Роздiл 3 шляхи вдосконалення функціонування податку на додану вартість в україні

3.1. Гармонізація механізму адміністрування податку на додану вартість до вимог Європейського союзу

Гармонізація податкового законодавства становить важливий елемент фіскальної конвергенції (по ряд з вимогами щодо обмеження дефіциту бюджету і державного боргу та узгодженням структури видатків), яка, зі свого боку, є рушійною силою поглиблення європейської інтеграції. У вузькому розумінні гармонізація стосується ставок оподаткування і податкової бази, а в ширшому – всієї податкової системи.

Необхідність адаптації вітчизняних податків до законодавства ЄС визнається багатьма вітчизняними і зарубіжними фахівцями та сформульовано у Стратегії економічного і соціального розвитку України (2004–2015 рр.) «Шляхом європейської інтеграції», проте бракує чіткого розуміння напряму такої адаптації, ступеня відповідності вітчизняної податкової системи європейським вимогам, а також власне актуальних тенденцій у країнах ЄС.

Гармонізацію податкового законодавства, яка зовні сприймається як зниження податкового тиску, зумовлюють дві групи причин: 1) потреба у підвищенні конкурентоспроможності європейських економік у протистоянні з іншими «центрами» світової економіки та 2) при вабливість податкової конкуренції, передусім для бідніших країн.

Фактично гармонізація податкового законодавства передбачає як обмеження деструктивних наслідків податкової конкуренції, так і мінімізацію втрат від гетерогенності податкових систем, що може перешкодити реалізації трьох класичних функцій податків:1) розміщенню ресурсів, 2) стабілізації доходу та 3) його перерозподілу. Йдеться не лише про уніфікацію ставок оподаткування доходу чи соціального страхування, інфляційної індексації податкових зобов’язань, але й набагато ширше коло питань: база оподаткування (індивідуальний платник чи сім’я, відрахування, податкові кредити), трактування інвестиційного доходу (оподаткування банківських відсотків, дивідендів, доходу від вторинних цінних паперів), способи оподаткування малого бізнесу, визначення резидентності платників податків.

Останнім часом виявилося, що окрім податків не менш важливими залишаються видатки. Питання суперечливе, адже більші надходження в бідніші країни можуть перешкоджати мобільності чинників виробництва або уповільнювати назрілі структурні перетворення. Мобільність капіталу не обов’язково посилює негативні зовнішні ефекти від податкової конкуренції. Гранти від ЄС можуть нейтралізувати негативні наслідки мобільності капіталу, послаблюючи мотивацію для податкової конкуренції. Підвищення ставок оподаткування в одних країнах зумовлює «втечу» капіталу і розширення податкової бази в інших країнах, що збільшує надходження у спільний бюджет, а відповідно – трансферти з нього для бідніших країн. Підсумовуючи зроблений огляд теоретичних підходів, можна стверджувати, що обидва чинники – робоча сила та капітал – переміщуються в ті країни, де краще поєднуються суспільні блага та податки.

Запровадження ПДВ передбачало усунення перешкод для вільного руху товарів і послуг, якими вважалися податки з обороту (їх практикували 5 із 6 країн–засновниць) та акцизи. ПДВ було гармонізовано в 1977 р., а в 1992 р. країни ЄС домовилися про стандартну ставку ПДВ на рівні 15 % та мінімальну – на рівні 5 %. Сьогодні саме у царині ПДВ досягнуто головних практичних результатів на шляху податкової гармонізації.

Основні ставки ПДВ перебувають у межах від 15 % (Люксембург), 16 % (Німеччина, Іспанія), 17 % (Португалія) до 25 % (Данія, Швеція). Стандартні пільги стосуються охорони здоров’я, освітніх та соціальних послуг, телебачення, почти, страхування, а також медикаментів і продовольчих товарів [4, c. 16]. Лише Данія не практикує пільгової ставки ПДВ. По одній пільговій ставці мають Австрія, Німеччина, Нідерланди, Великобританія, дві ставки – Бельгія, три ставки – Люксембург. Пільгові ставки охоплюють від 20 % (Німеччина) до 40 % (Великобританія) всіх споживчих видатків. Окремо регулюється діяльність підприємств державного сектору, малого бізнесу та фермерських господарств.

За діючої системи допускаються численні махінації з відшкодуванням ПДВ для експортерів, а тому розглядається кілька альтернативних:

• Клірингова палата;

• Оподаткування за місцем реєстрації підприємства;

• Компенсаційний ПДВ;

• Інтегрований ПДВ.

Незважаючи на досягнуті успіхи у приведенні податкових систем до стандартів ЄС, країни «нової» Європи мають низку проблем, які не повністю вирішено під час вступу до ЄС. Чехії, наприклад, пропонувалося скасувати преференції для самозайнятих громадян, скоротити пільг для ПДВ, підвищити частку податку на доходи громадян у податкових надходженнях.

Низку елементів європейської гармонізації Україною вже реалізовано. Безумовно позитивним кроком було запровадження з січня 2004 р. єдиної ставки податку на доход фізичних осіб. Хоча у перший рік запровадження єдиної ставки податку надходження від податку з доходів фізичних осіб знизилися до 3,8 % від ВВП проти 5,1 % від ВВП у 2003 р., вже наступного року цей показник збільшився до 4,1 % від ВВП, а у 2007 р. досяг 4,8 % від ВВП. Іншою позитивною рисою є відсутність різноманіття ставок ПДВ, що дозволяє отримувати значні надходження. У 2007 р. вони становили 8,3 % від ВВП, а в загальних податкових надходженнях – 36,8 %. Сумарно на ПДВ, акцизні збори та імпортне мито припадає 50% податкових надходжень, що вище болгарського показника. У такому контексті обґрунтованими є пропозиції зниження ставки ПДВ до оптимальної європейської ставки – 15 %.

З метою адаптації вітчизняної податкової системи до європейських стандартів видається необхідним: а) підвищення ставок акцизного збору на цигарки, алкоголь і тютюнові вироби, б) запровадження податків на нерухомість і банківські депозити, а також акцизного збору на бензин і дизельне пальне, в) впорядкування спрощеної системи оподаткування, г) зниження нарахувань на заробітну плату. Такі заходи наблизять вітчизняну податкову систему до європейських вимог і полегшать реалізацію низки цілей податкової політики: стимулювання економічного розвитку і структурної перебудови, заохочення інвестицій, стимулювання зайнятості, підвищення добробуту населення та розвитку людського капіталу.

Оскільки ПДВ є органічним елементом системи оподаткування в ЄС, у контексті євроінтеграції недоцільно його знову замінювати на податок з обороту.