Пам’ятка з проведення інструктажів з охорони праці для працівників

Вид інструктажу	Коли проводиться	Хто проводить	Періодичність	Зміст інструктажу
Вступний	Під час прийняття на роботу	Керівник, спеціаліст служби охорони праці	1 раз	Програма вступного інструктажу, затверджується керівником
Первинний	1. З новоприйнятими працівниками до початку роботи. 2. Під час переводу на інший вид роботи 3. Із відрядженим працівником 4. При виконанні нової роботи	Керівник структурного підрозділу	1. перед початком роботи новоприйнятого працівника 2. Під час прибуття відрядженого працівника	Перелік питань первинного інструктажу розробляє керівник структурного підрозділу, узгоджує з керівником служби охорони праці, затверджується керівником підприємства
Повторний	З усіма працівниками періодично	Керівник структурного підрозділу	1. один раз на 6 місяців 2. для робіт з підвищеною небезпекою – один раз на 3 місяці	Інструкції з охорони праці
Позаплановий	1. Під час введення в дію нових нормативно-правових актів. 2. Під час порушення нормативних актів. 3. при незнанні вимог безпеки. 4. Після перерви в роботі понад 60 днів (для робіт з підвищеною небезпекою – понад 30 днів)	Керівник структурного підрозділу	У разі потреби	Нормативні документи, інструкції з охорони праці
Цільовий	1. Під час виконання робіт, не передбачених трудовою угодою. 2. Під ліквідації аварії. Стихійного лиха	Керівник структурного підрозділу	У разі потреби	Інструкції з охорони праці

Питання № 6

Виробничі травми, професійні захворювання, нещасні випадки виробничого характеру загальноосвітніх навчальних закладах

Стосовно зв’язку з виробництвом нещасні випадки можна поділити на випадки виробничого і невиробничого характеру.

Якщо нещасний випадок стався з працівником під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків , він класифікується як нещасний випадок виробничого характеру. Однак не всі такі випадки є пов’язаними з виробництвом.

Так не визнаються пов’язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:

• за місцем постійного проживання на території польових або вахтових селищ;

• під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, устаткування, механізмів, інструментів, що належать або використовуються підприємством;

• у наслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також у наслідок їхньої дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов’язане із застосуванням цих речовин у виробничих процесах, або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння до нещасного випадку, був відсторонений від роботи згідно з установленим порядком;

• під час скоєння ним злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду;

• у разі смерті або самогубства на підприємстві за винятком тих випадків, які зазначені у НПАОП 00.0-6.02-04.

У вищезазначених випадках комісією з розслідування складається акт форми НПВ про нещасний випадок на підприємстві, не пов’язаний з виробництвом.

За висновками роботи комісії з розслідування визначаються пов’язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов’язків, у тому числі у відряджені, а також ті, що сталися з ними в період:

• перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов’язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

• підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, виконання заходів особистої гігієни; пересування по території підприємства перед початком роботи і після ії закінчення;

• проїзд на роботу чи з роботи транспортом що належить підприємству або іншим транспортним засобом, наданим роботодавцем;

• використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого роботодавцем порядку;

• виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов’язків працівника (надання необхідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);

• ліквідації аварій, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного походження на виробничих об’єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

• інші випадки зазначені у Порядку.

Нещасний випадок що стався з працівником на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви, що надається згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а також під час перебування працівника на території підприємства у зв’язку з проведенням виробничої наради, отриманням заробітної плати, проходженням обов’язкового медичного огляду, а також у випадках, передбачених колективним договором, визначаються також пов’язаними з виробництвом.

Якщо нещасний випадок визнано таки, що пов’язаний з виробництвом. Комісією з розслідування складається акт форми Н-1.

Усі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь підлягають розслідуванню. Професійний характер захворювання визначається експертною комісією (лікувально-профілактичний заклад, якому надано таке право МОЗ). Зв’язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці.

Роботодавець організовує розслідування кожного випадку виявлення професійного захворювання протягом 10 робочих днів з моменту одержання повідомлення. Комісія (голова – представник санітарно - епідеміологічної служби, члени - представник лікувально-профілактичного закладу що обслуговує підприємство, представник профспілки) розслідує обставини і причини професійного захворювання та складає акт розслідування за формою П-4.

Питання № 7

Мета та завдання профілактики нещасних випадків, професійних захворювань і отруєнь на виробництві

Основні заходи щодо профілактики нещасних випадків , професійних захворювань і отруєнь на виробництві передбачені:

• в системі нормативно – технічної документації з безпеки праці;

• в організації навчання і забезпечення працюючих безпечними засобами захисту;

• в прогнозуванні виробничого травматизму;

• раціональному плануванні коштів і визначенні економічної ефективності від запланованих дій;

Основне завдання з нормативно – технічної документації з безпеки праці - сприяти передбаченню небезпеки і прийняттю найбільш ефективних заходів ії ліквідації або локалізації при проектуванні виробничих процесів, обладнання, будівель і споруд.

Нормативно – технічна документація щодо безпеки праці розробляється з урахуванням характеру небезпечних факторів, рівня їх небезпечності і зони поширення, психофізіологічних і антропометричних особливостей людини.

Всі заходи по запобіганню виробничого травматизму можно поділити на:

організаційні	технічні
якісне проведення інструктажу та навчання робітників	проектування і будівництво виробничих приміщень згідно санітарних, будівельних і протипожежних норм і правил
здійснення постійного керівництва та нагляду за роботою	створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання
організація раціонального режиму праці і відпочинку	правильний вибір і компонування обладнання у виробничих приміщеннях відповідно до норм і правил безпеки та виробничої санітарії
забезпечення робочих спецодягом, спецвзуттям, особистими засобами захисту	проведення комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів
виконання правил експлуатації обладнання	створення надійних технічних засобів запобіганню аваріям
	розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів та інше

Важливим у запобіганні травматизму на виробництві є фактори особистого характеру - знання керівником робіт особистості кожного працівника, його психіки і особливостей характеру, медичних показників і їх відповідності параметрам роботи; ставлення до праці; дисциплінованості, задоволення працею, знання норм і правил з охорони праці і пожежної безпеки, його ставлення до інших робітників і всього колективу.

Питання № 8

Основні причини виробничих травм. Основні заходи по запобіганню травматизму в загальноосвітніх навчальних закладах

За результатами перевірки Головного Управління освіти і науки в м. Києві стан травматизму в навчальних закладах залишається ще досить високим.

2012 рік - стався 61 нещасний випадок

2013 рік - зафіксовано 69 нещасних випадків, кількість травм збільшилась за рахунок легких травм.

Причини нещасних випадків:

• під час перерви (2011 рік – 14; 2012 рік – 44; 2013 рік – 43);

• на заняттях з фізичного виховання (2011 рік – 18; 2012 рік – 17; 2013 рік – 26);

• з’ясування особистих стосунків;

• травми в побуті

Найбільший спалах травматизму:

• у лютому – 13 нещасних випадків;

• в листопаді – 13 нещасних випадків.

Вивчення роботи дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів із питань травматизму, аналіз звітної інформації про підсумки роботи свідчить про те , що:

• інструктажі учнів на робочому місці проводяться формально або на проводяться взагалі;

• недостатній контроль з боку чергових вчителів та учнів на перервах та в після урочний період;

• недостатньо ефективна виховна робота

Заходи щодо попередження (зменшення) травматизму серед учасників навчально-виховного процесу:

• двічі на рік відповідальним особами проводяться інструктажі з безпеки життєдіяльності з вихованцями, учнями, студентами, під час яких особливу увагу зверталось на безпечне поводження в побуті та на відпочинку. Інструктажі реєструються у відповідних журналах згідно вимог Міносвіти і науки № 563 (2001 рік);

• з працівниками зайнятими на роботах з підвищеною небезпекою інструктажі проводяться один раз на квартал;

• систематичне проведення інструктажів з учнями у кабінетах підвищеної небезпеки та під час масових заходів;

• щомісячно класними керівниками проводяться виховні години, бесіди, рольові ігри, по породженню нещасних випадків, групові заняття по засвоєнню правил поведінки на водоймах з елементами тренінгу;

• з метою профілактики дитячого травматизму у навчальних закладах розроблена система обов’язкових масових заходів з безпеки життєдіяльності з учнями. Так, у всіх навчальних закладах протягом року проводяться:

- у вересні – тиждень обережного поводження з вогнем; місячник безпеки руху «Увага! Діти на дорозі»;

- у грудні – місячник безпеки;

- у березні – конкурс – огляд ЮДП (юний дорожній патруль);

- у квітні – конкурс – огляд - ЮІР (юний інспектор руху);

• протягом року - заходи з питань санітарно-гігієнічного виховання та відповідного ставлення до свого здоров’я

Робота по попередженню нещасних випадків в навчальних закладах включає декілька напрямків, а саме:

• забезпечення здорових і безпечних умов навчально-виховного процесу; навчання учнів з питань охорони життя, здоров’я , пожежної безпеки, радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху, попередження побутового травматизму;

• навчання педагогічних працівників та технічного персоналу з питань охорони праці;

• робота з учнями в позаурочний час;

• організація спільної роботи з представниками управління охорони здоров’я , міського відділу ДАІ, підрозділу МНС, міською санітарно-епідеміологічною станцією тощо;

• інформаційно-агітаційна та просвітницька робота;

• робота з батьківською громадою.

Питання № 9

Професійні захворювання працівників навчальних закладів. Основні заходи по запобіганню професійних захворювань в загальноосвітніх навчальних закладах

Чинниками професійних захворювань педагогів, є:

• стрес;

• низька рухова активність;

• постійне перенапруження;

• перевантаження голосового апарату.

Найбільш поширеними захворюваннями, є:

Афонія (від грецького - голос) - втрата голосу;

Фарингіт - запалення задньої стінки горла;

Ларингіт - запалення слизової оболонки гортані;

Варикозне розширення вен - хронічне захворювання, при якому успадковуються слабкість венозних сіток і порушується робота венозних клапанів ( одним із ускладнень варикозу є тромбофлебіт, коли на внутрішній стінці вени утворюється тромб і запалення; ця патологія небезпечна тим, що тромб може відірватися, з потоком крові потрапити в легеневу артерію і спричинити смерть людини);

Хвороби опорно-рухового апарату;

Нервової та серцево-судинної систем;

Дерматологічні захворювання;

Порушення зору

Профілактика професійних захворювань:

• систематичні заняття фізичною культурою, рекомендується виконувати загально-розвиваючі вправи, спеціальні вправи для рук, ніг, вправи на розслаблення, гнучкість та координацію рухів, для покращення функцій зовнішнього дихання, при захворюваннях серцево-судинної та дихальної систем - вправи в ходьбі, катання на ковзанах;

• водні процедури - плавання, заняття плаванням позитивно впливають на респіраторну систему, вдосконалюють ії функцію, що має істотне значення у професійній діяльності. Плавання відоме, як засіб профілактики і метод лікування різних захворювань опоно-рухового апарату. Крім того плавання формує вміння розслабляти м’язи, що професійно важливо для педагогів. Фахівці також відзначають позитивний вплив занять плаванням на рухливість в суглобах;

• загартування та масаж;

• рухливі спортивні ігри (теніс, бадмінтон, настільний теніс) - рухливі та спортивні ігри є позитивним засобом фізичного розвитку, нормалізації психоемоційного стану, вдосконалення координації рухів;

• ходьба, біг, велосипедний спорт (для нормалізації обмінних процесів, функціонального стану кардіореспіраторної системи ).

Увага! Регулярні заняття фізичними вправами у поєднанні з правильним режимом дня служать надійним профілактичним засобом багатьох захворювань музикантів, педагогів, особливо опорно-рухового апарату, дихальної, серцево-судинної систем, сприяють мобілізації життєво важливих властивостей організму, рухових здібностей, таких якостей як сила волі, енергійність, зібраність, впевненість в собі.

Питання № 10

Вимоги до опалення в загальноосвітніх навчальних закладах

Система опалення - це комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщення у холодний період року.

До системи опалення належать:

- джерела тепла;

- теплопроводи;

- нагрівальні прилади (радіатори)

Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря.

Системи опалення поділяють на :

- місцеві - до них належить пічне та повітряне опалення, а також опалення місцевими газовими та електричними приладами. Місцеве опалення застосовується , як правило, в житлових та побутових приміщеннях, а також у невеликих виробничих приміщеннях.

- центральні - до них належать водяне, парове, панельне, повітряне, комбіноване.

Температура в навчальному закладі в позаурочний час в приміщеннях повинна підтримуватись в межах 15 С, у період навчального процесу - 20 С. температура опалювального приладу у робочий час не повинна бути вищою за 40 С.

Водяне опалення низького типу – відповідає основним санітарно-гігієнічним нормам, тому широко використовується на багатьох підприємствах.

Основні переваги цієї системи :

- рівномірне нагрівання приміщення;

- можливість центрального регулювання температури теплоносія 9води);

- відсутність запаху гару, при осіданні пилу на радіатори;

- підтримання відносної вологості повітря (повітря не пересушується);

- виключення опіків від нагрівальних приладів;

- пожежна безпека.

Основний недолік системи водяного опалення - можливість ії замерзання при вимиканні в зимовий період, а також повільне нагрівання великих приміщень після тривалої перерви в опаленні.

Опалювальні прилади (радіатори) в навчальних приміщеннях слід закривати легкою дерев’яною або металевою решіткою.

Парове опалення - має ряд недоліків, а саме, внаслідок перегрівання повітря знижується його вологість, органічний пил що осідає на нагрівальний прилад, підгоряє і створює запах гару, існує небезпека пожеж та опіків.

Панельне опалення - доцільно застосовувати в адміністративно- побутових приміщеннях. Воно діє завдяки віддачі тепла від будівельних конструкцій, в яких вмонтовані спеціальні нагрівальні прилади (труби, по яким циркулює вода), або електричні елементи. До переваг цієї системи опалення належать - рівномірний нагрів та постійна температура і вологість повітря в приміщенні, економія виробничої площі за рахунок відсутності винесених нагрівальних приладів, можливість використання в літній період для охолодження приміщення.

Питання № 11

Вимоги до вентиляції в загальноосвітніх навчальних закладах

На якість роботи працівників та навчання учнів , вихованців навчального закладу , збереження їхнього здоров’я істотно впливає оточуюче повітряне середовище та рівень присутніх ньому різного роду забруднювачів для зниження рівня забруднення повітря в приміщеннях навчальних закладів застосовується вентиляція різного типу дії. Як правило, при дії вентиляційних пристроїв у навчальних кабінетах відбувається повітрообмін.

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам.

Основне завдання вентиляції – вилучити із приміщення забруднене, вологе або нагріте повітря та подати чисте і свіже.

У навчальному закладі, особливо в місцях масового скупчення людей ( актовий зал тощо), необхідно використовувати не тільки природну, але й примусову вентиляцію, а також кондиціювання повітря.

Природна вентиляція.

Природна вентиляція створюється внаслідок інфільтрації повітря, коли через різні отвори в стінах приміщення та вікна відбувається заміна повітря, яке виводиться із приміщення, на свіже, що надходить ззовні. Проте природна вентиляція малоефективна при захисті повітряного середовища від пилу та парів підвищеної концентрації (харчоблок, пральня тощо).

Перевагою природної вентиляції є ії дешевизна та простота експлуатації. Основний ії недолік у тому, що повітря надходить у приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.

Примусова вентиляція.

Штучна вентиляція на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати тощо), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір у найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за ії межами.

При штучній вентиляції повітрообмін здійснюється внаслідок різниці тисків, що створюється вентилятором.

Основні вимоги до системи вентиляції

Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам:

- створювати в робочій зоні приміщення нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість, швидкість руху повітря);

- повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі або розчиняти їх до допустимих концентрацій;

- не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування із суміжних приміщень;

- не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;

- бути доступними для керування та ремонту під час експлуатації;

- не створювати під час експлуатації додаткових незручностей ( наприклад шуму, вібрацій, потрапляння дощу, снігу тощо).

Кондиціювання повітря

З метою підвищення рівня комфортності умов праці в навчальному закладі необхідно активно використовувати кондиціювання повітря, внаслідок чого здійснюється підігрів або охолодження повітря всередині приміщення, підримується оптимальний рівень вологості, так необхідний і працівникам і учням.

Питання № 12

Вимоги до освітлення в загальноосвітніх навчальних закладах

1. Майже 90% відсотків всієї інформації людина отримує через органи зору.

2. Світло впливає на загальний стан людини; 5% травм відбувається через недостатнє освітлення.

3. Погане освітлення може призвести до професійних захворювань - робоча міопія (короткозорість).

4. Для оптимальний умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення.

Вимоги до освітлення:

• усі навчальні кабінети повинні мати природне освітлення;

• незалежно від розміщення вікон (зверху, збоку) в навчальних приміщеннях світло повинно падати на робочі місця зліва;

• забороняється облаштовувати навчальні кабінети так, щоб світловий потік був спрямований праворуч, спереду від учнів, крім майстерень з обробки металу, де повинен переважати правосторонній або прямий світлорозподіл;

• при загальній площі класної кімнати 64 кв.м і більше обов’язково слід передбачити додаткове освітлення (через прохідні коридори, рекреації…);

• для приміщень продовженого дня рекомендується східна орієнтація вікон;

• для занять у І зміну - західна орієнтація вікон;

• забороняється орієнтувати навчальні кабінети на північ (за винятком кабінетів образотворчого мистецтва та креслення, де необхідне рівномірне освітлення);

Сонцезахисні засоби повинні знаходитися в між віконних простінках і не закривати вікна, ламбрекени не повинні сягати нижче верхньої частини віконної рами.

Для забезпечення оптимального природного освітлення приміщень, необхідно мити вікна не менше 2-х разів на рік.

При виборі раціонального освітлення робочої зони навчальних кабінетів необхідно виходити із можливостей використання , в першу чергу, природного освітлення, як найбільш безпечного і тільки потім використовувати штучне освітлення.

Природне освітлення повинно бути рівномірним і не створювати тіней і блиску.

Забороняється розміщувати на підвіконні в навчальних кабінетах високі кімнатні квіти.

Колір поверхні стелі, стін, меблів повинен бути жовтим, зеленим, або бежевим (матових, пастельних тонів). Стелю, верхню частину стін, віконні рами та двері слід фарбувати у білий колір (коефіцієнт відбиття якого 0,8); класна дошка повинна мати матову поверхню, пофарбовану в темно-зелений або коричневий колір з коефіцієнтом відбиття 0,1 – 0,2.

Висота вікна повинна бути не меншою 2,2 м, та мати глуху перегородку висотою 0,8 м від підлоги.

Види штучного освітлення:

В Україні з вересня по травень необхідно підвищувати рівень освітлення навчальних кабінетів за допомогою штучного освітлення.

Виділяють три види штучного освітлення.

Загальне - освітлення, при якому світильники розміщені у верхній зоні приміщення рівномірно чи відповідно до розташованого обладнання.

Місцеве - освітлення, що створюється світильниками, які концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях.

Комбіноване - освітлення, при якому до загального освітлення додається місцеве. Згідно з чинними нормативами оптимальне освітлення повинно забезпечувати такі умови:

• рівномірне освітлення робочої зони;

• відсутність блиску;

• оптимальний контраст;

• оптимально підібраний колір освітлення;

• відсутність пульсації

Штучне освітлення приміщень шкіл може бути забезпечене люмінесцентними лампами та лампами розжарювання з відповідною арматурою, яка повинна давати розсіяне світло, бути безпечною та надійною.

Лампи розжарювання - належать до теплових джерел світла (вольфрамовий дріт нагрівається до 140 С). ці лампи характеризуються простотою конструкції, низькою вартістю , зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей.

Недоліки:

• висока яскравість (засліплю вальна дія);

• низька світлова віддача4

• відносно малий термін експлуатації;

• переважають жовто-червоні промені;

• висока температура нагрівання (до 140 С і вище), що робить їх пожежонебезпечними.

Використовують: для місцевого освітлення, а також для освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей.

Газорозрядні лампи - випромінюють світло близьке до природного, поверхня колби цих ламп холодна, вони більш економічні, дозволяють створити високу освітленість.

Недоліки:

• пульсація світлового потоку;

• осліплююча дія;

• шум дроселів;

• високі первинні витрати на закупівлю та монтаж;

• спеціальна утилізація після закінчення терміну використання.

У навчальних кабінетах світильники слід розміщувати в 2 ряди паралельно до лінії вікон на відстані 1,5 м від зовнішньої і внутрішньої стін; 1.2 м від класної дошки; 1.6 м від задньої стіни; відстань між рядами світильників повинна бути 2, - 2,65 м. світильники миються не рідше 1 разу на 3 місяці, вікна - 1 раз у півріччя.

Основні вимоги до виробничого освітлення:

1. Створювати на робочий поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми (класні кімнати – 300лк для люмінесцентних ламп і 150 лк – лампи розжарювання; кабінет креслення, класні дошки - 500 лк при люмінесцентних лампах і 300 лк при лампах розжарювання);

2. Забезпечувати достатньо рівномірний та постійний рівень освітленості у приміщеннях.

3. Не створювати засліплю вальної дії.

4. Не створювати на робочий поверхні різких та глибоких тіней.

5. Повинні бути надійними і простими в експлуатації, економічними та естетичними.

Увага! Порушення умов освітлення нерідко приводить до травматизму і появі професійних захворювань органів зору.

Питання № 13

Вимоги до повітряного режиму в загальноосвітніх навчальних закладах

На якість роботи працівників та навчання учнів , вихованців навчального закладу, збереження їхнього здоров’я істотно впливає оточуюче повітряне середовище та рівень присутніх у ньому різного роду забруднювачів. Для зниження рівня забруднення повітря в приміщеннях навчального закладу застосовується вентиляція різного принципу дії. Як правило, при дії вентиляційних пристроїв у навчальних приміщеннях відбувається повітрообмін.

Чистота повітря в приміщеннях навчальних закладів забезпечується:

• відповідною кількістю дітей до нормованої наповнюваності;

• регулярним вловом прибиранням приміщення з використанням дезінфікуючих та миючих засобів;

• використання всіх видів провітрювання (наскрізне, кутове, однобічне);

• класні кімнати провітрюються на перервах, рекреації під час уроків (площа кватирок і фрамуг до площі навчальних приміщень повинна бути не менше 1/50);

• наскрізне провітрювання до і після занять

Температура повітря на вулиці ( С)	Тривалість провітрювання (хв)
	На малих перервах	На великих перервах та між змінами
+ 10 С - + 6 С	4 -10	25 - 35
+ 5 С - 0 С	3 - 7	20 - 30
0 С - - 5 С	2 - 5	15 - 20
- 5 С - -10 С	1 - 3	10 - 15
нижче – -10 С	1 – 1,5	5 - 10

У теплі дні проводити заняття при відкритих фрамугах і кватирках. У приміщенні шкіл вологість повітря в нормі повинна становити 40 – 60 %; температура в класних кімнатах - 17 – 20 С, в майстернях - 16 -18 С, в спортзалі - 15 – 17 С, в роздягальнях спортзалу - 19 – 23 С.

Питання № 14

Класифікація шумів. Нормування шумів. Контроль параметрів шуму. Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму.

Шум – це коливання звукової хвилі в звуковому діапазоні, що характеризується змінною частотою і амплітудою, непостійні в часі, які не несуть корисної інформації людині

Шум та його види

У сучасному світі в умовах науково-технічного прогресу шум став одним із суттєвих несприятливих чинників, що впливають на людину.

Шум буває:

- механічного походження, який виникає внаслідок вібрації при роботі механізмів та устаткування. а також поодиноких чи періодичних ударів у з’єднаннях деталей та конструкцій;

- аеродинамічного походження, який виникає при подачі газу чи повітря по трубопроводах, вентиляційних системах;

- гідродинамічного походження, який виникає в наслідок процесів, що відбуваються у рідинах (гідравлічні удари, кавітація, турбулентність потоку);

- електромагнітного походження, який виникає внаслідок коливання елементів електромеханічних пристроїв під впливом змінних магнітних полів.

Шум у виробничих умовах негативно впливає на працівника: послаблює увагу, посилює розвиток втоми, сповільнює реакцію на небезпеку. Внаслідок цього знижується працездатність та підвищується імовірність нещасних випадків. Тому питання боротьби з шумом на сьогоднішній день є актуальним майже для всіх галузей виробництва.

Вплив шуму на організм людини

Шкідливість та небезпечність впливу шуму на організм людини залежить від рівня та характеру шуму, форми та тривалості впливу, а також індивідуальних особливостей людини.

Численні дослідження підтвердили той факт, що шум належить до загально фізіологічних подразників, які за певних обставин можуть впливати на більшість органів та систем організму людини. Так, за даними медиків дія шуму може спричинити нервові, серцево-судинні захворювання, виразкову хворобу, порушення обмінних процесів та функціонування органів слуху тощо.

Останнім часом значно зросла частка захворювань, які спричинені саме шумовим впливом.

Протягом багатовікової еволюції людина так і не набула здатності адаптуватися до дії шуму, як і не було створено природного захисту для високочутливого та досконалого органу слуху людини від дії інтенсивного шуму.

Медики визначають особливу небезпечну дію шумів у години відпочинку, сну, коли найбільш повно повинні відновлюватись сили людини. ( у нашій країні, як і у багатьох інших, діє заборона щодо порушення тиші у житлових масивах з 23.00 – 7.00 год).

Найбільш повно вивчено вплив шуму на слуховий апарат людини. У працівників «шумних» професій може виникнути професійне захворювання – туговухість, основним симптомом якого є поступова втрата слуху, перш за все в ділянці високих частот, з наступним поширенням на більш низькі частоти.

Крім того, шум впливає різні відділи головного мозку, змінюючи при цьому нормальні процеси вищої нервової діяльності. Характерними є скарги на підвищену втомлюваність, загальну слабкість, роздратованість, апатію, послаблення пам’яті, погану розумову діяльність і т.д.

Шум до 50 дБА зазвичай не чинить шкідливого впливу на організм людини в процесі ії трудової діяльності.

Шум у 50 – 60 дБА може мати психологічний вплив на людину, що проявляється у погіршенні розумової діяльності, послабленні уваги, швидкості реакції, утруднення роботи з масивами інформації тощо.

Шум у 65 – 90 дБА має фізіологічний вплив: пульс підвищується, тиск крові зростає, судини звужуються, що погіршує постачання органів кров’ю .

Дія шуму з рівнем 90 дБА і вище може призвести до функціональних порушень в органах та системах організму людини: знижується слухова чутливість, погіршується діяльність шлунку та кишківника, з’являється відчуття нудоти, головний біль, шум у вухах.

При рівні шуму 120 дБА та вище здійснюється механічний вплив на орган слуху, що проявляється у порушенні зв’язків між окремими ділянками внутрішнього вуха, можливий навіть розрив барабанної перетинки.

Отже, чим вищий рівень шуму, тим більше шкідливі та небезпечні наслідки впливу шуму на організм людини.

Гігієнічне нормування шуму

Враховуючи значні технічні труднощі щодо зниження рівня шуму при виконанні виробничих процесів, доводиться орієнтуватися не на рівні шуму, що спричиняють подразнення чи втомлення, а на такі допустимі рівні шуму, за яких виключається імовірність набуття працівником професійних захворювань

Заходи та засоби захисту від шуму поділяються на:

- колективні

- індивідуальні

Засоби колективного захисту від шуму поділяються за такими напрямками:

• зменшення шуму в самому джерелі ( проведення статичного та динамічного зрівноважування і балансування; виготовлення деталей з неметалевих матеріалів; чергування металевих та неметалевих деталей; підвищення точності виготовлення деталей та якості складання вузлів і устаткування; зменшення зазорів у з’єднаннях; застосування мащених деталей, що труться і т.д);

• зменшення шуму на шляху його поширення;

• організаційно-технічні заходи (застосування малошумних процесів та устаткування; оснащення шумного устаткування засобами дистанційного керування, дотримання правил технічної експлуатації, проведення планово-попереджувальних оглядів та ремонтів);

• лікувально-профілактичні заходи (попередній та періодичний медогляди; використання раціональних режимів праці та відпочинку для працівників шумних дільниць і цехів, допуск до шумних робіт з 18 років тощо).

Заходи індивідуального захисту від шуму застосовуються лише тоді, коли заходами та засобами колективного захисту не вдається знизити рівень шуму на робочих місцях до допустимих значень.

Засоби індивідуального захисту дозволяють перекрити найбільш чутливі канали проникнення звуку в організм людини – вуха, тим самим різко послаблюються рівні звуків, що діють на барабанну перетинку, а відтак і на елементи внутрішнього вуха.

До ЗІЗ від шуму відносяться навушники, протишумові вкладки, шумозаглушувальні шоломи.

Вибір ЗІЗ залежить від характеристики шуму на робочому місці, зручності використання засобу при виконанні даної роботи та конкретних кліматичних умов.

Питання № 15

Медичні огляди працівників. Обов’зкові медичні огляди педагогічних працівників

Закон України «Про охорону праці» (р.ІІІ ст. 17); Закон України «Про охорону здоров’я» (р.IV ст. 31).

Роботодавець зобовь’заний за власні кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров’я , працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Порядок проведення медичного огляду визначається МОЗ України за узгодженням з Держгірпромнаглядом.

Періодичність проведення медичних оглядів регламентується умовами праці.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника , який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за власний рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Медичний огляд – це медичний огляд працівників, який проводиться при прийомі на роботу, а також з установленою періодичністю з метою виявлення різних ознак виробниче зумовлених захворювань, а також патологічних станів, що розвинулися протягом трудової діяльності і перешкоджають діяльності, продовженню роботи за певним фахом.

Попередній медичний огляд – медичний огляд, який проводиться під час влаштування на роботу, для визначення початкового стану здоров’я претендента та його відповідність обраній професії.

Періодичний медичний огляд – медичний огляд працівників, який проводиться з установленою періодичністю для виявлення ознак виробниче зумовлених захворювань, а також патологічних станів, що розвинулися протягом трудової діяльності і перешкоджають продовженню роботи за певним фахом.

Особи віком до 21 року – щорічно проходять медогляд

Для працівників школи (навчальних закладів) – один раз на рік

	Дошкільні заклади (завідувач, вихователі, педсостав, техперсонал)	Загальноосвітні навчальні заклади (адміністрація, викладачі, вихователі, медперсонал, техперсонал)
Терапевт	2 рази на рік	1 раз на рік
Флюорографія	1 раз на рік
Стоматолог	При попередньому медичному огляді	1 раз на рік
Отоларинголог	При попередньому медичному огляді	1 раз на рік
Дерматовенеролог	2 рази на рік	1 раз на рік
Лабораторні дослідження крові	2 рази на рік	1 раз на рік
Дослідження на носіїв кишкової інфекції	2 рази на рік	1 раз на рік
Хірург	1 раз на рік

У Наказі МОЗ України «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб» (п. 7) визначена періодичність проходження медичних оглядів працівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Періодичні медичні огляди, у тому числі клінічні, лабораторні та інші дослідження повинні проходити при проведенні попереднього медогляду та надалі 1 раз на рік - працівники адміністрації, викладачі, вчителі, вихователі, медперсонал і інший педагогічний та технічний персонал.

Працівника харчоблоку проходять медогляд 2 рази на рік.

Контроль за проходженням медогляду здійснює керівник навчального закладу.

Усі результати заносяться до особистої медичної книжки.

Протипоказання для роботи у навчальному закладі:

• черевний тиф;

• паратит;

• сальмонельоз;

• дизентерія;

• туберкульоз.

Питання № 16

Комісія з питань охорони праці, ії обов’язки та права.

Згідно Закону України «Про охорону праці» р.ІІІ ст. 16.

На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Основними завданнями комісії є:

• захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;

• підготовка рекомендацій власнику та робітникам щодо профілактики травматизму, професійних захворювань, практичної реалізації державної політики з охорони праці на підприємстві;

• вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору конкретних питань з охорони праці та використання цільових коштів, виділених на заходи з охорони праці на підприємстві.

Комісія має право:

• звертатися до роботодавця, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;

• одержувати від служб підприємства необхідну інформацію з питань охорони праці;

• здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці;

• знайомитись з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

• вільного доступу на всі дільниці виробництва та обговорення з працюючими питань охорони праці;

• комісія може брати участь у розв’язанні конфліктів, пов’язаних з охороною праці, у розслідуванні нещасних випадків, в обговоренні питань охорони праці з власником, профспілкою.

Члени комісії виконують свої обов’язки , як правило , на громадських засадах. Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Питання № 17

Правила пожежної безпеки для працівників загальноосвітніх навчальних закладів. Інструкція з пожежної безпеки

Пожежа була і є найнебезпечнішим стихійним лихом. Внаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей.

Статистка свідчить, що при зростання чисельності населення на 1 % кількість пожеж збільшується приблизна на 5 %. Кожні 5 сек на земній кулі виникає пожежа, а в України кожні 10 хв. Протягом однієї доби в України виникає 120 – 140 пожеж, в яких гинуть 6 – 7 , отримують травми 3 – 4 людини. Щодобові збитки від пожеж становлять близько 500 тис гр.

Як діяти учням та вчителям у разі пожежі в школі:

• негайно повідомити про пожежу пожежну охорону (назвати адресу, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей а також повідомити своє прізвище), зачинити двері в клас де горить;

• організувати зустріч підрозділів охорони, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під’їзду до осередку пожежі;

• якщо через вікно побачите охоплене вогнем приміщення не намагайтися увійти в нього, раптовий приплив повітря може призвести до поширення вогню з великою швидкістю;

• повідомте про пожежу дирекцію школи, виконайте необхідні заходи щодо евакуації дітей та людей з приміщення. Тут особливо важливо не панікувати. Евакуацію проводити з усього приміщення коли пожежу виявлено тільки в якійсь його частині.

• здійснити необхідні відключення електроенергії ( за винятком систем протипожежного захисту) та здійснити інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленню будівлі;

• почувши сигнал тривоги, учні стають біля парт і за вказівкою вчителя залишають по одному класну кімнату. Прямують до місця збору, останнім їде вчитель з класним журналом;

• діти з одного класу спускаються (по одному) сходами тільки з одного боку, залишаючи другий для інших класів за винятком тих випадків, коли ходи дуже вузькі. Не можна обганяти один одного та штовхатися;

• усі кого не було в школі під час сигналу тривоги, повинні негайно йти до місця збору й приєднатися до свого класу чи групи;

• у разі потреби організувати пошуки людей, яких не виявили на місці збору;

• нікому не можна повертатися в приміщення, наприклад по одяг чи книги, без дозволу працівників пожежної частини або директора школи;

• серед евакуйованих що зібралися на місці збору проводять перекличку (за класним журналом), аби з’ясувати чи всі евакуювалися зі школи;

• під час евакуації треба заборонити розмови, щоб було добре чути розпорядження

Як поводитись під час пожежі в навчальному закладі, коли поруч з учнем нема дорослої людини

• якщо можеш вийти із класу через двері, рятуйся сам і допоможи іншим;

• якщо вихід перекрито вогнем, але поруч є пожежна драбина, використовуй ії;

• під час пожежі не можна ховатися в глухі кути, під парти, в шафи, у коморі тощо;

• захищай органи дихання і затули щілини під дверима (вологими ганчірками)

Заходи щодо попередження виникнення пожежі

• на території навчального закладу та у приміщеннях заборонено курити і розкидати запалені сірники, застосовувати в приміщенні відкритий вогонь. Не дозволено розпаювати вогнища, спалювати сміття, відходи, пакувальні матеріали;

• використовувати пожежний інвентар тільки за призначенням;

• не користуватися у приміщенні електрокіп’ятильниками, електрочайниками (крім спеціально відведених і обладнаних для цього місць), не залишати без нагляду ввімкнені в електромережу кондиціонери, комп’ютери, радіоприймачі тощо;

• черговим учням слід після закінчення уроків зачинити вікна, вимкнути освітлення, електроживлення приладів та обладнання ( за винятком чергового освітлення);

• слід оглянути приміщення, переконатися, що не має порушень, які можуть призвести до пожежі, й тільки після цього замкнути двері;

• у разі виявлення порушень доповісти черговому вчителю, класному керівнику, керівнику навчального закладу або працівникові який його замінює ;

• кожен учасник навчально-виховного процесу, який виявив пожежу або ії ознаки (задимлення, запах горілого чи тління, підвищення температури в приміщенні тощо), зобов’язаний негайно повідомити про це за телефоном 101 у пожежну частину (слід чітко назвати адресу, місце виникнення пожежі, що саме горить, а також своє прізвище);

• заподіяти систему оповіщення людей про пожежну безпеку;

• під керівництвом дорослих розпочати евакуацію із будівлі в безпечне місце;

• заборонено використовувати пожежний інвентар та обладнання для потреб, не пов’язаних із пожежогасінням.

Питання № 18

Проведення навчання та атестації працівників загальноосвітніх навчальних закладів з питань охорони праці

І. Навчання студентів ВНЗ з питань охорони праці проводиться відповідно до галузевих стандартів вищої освіти.

Загальна кількість годин передбачених на вивчення дисципліни «Охорона праці» у ВНЗ складає – 54 години.

ІІ. При вивченні дисципліни «Охорона праці» у професійно-технічних навчальних закладах, які готують за робітничими професіями - теоретична підготовка повинна складати не менше 10 годин.

Обсяг годин дисципліни «охорона праці» не може зменшуватися під час розробки робочих навчальних планів і програм.

ІІІ. У загальноосвітніх навчальних закладах навчання з питань охорони праці здійснюється у вигляді інструктажів з охорони праці. Крім того, у навчальних закладах проводиться навчання з питань охорони життя, здоров’я, пожежної. Радіаційної безпеки, безпеки життєдіяльності. Обсяг , зміст і форма навчання визначаються навчальними планами і програмами.