв'язку з центральним, кірковим слідовим подразненням за наявності в корі півкуль оптимального збудження. Довільні дії притаманні вже вищим тваринам. Але довільні дії людини якісно відрізняються від таких дій у тварин. Специфічно людські дії хар-ся, по-перше, тим, що вони виходять з усвідомлених мотивів і спрямовані на визначення засобів досягнення усвідомленої мети; по-друге, вони нерозривно пов'язані з роботою другої сигнальної системи, створюються за умов високодіяльного стану мозку - осередку оптимального збудження - домінанти; по-третє, вони пов'язані з мовленнєвим мисленням, рефлексією, це розумні дії.

Вольовими діями наз. дії, скеровані на досягнення свідомо поставленої мети і пов'язані з подоланням труднощів. Ознаки вольових дій:1) свідоме подолання перешкод на шляху до досягнення мети;2) конкурентні мотиви;3) наявність вольового зусилля.Види:За формою прояву:- Дії виконання;- Дії затримки.За ступенем самостійності:- Самостійні дії;- Задані дії.

За характером спрямованості:- Вольові дії;- Вольові вчинки.

46Проаналізувати етапи вольових дій.Будь-яка вольова дія є вибірковим актом, що включає свідомий вибір і рішення.

1 фаза починається з виникнення спонукання, що виражене прагненням. Прагнення поділяються на бажання, хотіння. Потяги - це мотиви поведінки, які є недиференційованою, мало-усвідомлюваною, безпредметною потребою.

Бажання - це мотиви поведінки, що хар-ся достатньою усвідомленістю потреб.

Хотіння - це усвідомлений мотив, цілеспрямоване прагнення діяти певним чином, долати зовні. та внут. труднощі заради досягнення поставленої мети.

2 фаза в розвитку вольової дії пов'язана з обмірковуванням і боротьбою мотивів. Вибір обраної мети може хар-ся боротьбою мотивів. Ця боротьба передбачає наявність у людини внутр. перешкод, суперечливих спонукань, інтересів, цінностей, які стикаються, заходячи в конфлікт між собою. Особистість спирається при цьому на свої переконання, ціннісні орієнтації, настанови.

3 фаза пов'язана з прийняттям рішення, тобто остаточною постановкою свідомої мети.

4 - це виконання рішень і намірів. Коли "боротьба мотивів" завершена і рішення прийняте, починається справжня боротьба за виконання рішення. У поведінці або вчинку остаточно визначається воля людини. Не за позитивними цілями чи гуманними рішеннями і намірами, а за вчинками судять про волю людини.