8. Філософські погляди г. Лессінга.

Лессінг – один з найяскравіших представників німецького Просвітництва, чиї погляди вплинули як на романтичну традицію в німецькі й філософії, так і на класичну ідеалістичну філософію. Основні праці: «Лаокоон, або Про межі живопису й поезії», «Гамбурзька драматургія», «Емілія Галотті», «Виховання людського роду» тощо. У процесі свого філософського розвитку зазнав впливу з боку Спінози та Ляйбніца. Важливим моментом у теоретичних поглядах Лессінга став його проект розмежування різних видів мистецтва. У праці «Лаокоон» він намагається висвітлити основні критерії, що дозволяють говорити як про різні види мистецтва, так і різних зміст образотворчого мистецтва, з одного боку, та поезії – з іншого. Спільне між живописом і поезією – обоє мають справу з дійсністю і певним чином її відбивають. Але на цьому їх подібність завершується, оскільки живописець займається здебільшого чуттєво-тілесними образами предметів, а поет зображує дійсність у формі процесу, руху, зміни.

Особливу увагу Лессінг приділяє природі, у поглядах про яку він висуває ідею єдності. Саме тому у процесі пізнання має використовуватися метод абстрагування, за допомогою якого мислитель на митець здатні уникнути випадкових факторів і вхопити під нескінченним різноманіттям явищ їх внутрішню гармонію та сутність. Подібне «схоплення сутності» відбувається лише на основі глибокого та всебічного осягнення того світу , який даний у відчуттях. У цьому сенсі нехтування відчуттями є таким же хибним кроком, як і надання суцільної переваги чистій розсудковій діяльності. Однак подібне тлумачення природи, яка досягається чуттям та розумом одночасно виступило підставою для внесення певних корективив інтерпретацію процесу художньої творчості та мистецтва. Зокрела, закликаючи до реалізму в мистецтві, Лессінг, тим не менш, наголошує на тому, що діяльність митця не є суцільним польотом фантазії, а є синтезом відчуття і думки. У цьому сенсі творчість невідємна від пізнання.

Велику увагу приділяв Лессінг моральнісному вдосконаленню людини, створивши концепцію моральнісного впливу мистецтва та теорії релігійно-історичного розвитку мистецтва. Висловлюючи свою позицію щодо розвитку релігійних уявлень людства, Лессінг пояснює появу різних релігій специфікою самого акту одкровення. Річ у тім, що одкровення, за Лессінгом, - це не одноразова подія, а постійно триваючий зв'язок Бога з людиною, тобто Бог відкривається людині не одразу й не повністю, а поступово в процесі історичного розвитку й розвитку самої релігії. Характеризуючи розвиток християнства, Лессінг каже про 3 євангелія: Старин Заповіт, Новий Заповіт, третє євангеліє, яке поки що належить тільки майбутньому і в якому ідея Бога буде висловлена ще чіткіше і стане ще більш зрозумілою (це євангеліє моральності). Тобто, різні релігіє є лише різними аспектами пізнання одного й того ж Бога, а також відображають міру осягнення божественної сутності. Лессінг говорить про розвиток релігійності, який проявляється в моральнісному вдосконаленні людини і дедалі більш адекватному усвідомленню нею Бога.

Лессінг метою історичного розвитку проголосив культ розуму. Він не робив жодних спроб відкинути попередні історичні епохи і тлумачити їх лише як матеріал для створення майбутнього. При цьому категорія Просвітництва постає в нього не як певний статичний стан (коли панують ідеали розуму, а природа цілковито підкорюється людині), а як динамічний процес постійного самовдосконалення людини й суспільства. Таким чином, Просвітництво ніколи не є, а завжди перебуває в становленні. Він тлумачив Просвітництво не тільки в теоретичному, соціальному, технічному планах, але як головним чином моральнісний феномен, як процес моральнісного вдосконалення людства.

Ключові ідеї філософії Лессінга:

1. зрощення філософії та літератури; спроба висвітлити філософську проблему через твори;

2. виступав проти засад філос. Класицизму;

3. пізнання крізь призму естетики;

4. мистецтво – базис, який потребує оформлення;

5. вбачання божественного в природі;

6. синтез розсудкового й чуттєвого в пізнанні;

7. митець не просто відтворює природу, а й сам відбувається в ній.