- •16. Особливості доказування та доведення в процесі господарського судочинства. Колізії чинного законодавства.
- •17. Загальна характеристика угоди trips (Торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності).
- •18. Світова організація торгівлі. Умови приєднання України до сот. Захист прав ів згідно ііі частини Угоди trips.
- •19. Процедури та штрафи, що можуть бути застосовані за порушення прав ів згідно Угоди trips.
- •20. Міжнародно-правова охорона авторських і суміжних прав.
- •22. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (09.09.1886)
- •23. Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і органів мовлення. Основні принципи охорони за Римською конвенцією.
17. Загальна характеристика угоди trips (Торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності).
Угода ТРІПС – це єдиний документ, що широко пояснює та захищає інтелектуальну власність у світовому масштабі + є однією з найважливіших угод Світової організації торгівлі (СОТ). Всесвітня організація інтелектуальної власності постановила, що Угода ТРІПС має пріоритет над іншими угодами у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Система контролю захисту інтелектуальної власності Угоди ТРІПС діє на двох рівнях: на національному – через державні структури і суди, та на міжнародному – через органи СОТ. Ця угода визнана світовим співтовариством як правовий документ, що охоплює питання, пов'язані з охороною прав на ОІВ, які розглядаються як товар.
Із прийняттям Угоди TRIPS , що вступила в дію для членів Світової організації торгівлі з 1 січня 1995 р., було встановлено мінімальні норми охорони права інтелектуальної власності, які повинні бути відображеними у національному законодавстві і дотримання яких є обов’язковим для всіх членів СОТ. Положення цієї Угоди охоплюють широкий спектр питань інтелектуальної власності, включаючи її захист, охорону авторського права і суміжних прав, винаходів, промислових зразків, торговельних марок, географічних зазначень, нерозголошуваної інформації тощо. Угода TRIPS обмежила повноваження національного законодавства членів СОТ шляхом уведення обов’язкових стандартних вимог щодо охорони прав інтелектуальної власності.
Угода ТРІПС складається із семи частин. У частині І встановлюються загальні положення і основоположні принципи. Частина ІІ передбачає мінімальні стандарти щодо існування, обсягу і використання прав інтелектуальної власності на майже всі об'єкти інтелектуальної власності. Забезпечення захисту прав інтелектуальної власності містяться у частині ІІІ угоди, таким чином заповнюючи прогалину у міжнародному законодавстві у цій галузі. Частина IV присвячена принципам щодо процедури набуття і підтримки прав інтелектуальної власності. Також у цій частині міститься система врегулювання спорів згідно з документами СОТ. У частинах VI і VII містяться перехідні домовленості та інституційні питання.
Відповідно до вимог частини III Угоди TRIPS "Захист прав інтелектуальної власності" країни-учасниці зобов'язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають порушенню законодавства у сфері охорони прав інтелектуальної власності та їх недопущення. В основу Угоди TRIPS покладено концепцію охорони інтелектуальної власності, відповідно до якої приватні інтереси домінують над публічними.
Угода ТРІПС вимагає, щоб розвинуті країни-члени СОТ надавали технічну та фінансову допомогу країнам, що розвиваються. Про співпрацю країни домовляються на взаємовигідних умовах. А сприяння розвинутих країн може полягати також у допомозі в розробці національного законодавства та створенні національних відомств, що займаються питаннями охорони і захисту прав інтелектуальної власності.
Угода ТРІПС має сильний механізм захисту і тиску порівняно з іншими міжнародними угодами. Країни-члени СОТ, що не адаптували систему захисту інтелектуальної власності за міжнародними нормами, можуть бути покарані згідно з правилами Світової Організації Торгівлі, і це може призвести навіть до торговельних санкцій. Більшість положень Угоди ТРІПС стосуються старої проблеми контролю – транспортування продуктів, створених з порушенням прав інтелектуальної власності, з території однієї країни до іншої.
