93.Методи контролінгу та можливості їх імплементації на підприємствах.
Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій використовують велику кількість методів. Поряд з окремими загальнометодологiчними та загальноекономічними методами використовуються специфічні. До перших методів належать такi, як спостереження, порiвняння, групування, аналiз, трендовий аналіз, синтез, систематизацiя, прогнозування. До основних специфiчних методiв контролiнгу належать:
Аналіз точки беззбитковості
Цей метод контролінгу зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (за стабільних умовно постійних витрат), за якого підприємство може, з одного боку, забезпечити беззбиткову операційну діяльність у плановому періоді, з іншого — створити умови для самофінансування підприємства.
Точка беззбитковості характеризує обсяг реалізації продукції за якого прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто виручка від реалізації продукції відповідає валовим затратам на її виробництво та реалізацію
R— виручка від реалізації в точці беззбитковості (грн.);
Q — обсяг реалізованої продукції в точці беззбитковості (шт. або інші натуральні одиниці);
FC – постійні витрати;
AVC – змінні витрати (середні змінні витрати);
P – ціна
Бенчмаркінг
Бенчмаркінг (від англ. benchmarking — встановлення контрольної точки) — це перманентний, безперервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об’єктами інших підприємств чи структурних підрозділів.
Розрізняють три види бенчмаркінгу:
1. Внутрішній бенчмаркінг, який зводиться до аналізу та порівняння показників діяльності різних структурних підрозділів одного й того самого підприємства.
2. Бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів, — сконцентрований на порівняльному аналізі товарів (робіт, послуг), продуктивності виробничих процесів та інших параметрів досліджуваного підприємства з аналогічними характеристиками підприємств-конкурентів.
3. Функціональний бенчмаркінг, за якого аналізуються окремі процеси, функції, методи й технології порівняно з іншими підприємствами, які не є конкурентами розглядуваного.
Вартісний аналіз
Вартісний аналіз — це метод контролінгу, що полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, яка виробляється, на предмет еквівалентності їх вартості та корисності. Отже, в центрі уваги вартісного аналізу перебувають функціональні та вартісні параметри продукції (робіт, послуг), саме тому цей вид аналізу позначають також як функціонально-вартісний. У ході аналізу здійснюється класифікація функцій продукту у розрізі функціональних класів: головні, додаткові та непотрібні. На основі цього розробляються пропозиції щодо мінімізації затрат на виконання кожної функції, а також щодо анулювання другорядних функцій, які потребують значних затрат.
Виокремлюють два основні завдання вартісного аналізу:
-зменшення вартості окремих компонентів продукції без зменшення обсягів її виробництва та реалізації;
-поліпшення функціональних параметрів продукції за мінімальних затрат.
Портфельний аналіз:
В основі портфельного аналізу покладено два оцінні критерії: теперішня вартість очікуваних доходів від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди) і рівень ризиковості вкладень.
У ході аналізу використовуються дві широко відомі в теорії та практиці портфельні матриці:
-портфель «ріст ринку — частка ринку» (матриця Бостонської консультативної групи);
-портфель «привабливість ринку — конкурентні переваги» (матриця Мак-Кінсі).
АВС-аналіз
Ґрунтується на правилі Парето «80:20», яке для різноманітних об’єктів аналізу звучить так:
*для запасів – 80% вартості запасів на складі становить 20% їх номенклатури. Іншими словами, для мінімізації товарних запасів необхідно контролювати оборотність 20% номенклатури, тому що вона становить більшу частину заморожених грошових коштів у запасах підприємства;
*для продаж – 80% прибутку приносить 20% покупців. Таким чином ці 20% покупців є найбільш важливими для підприємства, тому для них необхідно розробляти різноманітні програми лояльності;
*для собівартості – 80% вартості готової продукції залежить від 20% вихідної сировини. Інакше кажучи, 20% вихідної сировини визначають на 80% собівартість продукції, тому для визначення напрямів її зменшення необхідно контролювати 20% сировини та матеріалів;
XYZ-аналіз
XYZ-аналізом, який характеризує рівномірність запуску окремих видів сировини (матеріалів) у виробництво. Даний метод широко використовується в процесі нормування обігових коштів для створення виробничих запасів. У ході XYZ-аналізу найвживаніші види сировини (матеріалів) групуються залежно від рівня їх споживання в три класи:
1) Х-сировина — види сировини (матеріалів), які рівномірно споживаються у виробництві без суттєвих коливань;
2) Y-сировина — види сировини (матеріалів), рівень споживання яких суттєво коливається, наприклад залежно від виробничого циклу чи сезонності виробництва;
3) Z-сировина — сировина та матеріали, які споживаються нерегулярно і характеризуються високим рівнем коливання в їх потребі.
SWОТ-аналіз
Одним з важливих методів стратегічного контролінгу є так званий аналіз сильних (Strength) і слабких (Failure) місць, а також наявних шансів (Opportunity) і ризиків (Threat). В економічній літературі цей вид аналізу позначається також як SWOT-аналіз (SWOT-analysis).
На основі результатів аналізу ендогенного середовища розробляються рекомендації щодо:
1) усунення наявних слабких місць;
2) ефективного використання існуючого потенціалу (сильних сторін).
У результаті SWOT-аналізу екзогенного середовища виявляється позитивний і негативний вплив на підприємство ззовні. На основі цього виробляються пропозиції стосовно:
1) нейтралізації можливих ризиків;
2) використання додаткових шансів.
Методи фінансового прогнозування
Виокремлюють три основні групи методів прогнозування: суб’єктивні (експертні) методи визначення прогнозних показників; каузальне прогнозування; методи екстраполяції.
Експертні (суб’єктивні) методи прогнозування використовують здебільшого при стратегічному контролінгу, довгостроковому плануванні обсягів збуту продукції та оцінці ринкового потенціалу, інновацій тощо. Загальним недоліком розглянутих методів є колективна («розмита») відповідальність за якість прогнозування.
Каузальний (причинний) метод прогнозування побудований на визначенні майбутніх планових показників на основі оцінки причинно-наслідкових зв’язків з іншими показниками. Наприклад, прогнозний обсяг дебіторської заборгованості визначається на основі даних про строки оплати готової продукції; прогноз виробництва робиться виходячи з інформації про обсяги реалізації, прогнозна величина затрат — від обсягів виробництва тощо.
У теорії і практиці в процесі прогнозування фінансових показників досить часто використовують методологію екстраполяції, за якої висновки про значення прогнозних показників у майбутніх періодах робляться на основі вивчення їх динаміки у попередніх періодах. Необхідним елементом при цьому є побудова та аналіз так званого ряду динаміки, який класифікує значення показників у часі у розрізі окремих періодів та описує динаміку їх розвитку.
Три основні групи методів прогнозування за допомогою екстраполяції:
-методи визначення середніх величин;
-екстраполяція тренду; (Під екстраполяцією тренду розуміють продовження виявленої в процесі аналізу тенденції за межі побудованого на основі емпіричних даних ряду динаміки.)
-експоненціальне згладжування.