2.3. Використання соціальних мереж для здійснення терористичної діяльності

Сьогодні існує багато вчених, аналітиків які досліджують проблематику, пов’язану з використанням соціальних мереж для здійснення терористичної діяльності. Як показує дослідження, проведене професором Габі Вайманом з Хайфського університету, в останні роки терористи перевели левову частку своєї активності в соціальні мережі, через які вони пропагують свою ідеологію і набирають активістів. У Facebook існують сторінки які підтримують життєдіяльність «Аль-Каїди», «Хізбалли», «ХАМАС» та інших терористичних угруповань різного масштабу. Соціальні мережі дозволяють терористичним організаціям ініціювати акції та процеси, поширювати ролики і заклики, організовувати форуми і групи підтримки, а також набирати людей, говориться в дослідженні. “На сьогоднішній день 90% діяльності терористичних організацій відбуваються в соціальних мережах. Вони дозволяють терористичним організаціям проявляти активність і проводити мобілізацію, не прив’язану до обмеженої географічної території”, - йдеться в дослідженні. Дослідження саме цього фахівця взято за основу багатьма спеціалістами з питань інформаційної безпеки, та інформаційного тероризму зокрема.

Більше того Компанія Googleзапустила аналог соціальної мережі для колишніх терористів і їх жертв. Планується, що всі вони будуть ділитися Досвідом та історіями зі свого життя. Це не тільки дасть їм можливість виговоритися, але і допоможе боротися проти екстремізму та інших проявів насильства. Проект реалізується в рамках кампанії GoogleIdeas, яка стартувала в жовтні 2011 року під патронажем пошукового гіганта та інших організацій. Ідея створення сервісу AgainstViolentExtremism(AVE) народилася в серпні 2011 року під час організованого в рамках Google Ideas саміту, присвяченого Проблематиці жорстокого насильства. Учасники зустрічі дійшли висновку, що колишні терористи і їхні жертви можуть внести серйозний вклад в боротьбу проти існуючих загроз і допомагати іншим подолати неприємні моменти життя.

Очікується, що до кінця року в AVE буде зареєстровано близько 500 учасників, а протягом другого року робіт їх стане у два рази більше. Про свій намір

вступити в «соціальну мережу» вже заявили колишні учасники американського профашистського руху, а також представники ісламістських угруповань з Індонезії.

Як вважають більшість дослідників найголовнішою проблемою яку породжують терористичні організації в соціальних мережах це стратегічна пропаганда, яка обумовлює саморадикалізацію, що звісно призводить до масової вербовкита рекрутування до лав терористичних угрупувань великої кількості людей по всьому світу.

Для терористичних організацій, зокрема (Аль-Кайди) стратегічна пропаганда є невід'ємним компонентом в кампанії з ведення асиметричної війни. Нейтралізація цієї загрози вимагає розуміння того, що мотивує, підживлює і санкціонує ісламістських терористів і їх послідовників.

Дослідження та аналіз основних причин, вихідних умов, що мотивують і рушійних чинників тероризму, включаючи пропагандистські стратегії терористів, мають першочергове значення для формування відповідних контрзаходів, спрямованих на ліквідацію даної загрози. Соціальні мережі стали головним інструментом і основним активом терористів в плані проведення ними стратегічної пропаганди, гарантуючи їм сприятливий фактор асиметричної пропаганди.

Об'єднані в єдину мережу терористи (Аль-Кайди) надають величезного значення розвитку комплексних стратегій пропаганди з метою досягнення своїх цілей і бажаних кінцевих результатів. Вони розробляють свої стратегії, засновані на ретельному аналізі об'єктів впливу, і відповідно адаптують свої ідеологічні послання та методи їх доставки, дотримуючись фундаментальних правил, що лежать в основі процесу комунікації або кампанії зі зв'язків з громадськістю.

Вміле використання засобів масової інформації, стільникових телефонів та Інтернету для компенсування асиметрії у перевагах дозволяє їм продовжити формування нових поколінь радикальних ісламістських терористів.

Мета тероризму полягає у використанні мережевих ресурсів для отримання максимального суспільного розголосу в якості підсилюючого фактора, що застосовується з метою вплинути на об'єкти впливу для досягнення коротко і середньострокових політичних цілей і / або бажаних довгострокових кінцевих результатів.

Головна мета терористичних нападів не в заподіянні максимального фізичного збитку, а, скоріше, у бажанні досягти якомога більш істотний психологічний ефект. Тероризм застосовує стратегію, яка, в основному, розрахована на символічне значення теракту. Тому, терор не служить, головним чином, цілям ведення бойових дій, нанесення шкоди здоров'ю людини або знищення противника, його головна мета, швидше, полягає в передачі ідеологічних послань об'єктам впливу. Терористи діють без урахування існуючих конвенцій про ведення бойових дій.

Символізм терористичних актів і розкручування їх у засобах масової інформації, мережі Інтернет та у соціальних мережах зокрема, призначено для звернення до населення, а також для використання громадян в якості засобу і каналу зв'язку, за допомогою яких можна вплинути на політиків і на інших об'єктів впливу, включаючи потенційних бойовиків.

(Аль-Кайда) пропонує послідовний погляд на світ, що відрізняється спрощено-унітарним трактуванням нарочито відмінних один від одного явищ, що сприяє ґрунтовному оформленню розчарувань потенційних бойовиків боротьбою мусульман в світі. Такі ідеологічно-пропагандистські послання Пропонують тільки два вибори: продовжувати страждати або приєднатися до (джихадистів) і почати боротьбу. Даний контекст дозволяє мені визначити стратегічну пропаганду як систематичне планування і здійснення Інформаційного потоку, комунікації, розвитку засобів інформації і вдосконалення репутації з довгостроковою перспективою.

Вона свідомо передає ідеологічно-пропагандистські послання черезнайбільш підходящі засоби інформації вибраних об'єктів впливу у відповідний часз метою сприяти досягненню бажаного довгострокового ефекту.

У стратегічній пропаганді повинні гармонійно поєднуватися три фактори: деологічні послання, інформаційні канали зв'язку і об’єкти впливу. Тероризм цього типу, ніби то, мотивований екстремістським трактуванням Ісламу.

Умма. В арабській мові слово (умма) використовується для позначення мусульманської діаспори або «спільноти віруючих» і, отже, глобального мусульманського співтовариства. Що стосується (Аль-Кайди), то це угрупування може бути сегментована на «своїх» і «аутсайдерів». Аутсайдери включають в себе дві групи: симпатизуючі нейтральні.

До їх складу входять такі мусульмани і звернені в мусульманську віру, яких можна переконати стати «своїми» в (уммі), а в подальшому - активними бойовиками (Аль-Кайди). В кінцевому рахунку, для того, щоб реалізувати метузістворення глобального релігійного ісламського Халіфату, значні пласти цієї аудиторії мають стати членами спільноти «своїх» в (уммі).

Це означає, що в групі основних цільових об’єктів впливу терористів немає ні меншості з радикалізованих терористів, ні населення країн з мусульманськими меншинами, а є переважна більшість мусульманського населення і потенційних новонавернених. У терористів немає центральної організації, яка займалася б вербуванням нових членів, тому, основними головними засобами охоплення їх величезної аудиторії є такі методи безпосереднього контакту, як молитва, мови і проповіді в мечетях і медресе (школах), ЗМІ, і, все в більшій мірі соціальні мережі. Для новонавернених Інтернет має особливо важливе значення. Для стимулювання трансформації мусульманських і не мусульманських «аутсайдерів» (умми) в «своїх» і в джихадистів умми терористична мережа надає надихаючі ідеї для їх домашньої саморадикалізації. Активна діяльність соціальних мереж і внутрішньо групова динаміка, особливо, у вигляді тиску з боку членів руху, відіграють значну роль у формуванні тісних емоційних зв'язків.

Більшість джихадистів починали як звичайні члени суспільства, що ведуть буденний спосіб життя і проходять період кризи, пов'язаної з пошуком свого місця в житті їх «відродженню» сприяв їх перехід з вікової групи підлітків у молодих людей, тих, кому, за що робило їх «своїми» в (уммі). Поліцейське управління Нью-Йорка в одній зі своїх розробок, підготовлених з метою описати зазначений процес, розробило в 2011 році переконливу чотирьох-етапну модель, що описує цей багато етапний процес саморадикалізації.

1. Етап попередньої радикалізації

Чутливі індивіди ініціюють перший етап, званий попереднім. Цей етап охоплює період до початку радикалізації, в якому людина веде звичайний спосіб життя, не проявляючи амбітного бажання стати «своїм» в (уммі) або перейти в іслам в першу чергу. В ході дворічного дослідження з вивчення відмінностей між радикалами, які використовують і не використовують насильство, були проаналізовані детальні психологічні досьє «домашніх» терористів.

Джеймі Барлетт та інші експерти прийшли до висновку про те, що потенційними членам руху, як правило, доводилося відчувати деяку ступінь соціальної відчуженості і проходити через своєрідну особистісну кризу. їм також характерна ненависть по відношенню до зовнішньої політики Заходу і відсутність зв'язку зі своєю місцевою громадою. Цей висновок знаходить підтримку у Венхауса, який вважає, що таким потенційним членам руху ще не вдалося визначити своє місце в житті. Він поділяє їх за чотирма групами: месники, які прагнуть розрядити свої фрустрації, соціально стверджуючись, які прагнуть до визнання їх суспільством, невизначені, які потребують у вступі в яку-небудь групу, і шукачі гострих відчуттів, які потребують почуття ризику.

2. Етап самовизначення.

3. Найчастіше якась несподівана подія може послужити поштовхом для індивіда, який не є мусульманином, перейти в Іслам, приєднатися до умми і стати одним зі «своїх» в ній. Вельми часто криза в політичному, соціальному, особистому чи фінансовому житті людини здатна похитнути її попередні переконання і стати каталізатором її «відродження» як «свого» в (уммі). Це явище позначає початок етапу самовизначення.

Ідеологія джихаду Салафія і характерні для неї пропагандистські послання дають прості відповіді на складні питання. Ці послання знаходять відгук, особливо, серед політично наївних мусульман і новонавернених.

В цілому, у них неадекватне розуміння своєї релігії. Це робить їх уразливими в плані неправильної інтерпретації релігійних доктрин. Ці пропагандистські послання виправдовують застосування насильства проти всіх видів Куффаро (невірних).

Розпалюючи моральне обурення, (Аль-Кайда) поширює серед сприйнятливих громадян три ключові пропагандистських послання, які співвідносяться з їх життєвим досвідом на даному етапі:

• Мусульмани повинні порвати з чужим для них конформістським суспільством і використовувати насильство для його очищення.

• Джихад - єдиний спосіб назавжди покінчити з кричущими проблемами глобальної несправедливості.

• Мусульмани повинні бути глибоко обурені нападками, сприймаються ними як нападки на Іслам.

Після індивідуальної саморадикалізації людина стає «своїм» в (уммі). «Свої» складаються з двох груп: помічники і прихильники. Помічники - це віддані мусульмани, що мають оперативну, фінансову, адміністративну або потенційну «абсолютну» підтримку глобального руху (Аль-Кайда), стаючи мучениками. Для таких об'єктів впливу соціальні мережі є головним засобом передачі пропагандистських послань, в той час, як телерадіомовні ЗМІ є вторинним.

Охоплення обох груп (умми) має критичне значення для джихадистського руху. Як заявив Айманаль-Зауахірі в липні 2010 року: «Ми ведемо озброєну боротьбу, і половина цієї боротьби проходить на полях інформаційних битв ... Ми ведемо інформаційну боротьбу за серця і уми нашої умми ». Однак, розширення (умми) не достатньо. Аль-Кайда потребує індоктрінізованих терористів для активної підтримки своїх цілей.

3. Етап індоктринізаціі

За логікою описаного вище наступним є етап індоктринізаціі. Використовуючи методи пропагандистської стратегії, «свої» в (уммі) стимульовані до більш усвідомленого сприйняття джихадистських послань, а також до пошуку інформації для підкріплення своїх новоздобутих духовних зобов’язань. У той же самий час вони прагнуть знайти однодумців серед членів (умми) для обміну ідеями та посилення прихильності спільній справі.

Найпалкіші прихильники зазвичай об'єднуються в автономні осередки невеликими групами однодумців (міні умми). Ці міні (умми) функціонують як каталізатори, сприяючи створенню обстановки з характерним для неї тиском з боку інших членів і конкуренцією, що допомагає виявити найрадикальнішого з них.

Новонавернені, як видається, найбільш завзято намагаються відстояти свої нові релігійні переконання. Організовуються групові фізичні заняття, наприклад, футбол, зміцнюють зв’язки між членами (міні умм). Цей процес радикалізації проходить непомітно, представляючи тим самим труднощі для його виявлення. У певний момент часу багато саморадікалізованних членів вступають в контакт за допомогою соціальних мереж або особистих зустрічей з харизматичним керівником (Аль-Кайди) або з радикальним імамом, який діє в якості пропагандистського каналу зв'язку, займаючись ідеологічної та моральної обробкою членів (умми).

4. Етап джіхадізаціі

Останній етап полягає в джіхадізаціі, при якій індоктрінованний «свій» в (уммі) починає обдумувати вчинення теракту і, можливо, принесення себе в жертву, стаючи мучеником віри для доказу непохитності своїх переконань. Цей етап характеризується готовністю діяти як терориста.

Ворожі «аутсайдери». В цю групу входять зневірені світські мусульманські режими, іноді звані «порушниками спокою», а також всі невірні: так звані хрестоносці, сіоністи, євреї, країни Заходу, в яких Сполучені Штати вважаються лідером.

Зазначені групи поділяються далі на ближніх ворогів (зневірені, світські мусульманські режими) і далеких ворогів (євреї, не мусульмани і західне суспільство). Головним способом пропагандистського охоплення цих груп є глобальні ЗМІ. Соціальні мережі тут грають другорядну роль.

Короткострокові завдання інформаційного тероризму. У короткостроковій перспективі мета терористів полягає в розширенні масштабу їх заступництва. Тому, переконання і саморадікалізація сприйнятливої глобальної мусульманської аудиторії за допомогою посилення ісламської ідентичності, що знаходиться в конфронтації із західним світом, є одним з головних короткострокових завдань терористів. Як пише Майкл Дженкінс, «словник вербування сконцентрований на словах типу приниження, ганьба і вина, контрастуючи зі словами гідність, борг і честь». Джон Венхаус, професійний військовий, фахівець з психологічних війн та інформаційно- психологічних операцій іноземних ЗМІ, додає: «У легенді про Аль-Каїду це угрупування зображується як вищий прояв джихаду, і ця легенда представляє собою їх найбільший ресурс. Це славна, ледь помітна, недосяжна присутність може бути досягнута тільки тими, хто найбільш відданий, хто більше всіх прагне до своєї мети, у кого найчистіше серце ». Крім того, терористи використовують факт присутності іноземних військ та ведення ними бойових дій в мусульманському світі з метою реалізувати свою інформаційну стратегію.

Присутність військ в Афганістані, Іраку і в різних частинах Кавказу відображене в численних відеоматеріалах, які розповідають про «окупації ісламських народів», сприяючи здійсненню цієї інформаційної стратегії.

Середньо і довгострокові завдання. Середньострокові цілі Аль-Кайди включають усунення всіх політичних лідерів, які стоять сьогодні на чолі світських мусульманських держав, а також знищення держави Ізраїль. Терористи ставлять за мету привести до влади лояльні їм ісламські режими і трансформувати сучасний нестабільний політичний ландшафт мусульманського світу з децентралізованою мережі в масовий ісламський рух, що прагне до досягнення своєї бажаної кінцевої мети.

Абу-т-Танвір Кавказький, провідний ідеолог джихадистської мережі Кавказького емірату, заявив в 2010 році: «У найближчому майбутньому ми зможемо припустити, що після звільнення Кавказу джихад почнеться на Ідель- Уралі, і всі ці землі знову стануть єдиною державою, що живе тільки по закону Аллаха та Халіфату ».

Головна довгострокова метаАль-Кайди полягає у створенні монолітного ісламського релігійного і соціального руху для відновлення ісламського Халіфату через політичне об'єднання всіх країн, в населенні яких переважають мусульмани. Бажаний результат полягає у встановленні світового правління Халіфату. Агітаційно-пропагандистська стратегія Аль-Кайди невіддільна від її політичної стратегії, тому що тероризм і риторика, що йдуть рука в руку, спрямовані на досягнення спільних цілей. Відповідно, її агітаційно- пропагандистські цілі засновані на їх коротко, середньо і довгострокових завданнях.

Головна довгострокова пропагандистська мета Аль-Кайди полягає в пропаганді і поширенні цього руху за допомогою поширення в світовому масштабі інформації серед сприйнятливою мусульманської аудиторії та потенційних новонавернених, з цілю розширення (умми). Пропагандистка стратегія терористів ставить своєю кінцевою метою здійснити фундаментальну перебудову політичної структури та ідентичності ісламського світу.

Легітимізація руху Аль-Кайда і його методів — встановлення соціальної та релігійної життєздатності з одночасним проведенням актів насильства вимагає невпинного процесу комунікації. Насильницькі методи Аль-Кайди і вбивства невинних людей не можуть не прийти в протиріччя з основними постулатами Ісламу. Це притаманне їй затягування з легітимністю може, в кінцевому підсумку, бути подолане тільки за рахунок безперервного процесу комунікації, в якому, як зазначає Габріел Вейман, «насильство представлене як необхідність, нав’язана слабким в якості єдиного засобу реагування на жорстокості ворога».

Фізичний примус і залякування супротивників вдома і за кордоном є третьою головною метою пропагандистської стратегії Аль-Кайди.

Близький ворог це зневірені, або світські мусульманські режими, особливо ті, хто отримує західну (а у випадку з Кавказом - російську) підтримку. Далекий ворог, як вважає Аль-Кайда, - це євреї, невірні і все західне суспільство, Аль-Кайда намагається маніпулювати внутрішнім ворогом для досягнення середньострокової політичної мети, що полягає у позбавленні цього ворога влади. Вона також намагаються залякувати свого далекого ворога, щоб змусити його повністю покинути мусульманський світ і перестати надавати підтримку світським мусульманським режимам. Це посилює психологічну вразливість західного суспільства і мотивує потенційних бойовиків вступати в ряди руху. Досягнення бажаного кінцевого результату - глобального правління благочестивого ісламського Халіфату - є всебічною довгостроковою метою пропагандистської стратегії Аль-Кайди, яку безперечно буде організовано за допомогою неупинно розвиваючихся інформаційно-комунікаційних технологій.

Інфраструктура пропаганди. У 90-ті роки Аль-Кайда спілкувалася зі своєю аудиторією за допомогою більш традиційних методів, включаючи розповіді про минулі події, журналістські інтерв'ю, факси, особиста пропаганда і навіть прес-конференції. В кінці 1998 року стався зсув в пропагандистській стратегії внаслідок типологічного прогресу і зростання популярності телевізійній мережі Аль-Джазіра.

Аль-Джазірастала каналом для передачі ідеологічних послань Аль-Кайди мусульманського світу, надаючи CNN та іншим міжнародним інформаційним агентствам записи цих послань. Певною мірою, ЗМІ трансформувалися з вкрай необхідного спостерігача в учасників даного конфлікту. Слідом за подіями 11 вересня 2001 року Аль-Кайда значно розширила свою пропагандистську інфраструктуру і методи. В цьому ж році був утворений Фонд ісламських публікацій ЗМІ Ас-Сахаб (Хмара).

По суті цей фонд є головним підрозділом Аль-Кайди, які займаються випуском медіа продукції, робота якого в основному спирається на Інтернет.

Станом на 2007 рік, управління фондом Ас-Сахаб здійснювалося МохаммедомАбаят, також відомим як Абдаль-РахманальМагхребі, що є в Аль-Каїді керівником комітету з ЗМІ. Сьогодні Аль-Кайда здійснює обмін інформацією в основному через такі інформаційні мультимедійні канали: канал Фажр (перша з п'яти щоденних молитов). Глобальний ісламський мультимедійний фронт, що активно підтримується за допомогою соціальних мереж і канал Ас-Сахаб. Організаційна структура Аль-Кайди зазнала змін після втрати Афганістану в якості місця базування. Трансформація з підпільної організації у децентралізовану відкриту мережу стала для цього ісламістського терористичного руху єдиним можливим засобом утриматися на плаву.

З колишньою залежністю від традиційних мовних ЗМІ було покінчено, при цьому ефективність впливу зросла в кілька разів завдяки впровадженню Інтернету, та соціальних мереж зокрема, яким було віддано перевагу, і звісно додаткових коштів на медіа контент у вигляді СD, DVD), стільникових телефонів і нічних телеграм, що відправляється за зниженим тарифом. Радикальні ісламістські терористи починають вдаватися зараз до тактики «некерованого опору», суть якої зводиться до того, що відповідальність за планування операцій лежить виключно на децентралізованому виконавці.

Все більше число нападів відбувається саморадікалізонаними мусульманами і новонаверненими.

Зусилля Аль-Кайди сконцентровані на складанні абстрактних настанов та мотиваційних аудіо - і відео призовів, що допомагають членам руху слідувати його курсу. Ці процеси, що розвиваються паралельно і координується через соціальні мережі та приховане листування, дозволяють джихадистським терористам продовжити своє існування як децентралізованої, але пов'язаної мережі.

Інтеграція стільникових телефонів і масової комунікації дозволяє пов’язувати через Інтернет і об'єктів впливу, які можуть бути одночасно видавцями та співробітниками теле - і радіомовних компаній, збільшуючи можливість повтору, що знаходиться в розпорядженні терористів, і значно розширюючи їх аудиторію.

Незважаючи на те, що основні ЗМІ довіряють, головним чином, офіційним джерелам новин, пропагандистські послання терористів продовжують висвітлюватися в повному обсязі. За будь-яких обставин існує небезпека того, що основні соціальні мережі зможуть перетворитися на пропагандистський рупор держави або терористів, в тому випадку якщо журналістські дослідження і розслідування не будуть відрізнятися як в плані змісту, так і в плані глибини освітлення. Інтенсивне, а часом і надмірне освітлення ЗМІ вчиненого терористичного акту виробляє бажаний психологічний ефект. Терористипланують і організовують свої дії таким чином, щоб домогтися стратегічно максимального пропагандистського ефекту з використанням мінімальної кількості ресурсів. Символічний зв'язок між терористичними актами та ЗМІ очевидний: злочини терористів мали б менший вплив без уваги ЗМІ, а преса навряд чи здатна обійти увагою такі події. Терористи вже в повному обсязі використовують соціальні мережі, як для внутрішньої, так і для зовнішньої пропаганди.

Вони збирають кошти, надають права на використання свої загальновідомі імена і назви, закладають основу для саморадикалізаціі з метою вербування прихильників, знаходження партнерів і постачальників, надання навчальних матеріалів через Інтернет-бібліотеку та керівництва операціями.

Терористи отримують доступ до інформації про користувачів, які переглядають їх сайти. Після цього вони вступають в контакт з тими користувачами, які, як їм видається, виявили підвищений інтерес до ідей терористів або більше всього підходять до виконання їхньої роботи.

Але найчастіше вони намагаються вступити в контакт з самою Аль-Каїдою. Відповідно до теорії Марка Сейджмана, рекрутовані часто роблять те, що роблять «інші хлопці». З точки зору Сейджмана, люди зазвичай прагнуть отримати інформацію про Аль-Каїду у своїх друзів або знайомих. Протягом багатьох років терористи могли покладатися на більш-менш чітко організовані ісламські ЗМІ, які охоче передавали пропагандистські послання і відеоплівки, а також допомагали терористичним угрупованням створювати собі «свій бренд». До появи соціальних мереж терористи були в основному зацікавлені в використанні телебачення, радіо та періодичної преси. Однак, ці традиційні ЗМІ мають «мінімальні критерії для виходу в ефір» - багаторазові рівні редакційної селекції, які не контролюються терористами. Крім цієї перешкоди, до початку 2003 року сфера ЗМІ в арабському світі почала дезінтегрувати, стаючи все більш тісною в плані конкуренції. Зростаюче різноманіття супутникових телевізійних станцій стає джерелом конкуренції і, отже, означає диверсифікацію точок зору, що перешкоджає реалізації пропагандистської стратегії терористів на телевізійному фронті.

Таким чином, досліджуючи використання соціальних мереж для здійснення терористичної діяльності можна упевнено стверджувати, що реально здійснений теракт стає невід'ємною частиною заходів з реалізації пропагандистської стратегії терористів. Радикальні ісламістські терористи вельми майстерно застосовують на практиці унікальні властивості соціальних мереж. Вони надають їм можливість передавати повідомлення майже в режимі реального часу. Широко застосовується Інтернет для освітніх цілей і для передачі інформації своїм прихильникам.

У той час, як деякі пропагандистські послання призначені для найширшої аудиторії, велика їх частина спеціально розробляється для конкретної цільової групи. Ці пропагандистські послання, канали з розповсюдження і мови що при цьому використовуються адаптовані до певних вимог цієї цільової групи. Терористи обирають і розподіляють за категоріями стратегічно найбільш бажані об'єкти впливу, засоби передачі інформації та об'єкти знищення.

Соціальні мережі дозволяють навіть малим угрупованням надавати своїм пропагандистським посланням більшої актуальності і перебільшувати своє значення і ту небезпеку, яку вони представляють. Об'єкти впливу радикальних ісламістських терористів можуть бути розділені на дві групи: ті, хто проживає за межами (умми), і знаходяться всередині неї.

Висновки до розділу 2

Аналіз еволюції розвитку соціальних мереж як соціально-політичного явища та інструменту негативного інформаційно-психологічного впливу свідчить про наступне:

1. Якщо соціальні мережі в США відіграють надзвичайно важливу роль в політичному житті, то в Україні їх роль тільки що починає зростати. Найбільш вражаючих результатів використання сучасних Інтернет - технологій було досягнуто під час проведення передвиборчої кампанії Б. Обами у США у 2008 році. Виборча кампанія Б. Обами була першою політичною кампанією, в якій Інтернет відіграв вирішальну роль, бо йшлося не про використання однієї технології або одного інструменту, а про те, що центр кампанії знаходився саме в Інтернеті.

Аналіз твіт-сторінок кандидатів у вітчизняних президентських перегонах 2010 року свідчить про недостатність розуміння важливості цього сучасного сегмента інформаційного простору, то в ході дострокових президентських виборах в Україні в 2014 році ситуація змінилась. Інтернет знайшов широке застосування навіть серед кандидатів у президенти, які відкрили свої сторінки і сайти в мережах.

2. Соціальні мережі, як сегмент інформаційного простору, на сучасному етапі ще не набули достатньої значущості для сучасних вітчизняних політиків, але є стають все більш перспективним об’єктом для дослідження політичної соціалізації українського суспільства.

3. Соціальні мережі діють головним чином як деструктивний елемент у функціонуванні держави, більше того провокаціями заблоковано міжсуспільний діалог, що призвів до утворення мови ворожнечі. Представники Заходу і Сходу України у своїй історичній долі були розділені різними імперськими силами. Проте українська доля не єдина на світових теренах і можна навести безліч країн, де люди, хоч розмовляють різними мовами працюють задля розвитку держави, її утвердження у світовому співтоваристві.

4. Інформаційний тероризм сьогодні представляє серйозну загрозу для інтересів держави та суспільства. Застосування терористами новітніх технологій значно розширює їхні можливості. Протидія тероризму та проблеми міжнародної безпеки зараз є чи не найбільш актуальними питаннями міжнародної політики. Потреба в захисті інформаційного простору зростає і стає невід’ємною складовою національної безпеки.

Таким чином, соціальні мережі в сучасному світі постають не тільки як розважальний елемент, а і дуже потужний інструмент маніпуляції людьми, суспільної думки, використання їх як інструмента підсилення або пониження тиску в конфліктах як ми вже пересвідчилися на прикладі кольорових революцій, революції в Україні та інших країнах.

Соціальні мережі дозволяють навіть малим угрупованням надавати своїм пропагандистським посланням більшої актуальності і перебільшувати своє значення і ту небезпеку, яку вони представляють.