68. Безробіття і соціальна поведінка. Протиріччя соціального захисту безробітніх

Безробіття та соціальна поведінка пов’язанні між собою соціально-економічною функцією, яка полягає в тому, що безробіття визнається ситуацією не лише невідворотною, але й до певної міри доцільною, оскільки виконує

а) функціюсправедливості. В умовах безробіття і завдяки йому існують лише ефективні, економічно виправдані ролі і робочі місця. А це, в свою чергу, означає, що люди мають (можуть мати) лише зароблені доходи. Всезагальна, повна зайнятість і приховане безробіття в цьому плані менш справедливі, оскільки тут формально зайняті і отримують зарплату всі, а реально і ефективно приймають участь в виробництві не всі.

б) функцію стимулювання. Кожний працівник розуміє, що при певних умовах він може опинитись в лавах безробітних. Це дисциплінує, людина старається підвищувати свою активність і кваліфікацію. Причому цей стимулюючий ефект поширюється не лише на працюючих, а й на самих безробітних, які прагнуть "стати кращими, підвищити свій рівень", щоб отримати роботу. Тобто безробіття стимулює, людина починає цінувати свою працю і своє робоче місце, впорядковуються її професійні орієнтації і переміщення.

Але в безробітті багато і негативного – це пригнічення людини страхом, труднощами з влаштування на "дефіцитне" місце, привілейоване положення роботодавця та ін.

Протиріччя соціального захисту. Основне протиріччя соціального захисту безробітних полягає в тому, що безробіття – це наслідок несприятливої соціально-економічної ситуації, але саме в такій ситуації утруднена виплата допомог і низька їх купівельна спроможність. Тобто, виникає така ситуація: чим вища питома вага безробітних в суспільстві, тим нижчий рівень соціального захисту кожного з них, вища соціальна напруженість. В той же час необхідно враховувати і таке явище, як спроба жити на допомогу з безробіття і втрата бажання шукати роботу. Соціальний захист безробітних повинен відповідати двом умовам:

1)  підтримувати і реабілітовувати дійсно вимушених безробітних;

2)  не стимулювати добровільне безробіття і утриманство.

61.Економічні відносини.

Як і кожна наука, економічна соціологія має свою структуру, функції, понятійний апарат, методи дослідження. Одним з центральних напрямів дослідження є соціально-економічні відносини. Під ними розуміється різновид суспільних відносин, пов'язаних з особливою діяльністю людей та їхньою взаємодією, спрямованих на забезпечення матеріальних потреб людського життя та досягнення певних соціальних переваг і цілей. Економічні відносини виникають між людьми, групами людей з приводу матеріальних речей, обставин, проблем: виробництво, розподіл, обмін, володіння, використання, споживання.

Економічне життя - узагальнена категорія, якою позначається вся сукупність економічних відносин, діяльності та поведінки людей, які діють (господарюють у суспільстві). Протікає економічне життя переважно в економічній сфері суспільства, де люди взаємодіють насамперед як економічні суб'єкти, з власними інтересами, цілями.Важливою категорією та напрямом вивчення в економічній соціології є економічна діяльність та економічна поведінка.

Економічна діяльність являє собою сукупність дій, актів індивіда, через які він безпосередньо реалізує свої економічні інтереси і за допомогою яких досягає господарських цілей.

Економічна поведінка об'єднує всі форми активності (вчинки, дії), котрі обслуговують чи супроводжують дану діяльність, надаючи їй специфічності.

Система економічних відносин суспільства надто складна і розгалужена.Вона включає: ■ виробничі відносини, які виникають виключно в процесі виробництва матеріальних засобів до життя;■. розподільні відносини, які виникають з приводу розподілу в суспільстві каналів доступу до життєвих благ і способів їх привласнення;■ відносини обміну (куплі-продажу) - переважно ринкові відносини між "продавцями", "покупцями" та "посередниками", тут відтворюється система торгівлі, комерції, бізнесу;■ відносини у сфері споживання, які виникають задля задоволення безпосередніх потреб людей як споживачів, що виявляються в наявності благ та вмінні користуватися ними.

Економічна поведінка (система взаємопов'язаних вчинків) також має свої якісні розгалуження. При цьому розрізняють трудову, інноваційну, професійну та інші поведінки. Економічна поведінка як соціальний феномен є предметом вивчення як економічної науки, так і соціології, яка акцентує свою увагу на чинниках, умовах, соціальних інститутах, ситуаціях, а також на соціальних суб'єктах, що реалізують свої конкретні економічні інтереси. Тобто у полі зору соціології перебувають моделі соціальної поведінки щодо максимізації результатів і мінімізації витрат, а також соціокультурні інститути, що уможливлюють чи обмежують раціональне використання економічних ресурсів (особистісних, технологічних, організаційних, фінансових, інформаційних). Отже, очікуваним результатом економічної поведінки є різні винагороди за дії, пов'язані з використанням і комбінацією економічних ресурсів.