- •1.Культурно-історична обумовленість становлення і розвитку просвітницької філософії.
- •4. Передумови і джерела філософії г.В. Ляйбниця.
- •5. Поняття «субстанції» в філософії г.В. Ляйбниця.
- •6. Місце і значення філософії х.Вольфа в становленні і розвиткові Німецького Просвітництва.
- •Метафізика х.Вольфа. Система науки в тлумаченні х.Вольфа.
- •Філософські погляди г. Лессінга.
- •9.Філософія історії й. Гердера.
- •10. Ідея гуманності в філософії й.Гердера.
- •11. Й. Гердер про походження мови.
- •12. Історичні та теоретичні передумови формування німецької класичної філософії.
- •16. Головна проблема філософської системи Канта. Структура системи.
- •17. «Коперніканський переворот» Канта у філософії.
- •18. Кант про можливість метафізики як науки.
- •19. .Кант про аналітичні та синтетичні судження.
- •20. І.Кант про відмінність чистого та емпіричного знання.
- •21. Співвідношення мислення і споглядання. Кант.
- •22. Вчення і.Канта про простір і час.
- •23. Вчення і.Канта про категорії.
- •24. Вчення і.Канта про «трансцендентальний схематизм».
- •25. Вчення і.Канта про розсудок і розум.
- •26. Вчення і.Канта про ідеї.
- •27. Вчення і.Канта про антиномії.
- •28. Явище і «річ в собі».
- •29. Етика і.Канта.
- •30. І.Кант про поняття «категоричного імперативу».
- •31. Проблема релігії в філософії і.Канта.
- •32. І.Кант. «Відповідь на питання «Що таке Просвітництво?»
- •33. Філософія історії Канта.
- •34. Поняття «вічного миру» в філософії і.Канта.
- •35 (2) «Від і.Канта до й.Фіхте» філософські погляди с.Маймона.
- •36. Філософія й.Фіхте як «науковчення».
- •37.Система й.Фіхте. Три основоположення.
- •38.Практична філософія й.Фіхте.
- •39.Філософія історії й.Фіхте.
- •40.Характеристика п’яти «світових епох» в філософії історії й.Г. Фіхте.
- •41.Ідея «нації» в філософії й.Фіхте.
- •42.Основні періоди філософської творчості ф.Шеллінга.
- •43. Ставлення ф. Шеллінга до суб’єктивного ідеалізму й. Фіхте та критицизму і. Канта.
- •44. Проблема співвідношення «конечного я» та «абсолютного я» у й. Фіхте та ф. Шеллінга.
- •45. «Філософія тотожності» ф. Шеллінга.
- •46. Натурфілософія ф. Шеллінга.
- •47. Ф. Шеллінг «Система трансцендентального ідеалізму».
- •48. Проблема походження зла у філософії ф. Шеллінга.
- •49. Філософія міфології та одкровення ф. Шеллінга.
- •50. Шеллінг як історик філософії.
- •51. Основні принципи гегелівської теорії пізнання.
- •52. Проект філософії як науки в «Феноменології духу» г.Гегеля
- •53.Стоїчна, скептична та нещасна свідомість («Феноменологія духу» г.Гегеля).
- •54. Основні принципи побудови «Науки логіки» г.Гегеля.
- •55.Загальне поняття логіки в «Науці логіки» г.Гегеля.
- •56. Г.В.Ф. Гегель. «Наука логіки»: буття-ніщо-становлення
- •57. «Філософія природи» за Гегелем
- •61.Філософія права за Гегелем
- •62.Філософія історії за Гегелем
- •63. Абсолютна релігія за Гегелем
- •64. Поняття «природної релігії» в «Філософії релігії» г.Гегеля.
- •65. Гегелівське поняття історії філософії.
- •66. Предмет історії філософії та відношення філософії до науки та релігії (г.Гегель).
- •67. Проблема періодизації та спосіб історико-філософського розгляду в історії філософії г.Гегеля.
- •68. Розклад гегелівської школи. Правогегельянці і лівогегельянці.
- •70. Гуманізм Фейєрбаха.
- •71. Л.Фейєрбах як історик філософії
- •72.Філософія німецького романтизму
- •73.Філософія історії ф.Шлегеля
- •74.Метод філософської іронії як здобуток романтизму
- •75. «Магічний ідеалізм» Новаліса.
75. «Магічний ідеалізм» Новаліса.
Новаліс, справжнє ім'я якого Фрідріх фон Гарденберг, народився в 1772 р. і помер у неповні двадцять дев'ять років від туберкульозу в 1801 р. Його називають поетичним голосом романтизму. У фрагменті «Учні в Саїсі», поетичному циклі «Гімни до ночі», незакінченому романі «Генріх фон Офтердінген», у збірнику фрагментів і афоризмів змалював контури філосфського світогляду, що став активним ферментом майбутнього романтизму. Свою філософію Новаліс називав «магічним ідеалізмом», маючи на увазі під цим двоєдине завдання одухотворення природи і втілення в конкретну реальність ідеальних потенцій людини. Запорукою здійснення цієї мети він вважав «магію» слова і здатність поетичної уяви. Філософія Новаліса, відображена в «Фрагментах», може бути названа «магічним ідеалізмом». Фіхте, як ми побачимо, реалізму протиставить метафізико-гносеологічний ідеалізм. Так і Новаліс, слідом за Фіхте, магічний реалізм древніх окультистів трансформує в магічний ідеалізм, з яким пов'язує несвідому активність Я, що виробляє не-Я. Все відбувається з духу, а тому він домінує в якості абсолютного володарюючого початку. «Я дорівнює не-Я - вища теза будь науки». Отже, «Магічний ідеалізм» - програма цілісного фізичного і духовного перетворення людини, яка повинна відмовитися від репресивних відносин абстрактної раціональності до природи і усвідомити приховані в індивідуально-чуттєвому узагальнюючі сили. Освітянський раціоналізм, за Новалісом, помилково підмінив задачу творчого культивування почуття гіпертрофією думки: «Думка - це тільки сни відчуття, померле почуття ...» . Чужий Просвітництвау як мислитель, що реабілітує Середньовіччя, і поет, який оспівував таємничу єдність любові і смерті, Новаліс водночас своєрідно продовжує освітянське трактування творчості як трудового перевтілення природи.