5.4.5 Визначення припусків на механічну обробку
Припуск — це надлишковий шар металу, що видаляється при механічній обробці заготовки. Надлишковий метал, який залишений в отворах, пазах і виїмках відливок і поковок, також видаляється при обробці і називається - напуском.
Розрізняють загальні і проміжні (операційні, перехідні) припуски. Загальний припуск на обробку дорівнює сумі проміжних. Може бути двостороннє і однобічне розташування припусків, метод відліку зазначається.
Величина припусків значно впливає на витрату матеріалу, собівартість і продуктивність обробки, витрату електроенергії та ін. Так, завищення припусків призводить до:
нераціонального витрачанню металу, збільшенню його відходів;
підвищенню трудомісткості обробки;
збільшенню витрати ріжучого інструменту;
збільшенню витрати електроенергії і ін.
Заниження припусков може бути причиною: появи браку; ускладнення установки заготовки на верстаті; збільшення вартості обробки заготовки.
Правильний вибір припуску є найважливішою умовою, що забезпечує виготовлення деталі відповідно до вимоги креслення і технічних умов при мінімальній вартості обробки. Правильність вибору припусків, а отже, і раціональність використання матеріалу, характеризуються коефіцієнтом використання матеріалу.
Встановлюючи величину загального припуску, слід враховувати:
виробничу програму по даній деталі;
спосіб отримання заготівки;
форму, розміри і шорсткість обробленої поверхні;
матеріал заготівки;
товщину дефектного шару.
Дефектний шар на заготовці включає раковини, тріщини, пісочні забруднення, окалину на поверхні, погрішності розмірів і форми. Він має бути знятий при чорновій обробці.
Для визначення припуску на обробку може бути використаний один з двох методів: дослідно-статистичний або розрахунково-аналітичний.
У першому випадку загальні і проміжні (операційні) припуски вибираються по таблицях ГОСТів або відомчих нормативів, складених на підставі узагальнення досвіду передових заводів. Перевага цього методу — простота і заощадження часу на встановлення припусків. Він широко використовується в серійному виробництві.
При використанні розрахунково-аналітичного методу, враховують конкретні умови обробки і набувають точніших значень мінімальних проміжних припусків, які потім підсумовуються для отримання загального припуску. В основу розрахунку мінімального проміжного припуска покладена умова усунення похибки обробки і дефектів поверхневого шару, отриманих на попередній обробці, а також похибки установки і базування на виконуваному переході (операції).
Використовуємо такі позначення:
Ra — середнє арифметичне відхилення профілю поверхні на попередньому переході;
Та — глибина дефектного шару, що залишився від попередньої обробки;
ρа — сумарне значення просторових відхилень в розташуванні оброблюваної поверхні щодо базових, що передбачається для попередньої операції (переходу);
εь — передбачувана похибка установки і базування заготовки на виконуваній операції (переході).
Симетричний припуск на діаметр зовнішніх і внутрішніх поверхонь тіл обертання (вал, отвір) визначається так:
Симетричний припуск на дві паралельні плоскі протилежні поверхні визначається так:
Асиметричний припуск на одну з плоских паралельних протилежних поверхонь:
Коефіцієнт 2 в двох перших формулах свідчить про те, що припуск даний на діаметр, або на дві сторони.