10. Геоінформаційна оцінка екологічного ризику. Просторова привязка чинників довкілля та екологічних наслідків, і їх інтерпретація.

Під оцінкою екологічного ризику будемо розуміти процес збору, організації та аналізу інформації для оцінки імовірності небажаних впливів на живі організми, популяції або екосистеми. Вважається, що процес прийняття рішення відбувається в умовах невизначеності і що бажаність того чи іншого альтернативного результату залежить як від його імовірності, так і від його користі.   Для оцінки ризику широко використовуються детерміновані методи, які, як правило, визначають числове значення, скажімо концентрації або дози, яке вважаються допустимим для об’єкту, що потребує захисту.Екологічний ризик (ЕР) - оцінка на всіх рівнях - від локального до глобального - вірогідності появи негативних змін у навколишнім середовищі, викликаних антропогенним чи іншим впливом.Під екологічним ризиком також розуміють можливу міру небезпеки заподіяння шкоди природному середовищу у вигляді можливих втрат за визначений час.Оцінка екологічного ризику включає:• вивчення сценаріїв можливих аварій і їхніх наслідків для навколишнього середовища і населення;• аналіз запобіжних заходів попередження й обмеження наслідків аварій;• порядок розрахунку збитку, завданого діяльністю підприємства;• деталізацію засобів зменшення цього збитку;• оцінку впливу на середовище залишкового забруднення;• систему інформування наглядових організацій і громадян про можливу аварію.

11. Геологічна робота річок. Поняття базису ерозії, умов активізації ерозійних процесів, їх наслідків, попередження та боротьби з проявами ерозії.

Геологічна робота рік складається з розмиву дна та берегів, переносу і відкладення уламків порід. Усі ці сторони діяльності можуть проявлятися водночас. У верхів'ях, де долина ріки має найбільші схили, переважає ерозія, в пониззях - відкладення, а в середній течії ріки поєднуються розмив, перенесення та відкладення. Відкладені рікою осади називаються алювієм. Ерозійна діяльність рік. Виділяють ерозію донну, що спричиняє поглиблення ріки, та бокову, яка приводить до розширення річкової долини. Глибинна ерозія проявляється там, де схили річкового дна значні, течія досить швидка. При стабільному тектонічному режимі територій і стійкому кліматі поступово встановлюється динамічна рівновага річкової системи. Поздовжній профіль дна ріки стає більш пологим, близьким до граничного рівня річкової ерозії або до профілю рівноваги . Найбільші схили має верхній відрізок течії ріки, тут же відбувається за законом регресивної ерозії і найбільша руйнівна робота. Глибинна ерозія поступово згладжує нерівності дна по усьому поздовжньому профілю. Униз за течією схил дна долини зменшується, наближаючись у пониззях до горизонтального положення. У зв'язку з цим поступово зменшується і швидкість течії води, глибинна ерозія поступається місцем боковій.Бокова ерозія особливо інтенсивна в повінь, коли швидкість течії в річці зростає. У річкових звивин швидкість течії води біля увігнутого берега більша, і там відбувається підмив.Якщо базис ерозії починає знижуватись, то поздовжній профіль ріки стає більш крутим і порожистим. Ріка, яка знаходилась, наприклад, у стадії зрілості, може омолодитись і почати енергійно розмивати відкладений нею алювій