111. Лізингове кредитування п-в.

За ек. кризи більшість п-в У. неспро­можна власними коштами здійснювати технічне оновлення вироб­ництва. Відтак виникає об'єктивна необхідність розвитку лізинго­вого бізнесу, що уможливлює залучення приватних інвестицій для фін. підтримки п-в, особливо у сфері малого та се­реднього бізнесу. Будь-яка лізингова операція має фінансовий (кредитний) харак­тер. В економічному розумінні лізинг — це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб 'єктами кре­дитних відносин тут виступають: у ролі кредитора — лізингода­вець, позичальника — лізингоодержувач. Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізинго-одержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача покриває його повну вартість та отримує певний прибуток у вигляді лізингової маржі. З ек. погляду лізинг має певну схожість з банк. кр., який надається на придбання ОФ. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем) та кредитором (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави).

Підприємство — лізингоодержувач здобуває дуже сут­тєві переваги:

• лізинг дає змогу на 100% фінансувати придбання основних фондів на відміну від банківського кредиту, де фінансовими ресур­сами забезпечується тільки 60—70% їхньої вартості;

• підприємству простіше отримати майно в лізинг, ніж позику на його придбання; лізингове майно виступає як застава, право вла­сності на нього належить лізингодавцю;

• лізинг дає п-ву більше можливостей для маневру­вання під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійс­н-ся п-вом, як правило, після отримання виручки від реалізації продукції, що її вироблено на обладнанні, узятому в лізинг;

• зменшується ризик морального старіння обладнання, тому що підприємство бере його не у власність, а в оренду: відтак розширю­ються можливості оперативного оновлення застарілої техніки без залучення власного кап-лу на його фін-ня;

• лізингове майно не зараховується на баланс п-ва, що підвищує ліквідність суб'єкта госп-ня та його можливість отримати банк кредит;

• лізингові платежі включають до складу валових витрат, що змен­шує оподатковуваний прибуток п-ва-лізингоотримувача;

• зменш-ся ризик виробництва нової продукції, оскільки за недостатнього попиту на неї п-во може повернути об'єкт лізингу безпосередньо лізингодавцю;

• досягається ефект фін стимул-ня, оск щорічні фін вигоди перевищують розмір відсотків за банківський кредит. Поряд з перевагами лізинг має певні недоліки:

• вартість лізингу для лізингоодержувача вища на суму лізинго­вої маржі, ніж вартість звичайної позики;

• складання лізингової угоди потребує тривалого часу та складні­шої організації, ніж складання угоди про звичайну банківську позику;

• лізингодавець бере на себе ризик можливого морального ста­ріння основних фондів та неповного і несвоєчасного отримання лі­зингових платежів.

112. Порівняльна характеристика різних видів кредитного забезпечення.

Найпоширенішими формами кредитного заб-ня є: застава майна, гарантія третьої особи, стягнення пені і штрафів, переуступка вимог і рахунків позичальника третій особі, страхування відповідальності позичальника за непогашення, поліси страхування життя, ощадні внески, контракти на постачання сировини, урожай.

Залежно від матеріально речового змісту поділяються на: застава майна 1) товарно-матеріальні цінності. Застава товарів в обігу застосовується при кредитуванні торгівельних операцій. Предмет застави знаходиться не лише у володінні, а й у розпорядженні і користуванні позичальника. Така гарантія поширюється лише на реально існуючі запаси. Застава товарів у переробці застосовується при кредитуванні промислових під-в. Особливість: право позичальника використовувати заставну сировину і матеріали, що включаються до предмету застави, у вир-ві і замінювати їх на готову продукцію. Забезпечення товарними запасами: заставою виступають партії сировини, матеріалів, готової продукції. Перевага надається товарам, торгівля якими ведеться на біржі. 2) ЦП, включаючи векселі: акції, облігації, короткоср казначейські зобов’язання, векселі, депозитні сертифікати. Застава ЦП відбувається з передачею заставлених ЦП на зберігання банку одержувачем кредиту. 3) Застава депозитів, що знаходяться у тому ж банку; 4) іпотека – це застава землі, нерухомого майна, при якій земля або нерухоме майно залишається у заставодавця чи третьої особи. Забезпечення нерухомим майном як правило використовується при видачі великих довгострокових кредитів, так званих іпотечних позичок. 5) Забезпечення дорогоцінними метала лами – приймаються монети, злитки, вироди із золота, срібла, платини. Коштовне каміння. Цей спосіб застосовується рідко.

Застава майнових прав орендатора, автора за винагороду, замовника за договором підряду, комісіонера за договором комісії. Гарантія третьої особи – зобов’язання третьої особи погасити борги позичальника у випадку його неплатоспроможності. Переуступка 1) переуступка контрактів – практикується при кредитуванні будівельних орг-цій, що здійснюють регулярні поставки товарів за контрактами. Боржник переуступає контракти кредитую чому банку, внаслідок чого надходження від покупця по виплаті за контрактні роботи зараховується у погашення заборгованості за кредитом. 2) переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунків, що вимагають сплати за поставлені товари.