46. Іс віртуальних підприємств

Віртуальне підприємство визначають як співтовариство територіально роз’єднаних фірм чи співробітників, які під час спільної праці спілкуються й обмінюються продуктами своєї праці за допомогою електронних засобів при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті.

Віртуальне підприємство - структура, орієнтована на випуск конкретного продукту й утворювана лише на період його виготовлення шляхом об’єднання виробничих можливостей і ресурсів, наданих іншими об’єктами (підприємствами, підприємцями, фізичними особами) на договірних умовах у заздалегідь визначеному об’ємі і на фіксований час. Такі об’єкти називають віртуалами.

Віртуали можуть передавати у розпорядження віртуального підприємства кадри, сировину, управлінські структури, фінансові кошти, комплектуючі вироби. Вони можуть бути задіяні не тільки для виконання виробничих операцій, а й для здійснення інших функцій, наприклад, проведення маркетингових досліджень або організації збуту.

На фізичному рівні віртуальне підприємство являє мережну структуру, що поєднує віддалені різнорідні ресурси.

Характерні риси віртуального підприємства:

• відкрита розподілена структура;

• пріоритет горизонтальних зв’язків;

• автономність й вузька спеціалізація членів мережі;

• суттєва роль інформаційних засобів інтеграції.

Головною ознакою віртуального підприємства є його повна орієнтація на замовника. Пріоритетними завданнями створення віртуального підприємства є швидкість і повнота виконання ринкових замовлень. Порівняно з традиційним, віртуальне підприємство являє собою більш гнучку і ефективну форму організації бізнесу, що об’єднує клієнтів і виконавців у відкриту мережу і робить прозорими границі між підприємствами-учасниками. При цьому відбувається інтеграція ресурсів, досвіду, знань, традицій окремих підприємств (або співробітників). Оскільки для інтеграції у єдину систему використовуються електронні комунікації та інформаційні технології, то віртуальному підприємству набагато легше знаходити нових партнерів і ресурси, а отже, й освоювати нові продукти. Таке віртуальне співтовариство може сприяти подовженню життєвого циклу окремого підприємства.

Основними перевагами віртуальних підприємств є такі:

• швидкість виконання ринкового замовлення;

• зниження сукупних витрат;

• більш повне задоволення потреб клієнтів;

• гнучка адаптація до змін навколишнього середовища;

• можливість подолання перешкод виходу на нові ринки;

• інтеграція кращих засобів і досвіду різноманітних підприємств;

• організація навколо проектів або ключових процесів;

• сполучення принципів децентралізації і централізації в керуванні.

Але використання віртуальних підприємств не позбавлене недоліків, серед яких:

• надмірна економічна залежність від партнерів;

• відсутність соціальної і матеріальної підтримки своїх партнерів унаслідок відмови від звичайних довгострокових договірів, зокрема, трудових;

• небезпека надмірного ускладнення, обумовлена різнорідністю членів підприємства, неясності у відношенні членства, відкритості мереж, самоорганізації тощо.

Простір віртуалізації підприємств утворюється за допомогою трьох основних елементів:

• віртуальний ринок (ринок товарів і послуг на основі комунікаційних і інформаційних можливостей Internet);

• віртуальна реальність (відображення реальних розробок і виробництва в кіберпросторі);

• віртуальні організаційні структури.