68. Шлях дитини на вулицю.

Враховуючи особливості "дітей вулиці" як групи ризику, виокремлюють п'ять стадій зміни стилю жит­тя дитини у процесі "виходу на вулицю":

1. Стадія байдужості: дитина навіть не розглядає можливість виходу на вулицю, причому "вихід на вулицю" передбачає широке розуміння цього поняття.

2. Стадія роздумів — дитина по-справжньому задумується над тим, щоб залишити домівку й піти на вулицю.

3. Підготовча стадія — дитина має намір впити па вулицю.

4. Стадія дії — дитина практично реалізує кроки для виходу па вулицю.

5. Стадія підтримки дії — дитина перебуває на вулиці.

Процес переходу від активної дії до стану байдужості (повернення з вулиці) також охоплює п'ять стадій.

1а. Стадія байдужості — дитина навіть не розглядає питання можли­вості повернення додому чи іншого варіанту повернення з вулиці.

2а. Стадія роздумів — дитина по-справжньому роздумує над чим, щоб повернутися з вулиці.

За. Дитина приймає рішення повернутися з вулиці найближчим часом.

4а. Стадія дії — дитина робить спроби повернутися з вулиці.

5а. Стадія підтримки дії — дитина, яка повернулася з вулиці, назад не повертається.

Очевидно, говорячи про "Д. вулиці", ми, в першу чергу, маємо на увазі Д., які знаходяться на стадіях 4, 5, 1а і 2а, тобто тих, хто вже перебуває па вулиці. Саме на них мають бути спрямовані дії соціального працівника. При цьому ми розуміли, що у відповідності до термінології, запропонованої вище, абсолютно всі діти мають досвід самостійного існу­вання на вулиці, у них порушено попередні соціальні зв'язки (з сім'єю, родичами, школою, друзями), їхній стиль життя (перш за все токсикома­нія), людські цінності і набуте соціальне оточення міцно тримає їх на вулиці. Спеціалісти притулків відмічають, що з такими дітьми працювати дуже важко і можливість їх звернення по допомогу й повернення в сім'ю (або інтернат) мінімальна.

Тому говорячи про роботу з "дітьми вулиці", необхідно мати на увазі роботу з широкою категорією дітей, які вже вийшли на вулицю чи потенційно можуть там опинитися.

69. Соц-правові основи захисту дітей, що потребують соц-пед.допомоги.

Професійна діяльність соціального працівника базується на певних законодавчих документах: законах, указах, постановах, актах.Міжнародна декларація про забезпечення виживання, захисту і роз­витку дітей, проголошує пріоритетність проблем дитини у суспільстві. Таке рішення представників усього світу — керівників 190 держав, у тому числі й України, зобов'язало "...полегшити скрутний стан мільйонів дітей, які проживають в особливо важких умовах.Конвенція про права дитини, яка прийнята 20 листопада 1989 року, в Україні набрала чинності 27 вересня 1991 року. Базуючись на ідеї першочерговості загальнолюдських цінностей та всебічного розвитку особистості, Конвенція визнає пріоритет інтересів дитини в суспільстві. Визнання Україною Конвенції ООН про права дитини, її основних вимог у національному законодавстві України зумовило посилення уваги громадськості до дітей, які тимчасово або на постійно позбавлені сімей­ного оточення.Сьогодні у нашій державі законодавче вирішення захисту прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, базується на положеннях статті 52 Конституції України: "...утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, покладається па державу".

Базові положення щодо влаштування дітей, котрі з певних причин не можуть виховуватися у власній родині викладені в Сімейному кодексі України.

Законодавчим документом, що містить основні положення щодо за­хисту прав дітей, єЗакон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р. Законом визначені основні положення щодо створення і забезпечення оптимальних умов для розвитку ДС і ДПБП. Зокрема, безпритульні діти влаш­товуються тимчасово до притулків для неповнолітніх, у яких створю­ються умови для соціальної адаптації, ведеться підготовка до повернен­ня у рідні сім'ї або до передачі під опіку (піклування). На подолання негативних явищ, зокрема попередження дитячої без­доглядності і безпритульності, профілактики правопорушень серед дітей спрямовані Укази Президента України "Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей, їхньої соціальної реабілітації в суспільстві" і "Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездог­лядності" .

\