24.Екологічні ризики зберігання та утилізації, наслідки випробовування, застосування ядерної та термоядерної зброї.

Екологічні ризики зберігання та утилізації, наслідки випробовування, застосування ядерної та термоядерної зброї. Я́дерна збро́я — зброя масового ураження вибухової дії, побудована на використанні ядерної енергії, що вивільняється при ланцюговій ядерній реакції розщеплення важких ядер й/або термоядерній реакції синтезу легких ядер. Термоя́дернабо́мба (Водне́вабо́мба) — тип зброї масового ураження, руйнівна сила якої базується на використанні енергії реакцій ядерного синтезу легких елементів (наприклад, синтез двох ядер атомів дейтерію (важкого водню) в одне ядро атома гелію). У термоядерних реакціях виділяється велика кількість енергії. Маючи ті самі фактори, що і ядерна зброя, термоядерна зброя має більшу потужність вибуху. Теоретично вона обмежується лише кількістю необхідних для реакції компонентів. У результаті цих випробувань в атмосферу вперше надійшли радіоактивні речовини техногенного походження, які були раніше не властиві нашій планеті. Виник штучний радіаційний фон – глобальне, по всій земній кулі, забруднення навколишнього середовища радіонуклідами, які утворюються при ядерних вибухах. Особливо шкідливі були вибухи в атмосфері, коли продукти радіоактивного розпаду заражали великі території, населені людьми. При ядерних вибухах в атмосфері певна частина радіонуклідів (при наземних вибухах до 50%) випадає поблизу району випробувань. Проте значна частка радіоактивних речовин затримується в повітрі й під дією вітру переміщується на великі відстані, залишаючись приблизно на одній і тій же широті. Перебуваючи в повітрі приблизно місяць, радіоактивні речовини під час цього переміщення поступово випадають на землю. Більша частина радіонуклідів викидається в стратосферу (на висоту 10–15 км), а потім радіонукліди випадають по всій поверхні Землі. Радіоактивні опади містять велику кількість різних радіонуклідів, але з них найбільшу роль відіграють 95Cr, тритій, 137Cs, 90Sr і 14C, періоди напіврозпаду яких складають відповідно 64 доби, 12,4 років, 30 років (цезій і стронцій) і 5730 років.

25.Екологічні небезпеки - джерела ризику. Показники екологічної небезпеки.

Оскільки небезпека - поняття складне з багатьма ознаками, то систематизування їх виконує важливу роль в організації наукового знання в області безпеки діяльності, дозволяє глибше пізнати її природу. На сьогоднішній день повної класифікації небезпек ще не існує. Можна говорити про часткову класифікацію: –    за походженням небезпеки бувають природні, техногенні, антропогенні, екологічні, змішані (згідно офіційних стандартів небезпеки поділяються на фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні); –    за часом дії негативних наслідків поділяються на імпульсні і кумулятивні; –    за локалізацією пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом; –    за наслідками: втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, смертельні випадки; –    за збитками, які можуть бути - соціальними, технічними, екологічними тощо; –    за сферою прояву – побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військові тощо; –    за структурою /будовою/ бувають прості і похідні, які породжуються взаємодією простих; –    за характером дії на людину поділяються на активні і пасивні /останні активізуються за рахунок енергії, носієм якої є саме людина, що наражається на гострі, колючі, ріжучі нерухомі елементи", нерівності поверхні, ухили, підйоми тощо. Враховуючи, що життєдіяльність людини здійснюється в системі "людина – природа – техніка", ми подаємо класифікацію небезпек стосовно їхнього походження. В результаті проведення розрахунків інтегрованого показника нами було виділено групи регіонів відповідно до 5 рівнів екологічної безпеки:

- високий рівень (до 0,0029) – Чернівецька, Закарпатська, Тернопільська області та м. Севастополь;

- підвищений рівень (від 0,0030 до 0,0049) – Житомирська, Черкаська, Вінницька, Кіровоградська області та м. Київ;

  - середній рівень (від 0,050 до 0,0059) – Запорізька, Сумська, Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська області;

- помірний рівень (від 0,0060 до 0,0071) – Харківська, Херсонська, Хмельницька, Чернігівська, Київська, Полтавська, Миколаївська області та Автономна Республіка Крим;

- низький рівень (більше 0,0071) – Одеська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська області.

Встановлено, що найвищим є рівень екологічної безпеки у Дніпропетровській області (0,0208), що зумовлено концентрацією виробничих потужностей у регіоні, найнижчим – у м. Севастополь (0,0018)

Середній рівень по Україні було визначено як низький (0,0088), що зумовлено низкою факторів. Зокрема, це домінування видобувної та переробної галузей промисловості у структурі економіки держави із одночасним використанням застарілих відходо- та енергоємних технологій, виробничого та природоохоронного обладнання, строк використання якого вже закінчився; це  і  недостатньо жорсткі санкції (економічні та адміністративні) до порушників природоохоронного законодавства, і відсутність системи стимулів для суб’єктів господарської діяльності  щодо прискорення темпів запровадження новітніх інтегрованих технологій, оновлення основних виробничих та природоохоронних фондів, виробництва екологічно чистої продукції, і відсутність підтримки вітчизняних наукових розробок природоохоронних технологій та обладнання.

 Еколог.аспекти національної безпеки: 1.значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території україни; -2.нераціональне використання мінерально-сировинних природних ресурсів;-3.наслідки чорнобильської катастрофи та їх неподоланість; -4.погіршення екологічного стану водного басейну

; -5.загострення техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р. Дніпро.

26.Екологічні функції автотрофів в екосистемі. Процес фотосинтезу, цикл Кельвіна, світлові та темнові реакції. Латеральна та вертикальна зональність біологічної продуктивності автотрофного ярусу екосистем. Проблеми екваторіальних лісів.

Автотрофи становлять основну масу всіх живих істот й утворюють усю нову органічну речовину в будь-якій екосистемі, тобто вони є виробниками первинної продукції - продуцентами екосистем. Продуценти (або автотрофи - ті, які живляться самі) - організми, які виробляють органічну речовину з неорганічних сполук. До категорії продуцентів належать здебільшого зелені рослини, що здійснюють фотосинтез, тобто процес перетворення води та вуглекислого газу на великі біомолекули (білки, жири, вуглеводи) з виділенням кисню як побічного продукту. Автотрофи становлять основну масу всіх живих істот й утворюють усю нову органічну речовину в будь-якій екосистемі, тобто вони є виробниками первинної продукції - продуцентами екосистем.

Цикл Кальвіна або відновлювальний пентозо-фосфатний цикл — серія біохімічних реакцій, які відбуваються під час фотосинтезу.

Цикл Кальвіна складається з трьох стадій:

• Карбоксиляція

• Відновлення

• Регенерація акцептора CO₂

На першій стадії до рибулозо-1,5-біфосфату приєднується CO₂ під дією ферменту рибулозобіфосфат-карбоксилази/оксигенази (Rubisco). Цей білок складає основну фракцію білків хлоропласту і, ймовірно, найпоширеніший фермент у природі. В результаті утворюється проміжне нестійке з'єднання, що розпадається на дві молекули 3-фосфогліцеринової кислоти (ФГК). У другій стадії ФГК в два етапи відновлюється. Спочатку вона фосфорилюєтся АТФ під дією фосфорогліцерокінази, потім НАДФН при дії тріозофосфатдегідрогенази, її карбоксильна група відновлюється до альдегідної і вона стає вуглеводом (ФГА).

У третій стадії беруть участь 5 молекул ФГА, які через утворення 4-, 5-, 6- і 7-вуглецевих сполук об'єднуються в 3 5-вуглецевих рибулезо-1,5-біфосфати, для чого необхідні 3 АТФ. Нарешті, дві ФГА необхідні для синтезу глюкози. Для утворення однієї молекули глюкози потрібно 6 обертів циклу, 6 CO₂, 12 НАДФН і 18 АТФ.

Цикл Кальвіна названий на честь Мелвіна Кальвіна, американського біохіміка, який з'ясував механізм цього процесу за допомогою мічених атомів. За ці дослідження Кальвін отримав Нобелівську премію з хімії за 1961 рік.

автотрофи-організми що створюють органічну речовину з води ,вуглекислого газу,мінеральних солей використовуючи для цього сонячну енегрію.

Фотосинтез єдиний процес в біосфері,який призводить до збільшення вільної енергії екосистеми та забезпечує поповнення запасів кисню в атмосфері повітря. цикл кельвіна.1 фаза-фіксація вуглекислого газу з атмосферного повітря.2 фаза-редукція фіксованого вуглецю та синтезу біомаси.3 фаза -регенерація частини СО2. Світлові реакції-це реакції які відб.за рахунок квантів світла.темновівідб.за рахунок висок реакційно здатних продуктів,активізованих під час світлових реакцій. Прояв вертикальної зональності в горах та її схожість із зональними типами ландшафтів на рівнинах суші земної кулі мимоволі наводить на думку про однаковість їх природи. Насправді це не так. З підняттям угори зменшується тиск повітря, вміст у ньому пилу, діоксиду вуглецю і навіть водяних парів, а інтенсивність сонячної радіації зростає на 10 % за 1 км висоти. Ще більше зростає ефективне випромінювання, особливо довгохвильове (теплове). Це викликає зниження температури повітря з висотою і різкі її амплітуди при переході зі світла в тінь і з дня в ніч. Кількість ультрафіолетових променів з висотою зростає, тому активізується фотосинтез, а в повітрі зменшується кількість бактерій. Латеральна(висотна)- проявляється лише в горах і зумовлена зміною клімату залежно від висоти. проблеми екваторіальних лісів- Нині однією з найбільших екологічних проблем на материку є катастрофічне зменшення площі вологих екваторіальних лісів, збіднення їх видового складу; знищення рослинності саван і пампи внаслідок розорювання і надмірного випасу худоби; забруднення води і повітря численними промисловими підприємствами.