1.Державно-правові основи соціального захисту населення. Законодавчу,нормат-правову основу соц.роб в У. визначають правові док,які умовно згруповані у 5 груп відповідно до суб'єктів їх видання:1)регламентуючі,дорадчі док світового співтовариства (акти, декларації,пакти конвенції,рекомендації,резолюції ООН,ВООЗ МОП, ЮНЕСКО,ЮНІСЕФ);2) внутрішньодерж юр акти (КУ,ЗУ, укази, розпорядж През,постанови уряду,накази,рішення колегій та інструкції Мін праці та соц політики,Мін освіти і наук,Мін ох здоров,Держ комітету у справах сім'ї та мол);3) док.суб'єктів Укр,які забезпеч реалізацію законів на своїй території,виконання регіональних законоположень,нормативних законоположень з правом законодавчої ініціативи;4) докум.муніципальних утворень (міські і сільські р-ни, мікрор-ни (труд.колективи);5) рішення,накази, розпорядження безпосередньо закладів та організацій. Законодавчу базу соц.роботи в Укр становлять такі міжнародні документи, як Заг декларац прав Л.(ООН,10.12.1948 p.), Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, Міжнар пакт про екон., соц. і культ.У Заг декларації прав л.(ст. 22) наголошується, що "кожен як член сусп. має право на соц.забезп., на здійснення екон., соц. і культ. прав, необхідних для його гідності й вільного розвитку його О.Також право на працю,вільний вибір виду зайнятості,відпочинок і дозвілля; на належний життєвий рівень,та ін. права і свободи. 2.Категоріальні засади соціально-педагогічної роботи. Категорії — це заг.поняття,що відображають універсальні властивості та відношення об'єктивної дійсності,загальні закономірності розвитку всіх матеріальних і духовних явищ. Провідними категоріями соц.пед. є соц.сер.та С.О,їх доповнюють категорії соц.ситуація у формуванні О. та соц.адаптація Означені категорії тісно пов'язані із загпед та загпсих категоріями,які у зар та вітчизняній практиці розглядаються як форми і методи соц.пед.:СВ.,соц. навч.,самових.,самоосвіта,соц.допомога, самодопомога,соц. активність,самозбереж,самоконтроль, самооц, саморегуляція,самопізнання,самовладання та ін. 3.Значення внутріш та зовніш ресурсів СПД для практик роб. Ресурс-засіб,можливість якими можна скористатися.Внутр. ресурси СПР — особливості псих.пізнавальних процесів О. (сприймання, уваги, пам'яті, мислення, мови, уяви);— прояви емоц.-вольових проц. та псих.станів;— особистісні харак.(особливості характеру, темпераменту, потреби, інтереси, цінності, мотиви);— показники освітнього рівня л.;— проф. та соц. уміння й навички, якими вона володіє.Зовн-матеріальні; людські; інформ.; соц.; техн. Матер.ресурси- фінансові і нефінансові,офіційні та неоф. Фінансові- всі види грошових надходжень для орг.та здійснення соц.-пед. роб. Люд.ресурси-СП;псих;реабілітоло;ін прац соцінститутів;волонтери. Інформ рес.СПР-спец.літер;буклети,листівки,брошури, прес-релізи;рекламна продукція;інфа у ЗМІ про благодійні заходи неурядових структур і соц.прог. органів влади та місцевого самовряд; інфор.мережа Нет; усна інфа спеціалістів та волонтерів.Технолог. ресурси — це сукупність форм, методів, засобів та прийомів, що застосовуються соц. службами, окремими закладами соц. обслуг, соц пед та прац з метою досягнення успіху соц-пед роб. та забезпечення завдань соц.захисту населення. Серед найпоширеніших техн.рес. соц.-пед.д-сті можна виокремити орган.форми, діагност.техніки, психотерапевтичні методи, індивідуальне консультування, тренінги

4.Характеристика основних груп та видів соціальних технологій. Соц. техн. — це специфічний соц. інститут інновацій і соц творчості, орган. і самоорган. різних видів соц.д-ті і соц.ї взаємодії, прогнозування і діагн. параметрів соц. процесів. Класифікація:1)залежно від рівня сусп.відн.(макротехн-техн.сусп;мезотехн.-техн рівня міста,насел.пункту;міікротехн.-розрах.на невеликі людські спільноти) 2)за ступенем практ.втілення в орган.процес(ііноваційні-майже не розроблені,,конструкторські-розроблені на рівні практик.застосування;традиційні-виготовлені в суспільній практиці) 3)за місцем експер.перевірки та апробації(кабінетні-отримані на основі інф-логіч.аналізу; лаборат.-отримані в експер.,штучно створених умовах; польові-отримані в реальному серед.) 4)залежно від сфери закладання зусиль від соц.прац.(інформац.,історичні,техн.соц.злагоди,техн.розвязання конф.,політ.,адміністративно-управл.,псих.техн.,пед.техн.) 5)за масштабністю соц.операц.(глобальні-застосов.у будь-яких людс.спільнот.;регіональні-застосування тільки в умовах окремих регіон.;локальні-застос.з метою виріш.проблем обмеженого кола людей). ВИДИ:1)правового забезпечення функц. сусп.;2)політ.техн.адміністративного регулювання;3)економ функціонування сусп.;4)інформац.забезп.ЗМІ,а комп.мережі;5)духовно-культ.розв.;6)забезп.соц.функціонування суспіл. 5.Особливості соц контролю та соц профілактики. Соц. контроль-це засоби переконання,навіювання,приписів та заборон;система примусу;система способів виразу визнання, відзначення,нагород.Соц. контроль - механізм самоорганізації (саморегуляції) і самозбереж суспільства шляхом установлення й підтримки нормативного порядку,усунення,нейтралізації або мінімізації девіан поведінки.Соц. профілактика — робота, спрямована на попередж аморальної,протиправної,ін асоц поведінки Д. та молоді, виявлення будь-якого негат. впливу на життя і здоров'я Д.та молоді й запобігання такому впливу. Вона ґрунт на виявленні несприятливих психобіологіч,псих.-пед,соц.умов,що зумовлюють відхилення в психі та соц.розв.молоді,в її поведінці,стані здоров'я,і в організації життєді-сті й дозвілля.Зміст соц. проф.полягає:•у роз'ясненні правових норм соціально значущої д-сті та поведінки;•ознайомленні з нормативними міжнар.і держ. док,які забезпеч розв. О і,рівень освіти,вибір професії;•наданні різним категоріям молоді інфи про можливі наслідки асоц дій,нехтування ЗСЖ,відмови від культ.проведення дозвілля;•орган.заходів щодо забезп.програми позитивної життєд-сті О;•здійсненні системи соц.захисту різних категорій молоді;•формуванні відповідальності за можливі наслідки антиправних дій.

6.Соц.терапія, реабілітація та допомога в системі д-сті соц. пед. Соц.терапія —цілеспрямований процес практич впливу відповідних держ.структур,ГО та об'єднань,у т.ч й релігійних,на конкретні форми прояву соц відносин чи соц дій. Вона здійснюється на фоні заг.складного становища О чи соц групи,соц неблагополуччя,коли соц проблема розглядається з погляду соц хвороби,яка потребує лік.У соцтерапії як технології соц роб застосовуються прийоми, техніки впливу на О та її оточення з огляду на специфіку соцситуації, зміст,завдання соц терапії рівень соц.структури суспільства,на якому вона проводиться.Л, яка потрапила у СЖС,не здатна сам. відновити власну жд-сть. Для відновлення особ. ресурсів клієнта або їх компенсацію застосовується інтегрована технологія - реабілітація.Реабілітація - відновлення соц. ф-цій і зв'язків із середовищем життєзабезпечення, самообслуговування;-професійна, яка спрямована на повернення особи до праціРозглядають 4 осн варіанти поняття "реабілітація": пед реаб, мед реаб, псих реаб, соц реаб, а також безліч їхніх комбінацій і проміжних варіантів: психол-пед реаб, соц-пед реаб, мед-пед реаб, психол-мед-пед реаб. 7.Х-ка соц-правового захисту,страхування й обслуговування населення.Соці захист нас. є комплексом економ,соц. та прав заходів і сукупністю інститутів,що забезпеч усім гром. країні рівні можливості для підтримання певного рівня життя,і підтримку окремих соці груп насел.Це комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим факторам. Соц захищеність включає с-му заходів, що зах. будь-якого гром країни від екон.та соц. деградації в результаті безробіття, хвороби, виробничої травми, народження дитини, інвалідності, старості тощо, а також надання мед. послуг та допомог сім'ям з дітьми.Потреба у соцзахисті зумовлюється природою ринкової економіки. Цілий комплекс факторів зумовлює суттєві відмінності у рівні доходів, стані здоров'я, обсягу задоволення потреб. Зменшити негативний вплив таких факторів на рівень життя певних прошарків населення і покликаний соц. захист. Це призначення виконується через дві його функції - лікувальну і запобіжну. Лік ф-ція пов'язана із запров.механ. боротьби з бідністю, що передбачають адресну допом. малозабезп верствам населення, надання житлових субсидій, допом. сім'ям з дітьми тощо.. Запобіжна ф-ція соц.захисту є превентивною, тобто пов'язана з поперед. бідності шляхом надання індивідам можливості під час свого періоду активної екон. д-сті здобути право на забезпечення собі нормального рівня життя у разі втрати роб. та працезд., хвороби, нещасного випадку.С-ма соц.захисту включає 3 суб'єкти: державу, юрид. особи і громадян. Частина її заходів стосується усіх членів с-ва, а решта адресована окремим соц групам. Перша група заходів стосується забезп. можливості для кожної особи застос. своїх здібностей і отримання доходу, визн офіц.прожиткового мінімуму, захисту інтересів споживачів, індексації доходів. 2 група заходів соц захисту стосується окремих груп населення, зокрема безробітних, пенсіонерів, інвалідів, ветеранів праці та військової служби, сімей з дітьми, дітей-сиріт, вимушених переселенців та біженців, що зазнали впливу катастроф (повінь, землетрус, засуха тощо). С-ма соц захисту грунтується на таких принципах, як всезагальність, доступність, різноманітність видів забезпечення, адекватність рівню Соц забезпечення - це система забезпечення непрацездатних громадян та осіб похилого віку.

8.Соц.опікунство:суть,зміст,форм й методи впровадження Порядок орг. соц.опіки і пікл. в Україні здійснюється на основі Деклар прав Д,Конвенц ООН про пр Д, КУ, Кодекс прошлюб та сім'ю (гл. 15), ЗУ "Про освіту", "Про охорону дитинства", "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про сприяння соц становленню та розвитку молоді в Укр", Нац програма "Діти Укр".Соц опіка — комплекс засобів для створення норм соц серед для жд-сті неповнолітніх, які не досягли 15 років, і громадян, визнаних судом недієздатними внаслідок душевної хвороби.Соц пікл— комплекс засобів для створення норм.соц. сер. для життєд-сті неповнолітніх віком від 15 до 18 років і над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними. Пікл може бути встановлено над особами,які за станом здоров'я не можуть самостійно захищати свої права.Об'єкти соц опіки і пікл-неповнолітні діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батькк прав, хвороби бат чи з ін причин лишилися без батьк. піклування, а також для зах. особ. і майн. прав та інтересів цих дітей; повнолітні особи, для захисту їх особ. і майн. прав та інтересів, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.Суб'єкти соц. опіки і пікл. Опіка і пікл встановлюються держадміністр районів,викон.коміт. міських чи районних у містах, сільських,селищних рад. Безпосереднє ведення справ з опіки і пікл. покладається на відповідні відділи та управління місцевих державних адміністрацій районів, викон. комітетів міських чи районних у містах рад щодо осіб, які не досягли 18 р; щодо осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок псих. захв.; щодо осіб, визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловж. спирт.напоями або наркот. засобами; щодо дієздатних осіб, які потребують пікл. за станом здоров'я. 9.Здійснення соц пед соц.супров. клієнтів. Соц.супр. — це цілеспрямована д-сть соц пед зі створення необх. умов для оптим. функціонування ПС і розвитку Д.Основ. завд соц супр. є:• ефективне викор. наявних ресурсів для оптим. та швидкої адаптації ПС і прий. Д . • надання допом. ПС для того, щоб у майбутньому вона могла вирішувати проблеми, які постають, в основному шляхом мобілізації власних ресурсів;• забезп. партнерських відносин між ПС, соц службою, іншими держ.і громад.устан. для комплексного забезп. прав Пр Д..підтримка здорового соц-псих. клімату сім'ї;- навч та посилення вих. потенціалу пр батьків;- контроль за отриманням батьками держ виплат на утримання Д;- залучення різних видів дод. допомоги за потребою; - захист прав та інтересів ПС;- підготовка щорічного звіту про ефективність функціонування ПС.Також у своїй роботі соц. пед. використовує певні методи.Методи соц-пед.д-сті можна розділити на:- пед., які спрямовані на вих., перевих., корекцію, реабілітацію, навчання соц. досвіду;- соціологі., які дозволяють зібрати необх інфор.: аналіз докум.; спостер, опитування, аналіз змісту газет, кінофільмів, публічних виступів;- псих., які забезпечать зняття психол.навантаження: тренінг; психотерапія: сугестивна, раціональна, аналітична і групова.

10.Діагностика соц роботи як умова успішного прогнозування.Соц діагн. — комплекс способів, за допомогою яких визн рівень соц. благополуччя / неблагополуччя і соц. здоров'я певного соц. серед (мікросоціуму). Соц діагн здійснюється на основі міждисциплінарних зв'язків соц роботи із соціологією, пед, псих, екон та іншими сферами наук.знання. Як техн. соц. роботи соц. діагн. Викор. такі методи накоп і збору інф.: соціолог.; педі; псих.Соціолог. методи. Аналіз соціуму провод.за такими показн:• екон стан О, соц групи, спільноти, общини;• соц-побі умови життя гром;• соц взаємозв'язки, їх адекватність, відповідність соц статусу, рівню освіти О, її запитів, потреб, соц оточення;• наявність / відсутність соціальних хвороб (алкоголізм, наркоманія, бідність, бездомність, соц.ізольованість, маргіналізація тощо) з погляду соц порядку, соц відносин, соц змін, способу життя, сусп станів, міжособис стосунків;• духов. сфера;• соц інтереси" потреби, запити О;• регіон особл., їх вплив на соц самопочуття О;• наявність соцінфраструктуриПед методи. Вивчення, дослідження рівня ціннісних орієнтацій, ідеалів, еталонів поведінки, С(соц адаптації, індивідуалізації, інтеграції).Методи пед дослід:1. Пед спостер.2. Анкетув. з метою вияв.цінн.орієнтацій, духовних запитів і потреб, рівня освіченості й культури.3. Соц-пед експер.Психметоди. Вивчення психсамопочуття, псих мікроклімату, псих сумісності в мікросоціумі, рівня псих культури.Методи псих діагнос.:1. Псих спостер.2. Анкетування.3. Інтерв'ювання. Соц прогнозування — це досл.соц системи на більш глибокому рівні, який дає можл передбачати, прогн майбутнє, яке одночасно виступає як синтез різнобічних знань про сусп. Прогн слугує підготовці завчасно підгот пропоз, проектів, програм, рекомендацій та оцінок, тобто визначає, в якому напрямку бажаним є розвиток об'єктів у галузі, що досл(культура, охорона здоров'я, освіта, сільське господарство), і як насправді може відбуватися розвиток. Відповідно до цього визначають і типи завдань прогнозування: визначення і мотивування мети розвитку; визначення засобів, способів, шляхів досягнення цілей.

11Експертиза й оцінка ефективності соц.роботи Соц експер. є дослід, проведеним фахівцями (експертами), що включає діагн стану соц об'єкта, встановлення достовірності інф про нього і його довкіллі, прогн його наступних змін і впливу на інші соц об'єкти, а також виробл реком дляприйняття управлінських рішень та соц проектування в умовах, коли дослід задача важко формализуєма. Це визначення відповідає чотирьох функцій соц експертизи: діагност ф-ція - огляд стану соц об'єкта в момент досл; інф-контрольна ф-ція - дослідження інф про соц об'єкт і його оточенні з метою встановити її достовірність та внести відповідні корективи, якщо інфя містить спотворення; прогн ф. - виявлення можл станів соц об'єкта в коротко-, середньо-і довгостроковій перспективі і можливих сценаріїв досягнення об'єктом цих станів; проектувальна фун. - вироблення рекомендацій з тематики експертування соц об'єкта для соц проектування і прийняття управлінських рішень. Мета соц експертизи - встановлення відпов д-сті органів держ.влади та інших соц інститутів соц інтересам громадян та завд соц політики, а також форм пропозицій щодо досягнення цієї відповідн. Цілі і завдання соц експертизи не можуть бути безмежними, інакше її проведення втратить практ сенс. Встановлення відпов.д-сті органів держ влади та інших соц.інститутів соц інтересам громадян та завд. соц. політики має бути соцс підсум.експертизи. Якщо б експерти розглядали всі можл. ситуації, в яких зачіпаються соц інтереси людей, то величезний обсяг роботи і її невизначеність поставили б їх у вкрай скрутне становище. Тому необхідно уточнити мету соц.експертизи, сформулювавши конкретні завд, які вона покликана вирішувати: • дати аргументований висновок про відповід. нормат. прав.актів та д-сті органів держ влади, рішень та д-сті органів місцевогосамоврядування і т.д. положенням соц політики; • виявити положення документів або факти діяльності, які можуть мати негативні соц наслідки, і оцінити можливі масштаби таких наслідків; • оцінити на предмет відповід. законним інтересам громадян проекти нормат прав актів, соц проекти та програми і представити висновок про доцільність та допустимість їх реалізації; • внести пропозиції щодо вирішення виниклої соціальної проблеми.

12.Соц-вих робота з молоддю як умова підготовки до сімейного життя. Підготовка молоді до сім життя передбачає форм навич ЗСЖ, псих-пед, юрид, екон, мед знань з питань становлення О, формув.статево-рольової ідентифікації, розвитку комунікативних навичок, корекції особ.проблем, духовн.вих., створення власного іміджу, оволодіння знаннями мед-соц проблем алког, наркоманії, профіл захв, що передаються статевим шляхом, планування сім’їта збереження репродуктивного здоров’я мол, проф вагітності, народж здор Д, розвитку сімейних традицій тощо. Для досягнення поставленої мети застос такі форми роботи-різноманітні комунікативні тренінги, тестування,індив-групові псих консультації, психтеатр мініатюр, лекції та семінари, проектні методики, шоу-програми, тематичні КВК.З метою створення поширення інноваційних соц технологій організовуються експериментальні майданчики. Головна мета соц роб з сім’єю – це д-сть центрів ССМ по удосконаленню взаємостосунків у сім’ї, профіл.дисгармонії сім.відносин, подружніх конф., реалізація програми планування сім’ї та збереження репрод.здоров’я членів сім’ї, форм.ЗСЖ сім’ї, орган. її вільного часу, допомога в орган. сім. господарювання та побуту, створення іміджу кожної сім’ї, ознай з юрид-прав аспектами шлюбно-сімейних стосунків, надання соц допом, орган соц патронтаж різних за типами неблагополучних сімей, проведення благодійних акцій та допомога малозабезпеченим, багатодітним сім’їям тощо. Реалізація ЦССМ цих проблем здійснюється завдяки створенню: школи мол.матері, школи батьківської підтримки, «Телефону довіри», консультативних пунктів при школах, ПТУ, соц служб для батьків, соц-мед курси для молодих жінок, клубів молодих батьків та ін.Основні форми роботи: семінари, конференції, «круглі столи», індив консультації, тренінги вивчення пед ситуацій, пед бліц-турніри, сімейні посилки, психодрама, трантактний аналіз, кінолекторії тощо.

13.Особливості вих.дитини в сім’ях різного типу. Найчастіше до малозабез сім'ям належать сім'ї з одним батьком, багатодітні сім'ї, сім'ї, в яких абоД, або батько - інваліди. Специфіч риси-неможливість матері вийти зі сфери сусп праці і зосередити свою увагу на пробл сім'ї і дітей з еконпричин, незалежно від бажання самої жінки, дитина самостверджуючись через реально необхідну турботу про матір, може отримати дуже цінний досвід емпатії, орієнтування в стані іншої людини.швидше стає дорослою, самостійною, побутові труднощі стають умовою прискореного підвищеного розвитку окремих сторін особ Д. У сім’ї із середнім достатком постійним і єдиним вихователем є мати Саме мати в найважливішому - початковому - період форм О Д представляє для нього цивілізацію, вона перетворює свою Д з істоти переважно біол. в істота соц.Кожна мати здатна сформувати у своєї Д навички спілк, допом заговорити, навчити його ходити, жити в предметно-речовому оточенні, закласти основи моральності на рівні «можна - не можна», «добре - погано». Складнощі починаються пізніше, на рівні вторинної С. Тут важливу роль відіграє пед здібності матері, її здатність передати Д більш складні зразки людської к-ри, прищепити йому певні навички і якості і т.д. У забезпечених сім'ях є засоби для організації ефективного вих: комфортне серед для Д, можливість батьків підвищувати рівень своєї педкомпетентності, можливість користуватися послугами дод освіти, а також запрошувати до участі у вих Д пед-професіоналів і т.д. Однак матер забезп сім'ї аж ніяк не вирішує всі проблеми вих Д. Тут може відзначатися такий негативний вплив на результати вих, як гіперопіка - надмірна турбота про Д, постійний контроль його поведінки. Маючи можливість забезпечити Д не тільки необх, але й понад того, батьки не дають Д можливості самостійно вирішувати будь-які питання власного буття, розвивати свою О, долаючи труднощі, бути у відповіді за свої дії. У такій ситуації О Д форм як безвідповідальна, несамостійна, утриманська.

14.Х-ка основних моделей допомоги сім’ї Моделі соцї роботи з різними типами сімей. Існує досить велика к-сть мод соц роботи з різном типами сімей.У вітчиз теорії й практиці соц роботи з різном типами сімей як зразок може бути запропонована модель І. Трубавіної.1. Бездітна сім’я: Проблема- у здатності членів подружжя мати дітей або пошук пр Д. Напрями роботи: подолання однобічної спрямованості членів сім’ї мати Д (залучення їх до фасилітаторства, волонтерства, благочинності, просвіти); проф девіантної повед чл сім’ї, надання інф-конс.допомоги; орг груп за інтересами, груп взаємопідтримки, орган дозвілля й спілку. Форми роботи: клуби, секції, походи, спільне відзначення свят.2. Багатодітна сім’я: Це сім’я, яка має 3-х і більше Д. Проблема такої сім’ї: матер забезп Д, нестабільність статусу в громадській свідомості, соц-рольова нестабільність у сім’ї, наявність споживацьких нестабільних установок. Напрямки роботи: навчання сім бізнесу, інф про права сім’ї та дітей, орган дозвілля, відпочинку й спілкування батьків і Д, представлення інтересів багатодітних сімей, орган підг й перепідготовки членів сім’ї. Форми роботи: курси, семінари, клуби, круглі столи, консультпункти, «гарячі» телефонні лінії, лекторії.4. Молода сім’я: Проблема- в адаптації подружжя до сімейного життя, вироблення спільної моделі сімейного життя, відокремлення від батьківських сімей, розподіл соц ролей та оволодіння різними ф-ми сім’ї. Напрямки роботи: форм гендерної рівності в сім’ї, запобігання насильству в сім’ї, просвітительство з прав та обов’язків членів сім’ї й молодої сім’ї в суспільстві; запобігання сімейних конфліктів, планування сім’ї допомога в працевлаштуванні. Форми роботи: ярмарки професій, курси, тренінги.5. Неповна сім’я: Проблема- в адаптації до нового статусу в соціумі, проблема вих Д за відсутності когось із батьків; матер умови життя таких сімей, можл розвитку в батьків і Д девіантностей типу: «нерозвиненість батьківських почуттів», «емоційне відторгнення», комплексу неповноцінності в Д чи батьків. Напрями роботи: формування позитивного мислення, профілактика помилок у родинному вихованні.6. Первинна сім’я: Проблема: вироблення власної моделі род вих, яка відрізняється від батьківської, перерозподіл ролей та обов’язків у сім’ї у зв’язку з появою Д. Напрями роботи: батьківське просвітительство, робота з укріплення подружніх стосунків, форм гендерної рівності, запобігання насильству в сім’ї, допомога в працевлаштуванні сім’ї, орган дозвілля й відпочинку сім’ї. Форми роботи: школи молодих батьків, клуби сімейного спілкування, спільне відзначення свят.

15.Х-ка методи батьківських груп(за Р.Овчаровою) Метод батьк груп.Оскільки сім'я являє собою цілісну систему, тому проблеми діади "батьки — діти" не можуть бути вирішені за допомогою психокорекції тільки Д або тільки батьків.Причини неефективного батькі. ставлення можуть бути різном. Псих корекція дозволяє виправити більшість з них. З цією метою викор батьківські групи. Паралельна робота дозволяє підвищити ефективність занять батьківської групи.Цілі і форми групової роботи обмежені батьківською темою. Група передусім звертається до проблем вих молодого покоління і спіл. з ним. Особистісні пробл. учасників обговорюються лише в тій мірі, в якій це необх для виріш батьк проблем.За стилем проведення корекції групи структуровапі (тобто, теми для обговорення, ігрові і домашні завдання пропонує ведучий). Кількість учасників — 10-15 батьків (сімейні пари або один із батьків). Заняття проводяться 1 р на тиждень протягом 4-х год. Весь курс (10 занять) складає 40 годин. Паралельно працють підліткові групи, в яких можуть займатися 5-8 осіб віком 14-17 років. Осн метод корекції батьк ставлень — когнітивно-пове-дінковий тренінг. Основним змістом занять корекційпих батьк груп є обговорення і психодраматичие програвання тип. ситуацій внутрісімейиого спілк і особл. взаємодії з підростаючою Д. Заняття включають також психогімнастичні прийоми і різно манітні варіанти соціометричних методик. В батьківських групах викори стовують також різноманітні допом. методи психокорекції.Метод групової дискусії підвищує і псих-пед грамотність батьків, їх загальну сензитивність до Д та її проблем, дозволяє виявити інд.і стереотипи вих.Метод вербальної дискусії навчає культурі діалогу в сім'ї, ви роблює вміння аргументувати свої доводи і уважно розглядати думки іншої людини, у тому числі і власної Д. Метод конструктивної суперечки допомагає порівнювати різні точки зору батьків па позицію Д у виріш. пробл ситуацій, прислуховуватися одне до одного, обирати найбільш раціональні та ефективні підходи на основі співробітництва.Метод гри дозволяє моделювати і відтворювати в контрольованих умовах сімейні ситуації.

16.Особливості адаптації молодого подружжя до сімейного життя. Початковий період шлюбу х-ться сімейною адаптацією й інтеграцією. адаптація - це пристосування чоловіка й жінки один до одного й до тієї обстановки, у якій перебуває сім'я.Психологіч сутність взаємної адаптації полягає у взаємопристосуванні чоловіка й жінки й у взаємному узгодженні думок, почуттів і поведінки . Адаптація здійснюється у всіх сферах сімейного життя. Матеріально-побутова адаптація полягає в узгодженні прав й обов'язків чоловіка й жінки у виконанні домашніх справ й у формуванні задовольняючої їхніх обох моделей планування й розподілу сімейного бюджету.Морально-психологічна адаптація ґрунтується на сполученні світовідчуття, ідеалів, інтересів, ціннісних орієнтації, установок, а також особистісних і характерних рис чоловіка й дружини (максимально можливому для даної пари, але у всіх випадках перевищуючого рівень, нижче якого спільне існування чоловіка й жінки виявляється неможливим).Інтимно-особистісна адаптація полягає в досягненні подружжям сексуальної відповідності, що припускає їх взаємне не тільки фізичне, але й морально-функціональне задоволення інтимними відносинами.Деякі дослідники виділяють первинну й вторинну (негативну) адаптацію, відповідно, за першими двома стадіями життя сім'ї: по зовсім молодому й просто молодому шлюбам .Первинна адаптація чоловіка й жінки здійснюється у двох основних видах їхніх співвідношень: рольових і міжособистісних. Базовим для рольових відносин виступає уявлення про цілі подружнього союзу (які приховані для свідомості), у яких виражається мотивація чоловіка й жінки. Загальна мотивація сімейного союзу містить у собі чотири провідні мотиви: господарсько-побутовий, морально-психологічний, сімейно-батьківський й інтимно-особистісний.Можна одружуватися, в основному орієнтуючись на шлюб переважно як на господарсько-побутовий союз, щиро вважаючи, що головне в сім'ї - це добре налагоджений побут і домоведення; як на союз морально-психологічний - бажаючи знайти вірного друга й супутника життя, який добре буде добре розуміти партнера; як на союз сімейно-батьківський, виходячи з того, що головна функція сім'ї є народження й виховання дітей, або як на союз інтимно-особистісний - прагнучи знайти бажаного й улюбленого партнера по любові.Отже, щоб сім'я була благополучною, ці уявлення повинні або бути спільними, або стати такими, щоб поведінка одного члена подружжя в його сімейній ролі не суперечила уявленням і очікуванням іншого, і навпаки.

17.Консультативна робота як один із напрямів соц-пед допомоги молодій сім’ї Основними цілями консультації є допомога у досягненні самост.,відповід.,автономії,тобто дорослості.Питання матеріал.забезпеч.молод.сім’ї у консульт.роб соц прац. Можуть бути вирішені шляхом надання інформац. Про місця роботи,умови придбання житла тощо. У конс.роботі ефективним прийомом є ділове обговорення конкретних сім.питань.Спеціалісту ,що працює у галузі псих.допомоги сім’’ї,слід враховувати наступний аспект роботи.Конкретна сім’я,яка стикається із впливом людей,що її оточують і інститутів,встановлює для себе прийняті межі впливу.І тому невід’ємною властивістю сім’ї є опір змінам і сторонньому впливу. Методи псих.консульт.:1)метод «сімейнох ради»-у строго визначений час кожен член сімї говорити про свої побажання потреби і т.д, в цей час інші слухають,потім ті що слухали переказують пчуте,псля цього говоритть наступний,висловлювання закін. У строго відведений час,сказане не обговорюється до наступної «ради» 2)методика»дні турботливого спілкування»-всі повинні вести себе так неначе нема в їх взаєминах немає конф.; 3)метод «позитивного контракту»-стприяє усвідомленню мотивів поведінки членів сім’,грунтується на припущенні, щ між членами сімє існтує загальна руйнівна тенденція, що спрямована заподіяти шкоди іншому. 18.Профілактична робота з батьками молодого подружжя. Однією з форм допомоги людям старшого покоління може бути апелювання до їхньої свідомості у про цесі псих. консультації.Одним із напрямків конс. роботи соц. працівника може бути зниження напруги у людей старшого покоління щодо не можливості самореалізації у сучасних умовах.Техн.роботи з такими клієнтами відображається у формулі, за запропонованій А.Г.Шмельовим: якщо гостро відчувається почуття, що надія на досягнення немає (зовнішні перешкоди явно переважають ваші можливості) можна спробувати переглянути цінності і ціннісні шкали. Головне — не фіксуватись па одній якійсь цінності .Ще одним напрямком консульт.роботи соц. прац.а з людьми старшого покоління може виступати послаблення негатив них переживань до молодого покоління.Техн. роботи з клієнтами, що належать до старшого покоління полягає у орієнтуванні їх на розуміння і рефлексіям двох моментів:— їх власне покоління було колись по відношенню до більш старшого в такому ж положенні, як тепер молоде покоління до їхнього;— пройде час і це молоде покоління опиниться у такому ж стані до більш молодшого покоління .Отже,виявити яким чином спільне проживання молодих людей з батьками впливає на самопочуття остааніх допоможуть такі методики як «Типовий сімейний стан» і опитувальник «Аналіз сімейної тривоги».

19.Характеристика психолого-педагогічних проблем сімейного насильства над дітьми. Проблема насильства в сім'ї є актуальною для нашої країни і кожного громадянина, скільки її суть у порушенні прав людини і прав члена родини у сім'ї. Сім'я повинна бути «колискою демократії», а не насильства, надавати безпеку, затишок, радість наснагу до діяльності, життя, спілкування, що є можливим тільки за умов відсутності в ній насильства будь-яких видів і проявів. Насильство над дітьми - занадто неприємна річ, щоб думати, тим більше "проектувати" на власну родину і, відповідно, готуватися до нього. Тому батьки рідко вчать дітей, як поводитися, щоб уникнути небезпеки. І коли жахливе відбувається, вони не знають, що робити, чим допомогти дитині, як вилікувати її фізично і морально. Є чотири форми насильства над дітьми. Це: фізичне насильство, емоційне(психічне) насильство, сексуальне насильство, економічне насильство. Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх замінюють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що заподіюють шкоду здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Емоційне (психічне) насильство - постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людської гідності, обвинувачення її в тому, у чому вона не винувата, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. Сексуальне насильство чи спокушання - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослим чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи одержання вигоди. Економічне насильство — це ненормований робочий день, невиплата заробітної плата, експлуатація праці дітей. 20.Особливості психолого-педагогічної роботи з дітьми,які зазнали сімейного насильства. Сьогодні є велика мережу відомств, котрі займаються рішенням проблеми насильства у ній (служби сім'ї, материнства та дитинства, заклади охорони здоров'я, освіти, бюро судово-медичної експертизи, правоохоронні органи, прокуратура, суд, духовенство ). Діти, які зазнають жорстокого поводження і насильства, в якій би формі воно не відбувалося, «випадають» з нормального процесу соціалізації та позбавлені необхідних для нормального росту і розвитку відчуття безпеки, безумовного прийняття, підтримки і допомоги з боку батьків. Вони часто виявляються не здатні захистити себе і виявляють у відносинах з оточуючими або підвищену поступливість і невпевненість, або агресивність. Це призводить до труднощів у відносинах із собою та оточуючими, до порушень адаптації. Негативний досвід жорстокості в дитинстві часто відтворюється в наступних поколіннях, тому так важливо виявлення неправильного поводження з дитиною на ранніх етапах і надання допомоги цим дітям і їх сім'ям. Один соціальний педагог, незалежно від його кваліфікації у своїй області, не може здійснити виконання всього комплексу діагностичних та реабілітаційних заходів, необхідних для допомоги дітям, постраждалим від насильства. Для здійснення цих заходів необхідна міждисциплінарна команда фахівців, яка дотримується єдиного підходу в роботі. Вона може працювати в організаціях різного профілю та відомчої належності, але повинна включати в себе представників наступних спеціальностей: педіатра, психіатра, психологів, соціальних працівників, педагогів та юриста. Першочерговими завданнями такої команди фахівців є забезпечення безпеки дитини, підтримка або створення нормального для розвитку дитини оточення, нормалізація сімейних відносин і запобігання рецидивів жорстокого поводження.

21.Робота з батьками щодо попередження та подолання насильства над дітьми. Існує безліч чинників, які спричиняють жорстоке ставлення до дітей у сім’ї з боку батьків У Законі України «Про попередження насильства в сім’ї» фігурують поняття припинення й попередження насильства в сім’ї. Соц. роб. постає одним з провідних засобів саме попередження насильства всім’ї, але не обмежене цим, тому що забезпечується комплексом загально-соціальних і спеціальних заходів. Щодо спеціальних заходів попередження насильства та його припинення, то вони є оперативними заходами, які мають на меті скоротити кількість виявів насильства в сім’ї, послабити сімейне неблагополуччя, не допустити вчинення будь-якого з виявів насильства.Отже, профілактика насильства над дітьми в сім’ї потребує соціальних працівників високого рівня кваліфікації. Соціально-педагогічну роботу треба здійснювати за такими напрямами: налагодження контактів та надання підтримки жертвам насильства; створення атмосфери безпеки та довіри; розробка й реалізація корекційних програм; здійснення правової просвіти дітей; взаємодія з правоохоронними органами, службами соціального захисту, медичними закладами тощо. Знаючи причини насильства в родині, чинники, які призводять до виникнення жорстокого ставлення до дітей у сім’ї з боку батьків, соціальний педагог зможе попередити вияви домашнього насильства 22.Технологія соціально-педагогічної роботи з випадками сімейного насильства. До технологій, що використовуються у випадку сімейного насильства, відноситься організація соціальних притулків, які дають можливість батькам і дітям перечекати в безпечному місці кризу сімейної ситуації. Але, як правило, обмеження тільки таким видом допомоги може бути непродуктивним, бо невирішені сімейні конфлікти періодично загострюються.Дослідники пропонують такі технології соціальної роботи :1. Діагностичний. Одержання даних про дитину чи молоду особу, які знаходяться у несприятливих умовах, екстремальній ситуації. Діагностика особистості, умов, ситуації, оцінка ресурсів і прийняття рішення 2. Проективний. Пропозиція соціальних послуг клієнту та членам його сім'ї, визначення мети, завдань стратегії реабілітації, вироблення мети і завдань роботи 3.Організаторський.Організація взаємодії між суб'єктами соціальної роботи:4.Практично-діяльнісний: надання соціальних послуг клієнту 5.Оцінка ситуації і стану клієнта й прийняття рішення про завдання та зміст програми з ним і членами його сім'ї.Отже, технології можна сприймати залежно від соціальної роботи в широкому та вузькому розумінні, про створення таких умов, які допомагали б населенню вирішувати свої проблеми самостійно, а в результаті сприяли б зменшенню чисельності слабозахищених верств. Інакше кажучи, технології соціальної роботи в широкому розумінні, повинні носити випереджувальний характер.

23. З історії створення ДБСТДитячий будинок сімейного типу — окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.Дитячі будинки сімейного типу (ДБСТ) почали створюватися в Україні в 1989 році і за цей період пройшли чималий шлях свого розвитку. По-перше,розроблена законодавча база в Україні, які регулюють д-сть ДБСТ; по-друге, здійснено вивчення сучасного вітчизняного досвіду ДБСТ; по-третє, поступово відбуваються впровадження досягнень зарубіжної науки і досвіду функціонування ДБСТ. Діюча сьогодні в Україні система держ. опіки над діт.-сиротами і дітьми,які залишилися без батьк.піклування, функціонує понад 80 років. Створювалась вона за радянських часів і, звичайно, була зорієнтована на колективні форми виховання діт..Головний принцип розгалуженої мережі інтернатних закладів. Функціонування ДБСТ не лише гарантує створення оптимальних умов для життєдіяльності вихованців, але й для їх розвитку, прогнозування свого майбутнього,проектування життєвих планів. 24. практика й проблеми підтримки дітей в несприятливих умовахДля підтримки дітей в несприятливих умовах, потрібно вирішити такі завдання:активізувати роботу з розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей ,направляти на навчання потенційних прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів, піклувальників,продовжити проведення рекламних кампаній з висвітлення різних форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (виготовлення бігбордів, білбордів, листівок, календарів, баннерів, буклетів та інше),забезпечити участь у семінарах соціальних працівників, які здійснюють соціальний супровід прийомних сімей дитячих будинків сімейного типу,запобігання соціальному сирітству, подолання бездоглядності та безпритульності серед дітей,виявляти дітей, які опинилися в несприятливих умовах через складні життєві обставини батьків, забезпечувати захист їх прав ,своєчасно, два рази на рік, обстежувати умови проживання та виховання дітей, що виховуються в сім’ях, які опинились у складних життєвих обставинах ,проводити рейди комплексні профілактичні рейди „Бездоглядність, злочинність, навчання” з метою виявлення дітей, які опинилися в несприятливих умовах через складні життєві обставини батьків, забезпечувати їх влаштування до закладів соціального захисту дітей,удосконалити систему роботи із сім’ями, що мають дітей і опинилися в складних життєвих обставинах,своєчасно виявляти бездоглядних та безпритульних дітей, влаштовувати їх у сімейні форми виховання,проводити рейди „Діти вулиці”, забезпечувати влаштування дітей, які того потребують, до закладів соціального захисту дітей,забезпечити участь працівників служби у справах дітей в семінарах з питань подолання бездоглядності та безпритульності,соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,забезпечити функціонування системи моніторингового нагляду за захистом прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

25 Законодавчі основи створення й ф-вання ДБСТ. Постанова Кабміну від 26.04.2002 р.№ 564 Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу. Регулює порядок створення та функціонування ДБСТ, порядок влаштування дітей у ДБСТ, права та обов'язки батьків- вихователів та інше. Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, щостворюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Батьки-вихователі - особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації - до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку. Загальна кількість дітей у ДБСТ не більше 10 осіб, враховуючи рідних. ДБСТ комплектується дітьми протягом 12 міс з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює місцева служба у справах неповнолітніх. 26.Законодавчі основи створення і функціонування сімей з прийомними дітьми. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. N 565 ПОЛОЖЕННЯ про прийомну сім'ю . Метою утворення прийомної сім'ї є забезпечення належних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і діт, позб. батьк. піклування, шляхом влаштування їх у сім'ї на виховання та спільне проживання. ПрийомніД виховуються у прийомній сім'ї до досягнення 18-р віку, а в разі продовж навч у проф-технічних ВНЗ - до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів . Пр. батьки - подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання Д-сиріт і дітей, позбавлених батьківського пікл. Влаштування діт. у прийомну сім'ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім'ї. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім'я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом 5 років. Соц. супроводження прийомних сімей здійснюється ЦСССДМ, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соц-економічних, соц.-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на ств належних умов функціонування прийомної сім'ї. Соц супроводження прийомної сім'ї здійснюється постійно. 27. Особливості реалізації технології роботи з сім’ями, в яких є прийомні діти Прийомна сім'я — це сім'я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання.Соц. педагог є проміжною особою між прийомною дитиною та прийомною сім'єю. Він допомагає створювати стійкий та успішний у своєму призначенні інститут прийомної сім'ї..Ф-ції соц.пед. з прийомною сім'єю можна систематизувати на:діагностична;профілактична;соц.пропедевтична;корекційно-реабілітаційна;організаторськаМожна виділити такі етапи соц.-пед. Д-ті як:I. Інформаційний етап;II. Збір інформації про сім'ю, яка хоче прийняти дитину;III. Знайомство з батьками та дитиною-сиротою;IV. Поглиблене діагностика сім'ї та складання прогностичного плану соціальним педагогом;V. Навчальна функція (теоретичний курс підготовки прийомних батьків);VI. Етап передачі дитини до нової сім'ї та її адаптації уній.

28. Особливості реалізації технології роботи з батьками вихователями і вихованцями ДБСТ— окрема сім'я, що створюється за бажанням родини або окремої особи, яка не перебуває в шлюбі, і бере на виховання і загальне проживання не менше 5 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклуванняПри цьому, слід зазначити, що сьогодні уже визначені основні напрями життєдіяльності ДБСТ: зміцнення й захист фізичного й психічного здоров'я дітей шляхом створення доцільного особистісно-орієнтованого режиму дня і змістовної розробки всіх його аспектів;забезпечення наступності між сферами соціального становлення дитини; створення оптимальних умов для розширення соціальних контактів вихованців. Цікавим підходом у технології організації життєдіяльності дітей у ДБСТ є використання ідей соціального виховання шляхом включення їх у колективні сімейні справи. Звичайно, організація різних видів діяльності дітей потребує і вирішення деяких важливих питань, па які зобов'язаний звернути увагу соц. працівник. Це стосується: 1) умов для самоорганізації індивідуального життєвого середовища вихованця; 2) умов для колективної життєдіяльності; 3) умов для розвитку трудових навичок дітей; 4) умов для творчих занять; 5) умов для занять спортом; 6) умов для медичних і гігієнічних процедур. У роботі з вихованцями ДБСТ привертає увагу психологічний аспект, який передбачає психологічну реабілітацію дітей, що залишились без опіки батьків, їх психологічну адаптацію в нових соціальних умовах, психічний розвиток вихованців дитячого будинку. Лише поєднання усіх соціально значущих факторів у діяльності дитячого будинку сімейного типу може засвідчити можливість розвитку соціальної особистості суспільства. 29. Превенція насильства в сім’ї як комплексна проблема соц. педагогікиПревенція насильства може здійснюватися сусп. у цілому і с-мою в-ня та освіти зокрема. Про превенцію насильства можна говорити двопланово: зміст (загальна і педагогічна иревенція) та рівень (первинна, вторинна та третинна превепція).Первинна превенція насильства передбачає створення суспільних механізмів, які включають самі джерела насильства.Вторинна педагогічна превепція спрямована на виявлення певних тен¬денцій у розвитку насильства, а зміст його — на своєчасне попередження та редукцію цих тенденцій.Третинна превенція насильства передбачає чітку адресну роботу із формування відповідного ставлення до насильства, втілення конкретних заходів конкретних же форм насильства.Педагогічна превенція може вирішувати певні педагогічні та психологічні завдання. До актуальних педагогічних завдань можна віднести, перш за все формування ціннісного ряду, способів соціалізації, стійкого ставлення до явищ та негативних почуттів — страху, сорому й т. ін. у ставленні до насильства.Актуальними психолого-педагогічними завданнями є: подолання егоцентризму і розвиток емпатійиих якостей, формування гуманістичних комунікативних якостей, адекватної самооцінки, самоконтролю і до саморозвитку, розвиток критичності, соціальної адаптованості й індивідуальних механізмів подолання важких станів і переживань і т.

30. Аналіз вітчизняної правової бази захисту від насильства в родині У процесі допомоги дітям жертвам сімейного насильства та всім членам сім'ї, де існує дана проблема, особливе місце належить соціальним педагогам, діяльність яких спрямована на оптимізацію сімейних стосунків, подолання причин та наслідків дисгармонії сімейних стосунків.Документом який протидіє насильству над дитино в сім’ї стала Конвенція про права дитини, схвалена ООН 20.11.1989 р. Україна ратифікувала Конвенцію в 1991 році та внесла відповідні зміни до національного законодавства. До нормативно-правових документів, які спрямовані на подолання насильства над людьми відносяться: Загальна декларація прав людини , Декларація прав дитини ,Міжнародний пакт про громадянські та політичні права ,Конвенція про права дитини , Закон України "Про охорону дитинства" ,З У "Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю" , Кримінальний кодекс України , ЗУ "Про попередження насильства в сім’ї ,Сімейний кодекс України ,З У "Про внесення змін до Кодексу Укр. про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису" ,Наказ Міністерства охорони здоров’я Укр. від 23.01.2004 р. №38 "Про затвердження заходів щодо виконання Закону України "Про попередження насильства в сім’ї;Указ президента Укр. від 5.05.2008 р"Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей";Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укр. щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї" 31.Насильницькі та образливі моделі поведінки та дій.насильство у сім'ї - це соціальне явище, що характеризується взаємопов'язаністю та взаємопроникненням різних його аспектів (фізичного, сексуального, економічного, психологічного). Сексуальне насильство: поводження із дитиною як із сексуальним об'єктом; Емоційне ображання: постійно дитину принижують, несправедливо кривдять, ображають (наприклад, говорять, що дитина надто товста, худа, дурна й т. ін.); Ігнорують почуття дитини; Психологічний та економічний тиск: - критика - погрози (вербальні та невербальні, прямі та опосередковані);-домагання (прихід у гості без запрошення, дзвінки,переслідування,перевірки, хвилювання жертви на людях; залишаються, якщо просять піти; заважають па роботі); - ізоляція - вживання тактики тиску - економічні утиски - проголошування "правди", яка має суб'єктивне становище та визначення поведінки жертви; - брехня, приховування інформації, неправдивість; відмова брати участь у процесі виховання дітей, не виконання сімейних обов'язків;- стримування емоцій. Таким чином, розрізнивши первинне насильство як патологічний процес від тваринного насильства, яке є засвоєним та соціальний ситуації розвитку та життєдіяльності людини, можна виявити головні шляхи превенції насильства.

32. Головні поняття, форми сімейного насильства та типи насильників Насильство у сім'ї — усякі навмисні дії одного члена сім'ї по відношенню до іншого, якщо ці дії порушують конституційні права та свободи члена сім'ї як громадянина і шкодять його фізичному, психічно­му чи моральному здоров'ю, а також розвитку дитини. Насильство у сім'ї може мати форми фізичного, сексуального, псих­ічного та економічного виливу і приневолення. Фіз. насильство у сім'ї — навмисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену із його родинного оточення побоїв,тілесних ушкод­жень; позбавлення волі, житла, їжі, одягу та інших нормальних умов життя,. Секс. насильство у родині — посягання одного члена родини на статеву недоторканість іншого члена. Псих. насильство у сім'ї— навмисне приниження одним чле­ном родини честі та гідності іншого або спонукання його шляхом погроз образ, шантажу до скоєння дій, які являють собою небезпеку для життя потерпілого Примус — фізичний чи психічний вилив па члена сім'ї з метою змусити його нашкодити своєму життю, здоров'ю, погодитись на пору­шенні його статевої недоторканості, скоїти протиправні дії, які принижу­ють його честь та гідність. Об'єкти захисту від насильства у родині — життя,фізичне та психічне здоров'я, статева недоторканість осіб, які є членами родини, а також розвиток дитини. Попередження насильства у сім'ї — система соціальних і спеціаль­них заходів по усуненню причин та умов, які сприяють скоєнню насиль­ства у родині (профілактика), заходів із припинення насильства, яке готується або яке уже розпочалось (припинення), притягнення до відпо­відальності осіб, які впині у скоєні насильства у родині, а також їх наступна реабілітація. Реальна загроза скоєння насильства у сім'ї — загроза скоєння одним членом родини по відношенню до іншого члена навмисних дій, якщо є реальні підстави небезпеки виконання такої загрозиВ залежності від рівня актуального конфлікту суб'єкта насильства, рівня причин, які призводять до насильства, можна виділити такі «типи насильників». 1.«Насильник-мораліст», який керується надмірними індивідуальними та особистісними мотивами при скоєнні насильства. 2.«Насильник - цинік», який керується постійними егоцентричними - мотивами при скоєнні насильства. 3.«Насильник - маргінал», який керується гедоністичними та маргінальними мотивами при скоєнні насильства4. «Патологічний насильник», який здійснює насильницькі дії під впливом головної психопатологічної детермінантності . Уявлення про тип насильника дає можливість усвідомити шляхи походження потенційних насильників, а отже, і шляхи нейтралізації, превенції насильства.

33. Шляхи превенції насильства. Превенція - попередження, запобігання. Наприклад, у праві превентивними заходами називають профілактичні та ін заходи, спрямовані на запобігання злочинам та ін. правопорушенням.Превенція насильства може здійснюватися суспільством у цілому і системою виховання та освіти зокрема. Про превенцію насильства можна говорити двопланово: зміст (загальна і педагогічна превенція) та рівень (первинна, вторинна та третинна превенція). Первинна превенція насильства передбачає створення суспільних механізмів, які включають самі джерела насильства. До таких механізмів належать: по-1, створення продуктивних духовних позитивних джерел людського існування, формування актуальної гуманістичної суспільної моралі, Це може вирішуватись на рівнях філософському, етичному, технологічному, політичному, ідеологічному, юридичному та ін. По-2, ліквідація соці-економічних джерел насильства — забезпечення пристойних умов роботи та економічного рівня. Первинна пед превенція може створити заг. позитивні умови розвитку О у системі вих. Вторинна пед превенція спрямована на виявлення певних тенденцій у розвитку насильства, а зміст його — на своєчасне попередження та редукцію цих тенденцій.Третинна превенція насильства передбачає чітку адресну роботу із формування відповідного ставлення до насильства, втілення конкретних заходів конкретних форм насильства. Третинна педагогічна превенція спрямована на перевиховання певних структур та рис особистості, що відповідають насильницькій психології. Отже, негативними регуляторами насильницьких дій є формування усвідомлення відповідальності та наслідків таких дій, формування негативних почуттів відносно явища насильства, його емоційне неприйняття 34. Концептуальний підхід до соціально-педагогічної реабілітації дітей з обмеженими функціональними можливостями. Концепція передбачає:- здійснення ранньої соці реабілітації Дінвалідів через ме­режу центрів реабілітації, максимально наближених до місця їх прожи­вання; - виявлення та відбір Дінвалідів, що потребують ранньої соц­ реабілітації, центрами в тісному контакті з органами охорони здоров'я і навчальними закладами; - реалізацію для кожної Д-інваліда індивідуальних реабілітац­ійних програм, розроблених з урахуванням рівня їх розв та можли­востей; - проведення ранньої соціреабілітації дітей-інвалідів з безпо­середньою їх участю та без відриву від сім'ї (залучення батьків, ін членів сім'ї дитини до участі в реабілітаційному процесі); - перебування Д-інваліда у реабілітаційному центрі в денний час, що є соц підтримкою сім'ї; - перебування Д-іпваліда у дит колективі, без ізоляції від суспі (як це відбувається у закритих інтернатних установах), в умовах звичайного середовища; - поступову інтеграції дітей-іпвалідів до дитячих дошкільних зак­ладів та ЗОШ; - ранню соціальну інтеграцію в суспільство.З огляду на сьогодення до першочергових заходів реалізації Кон­цепції необхідно віднести: а)створення регіональних міжвідомчих рад з питань ранньої соц реабілітації дітей-інвалідівб)розроблення та затвердження органами виконавчої влади регіо­нальних програм ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів)розроблення та затвердження типового положення про обласний,міський та районний центр соц. реабілітації дітей-інвалідів з врахуванням регіональних особливостей ї здоров'я дітей;г)підготовку проекту Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Укр

35. Моделі соц реабілітації дітей функціональними обмеженнями Сьогодні в Укр є4 моделі інвалідності. Мед модель визначає інвалідність як мед патологію. Згідно з цією моделлю людина вважається "в нормі", якщо вона не має за медичними показниками відхилень. Соц. модель передбачає, перш за все, можливість для індивіда соціально функціонувати. З цією метою різними державними структурами створюються соц служби, розробляються цілеспрямовані спец­іалізовані програми, які на практиці служать швидше певними механізма­ми, ніж засобами соціальної реабілітації та інтеграції людей з обмежени­ми можливостями у суспільство. Найбільш негативний ефект соціальної моделі інвалідності полягає в тому, що дитина, котра має інвалідність, а також члени її сім'ї стають пасивним об'єктом для патронажу і захисту. Політична модель орієнтована на те, що діти котрі мають функціо­нальні обмеження, розглядаються як меншість, права і свободи яких незаслужено обмежуються у цьому плані дана модель послужила по­штовхом до поширення руху за права людини з обмеженими можливос­тями, оскільки кожна людина має право на соціальну роль. Модель "культурний плюралізм" х-зує інвалідність не як мед проблему, а як проблему нерівних можливостей. Дана модель розглядає дитину з обмеженими можливостями і про­блемами, які постають, з позицій громадянських прав, а не з позицій наявності патології. 36. Вивчення стану та діагностика дит. інвалідності Враховуючи реальну ситуацію в Укр. розроблено цілу с-му соц. захисту інвалідів. Це, зокрема:-пенсійне забезпечення,-держ. соц. страхування,-держ. соц. допомога,- с-ма пільг та компенсацій як соц. підтримка,- соц. захист потерпілих від Чорноб. катастрофи,- фінанс. забезпечення програм соц. захисту інвалідів,- мед. забезпечення інвалідів,- освіта інвалідів,- соц. і професійна реабілітація тощо.С-ма соц. реабілітації д. лише тоді зможе спрацювати на повну потужність, якщо вона у своїй сукупності сприятиме відновлен­ню фіз., психіч. і соц. статусу д. з вадами більш якісно при значно менших фінанс. затратах, бо осн. витра­ти лягають на плечі батьків, котрі вих. д. є спеціалізована служба "Центри соц. соціально-психолого-пед. реабілітації дітей та молоді з обмеженими функц. можливостями" д-сть якої регламентує Положення, розроблене Держ. центром соц. служб для молоді".Осн. проблеми д. і молоді з функц. можливостями зосе­реджені у 7 осн. сферах:- матеріальне забезпеч;-меди обслуговування ;-псих допомога дітям і батькам ;-освіта і проф. н-ня;-працевлаштування д. і батьків ;- спілку, заняття улюбленими справами;-підготовка д. і молоді до самост. життя ;-вільне пересування.Серед функц. характеристик сімей, які мають д. з обме­ж. можливостями найбільш значущими є такі:матер. забезпечення сімей; псих. клімат в сім'ї;заг. к-ра сім'ї;реабілітаційна к-ра сім'ї;реабілітаційна активність; ставлення до патології д..З метою виявлення особливостей сім'ї, окрім структурних і функціо­нальних характеристик, важливі також індивідуальні особливості її членів:соц.-демографічиі, фізіологічні, псих., патологічні звички окремих членів сім'ї, а також х-ка д., вік, рівень фіз., психіч., мовного р-ку, інтереси, здібності, освітня установа, яку вона відвідує, рівень н-ня і спілкування, на­явність поведінкових відхилень, патологічні звички, мовленнєві і психіч. відхилення.Поєднання індивід. х-тик членів сім'ї з її структур­ними і функц. можливостями утворюють комплексну х-ку — статус сім'ї.

37. Цілі соц. Реабілітації людей з функц. Обмеженнями

Метою ранньої соц-реабілітаційної роботи є: забезпечення соц., емо­ційного, інтелект і фіз. р-ку д., яка має відхилення, і спро­ба максимального розкриття її потенціалу для н-ня. Це є 1-шою метою.2-гою важливою метою є попередження вторинних дефектів у Д з відхиленнями у р-ку. Це може проявитися в результ 2 осн. причин: або ж після невдалої спроби призупинити прогресування первинних дефектів за допомогою мед., терапевтичного чи навч. впливу, або ж у результ порушення взаємовідносин між д. і сім'єю, викликаного,тим, що сподівання батьків стосовно д. невиправдались.

3-ою метою ранньої соц.-реабілітаційної, роботи є абілітація (пристосування) сім'ї, яка має дітей відхиленнями у р-ку, щоб максимально ефективно задовольнити потреби д.. Для такої сім'ї має розроблятисьіндивід. програма, що відпов­ідає потребам жд-сті сім'ї.

38. Програма реабілітації дітей з обмеженими можливостями

Це с-ма заходів, які сприя­ють р-ку можливостей д. і всієї сім'ї. Вона розробляється ко­мандою фахівців (лікалі, соц. працівники, педагоги, психологи) ра­зом з батьками. У багатьох країнах такими програмами керує 1 спеціаліст. Це може бути 1 із названих вище. Він має відстежувати і координувати реабілітаційну програму (спеціаліст-куратор). Програма може розроблятися на півроку, на рік, все залежить від віку та умов р-ку д..

Спеціаліст-куратор обговорює періодично з батьками досягнуті ре­зультати, успіхи і невдачі, разом аналізують всі незаплановані події, які відбулися за період реалізації програми. Лише після цього команда спец­іалістів розробляє програму реабілітації на наступний період.

Програма реабілітації передбачає не лише сприяння р-ку д., але й набуття батьками спец. знань, псих. підтримук сім'ї, допомогу сім'ї щодо можливості відпочити, відновлення сил…

Кожен період програми має мету, окремі цілі, бо робота прово­диться за різними напрямами із залученням різних фахівців.

У ході реалізації програми періодично продиться моніторинг, регу­лярне відстеження ходу подій, у разі потреби куратор сприяє батькам у подоланні труднощів, ведучи переговори з потрібними спеціалістами, представниками установ, роз'яснюючи права д. і сім'ї. При цьому куратор має відвідувати сім'ю, щоб краще розібратися з труднощами, які з'являються у ході виконання програми. Таким чином, програма реабілі­тації має циклічний характер.

1 із важливих особливостей реабілітаційної програми має бути: 1) наявність міждисциплінарної команди спеціалістів, а не ходіння батьків по різних установах; 2) участь батьків у процесі реабілітації, що є найбільш складною проблемою; 3) увага спеціалістів спрямовується як на д., так і на батьків; 4) налагодження партнерства у реабілітації дітей з об­меженими функц. можливостями.

39. Тактика соціально-реабілітаційної роботи із дітьми з функціональними обмеженнями

Залежно від того, як взаємодіє спеціаліст з батьками, можна окрес­лити 5 осн. тактик соціаль­но-реабілітаційпої роботи.

1-ша тактика — безпосередня робота з конкретною сім'єю:- відвідування соц. працівником (чи педагогом) сім'ї, зустріч з усіма членами родини, спостереження за тим, як спілкуються з д., демонструє стратегію поведінки, н-ня, вирішення проблем; -батьки відвідують спеціаліста і спостерігають, як він спілкується з д., веде прийом, веде консультування; -спільна участь у засіданнях комісії, коли обговорюються проблеми їхньої дитини, обговорюються

2-га тактика — опосередкована робота з конкретною сім'єю пе­редбачає: -ведення детальних записів про д. батьками і спеціалістом-куратором, надання і інформації батькам про хід реабілітації; -забезпечення батьків метод. л-рою, створення карт р-ку д., передача у тимчасове користування ігор, приладів для р-ку д. тощо.

3-тя тактика — безпосередня робота з групою батьків передбачає: -зустрічі спеціалістів з батьками д. в офісі з метою обговорення спільних планів, методик, поведінки батьків; -організацію семінарів для батьків, рольових ігор, бесід, перегляд відеопрограм для занять з батьками; -залучення батьків до проведення спільних закладів, відпочинку, свят, акцій тощо.

4-та тактика — опосередкована робота з групою батьків. Вона передбачає такі види роботи: -інформування батьків про новітні технології роботи з д, підго­товка письм. пропозицій і дом. завдань, копіювання потрібних для батьків матеріалів; -проведення опитування шляхом письм. анкетування, підготовка стендів, виставок для батьків; -підготовканавч-метод. посібників чи рекомендацій для батьків.

5-та тактика — розвиток контактів між сім'ями з метою:-сприяти створенню мережі нянь серед батьків, обмін досвідом, проведення зустрічей батьків вдома, залучення батьків (чоловіків) до ремонту вдома, залучення батьків (чоловіків) до ремонту обладнання для д.; -допомогти створити асоціацію, групи самодопомоги батьків; -активізувати батьків до захисту своїх прав, до роботи в громад. організаціях, до участі у прийнятті рішення психолого-медико-пед. комісії; -створення різного типу клубів для батьків і дітей.

40.Зміст і мета соц.патронажу людей з функціональними обмеженнями В основiс-п допомоги дiтям-iнвалiдам є також соцiально-педагогiчний патронаж сiм’ї, головна мета якого – збереження її цілісності і основних ф-цій. Соц.-пед. патронаж сім’ї, яка виховує д. з обмеженими функц. можливостями, – це система регулярної допомоги батькам у в-нi д., доглядi i наглядi за нею, органiзацiїмiжособистiснихстосункiв, норм. ритму життя, індивід.фіз. комфорту, правового захисту.

Тому зараз слід підтримувати найбільш пріоритетні напрямки соц.-пед. роботи, які заперечують максимальну активність і самостійність інвалідів: активізація жд-сті за місцем проживання, створення центрів труд. д-сті, допомога в організації вдалого бізнесу, налагодження контактів з ровесниками . Заг. принципом соц. роботи з людьми з обмеженою жд-стю повинен стати девіз, прийнятий Міжнар. організацією інвалідів: «Нічого для Вас без Вас», який свідчить про прагнення соц. структур до актив. залучення громад. організацій інвалідів до соц. роботи, тобто до соц. взаємодії 

41. Соціальна зумовленість роботи з військовослужбовцями

У роботі з військовослужбовцями строкової служби у військових частинах Укр. психологи центрів соц. служб для сім'ї, дітей і молоді ви­явили, що найбільш актуальними в їхньому середовищі с проблеми особистісного та емоц. х-ру, такі, як: емоц. напруження й особистісна тривожність; "скриті" конфлікти; відсутність навичок позит. вирішення міжособистісних стосунків; псих. несумісність; проблемаадекватності самооцінки.

Досвід роботи спеціалістів центрів демонструє, що найбільш ефективними методами роботи з військовослужбовцями строкової служби є:- індивідуальне консультування з використанням проективних методик;- методи релаксації;- ігрові техніки особистісного росту.

Дані методи ефективні в зв'язку з тим, що використовуються з урахуванням специфіки армійської служби.

Спілкування за допомогою ігрових технік дає можливість відволікатися від рутинних обов'язків служби, дає заряд позит. емоцій, знімає емоц. напругу. Повернення до своїх повсякденних обов'язків, до спілкування з товаришами по службі носить якісно інший х-тер, а саме - крізь призму нового емоц.-позитивного досвіду, що, у свою чергу, опосередковано покращує психол. клімат у мікрогрупах військовослужбовців