10. Ідея гуманності в філософії й.Гердера.

Істинна гуманність міститься у вченні Ісуса; він знайшов багаточильних прихильників серед бідних і пригнічених, але був швидко ліквідований жерцями, угнітителями народу. З людських поколінь Христос хотів сформувати людей божих, які б працювали на благо інших. Християнська спільнота мала би бути осередком дружби й братської любові. Однак християнство не могло і не хотіло ліквідовувати класові відмінності, тому від його гуманності залишилося лише «нищенство», яке псує людей. Першопочатково християни повинні були бути без світської влади, у відомі своїх пастирів. Але пастирі втратили довіру у народу людей через свою негуманну поведінку. Собори вирішували не теологічні питання, а питання про владу.

Філософською основою гуманізму Гердера було вчення про розвиток, прогрес людства. Суспільство здійснює рух до вищого стану, яке він називав гуманністю. Гуманність відповідає природі людини, це такий стан суспільства, коли кожен, не опасаючись іншого, може вільно розвивати свої спроможності та здібності. Якщо люди не досягли такого рівня, то мають винити тільки самих себе, а не божественний аспект. Вся історія народів – школа змагання в досягненні гуманності. Рух до гуманності незворотній. Ніякий деспотизм і жодні традиції не можуть затримати його. Проти деспотизму необхідно приміняти силу. Так Гердер приходить до усвідомлення необхідності революції як елемента розаитку людства, у ому числі й його гуманності.

11. Й. Гердер про походження мови.

Існують різні теорії походження мови.

1)договірна ( Кондільяк) – люди самі домовлялися один з одним як і що буде називатися;

2) емоційна (Руссо) – відпочатково виникають слова, що повязані з афектами, тобто ті, що не контролюються.

3) наслідування звуків природи (Ляйбніц) : людина в мові уподібнюється природі;

На думку Гердера, для того, щоб виявити й вказати, звідки взялася мова треба сказати, звідки походить мислення. Мова у нього постає як відображення дії, як фізичної, так і ментальної. Тобто, вона базується на дії (дієсловах). Людина починає мислити лише в спільноті, адже саме в колективі народжується осмислення.

Вчення про мову є складовою частиною культорологічної концепції Гердера. Розгляду вербальних способів передачі інфомації присвячений трактат Гердера «Про походження мови», також у праці «Идеи к философии истории человечества» цій проблемі приділена значна увага. Гердер вважає, що мова зіграла не менш важливу роль в становленні людської культури, ніж релігія. Значення мови, за Гердером, полягає в тому, що він є формою, в яку відливається культура тієї чи іншої нації. Мова, на думку філософа, виникла не в результаті Божественного замислу і не тому, що у людини зявилася необхідність встановлювати комунікативні звязки з собі подібними. Заперечує він і ідею Ляйбніца про звязок походження мови з уподібленням людини звуків природи. За Гердером, мова була виникла тоді, коли зявилися «дії, що звучать» - дієслова, тобто логіка розвитку мову тісно повязана з логікою розвитку людської діяльності. З дієслів, на його думку, поступово виникли перші іменники, які фіксвали певні властивості речей. Затим сформувалися займенники, прикметники тощо. Прамова була відлита у поетичну форму, адже була тісно повязана з магічною практикою і релігійними обрадами і вже згодом людина почала говорити прозою, використовувати загальні поняття. Мова символів, якоюговорять математики і представники природничих наук, - результат діяльності історичного розвитку, її поява свідчить про високий рівень культури суспільсва. Гердер вважає, що мова – універсальна фома вираження людських відчуттів. З її домопомою можна визначити різні стани людської душі, нюанси психічних переживань.

Зникнення мови – передкмова втрати культуи. Тому в збереженні й розвитку мови вбачається важливе державне завдання.