73. Етносі нація. Спільне і відмінне. Національно-етнічна структура суспільства. Соціальні характеристики національно-етнічних утворень. Проблеми національних меншин в сучасному суспільстві.

«Етнос - це соціальна спільність, якої присуши специфічні культурні моделі, що зумовлюють характер активності людини у світі, і яка функціонує у відповідності з особливими закономірностями, спрямованими на підтримку унікального для кожного суспільства співвідношення культурних моделей всередині суспільства протягом тривалого часу, включаючи періоди великих соціокультурних змін ». Нація - це складний феномен. Вона містить різні елементи, з'єднані печаткою національної своєрідності. Вона склалася в ході тривалого культурного розвитку народу, як результат добутку культурних цінностей, як підсумок естетичного освоєння ним дійсності. Єдність і безліч культур народів світу - така об'єктивна діалектика культурного прогресу людства. Нерідко між поняттям «нація» і поняттями «народ», «етнос» ставлять знак рівності. У самому справі, французи є народ, етнос, і вони ж є нацією. Звідси природно напрошується висновок: етнічна спільність (народ) і нація суть одне і те ж. У нашій літературі до цього зазвичай додавали, що нація є не просто етнос, а вища його форма, що прийшла на зміну народності. У дійсності ж етнос і нація - явища, які відносяться до різних соціальних сфер. Сутність етнічної спільності найбільш яскраво проявляється в етнічних процесах: етнічної асиміляції, етнічного злиття, етнічного включення та етнічного розщеплення. Вони відбуваються стихійно і багато в чому незалежно від свідомості і волі людей. Сутність же нації найбільш чітко виражається в національних рухах, які представляють собою діяльність мас людей, спрямовану до досягнення певних цілей, причому частіше за все політичних. Кожне таке рух має певну програму. Національні рухи на відміну від етнічних процесів відносяться до сфери політики. Вони являють собою один з видів політичних рухів. Нація в цих рухах виступає як певна громадська, перш за все політична, сила, з якою треба рахуватися.Етнос як суспільно-природне утворення слід відрізняти від історичних спільнот людей, таких як рід, плем'я, народність, нація, які хоч і формуються на основі певних етнічних спільнот, проте є продуктом історії, соціокультурними утвореннями.Групи кровних родичів, що ведуть своє походження за однією лінією (материнською чи батьківською), усвідомлюють себе нащадками спільного предка (реального чи міфічного), мають спільне родове ім'я, утворюють таке об'єднання, як рід. Він виникає з первісного людського стада найвірогідніше на рубежі нижнього і верхнього палеоліту як осередок суспільного співжиття та регулювання шлюбних стосунків.

Рід:- обирає старійшину чи вождя й може змістити його з цієї посади;- регулює шлюбні стосунки;- стежить за рівним поділом майна померлих членів роду;- здійснює взаємодопомогу, захист і кровну помсту;- має своє ім'я, спільне місце поховання й демократичні збори, де вирішуються основні питання життєдіяльності.

Етнографічні, історичні, археологічні факти свідчать, що визначальними рисами родових відносин є:- рівність усіх членів роду;- відсутність майнових відносин між родичами;- суворе дотримання екзогамії.

Отже, цілком аргументованим є таке твердження: рід - це заснована на кровних зв'язках історична форма спільності людей.

Родова спільнота є однією з необхідних умов виникнення племені. Характерними рисами раннього племені є:- наявність племінної території, відокремленої від території сусідніх племен умовними рубежами;- певна економічна спільність і взаємодопомога одноплемінників, що виражається, наприклад, у колективних полюваннях;- єдині племінна мова, культура, самосвідомість, традиції, самоназва.

Тому безсумнівним буде твердження про те, що, визначаючи поняття "нація", слід органічно поєднувати та враховувати і соціально-економічні, й етнічні, і соціокультурні, і духовні фактори.

Націю можна трактувати як спільність людей, що формується завдяки єдності таких засад.- територіальних: кожна нація має свою територію, "життєвий простір";- етнічних: нація формується, як правило, з людей одного етнічного складу. Етнічні ознаки - це самосвідомість, мова, усвідомлення спільності походження, єдиної історії, традицій;- економічних: спільність господарських зв'язків універсального рівня консолідує людей, пов'язує єдиною справою, сподіванням на позитивні результати;- загальнокультурних: мови, традицій, звичаїв, обрядів, що передаються від покоління до покоління, з уст в уста. Немає мови - немає і нації. Нація також згасає, якщо втрачається її культура, порушуються традиції, нехтуються звичаї, забувається історія;- психологічних: нація має спільні риси психічного складу, які формуються в процесі спільного життя, діяльності, спілкування.

Національні відносини завжди пов'язані з вирішенням певних етнічних проблем, які стосуються умов виживання і розвитку етносів (проблеми території, політичної влади, мови, культури, традицій, збереження самобутності тощо). Об'єктивною передумовою виникнення та розвитку національно-етнічних відносин є існування окремих етнічних спільнот, що відрізняються своїми етнокультурними особливостями (народів, націй). За даними ООН, у більш ніж 220 державах світу існує понад 3 тис. етнічних спільнот. Багато з них проживають компактно, деякі перебувають за межами однієї країни. Таким етносом є й українці, великі етнокультурні групи яких проживають за кордоном.Національні відносини ніколи не існують поза іншими суспільними явищами (політичними, духовними, соціальними, економічними тощо). Суб'єкти таких відносин часто демонструють особливості своєї етнічної свідомості та самосвідомості. Тому міжнаціональні відносини, навіть маючи стійку об'єктивну основу, розгортаються у сфері почуттів, ілюзій, національних міфів та упереджень.

Термін "національні меншини" почав вживатися порівняно недавно і його розуміння ґрунтується на основі підходів, які пропонують вітчизняні та зарубіжні дослідники, однак виявилось, що більшість етнополітологів, аналізуючи проблему національних меншин, ще не виробили єдиних підходів та оцінок.Проблема статусу національних меншин пов’язана з демографічними, соціальними, культурними, особистісними чинниками, що продукують широкий спектр політичних наслідків. Ці та низка інших факторів зумовлюють теоретичну і політико-практичну актуальність дослідження. Зокрема, робота спрямована на вивчення ролі та місця національних меншин у розвитку сучасної української держави, аналіз форм їх участі у політичному процесі, вивчення взаємовпливу національних меншин, країн проживання та етнічної батьківщини.