3. Методика гербаризації рослин

(В.І. Гончаренко)

У широкому розумінні гербарій – це наукова установа, де зберігаються колекції сухих рослин, які використовують для наукових досліджень. Гербарієм також називають власне колекції сухих рослин, які спеціально опрацьовані. Мета і завдання гербаріїв є різноманітними. Гербарні зразки є основою для наукових досліджень з систематики рослин, використовуються для вивчення морфології рослин, їхньої індивідуальної, екологічної та географічної мінливості. Вони документують видовий склад флори тих чи інших територій, поширення на них видів та ареали видів. Тільки з гербарію можна почерпнути повну і надійну інформацію про зміни флори певних територій чи країн у різні періоди. Така інформація є базою для проведення моніторингу навко­лишнього середовища. При вивченні хімічного складу рослин, хромосомних чисел гербарний зразок є документом, який підтверджує, які рослини досліджували. Зразок, зібраний як документ для одного дослідження, згодом може стати вихідним матеріалом для інших наукових робіт. Головне завдання гербаріїв, як наукових установ, – це накопичення документованої інформації про таксономічну різноманітність фіто- і мікобіоти, її збереження без обмежень у часі, ство­рення умов для вільного використання цієї інформації нау­ковцями.

Гербарні зразки мають бути правильно зібрані, виго­товлені та оформлені. Тільки тоді зразок стає якісним та пов­ноцінним документом. Для виготовлення якісних гербарних зразків дослідникам необхідні знання і практичні навички із гербаризації рослин. Освоєння техніки виготовлення гербар­них зразків є одним з основних завдань літніх навчальних практик з ботаніки студентів-біологів, котрі формують у себе навички практичної діяльності майбутніх спеціалістів.

У гербарних колекціях рослини зберігаються як гербарні зразки. Гербарний зразок – це мінімальна кількість матеріалу, що добре репрезентує рослину одного виду, і зіб­рана одночасно в одному пункті збору. Гербарний зразок не може бути меншим одного гербарного аркуша. Гербарний аркуш – це листок паперу спеціального гербарного формату для розміщення рослин з дальшим їх монтуванням. Най­частіше для виготовлення гербарних аркушів використовують листки розміром 42×29 см. Деякі гербарії використовують листки інших розмірів. Наприклад, 42×26 см в Кью й інших європейських гербаріях, 44×26 см – у Британському музеї природної історії. З практичної точки зору оптимальним варіантом є папір формату А3 (420×297 мм). Термін “гер­барний аркуш” за змістом є формальною одиницею кіль­кісного обліку.

Рослини одного виду, зібрані в одному місцезростанні належать до одного гербарного збору. Гербарний збір – це весь матеріал (гербарні зразки), що належить одному виду, і зібраний одночасно в одному місцезростанні, і який колектор вважає однорідним. Гербарний збір не може бути меншим ніж один гербарний зразок. Як правило, рекомендують збирати щонайменше два гербарні зразки. Екземпляри одного збору вважають дублетами. Один із них може передаватися на зберігання в інші гербарії. Разом з тим дублети забезпечують доступність гербарних зразків для більшої кількості дослід­ників, зберігають наукову інформацію у гербаріях-отриму­вачах у разі випадкового знищення зразків у гербаріях, які розсилають дублети. Внаслідок обміну дублетами гербарії отримують додаткові матеріали.

У польових умовах для збирання рослин необхідно мати такі речі:

- гербарну папку;

- гербарний прес;

- копачку, ніж, ножиці або сікатор;

- папір для сушіння рослин;

- папір для польових (тимчасових) етикеток або спе­ціальні польові

- блокноти для етикеток;

- паперові пакетики;

- блокнот (зошит)-щоденник;

- простий олівець та ручку.

Оскільки рідко вдається одразу закладати рослини у гербарний прес для сушіння, свіжозібрані рослини спочатку закладають у гербарну папку. А тому процеси збору рослин і закладання їх для сушіння необхідно розділяти. Гербарну папку виготовляють із двох листів фанери або твердого картону розмірами 44×30 см. У фанерних листах потрібно зробити прорізи для шнурків, якими папку затягують і на яких її носять. Папір для збору рослин має бути тонким і гігроскопічним. Для цього підходить обгортковий папір, але на практиці досить часто використовують газетний папір. Папір складають вдвоє, за розмірами він має бути рівним розмірам папки або дещо меншим. Складений готовий аркуш паперу, який використовують для закладання рослин, названо сорочкою. Звичайний формат складеного газетного паперу (44×30 см) є досить практичним. Його також можна вико­ристовувати при сушінні рослин у пресі як прокладки. Папір у папку закладають у кількостях, необхідних для збору рослин під час польової екскурсії чи екскурсії протягом дня. При проведені спеціальних зборів колектор розраховує необхідну кількість паперу. Для студентів під час навчальних екскурсій на невеликі відстані достатньо мати 15 – 20 сорочок.

Вибір зразків для гербаризації

Збір рослин для гербарію має бути осмисленим. Не потрібно брати для гербарію рослини, що випадково потра­пили під руку. Зазвичай під час навчальних практик збір гербарних зразків студентами проводиться за вказівкою викладача. Колектор у кожній точці збору повинен поста­ратися виявити всі наявні тут види і свідомо відібрати ті, які йому необхідні. Потрібно зібрати ті екземпляри, які є най­більш характерними для досліджуваної популяції. Крім того, можна зібрати і рослини, які відхиляються від основного типу. Також мають бути зібрані всі рослини, що зумовлюють якісь сумніви або є цікавими. Для гербарних зразків не потрібно брати пошкоджених, хворих чи пригнічених рослин. У разі вивчення флори певного регіону найперше необхідно про­вести гербаризацію тих видів, які ростуть біля бази експедиції чи зупинки, а пізніше на маршрутах звертати увагу на цікаві і нові рослини. Рослини для гербарію потрібно збирати найбільш повно, щоб були представлені по можливості всі органи – від кореня до плодів. Практично це не завжди вдається, але про це треба дбати. Трав´яні рослин, як правило, закладають повністю. У деревних рослин закла­дають частини різних типів пагонів, з повною гамою мінливості листків, квітучі пагони, плоди. Якщо на рослині наявні різні типи квіток і плодів, то потрібно постаратися зібрати всі ці типи. Коли ж рослини дводомні, то слід зібрати обидва типи. Необхідно пам´ятати, що значення тих чи інших органів рослини для таксономічного чи морфологічного аналізу є різним, а тому і різною є потреба їхнього збору до гербарію. Слід відбирати матеріал таким чином, щоб він давав максимально можливу кількість інформації. Для деяких рослин розроблено спеціальні рекомендації про найбільш важливі особливості їхньої будови, на які необхідно звертати увагу при зборі їх до гербарію. Для колекторів-початківців, у яких ще немає достатнього досвіду і знань про види рослин, рекомендують збирати гербарні зразки класичного типу – з квітками і плодами.

Техніка збору рослин

Рослини викопують із ґрунту за допомогою копачки. Викопавши рослину, необхідно обережно витрусити землю, щоб не пошкодити підземні органи. Якщо ґрунт мокрий і глинистий, бажано відмити його. Зібрані рослини закладають у сорочку. Їх кладуть на аркуш так, щоб розміщення зали­шалось незмінним аж до монтування зразків. Аркуш має бути рівномірно заповнений рослинами чи їхніми частинами. Якщо рослини малих розмірів, то їх необхідно класти декілька на аркуш (див. рис. 8). Одну рослину розміщують на аркуші, якщо її розмір приблизно відповідає розмірам аркуша. Рос­лини слід класти на аркуш вільно, в їхньому природному стані. Частини рослин не мають виступати за межі сорочки. Якщо рослина є великою, її слід розрізати на частини і розмістити на кількох аркушах. У такому випадку гербарний зразок буде складатися із двох, трьох чи більшої кількості гербарних аркушів. Якщо рослина висока, але не роз­галужена, то її стебло слід перегнути один-три рази під гострим кутом (штучність залому має бути помітною), щоб уся рослина розмістилася на одному аркуші (див. рис. 9). У місці згину стебло слід спочатку перетиснути двома пальцями руки, а потім перегнути: це запобігає розлому стебла. У силь­но розгалужених рослин можна відрізати частину стебла і листків, але це не має призводити до погіршення якості збору. Листки розміщують таким чином, щоб частина із них була повернута до глядача верхньою поверхнею, а частина – нижньою. Ніжні квітки рослин додатково закладають в спеціальні паперові пакетики, які не розгортаються до пов­ного висушування. Потовщені соковиті частини (кореневища, цибулини, бульби, стебла) необхідно розрізати вздовж. Це не тільки зменшує нерівномірність товщини пачки зразків, а й полегшує процес сушіння. Цибулини, бульби, сукуленти при закладанні в прес для сушіння слід обробити гарячою водою протягом кількох хвилин, щоб не залишати їх живими. Плоди і насіння, які легко обсипаються після висушування, збирають у пакетики.

Сорочки із рослинами кладуть у гербарну папку. У пап­ці, при першому закладанні рослин, одну порожню сорочку розміщують згином до боку зав´язування папки. Ця сорочка відділяє порожні сорочки від сорочок із рослинами. Зверху на нею кладуть сорочки, в яких розміщують рослини. Рослини рекомендується закладати в сорочки на жорсткій поверхні папки. Разом із рослиною в кожну сорочку потрібно покласти польову етикетку чи польовий номер (за наявності). Зібрані рослини можуть знаходитися в гербарній папці від кількох годин до однієї доби. Найліпше при першій же можливості закласти рослини у гербарний прес.

Польові етикетки

Етикетка є важливою частиною гербарного зразка. Вона містить істотну інформацію про зразок. Без такої інформації зразок є обмеженим у використанні або, взагалі, не придатним до використання. Оскільки у польових умовах практично неможливо оформляти чистові етикетки, при зборі рослин використовують польові етикетки чи польові номери. Польові етикетки пишуть простим олівцем розбірливим по­черком на аркушах паперу невеликих розмірів і вкладають у сорочки до рослин. Етикетка зберігає таку інформацію:

- місце збору;

- характеристику місцезростання з екологічними

коментарями;

- додаткову інформацію;

- дату збору;

- прізвище та ініціали колектора, як показано нижче.

Волинська обл. Шацький р-н, с. Мельники, південно-західні околиці, на болоті, в травостої 15.06.2005 І.М. Коваленко

Записуючи місце збору, слід вказати велику географічну область (фізичну або адміністративну), потім меншу, і назву найближчого населеного пункту, детальні орієнтири (назви вершин, рік та ін.). Останнім часом наводять координати місця збору з вказівкою географічної широти і довготи. Написання таких етикеток, особливо при масових зборах чи зборах різних видів в одному місцезростанні, при­зводить до значних затрат часу. Тому колектори, котрі збира­ють гербарій професійно чи у великих кількостях, викорис­товують спеціальні польові блокноти з відривними номерами, що прискорює польовий етикетаж. У кожну сорочку із росли­ною вкладають порядковий номер зразка, а інформацію про збір записують у блокноті на сторінці, з якої відірвано під­готовлений заздалегідь номер (див. рис. 2). В верхній частині сторінки блокнота записують номер зразка, а в нижній – ідентичні до верхнього номери, які відривають і кладуть разом із рослиною в сорочку. Якщо зібрано один зразок, то відривають один номер (див. рис. 2 б, в). Коли зібрано два екземпляри одного збору, які є дублетами, відривається два однакових номери (див. рис. 2 а). У тому випадку, коли гер­барний зразок складається із двох, трьох чи більшої кількості гербарних аркушів, відривають відповідна кількість номерів (див. рис. 2 г).

Повну інформацію вказують для першого зразка із конкретного місцезростання (див. рис. 2 а), для інших зразків, при ідентичності інформації її не записують (див. рис. 2 г) чи відмічають характеристику місцезростання з екологічними коментарями та додатковою інформацією (див. рис. 2 б, в). Кожен гербарний зразок має свій номер.

Сушіння рослин

На стаціонарі або на базі експедиції рослини з гер­барної папки перекладають у прес для пресування і сушіння. Для цього використовують портативні преси, названі гербарними сітками. Рослини мають бути правильно запресовані, щоб у процесі сушіння не деформувалися. Пога­но запресовані рослини при підсушуванні зморщуються. Внаслідок цього вони ломаються, стають неякісними та непридатними для дослідження і зберігання. Гербарний зра­зок має давати уявлення про тривимірну форму рослин, незважаючи на те, що зберігається він як плоский, дво­вимірний. Для доброго пресування необхідно правильно закласти рослини (сорочки з рослинами) в прес, перекласти достатньою кількістю прокладок, найти оптимальний ступінь стягування преса. Як прокладки використовують порожні (без

VH 1071 Волинська обл. Шацький р-н с. Затишшя 2 км на схід, у меліоративному каналі біля лісу 09.06.2004  1071		VH 1072 березово-листяний ліс біля меліора- тивного каналу  1072  1072

а б

VH 1073 на луці серед берез  1073  1073		VH 1074  1074

в г

Рис. 2. Зразки написання етикеток у польовому блокноті.

Точковим пунктиром зазначено місця відриву, рисковим –

відірвані номерки

рослин) сорочки. Ними може бути газетний папір. При закладанні (перенесенні сорочок з рослинами з гербарної папки) в прес на сітку кладуть три прокладки. Далі почергово закладають сорочки з рослинами, перекладаючи їх папером для висушування. Зазвичай, одна сорочка чергується з од­нією прокладкою. Можна класти і більше висушуючих шарів, кількість яких залежить від товщини рослин та їхньої вологості. Сорочки закладають згином на один бік, а про­кладки на інший. При закладанні в прес потрібно обережно відкрити сорочку із рослинами і виправити всі недоліки, допущені при закладанні рослин у польових умовах. Між частинами рослини, які накладаються одна на одну, слід покласти шматочки паперу, розправити зігнуті частини рослин. Товщину стосу зразків з рослинами, які закладають в прес, як і силу стягування преса, визначає колектор на підставі досвіду. Оптимальна кількість сорочок в одному пресі є від 15 до 25. Процес сушіння здійснюється при заміні вологих прокладок на сухі, провітрюванні та нагріванні. Різні способи сушіння по-різному комбінують ці процедури. Найефективнішим способом є заміна мокрих прокладок на сухі. Першу заміну прокладок слід робити після восьми годин пресування, а пізніше – один-два рази на добу. Якщо рослини вологі, то першу заміну прокладок потрібно прискорити, як і наступні. Цю процедуру визначає колектор зі свого досвіду. При заміні прокладок сорочки із рослинами не відкривають, оскільки це може спричинити зморщування і скручування рослин. Якісно розправити після цього рослини не вдається. Сорочки обережно відкривають лише з краю задля контролю за якістю висушування рослин. Рослини вважають вису­шеними тоді, коли при піднятті їх за стебло у горизонталь­ному положенні, їхні частини не провисають.

Чистові етикетки

Гербарні зразки без етикеток не є документами і не мають наукової цінності. Тому після завершення польових зборів і процесу сушіння гербарних зразків, необхідно офор­мити чистові етикетки. Чистовий етикетаж – це процес, яким завершуються обов´язки колектора щодо зібраних ним гер­барних зразків. Лише з такою етикеткою зразок набуває чин­ності документа. Визначення рослин – це черговий самос­тійний елемент роботи з гербарним зразком, який може здій­снювати як сам колектор, так і інші дослідники. У чистовій етикетці має бути така інформація:

- назва гербарію як установи, яка подається національ­ною і латинською мовами;

- наукова назва виду латинською мовою;

- місце збору з вказівкою географічних кординат;

- характеристика місцезростання з екологічними ко­ментарями;

- додаткова інформація;

- дата збору, прізвище та ініціали колектора (див. рис. 4 а) з номером зразка (за наявності польового блокнота (див. рис. 4 б, 5, 6, 7));

- дата визначення, прізвище та ініціали спеціаліста,

котрий визначив рослину.

Розміри чистових етикеток зазвичай мають розмір від 10×7 до 14×9 см. Кожний гербарій вибирає свій формат етикеток, який є однаковим для всіх гербарних зразків. Установи виготовляють бланки етикеток (див. рис. 3) дру­карським способом. У такі бланки вписують інформацію про зразок розбірливим почерком. Для цього використовують водостійкі чорнила або туш, які відповідають вимогам дов­готривалого зберігання. Останнім часом рекомендують виго­товляти етикетки друкарським способом, оскільки вони є більш читабельні і практичніші у використані.

Чистові етикетки оформляють незалежно від того чи відома (див. рис. 4 б; 5 а, б; 6 б, 7) колектору видова назва рослини, чи ні (див. рис. 4 а; 6 а). У випадку, коли чистові ети­кетки оформляє не сам колектор, а інші спеціалісти, реко­мендують польові етикетки не викидати, а залишати їх разом із рослинами. Якщо було зібрано дублети, то оформляють дві однакові етикетки. На одній з них роблять помітку “Duplum”. Це означає, що цей зразок є дублетом (див. рис. 4 б, 5 а).

“ ” 200 р. leg. “ ” 200 р. det. Гербарій Львівського національного університету ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА HERBARIUM UNIVERSITATIS NATIONALIS LEOPOLIENSIS NOMINE IOANNI FRANKOI (LW)

Рис. 3. Бланк етикетки гербарію Львівського національного університету імені Івана Франка

Волинська обл., Шацький р-н, с. Мельники, південно-західні околиці, на болоті, в травостої. “ 15 ” 06. 2005 р. leg. І.М.Коваленко “ ” 200 р. det. Гербарій Львівського національного університету ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА HERBARIUM UNIVERSITATIS NATIONALIS LEOPOLIENSIS NOMINE IOANNI FRANKOI (LW)

а

HOTTONIA palustris L.

Волинська обл., Шацький р-н, с. Затишшя 2 км на схід, у меліоративному каналі біля лісу. VH 1071. “ 09 ” 06. 2004 р. leg. В.І.Гончаренко “ 09 ” 06. 2004 р. det. В.І.Гончаренко Гербарій Львівського національного університету ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА HERBARIUM UNIVERSITATIS NATIONALIS LEOPOLIENSIS NOMINE IOANNI FRANKOI (LW)

б

Рис. 4. Приклади оформлення етикеток

HOTTONIA palustris L.

Волинська обл., Шацький р-н, с. Затишшя 2 км на схід, у меліоративному каналі біля лісу. VH 1071. “ 09 ” 06. 2004 р. leg. В.І.Гончаренко “ 09 ” 06. 2004 р. det. В.І.Гончаренко Гербарій Львівського національного університету ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА HERBARIUM UNIVERSITATIS NATIONALIS LEOPOLIENSIS NOMINE IOANNI FRANKOI (LW) DUPLUM

а

PYROLA rotundifolia L.

Волинська обл., Шацький р-н, Затишшя 2 км на схід, березово-листяний ліс біля меліоратив­ного каналу. VH 1072. “ 09 ” 06. 2004 р. leg. В.І.Гончаренко “ 09 ” 06. 2004 р. det. В.І.Гончаренко Гербарій Львівського національного університету ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА HERBARIUM UNIVERSITATIS NATIONALIS LEOPOLIENSIS NOMINE IOANNI FRANKOI (LW)

б

Рис. 5. Приклади оформлення етикеток

Волинська обл., Шацький р-н, Затишшя 2 км на схід, на луці серед берез. VH 1073. “ 09 ” 06. 2004 р. leg. В.І.Гончаренко “ 09 ” 06. 2004 р. det. В.І.Гончаренко Гербарій Львівського національного університету ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА HERBARIUM UNIVERSITATIS NATIONALIS LEOPOLIENSIS NOMINE IOANNI FRANKOI (LW)

а

RUBUS caesius L.

Волинська обл., Шацький р-н, Затишшя 2 км на схід, на луці серед берез. 2 листи, лист № 1. VH 1074. “ 09 ” 06. 2004 р. leg. В.І.Гончаренко “ 09 ” 06. 2004 р. det. В.І.Гончаренко Гербарій Львівського національного університету ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА HERBARIUM UNIVERSITATIS NATIONALIS LEOPOLIENSIS NOMINE IOANNI FRANKOI (LW)

б

Рис. 6. Приклади оформлення етикеток

RUBUS caesius L.

Волинська обл., Шацький р-н, Затишшя 2 км на схід, на луці серед берез. 2 листи, лист № 2. VH 1074. “ 09 ” 06. 2004 р. leg. В.І.Гончаренко “ 09 ” 06. 2004 р. det. В.І.Гончаренко Гербарій Львівського національного університету ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА HERBARIUM UNIVERSITATIS NATIONALIS LEOPOLIENSIS NOMINE IOANNI FRANKOI (LW)

Рис. 7. Приклад оформлення етикетки

Монтування зразків

Завдання монтування – надати гербарному зразку форму, яка є найзручнішою для майбутнього збереження і використання. Рослини монтують на гербарному аркуші. Під час монтування зразок необхідно розмістити так, щоб забезпечити максимальну можливість для огляду зразка і зберегти його, прикріпивши до аркуша. Зразок слід розмістити так, щоб були видні всі його ознаки. Матеріал не слід розміщувати біля країв аркуша, а відступати від краю на невелику відстань. Якщо зібрані рослини невеликих розмірів і їх небагато, то їх слід розміщувати не посередині аркуша, а ближче до країв (див. рис. 10). Етикетки, як правило, роз­міщують у правому нижньому куті аркуша. Якщо це немож­ливо, то в інших місцях, вільних від рослин. У тому разі, коли вільного місця немає, етикетку прикріплюють одним краєм, а решта етикетки накриває рослину. Пакетики з насінням, плодами рекомендують прикріплювати біля етикеток, на аркуші справа. Колекторський номер зразка прикріплюють ниткою до рослини або приклеюють над етикеткою. При­кріплюють рослини нитками і стрічками паперу відповідної якості. Зазвичай, товсті частини пришивають, а інші при­кріплюють стрічками (див. рис. 8–10). Пришиваючи рослину кожну петлю вив’язують окремо і зав´язують подвійним вуз­лом на верхньому боці, тобто зверху частини рослини, яку прикріплюють. Фіксувати рослину потрібно так, щоб вона не втратила повністю рухливість, але і не ковзала на аркуші. Рослини, міцно прикріплені, при згинанні аркуша ломаються. Для прикріплення етикеток і пакетиків використовують клеї, які є нейтральними або слаболужними, мають необмежений період дії, є зворотніми (водорозчинними). Переважно це клей ПВА (полівінілацетат). Змонтовані аркуші поміщають у видові обгортки, які також називають сорочками. Їх виго­товляють із спеціального паперу, і вони сприяють ліпшому зберіганню зразків.

Рис. 8. Змонтований гербарний зразок

Рис. 9. Змонтований гербарний зразок

Рис. 10. Змонтований гербарний зразок