105.Використання форфейтингу як способу кредитування зовнішньоекономічних операцій.

Форфейтинг є двосторонньою угодою, учасниками якої виступають продавець і покупець фінансових (платіжних) зобов’язань. Продавцем форфейтингових платіжних зобов’язань є експортер, який приймає векселі в оплату вартості поставлених товарів. Покупець (форейтор), у ролі якого виступає банк, купуючи платіжні зобов’язання, відмовляється від свого права пред’являти зворотні вимоги до будь-якого з попередніх власників зобов’язань, що є предметом угоди, а тому приймає на себе всі ризики, пов’язані з їх оплатою. Основними документами, які застосовуються при форфейтингу, є векселі.

Механізм форфейтингу використовується у двох видах операцій:

-при фінансових операціях – з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань;

-при експортних операціях – для сприяння надходженню наявних грошей експортеру, що надав кредит іноземному покупцю.

Хоча форфейтинг є достатньо гнучким інструментом, для нього характерні кілька обмежень: а) експортер має бути згодний подовжити термін кредиту на період від 6 місяців до 10 років і довше; б) експортер має бути згодний приймати погашення боргу серіями; в) якщо імпортер не є державним агентом або міжнародною компанією, повернення боргу має бути безумовним, гарантованим банком або державним інститутом, прийнятним для форфейтора.

Форфейтингу властиві такі характерні ознаки:

-взаємозв’язок із зовнішньоторговельними операціями;

-договори форфейтингу укладаються переважно у вільноконвертованих валютах;

-основними документами, що застосовуються при здійсненні форфейтингових операцій, є векселі — прості та переказні;

- кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі;

-кредитування здійснюється на середньостроковій основі, як правило, на строк від шести місяців до п’яти років, а в деяких випадках — до семи років;

-дисконтування відбувається на основі фіксованої процентної ставки;

-здебільшого форфейтинг пов’язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.

Вдаючись до форфейтингу, експортер має такі переваги:

-можливість одержання грошових коштів відразу після відвантаження продукції або надання послуг, що поліпшує ліквідність експортера;

-при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ставка, тобто дисконт є визначеною сумою і протягом усього строку кредитування не змінюється, незважаючи на зміну ставок на ринку капіталів;

-відсутність ризиків, оскільки експортер продає боргові вимоги форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу;

-відсутність витрат часу та коштів на управління боргом або на організацію його погашення;

-простота документації та оперативність її оформлення;

-робить зайвим експортне страхування [5, c. 92-95].

До недоліків форфейтингу, з погляду експортера, можна віднести:

- його високу вартість;

-вірогідність того, що експортер може не знайти гаранта або аваліста, який би задовольняв форфейтера;

- необхідність підготувати документи у такий спосіб, щоб на експортера не було регресу у разі банкрутства гаранта або аваліста, а також необхідність знати законодавство країни імпортера.

Здійснення форфейтингових операцій дає форфейтеру такі переваги:

-простота та оперативність в оформленні документації;

-вища маржа, ніж при кредитуванні;

-можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку.

До недоліків форфейтингу для форфейтера належать:

-відсутність права регресу у разі несплати боргу;

-необхідність знання законодавства країни імпортера;

-необхідність нести ризики до погашення векселів;

В Україні цільовим сегментом споживачів факторингових і форфейтингових послуг реально можуть бути тільки середні підприємства.