21. Екзогенна безпека стійкості довкілля. Вплив особливостей будови літосфери, активізації екзогенних та ендогенних геологічних процесів на екологічну безпеку.

Екзогенна безпека стійкості довкілля. Вплив особливостей будови літосфери, активізації екзогенних та ендогенних геологічних процесів на екологічну безпеку. Людство вик головним чином біологічно акумульовану енергію сонця давніх палеоекосистем у вигляді торфу,вугілля,горючих сланців. Крім екзогенного джерела енергії сонця значна у надрах землі акумульована практично невичерпна кількість ендогенної енергії з яких людина використовує лише вичерпні запаси урану та частково геотермальне тепло.

22. Екологічна безпека в умовах надзвичайних ситуацій. Модельна оцінка екологічного ризику. Експертна оцінка екологічного ризику. Соціологічна оцінка екологічного ризику.

Екологічна безпека в умовах надзвичайних ситуацій. Модельна оцінка екологічного ризику. Експертна оцінка екологічного ризику. Соціологічна оцінка екологічного ризику. Найбільшу небезпеку для живих організмів, у тому числі людини, становить екологічний ризик, зумовлений техногенною дією на природне середовище. Він збільшується з наближенням ступеня антропогенного тиску до критичного рівня граничнодопустимого антропогенного навантаження, що визначає межу стійкості навколишнього середовища, унаслідок перевищення якої починається незворотне руйнування екосистем. Екологічний ризик (ЕР) - оцінка на всіх рівнях - від локального до глобального - вірогідності появи негативних змін у навколишнім середовищі, викликаних антропогенним чи іншим впливом. Модельний напрямок. Розробляються математичні моделі процесів, які призводять до небажаних наслідків для людини та довкілля при використанні шкідливих хімічних речовин та сполук. Експертний напрямок. При використанні перших двох підходів для оцінювання ризику часто недостатньо статистичних даних або не зовсім зрозумілі деякі принципові залежності. У такому випадку єдиним джерелом інформації є експерти. Перед ними ставиться завдання ймовірного оцінювання наслідків подій, пов’язаних з аналізом ризику. Соціологічний напрямок дає змогу визначити ступінь ризику окремими групами населення.

23. Екологічна рівновага, стабільність та стійкість екосистем. Закони д.Чіраса та ю.Гольдшміта.

Найважливішими показниками динаміки екосистем є стійкість і стабільність. Визначення стійкості екосистем вже давалося – це здатність екосистеми повертатися в початковий стан після зняття зовнішнього впливу, що вивів її з рівноваги. Під стабільністю екосистеми розуміють її здатність зберігати свою структуру і функціональні властивості при впливі на неї зовнішніх чинників. Іноді поняття стійкість і стабільність розглядаються як синоніми, але тоді слід розрізняти два види стійкості: резидентна стійкість (стабільність) – здатність залишатися в стійкому (рівноважному) стані під навантаженням, і пружна стійкість (власне стійкість) – здатність швидко відновлюватися при знятті навантаження. У різних термінах є різні смислові відтінки, які потрібно враховувати. Екологічна рівновага - це відносний баланс стійкості видового складу живих організмів, їх чисельності, продуктивності, просторового розміщення, сезонних змін, біотичного кругообігу речовин та інших біологічних процесів у природних або змінених людиною екологічних системах. Важливі екологічні закони, сформульовані в працях відомого американського еколога Д. Чіраса у 1991 — 1993 рр. Він підкреслює, що Природа існує вічно (з точки зору людини) й опирається деградації завдяки дії чотирьох екологічних законів: 1) рециклічності або повторного багаторазового використання найважливіших речовин; 2) постійного відновлення ресурсів; 3) консервативного споживання (коли живі істоти споживають лише те й у такій кількості, що їм необхідно; 4) популяційного контролю (природа не допускає «вибухового» росту популяцій, регулюючи кількісний склад того чи іншого виду шляхом створення відповідних умов для його існування й розмноження). Найважливішим завданням екології Д. Чірас вважає вивчення структури та функцій екосистем, їх врівноваженості, або неврівноваженості, тобто причин стабільності й розбалансування екосистем. Крім константності і сталості кількості живої речовини, який знайшов відображення у законі фізико-хімічного єдності живої речовини, в живій природі спостерігається постійне збереження інформаційній та соматичної структури, незважаючи на те »що вона і дещо змінюється з ходом еволюції. Дана властивість було відзначено Ю. Голдсмітом (1981) і отримало назву закону збереження структури біосфери - Інформаційної та соматичної, або першого закону екодінамікі. Для збереження структури біосфери живе прагне до досягнення стану зрілості або екологічної рівноваги. Закон прагнення до клімаксу – другий закон екодінамікі Ю. Голдсміта, відноситься до біосфери та іншим рівням екологічних систем, хоча і є специфіка – біосфера більш закрита система, ніж їй підрозділи. Єдність живої речовини біосфери і гомологічен-ність будови її підсистем призводять до того, що складно переплетені еволюційно виникли на ній живі елементи різного геологічного віку і початкового географічного походження. Переплетення різних за просторово-тимчасовому генезісуалементов у всіх екологічних рівнях біосфери відображає правило або принцип гетерогенез живої речовини. Дане додавання не є хаотичним, а підпорядковане принципам екологічної додатковості (комплементарності), екологічної відповідності (конгруентності) та іншим закономірностям. У рамках екодінамікі Ю. Голдсміта це третій її закон – принцип екологічного порядку, або екологічного мутуалізму, який вказує на глобальне властивість, обумовлене впливом цілого на його частини, зворотного впливу диференційованих частин на розвиток цілого і т. п., яке в сумі веде до збереження стабільності біосфери в цілому.