98.Планування структури капіталу підприємства. Оптимізація структури з використанням ефекту фінансового левериджу.
Структура капіталу підприємства — це співвідношення власних і позичкових джерел у структурі пасивів.
Правило вертикальної структури капіталу:
*пов'язане з аналізом складу та структури джерел формування капіталу;
*вимагає додержання певного співвідношення між власним та позиковим капіталом підприємства, яке досліджується за допомогою певних фінансових показників:
-показник фінансового лівереджу = ПК/ВК (рекомендоване значення не більше 1)
-коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) = ВК / Підсумок Балансу (рекомендоване значення не менше 0,5)
Перший характеризує залежність підприємства від позичкового капіталу і визначається як відношення позичкового капіталу (ПК) до джерел власних коштів (ВК). Прийнято вважати, що зростання рівня заборгованості свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливості втрати платоспроможності. І навпаки, при заданих напрямах інвестування ризик кредиторів тим менший, чим менша частина позичкового капіталу в загальній сумі пасивів.
Чим більше значення коефіцієнта незалежності (Кавт), тим менш ризиковою є структура капіталу підприємства (менша залежність від кредиторів). Якщо питома вага власних засобів у структурі джерел фінансування збільшується, то Кавт => 1; якщо спостерігається тенденція до фінансування за рахунок позичок, то Кавт => 0.
Щодо структури капіталу існують різні погляди. Окремі економісти вважають, що співвідношення власного і позичкового капіталу підприємства має становити 1 : 1. Згідно з даним підходом загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт = 0,5. Згідно з іншими трактуваннями правила вертикальної структури капіталу для промислових підприємств частка власного капіталу повинна становити не менше 60 %, для торгівлі — 50 %. Існують також думки, що співвідношення власного і позичкового капіталу має становить 2 : 1.
На практиці на структуру капіталу підприємств впливають такі основні фактори:
-галузь виробництва, до якої належить підприємство;
-форма організації бізнесу;
-обсяги діяльності підприємства та його місцезнаходження;
-прибутковість активів;
-процентні ставки за користування позичками;
-оподаткування розподіленого і нерозподіленого прибутку;
-особливості законодавства про банкрутство;
-інші специфічні фактори.
Ефект фінансового лівериджу
Щоб визначити оптимальну структуру капіталу, тобто виявити граничну межу використання позичкового капіталу для конкретного підприємства розраховують ефект фінансового лівериджу Ефл. Цей показник доцільно обчислювати у процесі санаційного аудиту підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, маючи на меті визначити відхилення від оптимальної структури капіталу та оцінити ризики, що при цьому виникають, а також під час розробки такої стратегії фінансування санації, яка дасть змогу оптимізувати джерела залучення фінансових ресурсів.
Якщо відомі рентабельність активів підприємства Ра, обсяг власного капіталу ВК та сума кредиторської заборгованості Кр, то прибуток П від інвестування можна обчислити за формулою:
П=Ра(ВК+Кр).
Цей самий прибуток можна виразити підсумовуванням прибутку після сплати процентів за кредит та суми процентів:
П=Рвк х ВК + Пс х Кр,
де Рвк, — рентабельність власного капіталу;
Пс — ставка процента за кредит.
Оскільки праві частини рівностей однакові, маємо:
Ра(ВК+Кр)=Рвк х ВК+Пс х Кр.
Звідси можна вивести формулу для обчислення рентабельності власного капіталу:
Останнє рівняння показує, що рентабельність власного капіталу залежить не від абсолютних величин, якими є суми власного та позичкового капіталу, а від відносних показників (рентабельність активів, проценти за кредит, коефіцієнт заборгованості). Якщо ставка процента за кредит не залежить від рівня заборгованості і залишається стабільною , то між коефіцієнтом заборгованості та рентабельністю власного капіталу існує лінійна залежність (чим більша заборгованість, тим більша рентабельність).
Підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкового капіталу, якщо рентабельність активів перевищує проценти за кредит, називається ефектом фінансового лівериджу,або ефектом фінансового важеля..
Ефект фінансового лівериджу характеризує залежність рентабельності власного капіталу підприємства від рентабельності всіх активів, процентів за кредит та коефіцієнта заборгованості. Він вимірює ефект фінансування діяльності та підвищення рентабельності власного за рахунок збільшення частки позичкового капіталу.
Різниця (Ра — Пс) є так званий диференціал фінансового лівериджу. Якщо диференціал фінансового лівериджу додатний, то будь-яке збільшення коефіцієнта фінансового лівериджу зумовлює зростання відповідного ефекту. Проте з підвищенням Кфл зростає ризик, а тому збільшуються процентні ставки за кредитами, що їх одержує підприємство. Це, у свою чергу, зменшує диференціал, знижуючи ефект фінансового лівериджу.
Збільшувати Кфл доцільно, якщо його диференціал більший від нуля. Від'ємне значення диференціалу фінансового лівериджу веде до зниження рентабельності власного капіталу. У такому разі рентабельність власного капіталу зменшується тим швидше, чим вища частка позичкового капіталу в структурі пасивів підприємства. Чим вищий коефіцієнт заборгованості, тим нижчий рівень рентабельності власного капіталу.