1.Соціологія як наука.Її специфіка і особливості.

Соціологія — це вивчення соціального життя, груп людей та суспільства.(Е. Гідденс) Кожна з соціальних наук (крім соціології) займається якоюсь окремою сферою суспільного життя. Наприклад, економіка досліджує господарське життя (виробництво, послуги, розподіл, споживання тощо), політологія — сферу політики, історія — процес розвитку суспільства, педагогіка — проблеми навчання і виховання.Соціологія (від лат. societas — суспільство + гр. logos — слово, вчення) вивчає суспільство в цілому, все соціальне (суспільне) життя людей, їх спілкування, їх взаємодію.Отже, соціологія — це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему. Своєрідність соціології як самостійної науки серед інших сус­пільних наук знаходить своє вираження в тому, що вона вивчає суспільство, його функціонування і розвиток під специфічним кутом зору — крізь призму соціальних явищ, процесів, відносин, що скла­дають основний зміст соціальної реальності — соціуму як об’єкта соціології. Для того, щоб правильно усвідомити суть і значення цьо­го вихідного методологічного положення, необхідно насамперед з’я­сувати, що таке соціальне, соціальні явища, відносини і процеси..Деякі науковці вважають, що поняття суспільства формується зі здатністю людей відокремлювати себе від природи. По мірі дорослішання людина стає індивідом, а взаємодія індивідів – це соціум. В широкому розумінні соціум є суспільство “тут і тепер”, і чим більше соціумів, тим складніше між ними відносини. Будь-яка група, хоч як вона організована, виконує свої функції та переслідує якісь конкретні цілі. До суспільних наук відносяться історія, психологія тощо. Специфіка соціології серед інших суспільних наук полягає в тому, що вона вивчає суспільство під особливим кутом зору – крізь призму соціальних процесів та відносин, які становлять основний зміст соціальної реальності. Суспільство – дуже складне й багатогранне в структурному плані явище. Соціологія вивчає соціальну сферу життя суспільства – область соціальних відносин як відносин між більш чи менш широкими спільнотами людей та самим людьми, що є частинами тих спільнот. У центрі соціального життя – взаємодія людей, а індивід і група – сукупність соціальних зв’язків, що породжують складні соціальні структури: особистість, індивід, суспільство, культура, держава, право, мораль, наука, мистецтво, родина тощо.  Поняття “соціальний”  має кілька значень: від позначення самої сутності суспільного життя до розуміння сутності соціального зв’язку. Соціальний зв’язок – те, що змушує людей гуртуватися, незважаючи на нерівність тощо. Тож соціологія вивчає в суспільстві лише соціальне.

18. Б. Кістяковський та його проект соціології

Равник-неокантіянець Б. Кістяковський були провідними критиками Ф. К. Маркса в дорев. Росії.

Кистяковский видел в психологическом взаимодействии индивидов, а объектом социологии считал, прежде всего, те явления, которые возникают лишь в результате этого взаимодействия: общность чувств, желаний и другие проявления феномена коллективного сознания. Все эти явления - не простая комбинация, агрегат индивидуальных сознаний. Тут происходят качественные дополнения, этот-то "плюс" и составляет характерный признак общества как сложной системы. "Коллективный дух" - это фундамент, на котором основывается общественная жизнь с ее разделением на отдельных личностей, их сочетанием в сословия, классы, профессии, семьи и другие группы.

Основные категории социологии, считал Кистяковский, требуют тщательной философской критики и проверки. А позитивисты даже и не подозревают об этой необходимости.

Главная работа Кистяковского "Социальные науки и право", представляла собой тонко продуманное соединение всех его публикаций русского периода Власть, по Кистяковскому, является основным признаком общества, точнее, его социальных систем, связанных с производством, распределением благ и управлением. Он ставит и последовательно решает ряд вопросов: происхождение (зарождение) власти, ее генезис, многообразие видов и государственная власть как особый вид социальной власти. Исходным для Кистяковского служит тезис: психологические и социально-психологические явления господства и подчинения, которые есть везде и всегда, где есть люди и отношения между ними, составляют общее основание всякого властвования и власти.

2.Об`єкт,предмет і методи соціології.

Об’єкт соціології – соціальна реальність, зокрема, соціальна поведінка індивідів, груп, спільностей, суспільства в цілому: соціальні зв’язки і соціальні процеси. Об’єктивні соціальні явища суспільства: Соціальні відносини; Соціальні організації; Соціальні спільноти; Соціальні явища;

Соціальні процеси; Соціальні інститути; Соціальні суб’єкти.

Предметом соціології є  загальні та специфічні закони та закономірності розвитку і функціонування історично визначених соціальних систем, механізми дії та форми прояву цих законів і закономірностей в діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів.

Предмет соціології: закони і закономірності функціонування та розвитку особистості, соціальної групи, спільноти, суспільства в цілому; соціальне життя суспільства, тобто взаємодія соціальних суб’єктів з проблем, пов’язаних з їх статусами і ролями

Під поняттям "метод" у науці розуміють спосіб досягнення істини, певний шлях здобуття нового знання, теоретичного чи практичного освоєння дійсності.

Методи соціології:

1.Теоретичні:-абстрагування-порівняльний

-типологічний (групує факти у якісно визначені типи на підставі ознак)-моделювання- індукція та дедукція

2.Імпіричні (практичні)-опитування - заснований на усному чи письмовому зверненні до людей із наступним узагальненням відповідей та їхнім поясненням. Розрізняють анкетування та інтерв'ю

-аналіз документів - здобуття соціологічної інформації, вилученої з документальних джерел. Розрізняють неформалізований (традиційний) аналіз і формалізований (контент-аналіз).-спостереження - метод отримання соціологічної інформації шляхом прямої реєстрації подій свідками. Спостереження може бути простим і включеним-соціальний експеримент -— метод отримання соціологічної інформації в контрольованих та керованих умовах. Природний і штучний.

Відокремлюють методи аналізу соціологічної інформації: опрацювання (кодування) інформації — присвоєння кожному варіантові відповіді умовного коду; узагальнення - групування даних залежно від обраного показника; інтерпретація даних - перетворення числових величин у логічну форму, виявлення кількісних залежностей тощо.