82. Рівні екологічного ризику. Класифікація рівнів ризику планової діяльності на природне середовище.

Рівні екологічного ризику: -низький рівень екологічного ризику (0-0,25); -середня ступінь екологічного ризику (0,25-0,75); -висока ступінь екологічного ризику (0,75-1).

Оцінка ризику впливу планованої діяльності на природне середовище (за

ДБН А.2.2-1-2003 «Розробка матеріалів ОВНС»)

Визначення показників техногенного ризику (ризику впливу об'єкта чи планової

діяльності на природне середовище) проводиться у два етапи. На першому етапі

здійснюється визначення рівня ризику впливу об'єкта господарської діяльності накомпоненти навколишнього середовища за формулою (1), що встановлює

прогнозний рівень техногенного ризику при проектуванні. На другому етапі

визначається показник ризику впливу кожної специфічної забруднюючої речовини

на відповідні компоненти навколишнього середовища за формулою: Rkj=А*е^В*е

де Rkj ризик k-го етапу по j-ому компоненту навколишнього природного

середовища, безрозмірний; А, В – константи (А=4,99·10-6, B=-7,557); Dkj – величина,

що визначається відповідно k-го етапу розрахунку ризику по j-ому компоненту, яка

розраховується за формулою: Dkj=-e^lkj-1

де lkj – індекс забруднення по j-ому компоненту навколишнього середовища

(атмосфери, гідросфери, ґрунту) для k-го етапу розрахунку ризику, безрозмірний,

визначається по таблиці

На першому етапі на основі отриманого значення приймається рішення про

прийнятність планованої діяльності по даному компоненту довкілля, її доробці

(наприклад, удосконаленню системи очищення стічних вод і т.д.), або відхиленню

даного проекту.

На другому етапі на основі отриманих значень приймається рішення про

прийнятність планованої діяльності по кожній специфічній речовині (показнику)

відповідного компонента навколишнього середовища.

83. Розбухання грунтів - причини та наслідки, прогноз та попередження, способи забезпечення екологічної безпеки.

Розбухання (пучіння) грунтів являють собою явища місцевого підняття

(висотою до 20 см і більше) ділянок на яких розташовані інженерні споруди

(будинки, автодороги, залізниці), зумовлені взаємодією води з розбухаючими

мінералами (розбухання) чи з сезонним промерзанням верхньої частини грунту з

кристалізацією з води льоду, пропорційно до маси замерзлої води на 10%

збільшується об’єм (пучіння). Внаслідок наявності у геологічній будові території

розбухаючих грунтів утворюються локальні підвищення рельєфу (при надходженні

води у грунт чи її кристалізації у лід), а також западини та пониження рельєфу (при

обезводненні грунту чи розтанені льоду).

Причинами розбухання грунтів є:

1) наявність у верхній частині геологічного розрізу глинистих прошарків, що

місять розбухаючі мінерали, насамперед смектити – нонтроніт, сапоніт чи

монтморилоніт, які при розмоканні збільшуються в об’ємі;

2) диспергування глинистих прошарків при підготовці грунтового масиву до

господарського використання, що сприяє глибшому проникненню вод;

3) тривала перезволоженість грунтів з прошарками глини;

4) катіонний обмін між твердою та рідкою фазами грунтів.

Причинами морозного пучіння грунтів є:

1) приповерхневе промерзання грунту, з блокуванням вивільнення порової води

на поверхню та у високопористі не пучинисті прошарки, її поступової

розкристалізаціії, що призводить до зростанням тиску льоду на глинисті прошарки

та зростання об’єму грунту. В пористих грунтах волога безперешкодно проходить

крізь пори і пучіння грунту не відбувається. Тоді як глинисті прошарки є типовими

водотривом, що погано фільтрують воду, яка у них зозкисталізовується та зумовлює

пучіння.

2) наявність у верхній частині геологічного розрізу, у зоні промерзання грунту

понад 15% глинистих мінералів, їх слабка водопроникненість та погана водовіддача.

3) високі рівні ґрунтових вод вище зони промерзання.

4) зростання об’єму льоду при кристалізації води на 10%, що не компенсується

ущільненням порожнин у низькопристого грунту.

Особливе небезпечними явища розбухання та морозного пучіння грунтів є за

умов нерівномірного деформування та прямої інфільтрації води до глинистих

прошарків. За таких обставин у погодних умовах помірного клімату за декілька

років низько закладені фундаменти підіймаються та опускається кілька разів,

внаслідок чого відбувається зміна його просторового положення, що у свою чергу

позначається на стінах і перекриттях: спостерігається їх перекошування,

деформовування, втрата стійкості, що зумовлюють аварійний стан будинку та невіть

його руйнування.

Передумови та механізм розбухання і морозного пучіння грунтів, що

призводять до перекошування, деформовування, втрати стійкості, аварійного стану

будівель та невіть їх руйнування.

До заходів що попереджують чи мінімізують негативні наслідки від розбухання

і морозного пучіння грунтів та підвищують рівень екологічної безпеки територій у

верхній частині геологічного розрізу яких наявні глинисті прошарки належать:

1. гідроізоляція та дренування ґрунтових основ, що містять глинисті прошарки і

фундаментів будівель на них з метою відведення поверхневих та ґрунтових вод;

2. закладення фундаментів будівель в умовах ґрунтових основ, що містять

глинисті прошарки на штучно відсипаних піщаних подушках;

3. закладення фундаментів будівель нижче зони промерзання грунтів.