45.Напрями та форми роботи з допризовою молоддю.

Форми роботи з допризовною молоддю добираються залежно від актуальних проблем:фіз. підготовка юнаків під керівництвом тренера спорт. школи; псих. підготовка юнаків до служби в армії, що здійснюється психологом ЦСССДМ у формі тестів, тренінгів, рольових ігор, бесід, лекцій;бесіди про особливості військової служби, що проводяться офіцерами військової частини; заняття по вивченню законодавства про військ службу, забезпечення правового захисту і підтримки допризовної, призовної молоді, військовослужбовців та членів їх сімей, проводяться спеціалістами центру, військкомату;попереджувально-профілактична робота з молодими л (профілактика СНІДу, ВІЛ-інфекції, наркоманії, алкоголізму, суїциду). Окрім спеціалістів, до зустрічей з молоддю залучаються юнаки, які проходили або проходять військ службу, що дозволяє окреслювати переваги та труднощі військ життя.1 із напрямів роботи з військовослужбовцями є падання соц-псих підтримки в адаптації до військ служби. Оптимально ця робота може здійснюватися під час проведення соц-психтренінгових занять, що сприяє р-тку рефлексії і конструювання процесу спілкування у військовослужбовців строкової служби на стані адаптації.Тренінгові програми щодо адаптації молодого поповнення до військ служби мають вміщувати такі моменти:адаптація нового поповнення до військової служби;навички конструктивного спілкування;згуртування військового колективу.Визначення соціально-психологічного клімату в колективі.

46.Соц реабілітація дітей з девіантною поведінкою.

Поняття соціальна реабілітація дітей девіантної поведінкиможна визначити як своєрідну с-му, яка забезпечує відновлення уних порушених соц зв'язків і відносин, ідентифікаціюіндивіда як суб'єкта власної жд-сті. На суч. етапі виділяють наступні принципи соц.-пед. реабілітації:опора на позит. якості О;реабілітація потреби Д чи підлітка у самоствердженні;формування в них життєвих прагнень; р-ток корисних інтересів і вищих дух. цінностей вихованця;глибока повага і довіра у взаємовідносинах із д. і молоддю.Зміст соц. реабілітації дітей, підлітків і молоді включає наступне:створення вих. розвиваючого середовища для об'єкта реабілітації;відновлення і підтримка соціально значущих умінь,установок, навичок і звичок;регулювання соціально несприйнятливих форм поведінки,інтеграція О в суспільство.Організаційний аспект соц. реабілітації неповнолітніх і молоді, схильних до девіантної поведінки передбачає:проведення соціально-медико-психолого-педагогічної діагностики клієнта;складання індивідуальної комплексної програми реабілітації;реалізацію індивідуальної комплексної програми реабілітації;збереження і зміцнення отриманих соціально значущих

47..Зміст та принципи соціально педагогічної реабілітації дітей з девіантною поведінкою

Сутність соціально-педагогічної діяльності з дітьми різної девіантної поведінки полягає в організації підвищеного піклування, в-ня у них почуття власної гідності, спираючись на позит. якості характеру; попередження або подолання різних відхилень у поведінці; у встановленні контакту з перевиховуваним.Мета діяльності соціального педагога полягає у тому, щоб допомогти подолати кризу і самостійно змінити життя.Правильно організована соціально-педагогічна діяльність спрямовується на надання комплексної допомоги в розв'язанні особистісних проблем клієнта. Вона включає три аспекти:1) соціальний - розвиток і набуття соціальних якостей особистості, досвіду спілкування і засвоєння суспільних норм поведінки;2) культурний - ознайомлення з навколишнім світом, оволодіння культурними цінностями суспільства, культурою поведінки і стосунків, відповідною освітою;3) психолого-педагогічний - психічний та особистісний розвиток особистості, навчання і виховання в сім'ї, у дитячому садку, школі.

48.. Соціально-педагогічні функції і завдання реабілітації дітей девіантної поведінки

Основними завданнями соціально-педагогічної діяльності є:- створення умов, які допоможуть компенсувати проблеми соціалізації;- забезпечення діагностики, корекції і консультування з соціально-педагогічної проблеми;- організація соціально-педагогічної профілактики і реабілітації;- робота з проблемами клієнта (застосування власної методики);- консультування і спеціалізована допомога у відповідних спеціалістів;- культурно-просвітницька робота;- організація дозвілля клієнтів;- здійснення превентивних заходів, запобігання дезадаптації, депривації, соціальної та педагогічної занедбаності;- організація допомоги і захисту клієнта.Основними функціями є:1. Діагностична функція, яка спрямована на виявлення факторів ризику. Реалізується шляхом збору інформації про особливості особистість, негативні фактори, які провокують девіантну поведінку.2. Прогностична, сутність якої полягає в тому, що на основі встановленого діагнозу розробляється конкретна соціально-педагогічна програма діяльності з клієнтом, яка передбачає етапні зміни і кінцевий результат соціальної адаптації, корекції та реабілітації.3. Виховна, що передбачає визначення змісту соціально-педагогічної діяльності, методів перевиховання соціально-важливих якостей.4. Правозахисна. Сопіально-педагогічна діяльність будується на правовій основі, що передбачає як дотримання, так і захист прав дитини.5. Організаторська. Вона обумовлена тим, що соціально-педагогічна діяльність вимагає участі і координації дій різних спеціалістів залежно від проблеми.6. Комунікативна, сутність якої полягає в установленні контактів між учасниками з метою обміну інформації.7. Попереджувально-профілактична, яка забезпечує закріплення отриманих позитивних результатів і попереджає про можливі прояви рецидивів.

49..х-ка тенденцій,що сприяють успішній соц. корекції Одитини-девіанта

Результатом соціально-педагогічної діяльності є перевиховання, оздоровлення, реабілітація.Процес перевиховання можна розділити на 4 етапи. Перший - вивчення дитини та її оточення. Другий - забезпечення психологічної готовності до перевиховання. Він включає бесіди, входження в довіру, розвиток інтересу до тієї чи тієї роботи. Третій - накопичення моральних позитивних якостей, вчинків. Важливо, щоб дитини самостійно навчилася визначати позитивні і негативні сторони своїх вчинків, причини і самостійно знаходила подальшу поведінку. Четвертий - самовиховання, коли вихованець повинен самостійно вийти з кризи.Варто зауважити, що в процес перевиховання крім соціального педагога включається колектив вихованців, у який потрапляє дитини.Оздоровлення обстановки відбувається через створення клубу, спортивних секцій, технічних гуртків.Процес реабілітації передбачає визначення спільних поглядів соціального педагога і клієнта, виявлення захоплень і особливостей поведінки, визначення негативних якостей особистості і реакції на зовнішній вплив, вироблення спільних норм поведінки і взаємодії.