70. Технології соціальної роботи з «дітьми вулиці».

Відповідно до проведення соціальної роботи з «дітьми вулиці» реалізуються 5 основних напрямів:

/. Профілактична соціальна робота. Д. перебуває на стадіях "роздумів і підготовки", тобто розглядає вихід на вулицю як можливу перспективу. На цій стадії необхідна соц-профілакт. робота з Д. та підлітками для вирішення конфліктів із батьками і вчителями; залучення дітей до клубів за інтересами, дитячих та молодіжних гро­мадських організацій, різних спортивних секцій. Тобто потрібно створити умови, щоб Д. перестала розглядати вихід на вулицю як варіант вирішення своїх життєвих проблем.

2. Допомога у поверненні Д. з вулиці відповідає стадіям "дії і післядії". Тобто Д. вже знаходиться на вулиці, а соц. праців­ник повинен вживати дії, спрямовані на пробудження у Д. бажання залишити вулицю. Метою соціальної роботи у даній ситуації є повернен­ня дітей з вулиці додому. Результат досягається шляхом виявлення та вирішення проблем дітей, пов'язаних найчастіше з сім'ями, особливо кризовими, школою, ровесниками.

3. Подолання невизначеності. Третій напрямок реалізується у ситу­ації, коли Д. живе на вулиці і не розглядає варіантів зміни свого способу життя. У такій ситуації метою роботи є подолання байдужості дитини до власної долі, пробудження бажання мати затишок, можливість спілкуватися з близь­кими чи рідними людьми, просто змінити обстановку тощо. Ця робота повинна спонукати Д. задуматися про своє майбутнє. Пробудження у Д. бажання змінити своє життя ґрунтуєть­ся, насамперед, па реальній можливості зробити це. Такою реальною можливістю може бути наявність місця (центра), де дитині нададуть притулок, зрозуміють і допоможуть; це може бути варіант самостійного життя — працевлаштування, одержання житла тощо. Рідше — це варі­ант повернення до сім'ї, на жаль, до цього часу, як правило, усередині сімейні відносини остаточно зруйновані.

4. Закріплення за соц. інститутом. Четвертий напрямок ре­алізується на стадіях роздумів і підготовки, коли вдалося розбудити інтерес Д. до зміни способу життя. При цьому активізується спілку­вання таких дітей із соц. працівниками. Діти звертаються по допомогу до соц-псих. реабілітаційних центрів, соц. служб для молоді тощо. Метою діяльності соц. працівника на цьому етапі є допомога дитині у поверненні до нормального життя.

Соц. супровід. 5 напрямок — це вихід на своєрідний фініш: Д. повертається до рідної сім'ї або до сім'ї родичів, до інтер­натної установи і починає самостійне життя. Цей період вимагає особли­вої уваги соц. працівника, який здійснює соц. супровід Д. або сім'ї, до якої вона повернулася.

71 Мета і завдання вуличної соц. роботи Однією з форм профілактики виходу дітей на вулицю є вулична соціальна робота. Розрізняють три види вуличної соціальної роботи 1. за місцем проживання, що припускає роботу з усіма категоріями підлітків і молоді в одному місті, мікрорайоні;

2 робота спрямована па конкретну цільову групу — наркоманів, спортивних фанатів, бездомних тощо.;

3. соціально-педагогічний супровід під час професійного навчання До основних завдань можна віднести: 1 встановлення довірливих відносин з кризовими категоріями дітей які більшість часу перебувають на вулиці. 2 сприяння в усвідомлення і прийнятті позитивних стереотипів соц поведінки.3 допомога в захисті від будь якого фізичного та психічного насилля. 4 надання первинної мед допомоги. 5 надання мінімальних соц послуг та ін. 72 правила вуличної роботи й вимоги до соц.пед. який її здійснює Вуличні соціальні працівники працюють не тільки і не стільки у своїх кабінетах. їхніми робочими місцями є вокзали, парки, дискотеки, закла­ди для проведення вільного часу молоддю чи просто вулиця. Крім того, вони працюють з родичами, учителями, найближчим оточенням своїх клієнтів. Таким чином, створюються умови для молоді, що не має мож­ливості чи бажання офіційно звернутися по допомогу, скористатися по­слугами компетентного фахівця. Головною умовою вуличної соціальної роботи є створення для моло­дих людей, що мають різні проблеми, можливості користатися послуга­ми фахівців, що професійно покликані їм допомагати. Допомога припус­кає не тільки підтримуючі бесіди і консультації, але і надання приміщен­ня, у якому можна відпочити, пережити важкий час чи провести вільний. Розрізняють три види вуличної соціальної роботи 1 за місцем проживання, що припускає роботу з усіма категоріями підлітків і молоді в одному місті, мікрорайоні; 2робота спрямована па конкретну цільову групу — наркоманів,спортивних фанатів, бездомних 3 соціально-педагогічний супровід під час професійного навчанн Форми вуличної соціальної роботи:психосоціальпа профілактик, соціальпо-правові та соціальпо-педагогічні консультації;падання допомоги у вирішенні проблеми місця проживання;

73 організація проведення вуличної роботи Сучасна практика соціальної роботи дозволяє назвати такі типові організаційні форми вуличної соціальної роботи : ігротеки, дискотеки, вуличний театр, мітинг, вулична хода, робота виїзного пункту соціальної тощо. Організація вуличної соціальної роботи передбачає виконання наступних завдань:

1. Ознайомлення з соціальними аспектами діяльності відомств та організацій, які працюють на даній території. Встановлення партнерських стосунків. Підписання відповідних угод. 2. Створення соціального паспорту району. Визначення місця дій соціальних працівників. Узгодження маршрутів роботи з місцевим управлінням внутрішніх справ, службою по справах неповнолітніх, патрульною службою тощо. 3. Створення постійно діючих бригад вуличної соціальної роботи. До складу таких бригад входять як штатні працівники соціальних служб так і залучені фахівці, волонтери. 4. Розробка критеріїв оцінки, системи визначення ефективності соціальної вуличної роботи. 74 переваги та обмеження вуличної соціальної роботи , критерії її ефективності Турбота про здоров'я суспільства, намагання вберегти наймолодших його громадян від багатьох ризиків, розв'язати їх ситуативні і системні проблеми виводить соціальних працівників на вулиці. Як правило, їм доводиться мати справу з дітьми, яких відрахували або можуть відрахувати зі школи; які переживають внутрішню драму з приводу ущемлення їх прав у сім'ї, компанії ровесників, шкільному колективі; які не мають змоги звернутися по допомогу в інші установи або не знають, де і як це зробити; для яких вулиця є головним місцем перебування . На етапі оцінки результатів вуличної соціальної роботи, велике має влучний вибір критеріїв оцінки ефективності цієї роботи. На нашу думку, до таких критеріїв можна віднести:  повторні звернення клієнтів;  залучення клієнтів до волонтерських дій;  залучення громадськості за місцем проживання до вирішення соціальних проблем;  зростання кількості дітей та молоді, яким були надані соціальні послуги;  створення в громаді мікрорайону волонтерських осередків, клубів за місцем проживання. Успішна реалізація завдань вуличної соціальної роботи залежить від системи співпраці з основними партнерами соціального працівника, що працює в умовах вулиці ,до яких ми відносимо: - державні установи та організації, які вже працюють з певними категоріями клієнтів; - недержавні організації та об’єднання ; - релігійні організації; - комітети місцевого громадського самоврядування.

75 Профілактична соціальна робота з дітьми вулиці Профілактична соціальна робота. Дитина перебуває на стадіях "роздумів і підготовки", тобто розглядає вихід па вулицю як можливу перспективу. На цій стадії необхідна соціальпо-ирофілактичпа робота з дітьми та підлітками для вирішення конфліктів із батьками і вчителями; залучення дітей до клубів за інтересами, дитячих та молодіжних гро¬мадських організацій, різних спортивних секцій. Завданням етапу є по¬вернення дитини до стану байдужості щодо виходу па вулицю. Тобто потрібно створити умови, щоб дитина перестала розглядати вихід па вулицю як варіант вирішення своїх життєвих проблем. 76 допомога у поверненні дитини з вулиці Допомога у поверненні дитини з вулиці відповідає стадіям »дії і післядії» .  Тобто дитина вже знаходиться на вулиці, а соціальний педагог повинен вживати дії, спрямовані на пробудження у дитини бажання  залишити  вулицю.  Метою  у  даній  ситуації  є  повернення дітей із вулиці додому. Результат досягається шляхом виявлення та вирішення  проблем  дітей,  пов'язаних найчастіше  з  сім'ями, особливо кризовими, школою, ровесниками. 3. Подолання невизначеності. Цей напрямок реалізується у ситу- ації, коли дитина перебуває на стадії індиферентного стану, тобто живе на вулиці і не розглядає варіантів зміни свого способу життя. У такій ситуації метою роботи є подолання байдужості дитини до власної   долі,   пробудження  бажання   мати   затишок,   можливістьспілкуватися з близькими чи рідними людьми, просто змінити обстановку тощо. Ця робота повинна спонукати дитину задуматися про своє майбутнє. Досвід спілкування з дітьми вулиці показує, що вони не думають, а найчастіше бояться думати про своє майбутнє, тому що не бачать виходу із сформованої ситуації. Пробудження у дитини бажання змінити своє життя ґрунтується, насамперед, на реальній можливості зробити це. Такою реальною можливістю може бути наявність місця (центра), де дитині нададуть притулок, зрозуміють і допоможуть; це може бути варіант самостійного життя— працевлаштування, одержання житла тощо. Рідше — це варіант повернення до сім'ї. Як правило, до цього часу, сімейні відносини остаточно зруйновані.4. Закріплення за  соціальним інститутом. Даний  напрямок ре- алізується  на  стадіях  роздумів  і  підготовки,  коли  вдалося розбудити інтерес дитини до зміни способу життя. При цьому активізується спілкування таких дітей із соціальними педагогами. Діти звертаються за допомогою до соціально-психологічних реабілітаційних центрів, соціальних служб для молоді тощо. Метою діяльності соціального педагога на цьому етапі є допомога дитині у поверненні до нормального життя. 5. Соціальний супровід. Це вихід на своєрідний фініш: дитина повертається до рідної сім'ї або до сім'ї родичів, до інтернатної установи і починає самостійне життя. Цей період вимагає особливої уваги соціального педагога, який здійснює соціальний супровід дитини або сім'ї, до якої вона повернулася.