63. Органічні токсиканти з токсичними, мутагенними та тератотогенними ефектами, їх характеристика, джерела надходження у довкілля та способи забезпечення екологічної безпеки.

Токсичність речовин, що потрапляють у довкілля

Шкідлибі речовини – речовини, дія яких на біологічні системи може привести до негативних наслідків(токсичних ефектів). Токсичністю (токсичним ефектом) - називають здатність різних хімічних елементів або їх сполук шкідливо впливати на біоту (мікроорганізми, груби, рослини, тварин і люди), що веде до відхилень від норми, захворювань або, у важких випадках, дозагибелі. Токсичні концентрації – дія речовини на організми залежить від концентрації: одна і та ж речовина в малих концентраціях може бути корисною, а у великих – шкідливою. Полютанти (забруднювачі довкілля) – токсичні речовини виявленф у повному компонентів довкілля в концентрації вищій за ГДК. Екотоксиканти (отрути навколишнього середовища) – токсичні і стійкі в умовах навколишього середовища речовини, що забруднюють довкілля і отруюють в ньому живі істоти, надходячи у довкілля здатні нагромаджуватися в тканинах до небезпечних рівнів концентрацій. Ксенобіотики – чужорідні для організмів хімічні речовини, що не входять в природний біотичний колообіг. Тератогени – речовини що викликають мутаційні зміни геному та передаються потомству. Визнані на сьогодні стійкі органічні забруднювачі за Стокгольмською конвенцією 2001 р.

На сьогодні людству невідомий повний перелік СО3 – за різними оцінками він складає від десятків до сотень речовин. Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (СО3), що була відкрита для підписання у травні 2001 р., а вступила в дію у травні 2004 р., визначила перші 12 СО3 по відношенню до яких будуть вжиті заходи стосовно їхнього вилучення із довкілля та безпечного знищення з метою запобігання негативного впливу на здоровя дюдей та довкілля. Джерела надходження діоксинів у довкілля. Діоксини – сполуки штучні, хоча ніхто ніколи цілеспрямовано їх не створював і усі діоксини є “екологічним брудом”. Діоксини надходять у навколишнє середовище при:- При виробництві пестицидів, гербіцидів, дефоліантів, фугіци-дів, інсектицидів, антисептиків і дезінфектантів, вактерицид-ного препарату гексахлорофену, синтезованих із хлордифені-лових ефірів, гербіцидів, гексахлорбензолу, ПХБ. - При виробництві целюлози: в процесі її відбілювання, що передбачають хлорування – діоксини знайдені у пульпі, фільтратах, стічних водах, газах, твердих відходах, готовому папері. -У процесах нафтопереробки, при спалюванні хлормістячих сполук. -При спалюванні автомобільного бензину з тетраетилсвинцен. Канцерогенний вплив токсикантів: На сьогодні науковими дослідженнями встановлено, що найактивнішими канцерогенами є: -. важкі метали; -. продукти згорання вуглеводнів; -. азотисті сполуки, ароматичні аміни і аміди. Подразниками деяких видів раку (однозначними канцерогенами) є: - раку легенів. – раку шкіри. –рак сечового міхура.

64. Оцінка екологічного ризику за методологією Агентства з охорони навколишнього середовища сша (usepa). Поняття “мінімального” або “прийнятного” екологічного ризику

Наприкінці 80-х років велика праця по подальшій розробці даного підходу, стосовно до екологічних проблем, і систематизації методів аналізу ризику була проведена Агентством з охорони навколишнього середовища США (EPA). У звітах EPA найшли відображення методики аналізу ризику окремих факторів навколишнього середовища, в тому числі тих, що не мають порогового характеру дії (радіонуклідів, хімічних канцерогенів) Подальшим кроком була розробка методик оцінки ризику на популяційному рівні. Комітет Академії наук США по впливу атомної радіації узагальнив результати досліджень по оцінці ризику для здоров’я людини при впливі джерел іонізуючого випромінювання [Розроблені різні моделі радіаційного впливу для оцінки онкогенного ризику Для оцінки екологічного ризику цікава модель впливу низькорівневої іонізуючої радіації на здоров’я популяції . У самому принципі аналізу ризику закладено виникнення похідних понять. Так, використання цього підходу відкриває можливі шляхи рішення ряду проблем токсикології і гігієнічного нормування. На основі аналізу ризику може бути побудована нова токсикометрія з відповідним математичним апаратом, уніфіковано гігієнічне нормування на основі створення нової методичної бази Так, на відміну від токсичних, канцерогенні фактори не мають явного порогу дії, який можна визначити], що не дозволяє встановити єдине гігієнічне нормування, засноване на традиційних підходах. Між тим, поняття ризику може бути використане як для порогових токсичних, так і безпорогових канцерогенних факторів , що відкриває можливості зближення двох принципів гігієнічного нормування — пороговості і безпороговості.

Мінімальний екологічний ризик: такий рівень небезпеки, який максимально можна досягти, виходячи з принципу виправданості будь-яких витрат на захист безпеки людини. Прийнятний ризик. Цей принцип базується на аналізі співвідношення витрат і ризику, або вигоди і ризику, або витрат і вигоди. Така концепція виходить з того, що виключити ризик повністю або економічно нерентабельно, або практично нездійсненно, а значить, варто встановити раціональний рівень безпеки, при якому оптимізуються витрати на зниження ймовірності ризику та розмір шкоди, можливого в разі виникнення надзвичайної ситуації.