98. Умови розсіювання забруднень в атмосфері за нормальних умов та утворення смогу в умовах температурної інверсії у нижніх шарах тропосфери, типи смогів. Шляхи забезпечення екологічної безпеки.

Чинники міграції забруднень в атмосферному повітрі: 1)хімічний склад викидів; 2)сила та напрямок вітру; 3)Вертикальний розподіл температур в атмосферному повітрі; 4)Особливості рельєфу; 5)Особливості забудови. Смог (англ. smog, від smoke - дим і fog - туман), сильне забрудненняповітря у великих містах і промислових центрах. Смог буває наступних типів: -Вологий смог Лондонського типу; -Кислий Лондонський смог; -Сухий смог Лос –Анджеленського типу; -фотохімічний смог Лос-Анджеленського типу;-крижаний смог Алясківського типу.

99. Шум, джерела, інтенсивність та частоту шуму. Шумове забруднення довкілля. Характеристика, класифікація нормування шкідливих та небезпечних фізичних впливів. Шляхи забезпечення екологічної безпеки.

Шумове́ забру́днення атмосфери — одна з форм хвильового, фізичного забруднення, адаптація організму до нього є неможливою. Шум — це сукупність звуків різноманітної частоти та інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних). Інтенсивність шумового забруднення (тиску) вимірюється в децибелах (дБ). Шуми інтенсивністю 30-80 дБ не наносять шкоди людському організму. Водночас шуми інтенсивністю 85 дБ і більше призводять до фізіологічних і психологічних негативних наслідків на нервову систему, сон, емоції, працездатність. На сьогодні проблема шумового забруднення є дуже актуальною, оскільки воно зростає з часом все більше. Основні джерела шумового забруднення: У зв’язку із зростанням кількості автомашин (які є найпоширенішим джерелом шуму), індустріалізацією міст, зростанням транспортної рухливості населення, ростом технічного оснащення міського господарства розширюються контакти між техногенним середовищем міста і природного середовища. Сільські ландшафти і приміські території зазнають активного впливу шосейних доріг і залізниць, аеродромів та річкових портів. До цих джерел шуму відносяться також залізничні вузли і станції, великіавтовокзали і автогосподарства, мотелі і кемпінги, трейлерні парки, промислові об’єкти і великі бази будівельної індустрії, енергетичні установки. Спричинювати додаткове шумове навантаження може також недосконале планування міст, розміщення в їх межах джерел сильного шуму, наприклад, аеропортів, автомагістралей, підприємств. Джерелами шумів є також гучномовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи. Для багатьох великих міст джерелом значного шуму є залізничні підприємства, відкриті ділянки метрополітену і міські трамваї. Шумове забруднення середовища і вплив шуму на людину: Шум негативно впливає на різні системи організму: серцево-судинну, нервову, порушує сон, увагу, збільшує роздратованість, депресію, неспокій, подразнення, може впливати на дихання і травну систему; Ушкодження слухової функції з тимчасовою або постійною втратою слуху; порушення здатності передавати та сприймати звуки мовного спілкування; відволікання уваги від звичайних занять; зміни фізіологічних реакцій людини на стресові сигнали; вплив на психічне і соматичне здоров’я; дію на трудову діяльність і продуктивність праці. Дослідження свідчать про несприятливий вплив шуму на центральну нервову, серцево-судинну систему і органи травлення. Порушення стану функціонування центральної нервової системи під впливом шуму призводить до ослаблення уваги і працездатності, особливо розумової. Але шум може впливати і позитивно. Такий вплив на людину чинить, наприклад, шелест листя дерев, помірний стукіт дощових крапель, рокіт морського прибою, Позитивний та лікувальний вплив спокійної приємної музики відомий з давніх часів. Тому різноманітні оздоровчі процедури супроводжують спокійною симфонічною або шлюзовою музикою. Є навіть такий напрям нетрадиційної медицини як звукотерапія. Нерідко шум несе важливу інформацію. Автомобіліст уважно прислухається до звуків, які видає мотор, шасі, інші частини автомобіля, що рухається, бо будь-який сторонній шум може попередити аварію. Також за допомогою шум, спричиненого рухом кораблів та підводних човнів, їх виявляють і пеленгують. Шум відіграє велику роль в акустиці, радіотехніці, радіоастрономії і навіть медицині. Шумове забруднення навколишнього середовища увесь час зростає. Особливо це стосується великих міст. Опитування жителів міст довело, що шум турбує понад 50% опитаних. Причому, в останні десятиліття рівень шуму зріс у 10-15 разів. Зменшення рівня шуму поліпшує самопочуття людини і підвищує продуктивність праці. З шумом необхідно боротися як на виробництві так і в побуті. Уміння дотримуватися тиші – показник культури людини і її доброзичливого ставлення до навколишніх. Тиша потрібна людям так само, як сонце і свіже повітря. Не менш важливе значення для здоров’я і самопочуття людини має вібрація. Вібрація – це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс. Часто вібрації супроводжуються почутим шумом. Джерелами вібрації у містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки. Зазвичай вібрація розповсюджується від її джерела на відстань до 100 м. Найпотужніше джерело вібрації – залізничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу залізниці перевищує землетрус силою 6–7 балів. У метро інтенсивна вібрація розповсюджується на 50–70 м. Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання – вібраційну хворобу. Розрізняють загальну і локальну вібрації. Локальна вібрація зумовлена коливаннями інструмента й устаткування, що передаються до окремих частин тіла. При загальній вібрації коливання передаються всьому тілу від механізмів через підлогу, сидіння або робочий майданчик. Найнебезпечніша частота загальної вібрації 6-9 Гц, оскільки вона збігається з власною частотою коливань внутрішніх органів людини. В результаті цього може виникнути резонанс, це призводить до переміщень і механічних ушкоджень внутрішніх органів. Резонансна частота серця, живота і грудної клітки – 5 Гц, голови – 20 Гц, центральної нервової системи – 25- Гц. Частоти сидячих людей становлять від 3 до 8 Гц. Результати акустичних вимірів та соціологічні дослідження свідчать, що головним джерелом акустичного забруднення в містах є автотранспорт. Приблизно кожний другий міський житель страждає від створюваного ним шуму. Шкідливий вплив не тільки на населення, а й на споруди спричиняє вібрація уздовж ліній метрополітену. Значним джерелом порушення акустичного режиму на забудованих територіях населених пунктів є авіаційний транспорт. Особливе значення проблема захисту від шуму має в курортних та рекреаційних зонах міст, де до створення комфортних акустичних умов висуваються більш високі вимоги. Акустичне навантаження на міське населення значною мірою посилюється за рахунок внутрішніх джерел. Доза звукової енергії значно перевищує допустиму санітарними нормами СН 3077–84 для житлових приміщень і може становити приблизно 60% регламенту для промислових умов. На сьогодні спостерігається тенденція до розширення площ акустичного дискомфорту на забудованих територіях. Недосконалість законодавчо-нормативної бази, відсутність економічних важелів регулювання допустимих рівнів звуку є причиною зростання акустичного забруднення міст. Значна кількість обладнання, устаткування, приладдя на підприємствах за віброакустичними параметрами не відповідає встановленим нормативам. Рівні акустичного забруднення у містах можуть справляти негативний вплив на здоров’я і самопочуття населення, у тому числі збільшувати кількість серцево-судинних захворювань.

100. Сучасний стан грунтів. Агрофізичні, агрохімічні та біологічні параметри родючості грунтів. Чинники деградації грунтового покриву.

100. Чинники формування хімічного складу води гідрологічних об’єктів. Кологообіг біогенних елементів у довкіллі та забруднення вод.

100. Чинники, закономірності та масштби міграції забруднень в атмосферному повітрі. Час перебування та фонова концентрація основних забруднювачів повітря в атмосфері.

Чинники міграції забруднень в атмосферному повітрі:

*хімічний склад викидів *сила та напрямок вітру *вертикальний розподіл температур в атмосферному повітрі *особливості рельєфу *особливості забудови

100. Міжнародна шкала ядерних подій. Чорнобильська катастрофа та її екологічні наслідки. Екологічна безпека АЕС.

Наслідки чорнобильської катастрофи: від обвалу конструкції загинули 2 людини. 29 працівників АЕС і пожежників загинули від гострої променевої хвороби в період 1986-1989 рр. у момент аварії на 4 енергоблоках АЕС працювали 176 людей. Крім того у 1.5 км до пд..-сх. На майданчику 5-го й 6-го енергоблоків у нічну зміну працювали 286 будівельників і монтажників. Частина працюючого персоналу одержала дози опромінення 600-1600 бер, а також опіки при гасінні пожежі. Чисельність населення що одержала внутрішнє опромінення (щитовидної залози) більше 30 бер – близько 150 тис осіб. В Україні від аварії на ЧАЕС постраждало 3 361 870 осіб ( 1 млн дітей). Участь у ліквідації приймало 346 315 осіб. Площа забруднення – 50,5 тис. км^2. у тому числі площа відчуження 2,12 тис км (12 областей, 2293 населених пункти). З 30 км зони евакуйовано 91.2 тис осіб.

Головний принцип екологічної (радіаційної) безпеки –система керування будь-якої складної техногенної системи, яка може мати небезпечний вплив на довкілля (АЕС, ядерна зброя) повинна бути розрахована на дурня (мати сист запобіжників які б мінімізували б виникнення екологічних катастроф).

100. Шкала вулканічних вивержень. Супервулкани. Найбільш потужні виверження вулканів. Геохімічні наслідки вулканічних вивержень. Оцінка екологічної безпечності території навколо діючого (згаслого) вулкану.

Найбільш яскравим прикладом ендогенних процесів – процесів, що відбувається під впливом внутрішньої енергії Землі є ефузивний магматизм або вулканізм.

Виверження вулканів супроводжується радикальною зміною ландшафту,

знищенням ґрунтового та рослинного покриву, часто чисельними жертвам населення, радикальним зниженням рівня екологічної безпеки.

В історії людства зафіксовано ряд катастрофічних вивержень коли

гинули тисячі людей та знищувались цілі міста. Прикладами цього є виверження

таких вулканів як Везувій (Італія) у 79 р.н.е., Унзен (Японія) у 1792 р., Тамбора

(Індонезія) у 1815 р., Ель-Чичон (Мексика) у 1982 р. Нерадо-дель-руїс (Колумбія) у

1985. р. Часто вулкани «дрімають» сотні роки. Так вулкан Пінатубо на Філіппінах

активізувався у 1911 році після 611 років спокою, а його виверження у 1991 р. Є найпотужнішим за останнє століття.

Оцінка екологічної безпечності території навколо діючого (згаслого) вулкану

визначається за:

1) аналізом типу, потужності, інтенсивності, періодичності попередніх вивержень,

їх екологічних наслідків та економічних збитків;

2) аналізом сейсмічної активності та прогнозною оцінкою потужності потенційного

виверження;

3) характером рельефу теритоторії, експозиціями схилів, їх крутизною;

4) просторовим розташуванням морського узбережжя відносно жерла вулкану та

прогнозом ймовірності виникнення цунамі зумовленого виверженням;

5) просторовим положенням населених пунтів, шляхів комунікації відносно жерла

вулкану;

6) наявністю природних та штучних механічних бар’єрів на ймовірному шляху руху лави та селевих потоків.