Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
разом.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.87 Mб
Скачать

22.Екологічна безпека в умовах надзвичайних ситуацій. Модельна оцінка екологічного ризику. Експертна оцінка екологічного ризику. Соціологічна оцінка екологічного ризику.

Модельний напрямок. Розробляються математичні моделі процесів, які призводять до небажаних наслідків для людини та довкілля при використанні шкідливих хімічних речовин та сполук

Експертний напрямок. При використанні перших двох підходів для оцінювання ризику часто недостатньо статистичних даних або не зовсім зрозумілі деякі принципові залежності. У такому випадку єдиним джерелом інформації є експерти. Перед ними ставиться завдання ймовірного оцінювання наслідків подій, пов’язаних з аналізом ризику.

Соціологічний напрямок дає змогу визначити ступінь ризику окремими групами населення.

23.Екологічна рівновага, стабільність та стійкість екосистем. Закони д.Чіраса та ю.Гольдшміта.

Під екологічною рівновагою (гомеостазом екосистеми) розуміють тривале в

часі функціонування екосистеми від первинної сукцесії до клімаксу за рахунок

абіотичних обмежуючих чинників та біотичного регулювання. В умовах

внутрішнього (наприклад, утворення нових видів) чи зовнішнього впливу

(наприклад засолення, підтоплення, вселення видів «чужих» видів), на екосистему

завдяки природним чи антропогенним чинникам біотичне середовище може вийти зі

стану екологічної рівноваги та деградувати. Такі зміни називають сукцесіями, або

послідовними змінами біоценозів.

Екологічна рівновага (гомеостаз екосистеми) передбачає стабільність екосисистеми та її здатність повертатися в початковий стан після того, як вона була

виведена із стану рівноваги. Стабільність визначається стійкістю екосистем до

зовнішніх дій. Виділяють два типи стійкості: резистентну і пружну.

1. Резистентна стійкість – це здатність екосистеми чинити опір порушенням,

підтримуючи незмінними свою структуру і функції.

2. Пружна стійкість – здатність системи швидко відновлюватися після

порушення структури і функцій.

Екосистемам важко суміщати обидва типи стійкості: вони зв'язані зворотним

зв'язком, а іноді виключають один одного. Наприклад, каліфорнійський ліс з секвої

стійкий до пожеж (висока резистентна стійкість), але якщо він згорить, то

відновлюється дуже повільно чи зовсім не відновлюється (низька пружна стійкість).

А чагарники вересу дуже легко вигоряють (низька резистентна стійкість), але

швидко відновлюються (висока пружна стійкість).

Екологічні закони Д. Чіраса які визначають умови підтримки екологічної

рівноваги.

На думку американського еколога Д. Чіраса, природа розвивається й

функціонує завдяки здатності підтримувати екологічну рівновагу у відповідності до

4 основних законів:

1. Рециклічності, або повторного багаторазового використання найважливіших

речовин;

2. Постійного відновлення ресурсів або перманентного споживання та

продукування;

3. Консервативного споживання, коли живі істоти споживають лише те, й у

такій кількості, яка їй необхідна;

4. Популяційного контролю – природа не допускає вибухоподібного росту

популяцій, регулюючи кількість особин того чи іншого виду створенням

відповідних умов для його існування та розмноження.

Ю. Гольдшмітом на підставі власних досліджень, що визначають умови

підтримки екологічної рівноваги та у розвиток ідей В.І.Вернадського

сформулювано чотири закони екодинаміки.

Перший закон Гольдшміта є прямим наслідком класичних екологічних

законів та визначає, що “інформаційна і соматична структура біосфери та

природних екосистем постійні”.

Другий закон Гольдшміта – “закон прагнення до клімаксу”, визначає, що

природна екосистема в своєму розвитку не виходять за рамки речовинних,

енергетичних та інформаційних можливостей довкілля і прагне досягти стану

екологічної рівноваги (зрілості).

16

Третій закон Гольдшміта – “принцип екологічного порядку”, пояснює

взаємообумовленість загального і окремого в екосистемі, властивості стабільності і

здатності до самозбереження і відторгнення чужорідних (у тому числі і

антропогенних) впливів.

В умовах прямого зовнішнього впливу на довкілля, визначальним є четвертий

закон Гольдшміта “самоконтролю і саморегуляції”.

Сумісна дія всіх перерахованих законів екодинаміки Гольдшміта формує

правило “автоматичної підтримки глобального незаселеного середовища”.