88. Солюфлюкція, осипи, обвали - їх причини та наслідки, прогноз та попередження, способи забезпечення екологічної безпеки.

Солюфлюкція – надзвичайна екологічна ситуація природного характеру. Екзогенний процес. Способи боротьби: -Опора на стійкий грунт; -Несучі конструкції не повинні розмерзати. Обвал – причини: круті кути відкосів, інтенсивні опади, заморожування-танення, тріщиноутворення , тектонічні рухи, сейсмічна активність. Способи забезпечення екологічної безпеки: -Лісомеліорація схилів та закріплення рослинного покриву; -Підпірні стінки.

89. Соляний, сульфатний та карбонатний карст, стадії розвитку карстового процесу, причини та наслідки, прогноз та попередження, способи забезпечення екологічної безпеки

Карст – це процес розчинення водо-розчинних порід: солей, гіпсів, вапняків. В природних умовах вода взаємодіючи з вміщуючими водорозчинними породами — солями, гіпсами, вапняками, розчиняє їх. Відповідно виділяють соляний, сульфатний та карбонатний карст. Стадії розвитку карсту: 1) Корозійно-ерозійна стадія:а) проникнення агресивних вод у товщу водорозчинних порід; б) зниження рівня базису ерозії; в) активне розчинення водорозчинних порід, за умови збереження стійкості склепіння. 2) Обвально-суфозійна стадія:а)подальше розчинення водорозчинних порід; б)суфозія теригенного матеріалу з вищележачих товщ у карстову порожнину та її самокольматація; в) поява заколів та тріщин на поверхні, просідання з утворенням стінок відриву біля контурів майбутноього карстового провалу. 3) обвальна стадія:а) орушення вищезалягаючих четвертинних відкладів та утворення карстових порожнин на поверхні;б) заповнення карстової порожнини водою, піском та глиною. 4) стадія стабілізації лійки та формуванн карстрового рельєфу:а)розширення карстової порожнини; б)припинення розширення; в) формування кута природного відкосу перекриваючих порід та стабілізація карстової лійки з формування карстового рельєфу. Причини: природні, техногенні. Найпростіший спосіб попередження активізації карстових явищ — заборонити будівництво посилаючись на нормативні документи — ДБН 2000. Способи забезпечення екологічної безпеки: 1) тимпонаж карстових порожнин, з метою стабілізації грунтового масиву. 2) влаштування підсилених фундаментів: ін'єкційних, з хімічним закріпленням грунтів та з суцільною плитою.

90. Стадійність латеральної еволюції потоку поверхневих вод за Девісом. Регулювання руслового стоку, використання енергії водного потоку та можливі наслідки.

Згідно теорії В.Девіса, у міру поглиблення долини річки проходить ряд стадій:Юності (молодості), ранньої зрілості, пізньої зрілості, старості та омолодження. 1. Стадія юності (молодості). Дно річки має значний ухил, потік води володіє великою швидкістю, що зумовлює інтенсивний розвиток донної ерозії. Долина V-подібна вузька, глибока, типу тіснини чи ущелини. Уламковий матеріал майже весь виноситься за межі водного потоку. Для русла річки притаманні відсутність заплав, постійне поглиблення, наявність порогів та водоспадів. Ця стадія розвитку притаманна для гірських річок або ярів. 2. Стадія ранної зрілості. У міру наближення русла до рівноважного профілю річка переходить в другу стадію свого розвитку — ранньої зрілості. У цю стадію вододільний рельєф досягає максимуму, V-подібна долина починає нівелюватись — у руслі починає формуватися заплава, осаджуються слабоокатна галька, гравій та пісок, а долина перестає поглиблюватися. Майже усі потоки проходять через цю стадію. 3. Стадія пізньої зрілості. У цю стадію на усьому проміжку річки ухил стає ще меншим, а швидкість потоку знижується. V-подібна долина змінюється на U-подібну, заплава розширюється, звороти починають заокругруглюватись. У цю стадію рельєф інтенсивно еродує, осадконакопичення зростає, глибинна ерозія змінюється на бічну і річка починає блукати (меандрувати). 4. Стадія старості. У цій стадії річка розмиває свої береги, долини стають широкі та пологі, русло по дну долини інтенсивно меандрує. Уламковий матеріал в більшій своїй частині осідає в руслі. Ландшафт пеніпленезується та набуває майже плоскої поверхні. Річка мліє, з'являються плеса, перекати, коси. Стійкі породи залишаються як ерозійні останці. 5. Стадія омолодження. Послідовнісь стадійного розвитку річок порушується рухами земної кори(неотектонікою), чкі міняють висотне положення базису ерозії або верхів'їв річок. Опускання базису ерозії зумовлює п'яту стадію — омолодження, що повторює попередні. Регулювання руслового стоку. Позитивні аспекти: акумулювання води в дощові породи, водовіддача у ділянки; енергетичний потенціал; створення зон відпочинку, риборозведення, занять спортом. Негативні аспекти: замулення; евтофікація, акумулювання токсикантів, порушення міграції гідробіонтів.

91. Стійкі органічні забруднювачі (СОЗ): ознаки, колообіг у довкіллі, джерела надходження та мішені ураження, екологічно зумовленні хвороби, їх причини та наслідки. Еколого-токсикологічна характеристика ДДТ та діоксинів. Шляхи забезпечення екологічної безпеки.

Стійкі органічні забруднювачі(СОЗ) та їх ознаки: Термін стійкі забруднювачф (СОЗ) визначає групу специфічних хімічних речовин, які мають чотири характерні властивості. Стійкість: речовини стійкі до розкладання та зберігаються протягом багатьох років. Для того щоб»потрапити» до передіку СОЗ Стокгольмської конвенції, хімікати «повинні» мати період напіврозпаду у воді більше двох, у грунті та у відкладеннях-більше шістьох місяців. Біоаккумулювання: речовини накопичується у біоті та по харчових ланцюжках передаються людині, в організмі якої вони акумулюються у жирових тканинах. Для того , щоб потрапити до переліку СОЗ Стокгольмської конвенції хімікати повинні мати фактор біоконцентрації більше, ніж 000 для водних видів. Здатнісь до переносу в навколишньому середовищі на великі відстані: речовини випаровуються та переносяться на великі відстані у повітрі та воді. Токсичність: речовини є високотоксичними. Визнані на сьогодні стійкі органічні забруднювачі за Стокгольмською конвенцією 2001р. Стійкість у довкіллі, висока токсичність, здатність до біоакумулювання та до переносу в навколишньому середовищі на великі відстані дозволити віднести СОЗ до переліку глобальних екологічних проблем, таких як руйнування озонового шару, зміна клімату та порушення біорізноманіття. На сьогодні людству невідомий повний перелік СОЗ- за різними оцінками він складає від десятків до сотень речовин. Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі , що була відкрита для підписанні у травні 2001р, а вступила в дію у травні 2004р, визначила перші 12 СОЗ по відношенню до яких будуть вжиті заходи стосовно їхнього вилучення із довкілля та безпечного знищення з метою запобігання негативного впливу на здоров’я людей та довкілля. Ця «брудна дюжина» складається з: 1) Високотоксичних пестицидів(4,4-дихлордифенілтрихлоретан-ДДТ, діелдрин, алдрин, гептахлор, мірекс, токсафен, ендрин, хлордан, гексахлорбензол); 2)Промислових продуктів (полі хлоровані біофеніли-ПХБ); полі хлорованих дибензо-п-діоксинів і дибензофуранів(ПХДД/ПХДФ). ДДТ - дуже отруйна речовина, яка у вигляді кристалів або порошку, до останнього часу вживалася як шкідникобій і травобій та яка біохімічно не розкладається при потраплянні в організм. Перевага ДДТ-препарат легко синтезується. Недоліком ДДТє те, щоо через якийсь час комахи пристосовуються до нього й ефективність препарату знижується. Завдяки своїй структурі ДДТ слабоактивний, оскільки розчиняється у тваринних жирах. ДДТ потрапляє в харчовий ланцюг, володіє токсичною дією на живі організми різних рівнів харчового ланцюга де циркулює та акумулюється на вищих щаблях екологічної піраміди ДДТ надає паралізує роботу життєво важливих функцій організмів і є причиною смерті живої істоти. Така дія на навколишнє середовище може спричинити зміну видового складу флори і фауни аж до повного викривлення харчового ланцюга, що у свою чергу може викликати загальну харчову кризу і спричинити за собою необоротні процеси деградації екосистеми.Екологічний вплив ДДТ

ДДТ дуже ефективна отрута: - стійкий до розкладання в природних умовах , довгий час зберігає свої токсичні властивості у грунті і воді. -поступово накопичується в рослинах і тваринах, та й в тілі людини; -у ряді випадків відповідає за різні небажані впливи на організм. Тому в ряді країн використання ДДТ заборонене, хоча його застосування врятувало мільйони людей від голодуі від смерті.Як діє ДДТ: З біохімічної точки зору ДДТ являє собою нервово-паралітичну отруту. Він впливає на метаболізм кальцію, що може призвести до порушень розвитку кісток і зубів. І хоча для людини це не було встановлено, але для птахів, особливо хижих, порушення метаболізму кальцію мають фатальні наслідки. Наприклад , орли або соколи, отруєні ДДТ, несуть яйця з настійки тонкою шкарлупою, що під час висиджування, яйця розчавлюються. ДДТ був виявлений у всьому світі в Антарктиді. Його дострокова дія поки невідома, так що не можна з упевнінестю сказати, чи принесе в майбутньому шкоду нам або нашим нащадкам. Діоксини як суперекотоксиканти. До групи хлорованих вуглеводнів, що наз. Діоксинами , входять: -75 власне діоксинів( полі хлорованих дибензодіоксинів), -135 різниз фуранів( поліхлорованих дибензофуранів); -209 поліхлорованих біофемілів. З них лише 7 діоксинів, 10 фуранів і 12 ПХБ є надзвичайно токсичними для усього живого- від бактерій до ссавців. Ці 29 сполук мають подібну біологічну активність, що обумовлена спільним механізмом дії. Представників трьох вищевказаних класів правильніше називати діоксиноподібними сподуками –ДПС.