48.Середній клас в соціальній структурі

Основні ознаки і структура середнього класу

Вперше поняття «середні верстви» стосовно до суспільства почав вживати ще Аристотель. Саме він висловив ідею, яка з тих пір регулярно повторюється багатьма вченими: чим більше буде ця середня частина суспільства, тим стабільніше буде і саме суспільство. У 20 ст. поняття «середнього класу» отримало дуже широке розповсюдження, оскільки саме в цей час спостерігалося його різке чисельне збільшення. Аналізом середнього класу займалися Макс Вебер, Норман Еліас, Л. Уорнер, Д. Голдторпа та ін Навіть марксисти, незважаючи на абсолютизацію біполярності класової структури (пролетаріат - буржуазія), визнавали існування середньому класі, відносячи його до проміжних соціальних груп. Найбільш глибоко і всебічно проблеми середнього класу розглядаються в рамках стратифікаційного (функціонального) підходу в соціології.

На початку 20 ст. до середнього класу відносили дрібних власників і незалежних підприємців. Але в міру розвитку «суспільства масового добробуту» в розвинених країнах відбулося підвищення життєвого рівня кваліфікованих працівників найманої праці, які суттєво поповнили ряди представників середнього класу. Крім представників таких елітних високооплачуваних професій як вищі менеджери, адвокати, бухгалтери, наукові працівники і т.д., на рівень середнього класу вийшли і заробляють трохи менше торгові агенти, викладачі шкіл і вузів, лікарі, клерки, представники багатьох інших масових професій.

Серед учених постійно йдуть дебати з приводу критеріїв виділення середнього класу. Найчастіше в якості основних об'єктивних критеріїв називають рівень освіти і доходів, стандарти споживання, володіння матеріальній або інтелектуальною власністю, а також здатність до висококваліфікованої праці. Крім цих об'єктивних критеріїв велику роль грає суб'єктивне сприйняття людиною свого становища - тобто його самоідентифікація як представника «соціальної середини».

Існує два підходи до характеристики структури середнього шару.

Одні вчені розглядають середній клас як якесь досить однорідне утворення. При цьому підкреслюється, що представник середнього класу має більш високий дохід і більш вигідні умови праці, ніж люди з нижчого класу, але в нього менш вигідні позиції по цих же параметрам, ніж у людей, що відносяться до вищого класу.

Більш поширений другий підхід, прихильники якого підкреслюють неоднорідність середнього класу. Наприклад, відповідно до сучасного британському соціологу Ентоні Гидденсу, всередині його можна виділити дві основні категорії. Перша - «старий середній» клас - включає в себе дрібних підприємців. Дана категорія характеризується непостійністю чисельності, хоча її питома вага у складі населення залишається досить високим. Це є результатом того, що постійно відбувається процес вибування розорилися підприємців, який врівноважується припливом нових людей, які бажають спробувати свої сили у власному бізнесі. Друга категорія - «новий середній» клас - складається з високооплачуваних найманих працівників, як правило, зайнятих інтелектуальною працею. Вищий шар «нового середнього» класу включає менеджерів і фахівців, що працюють у сфері великого бізнесу. Ці люди, як правило, мають вищу освіту і є висококласними фахівцями. До нижчого прошарку відносяться вчителі, лікарі, конторські службовці і т.д. Це дуже різнорідна група людей, за багатьма параметрами схожа з робочим класом.

Чітко виражених меж між цими категоріями не існує. Більш того, між ними спостерігається інтенсивна дифузія. Так, чисельність «старого середнього» класу (класу власників) неухильно скорочується і, навпаки, збільшується кількість «нових середніх» шарів. Зараз більшість середнього класу - це люди, джерелом доходу яких служить їх особиста праця, професійні навички, а не володіння приватною власністю, як було раніше