6. Інші види умислу у практиці та теорії кримінального права

Теорія кримінального права і судова практика, крім прямого і непрямого умислу, знають інші види умислу: умисел визначений, невизначений і альтернативний; умисел заздалегідь обдуманий, раптовий і афектований; умисел загальний і спеціальний.

Поділ умислу на зазначені види ґрунтується на особливостях психічного ставлення суб'єкта при вчиненні умисного злочину. Цей поділ дозволяє більш точно індивідуалізувати психічне ставлення винного, визначити конкретний характер і ступінь його вини, а отже, правильно індивідуалізувати його відповідальність. Нарешті, в ряді випадків правильне встановлення зазначених видів умислу може мати значення для кваліфікації скоєного винним злочину.

Зазначені види умислу не становлять самостійних форм вини, не замінюють понятті прямого і непрямого умислу. Це означає, що лише при наявності ознак прямого або непрямого умислу можна ставити питання про визнання того чи іншого його різновиду¹⁰.

За характером змісту умисел класифікується на визначений, невизначений і альтернативний.

Визначений умисел характеризується наявністю у винуватого бажання досягти конкретного злочинного наслідку, напри­клад, заподіяти тяжке тілесне ушкодження, одержати хабара, викрасти чуже майно.

Невизначеним є умисел, за якого вину­ватий передбачав суспільно небезпечні на­слідки лише у загальних рисах, а не в ін­дивідуально визначеному вигляді. Так, при нанесенні сильного удару особа усві­домлює, що завдає потерпілому тілесне ушкодження, не знаючи, яким воно буде: тяжким, середньої тяжкості чи легким. У цьому випадку така особа відповідає за ті­лесне ушкодження, яке вона фактично за­подіяла.

Альтернативний умисел має місце тоді, коли особа передбачає і бажає настання од­ного із кількох можливих злочинних на­слідків (наприклад, смерті або тяжкого ті­лесного ушкодження). Винувата особа в такому випадку буде відповідати за той на­слідок, який настав фактично.

Складну структуру прямого умислу можна проілюструвати на конкретних прикладах слідчої практики. Так, досить частим в останні роки стало використання вибухових речовин при скоєнні злочинів конкретної спрямованості. Результат - наслідки різної тяжкості. На міській площі навпроти кафе зловмисниками були заміновані дві автомашини, що належать учасникам протилежного злочинного угруповання. Коли А., один з них, підійшов до них, обидві автомашини вибухнули. Важко травмований А. через два тижні помер у лікарні. Зміст умислу, що винних, характеризується передбаченням можливості настання широкого діапазону наслідків: від знищення замінованих автомашин до вбивства всіх членів конкуруючої угруповання, які приїхали в кафе, а також бажанням настання цих наслідків. Тим самим альтернативний умисел реалізується в рамках прямого - на вбивство людей загальнонебезпечним способом¹¹.

За характером спрямованості умисел поділяється на загальний і спеціальний. Умисел спеціальний, на відміну від загального, характеризується наявністю спеціальної мети, що полягає в прагненні досягти злочинного результату, що знаходиться за межами складу відповідного злочину.

За умовами виникнення розрізняють умисел заздалегідь обдуманий, раптовий і афектований. Характерною особливістю заздалегідь обдуманого умислу є те, що виникнення його відокремлено від вчинення злочину більш-менш тривалим часом. Заздалегідь обдуманий умисел може бути як прямим, так і непрямим. Умисел, що виник раптово, має місце тоді, коли намір вчинити злочин и його безпосередня реалізація не відокремлені між собою деяким проміжком часу, тобто винний вчинює злочин одразу ж після виникнення умислу. Сильне душевне хвилювання, що раптово виникло, є психологічною причиною виникнення та реалізації афектованого умислу.