3 Дозвілля. Його види

Дозвілля - це частина соціального часу особистості, групи, суспільства, яку використовують для збереження, поновлення і розвитку фізично і духовно здорової людини, його інтелектуального вдосконалення.

Вільний час який витрачає мінімум зусиль і енергії включає у собі прогулянки і йогу, і навпаки активний вид відпочинок вимагає колосального витрати енергії - такі як кікбоксинг і футбол. Деякі види провождения вільного часу зовсім не вимагають витрачання фізичної енергії, але у хоча б момент виснажують людини, наприклад гра в шахи чи малювання картини. Пассивное проведення часу це час коли людина не витрачає ні фізичні ні моральні сили, таке як відвідання кінотеатрів, музеїв, перегляд телепередач. Багато людей вважають таке проведення часу не раціональним оскільки вважають що з пасивному времяпровождении губляться все плюси «вільного часу» Хоча більшість людності усе ж воліють пасивно роводити свій вільній час.

Приклади вільного часу

Люди які займаються «сидячій роботою» зазвичай проводять своє дозвілля займаючись активними видами спорту такі як гри акторів-професіоналів у м'яч, довгі прогулянки чи риболовля. З іншого боку люди які займаються роботою воліють проводити свій час пасивно, читаючи книжки, журнали, чи переглядом телепередач. Деякі люди знаходять такі хобі як колекціонування марок, листівок чи монет дуже заспокійливим виглядом занять.

Вільний час організується у багатьох школах і університетах. Школи пропонують великий вибір розважальних заходів. Будинку пристарілих як і надають вільний час щодо зустрічей, і ігор.

9.

Багато людей воліють проводити період із друзями, спільні вечері чи коктейлі є хорошим відпочинком після важкого робочого дня.

Багатьом молоді, регулярні виходи з друзями в бари та клуби складовою частиною їх вільного часу.

4 Функція організації дозвілля у ній

Широко відомою й часто повторюваної є фраза, якої починається роман Льва Толстого «Ганна Кареніна»: «Усі щасливі сім'ї схожі між собою кожна сім'я нещаслива по-своєму».

Це притаманно тим сімям, де виховання складається на принципах гуманістичної педагогіки, коли основна увагу приділяється власному досвіду дитини, а виховний процес здійснюється не через повчання й красномовні настанови, а ще через особистий приклад батьків при повсякденному спілкуванні з дитиною та спільному проведенні дозвілля.

Л. Толстой зазначав, що протягом дня людина має займатися на різні форми діяльності: працювати фізично, розумово, давати роботу руках - то майструвати, створювати. Нині це є дуже актуальним, адже частенько наша роботу і повсякденні обов'язки є одноманітними. При організації дозвілля треба враховувати розклад шкільних уроків, характер роботи а поза домом. Наприклад, коли дитина цілий день була в школі провела сидячи за партою, то вдома перед приготуванням уроків їй корисно виконати яку фізичну роботу чи пограти у рухливі ігри з давніми друзями, зайнятися спортом; після шкільних занять фізкультурою вдома Л. Толстой зазначав, що протягом дня людина має займатися на різні форми діяльності: працювати фізично, розумово, давати роботу руках - то майструвати, створювати. Нині це є дуже актуальним, адже частенько наша роботу і повсякденні обов'язки є одноманітними.

10.

Він хотів що кожна людина мала можливість відпочивати. І фокусував свою увагу до виділенні одного універсального дня перепочинку.

Л. Толстой зазначав, що протягом дня людина має займатися на різні форми діяльності: працювати фізично, розумово, давати роботу руках - то майструвати, створювати. Нині це є дуже актуальним, адже частенько наша роботу і повсякденні обов'язки є одноманітними. При організації дозвілля треба враховувати розклад шкільних уроків, характер роботи а Сім'я і держави

Товариства і держави, перспективні розвитку, завжди прагнули зміцнити інститут сім'ї. І тому ними активно їх як методи морально-духовної виховання, і методи морального, правового та скорочення економічної примусу.

Протягом тисячолітньої історії у суспільстві шлюб розглядався як головний умова благонадійності і порядності людини, його матеріального добробуту та громадської значимості. Традиційно на Русі вважалося безглуздим, протиприродно і гріховним явищем відсутність дружини чи Солов'яненка зрілому віці.Українці цілком обгрунтовано вважали, що не створюють сім'ю лише фізично хворі і духовно ущербні люди. Не одружений чоловік до одруження не був повноцінним членом соціуму. Не простим було становище незаміжніх дівчат. Пізній шлюб для дівчат розглядався як надзвичайне обставина, а чи не заміжжя викликало громадське осуд.

11.

Висновок

B умовах, коли більшість сімей стурбоване рішенням проблем економічного, а де й фізичного виживання, посилилася соціальна тенденція самоусунення багатьох батьків від вирішення питань виховання і особистісного розвитку. Батьки, не володіючи в достатній мірі знанням вікових і індивідуальних особливостей розвитку, часом здійснюють виховання наосліп, інтуїтивно. Усе це, зазвичай, не приносить позитивних результатів.

У цих сім'ях немає міцних міжлюдських обмінів між дітей як наслідок, «авторитетом» стає зовнішнє, найчастіше негативне оточення, що зумовлює «виходу» дитини з-під впливу сім'ї.

Створене становище поряд з іншими об'єктивними і суб'єктивними причинами сприяє зростанню дитячої бездоглядності, злочинності, наркоманії та інших негативних явищ як у дитячій, підліткової і молодіжному середовищі. З іншого боку, далеко ще не все освітні установи приділяють належну увагу вдосконаленню виховного процесу, розбудові належним чином відносин із сім'єю та інші суспільні інститути. У результаті

відбувається відчуження сім'ї від освітніх закладів, педагогів - від моєї родини, сім'ї - від інтересів творчого і вільного розвитку особи дитини.

Освітній заклад був, є й світло залишиться однією з найважливіших соціальних інститутів, які забезпечують виховний процес і втратило реальний взаємодія дитини, батьків і соціуму.

12.

Діяльність батьків і сучасних педагогів у сфері дитини може бути успішною в тому разі, якщо вони почнуть союзниками, що дозволить їм дізнатися дитини, побачити їх у різних ситуаціях, отже допомогти дорослим у сенсі індивідуальних особливостей дітей, розвиток їхніх здібностей, формуванні ціннісних життєвих орієнтирів, подоланні негативних вчинків та запобігання проявам поведінці. Педагогам важливо встановити партнерські відносини з родиною кожного вихованця, створити атмосферу взаємопідтримки і спільних інтересах. Саме сім'я з дитинства покликана закласти у дитини моральні цінності, орієнтири на побудова розумного життя.

Проте практика показує, що деякі батьки немає спеціальних знань у області виховання, відчувають складнощі у встановленні контактів із дітьми. Педагоги і батьки, намагаючись спільно знайти найефективніші шляхи вирішення цієї проблеми, визначають утримання і форми педагогічного освіти. У створення союзу батьків і сучасних педагогів найважливіша роль належить останнім. Не все батьки відгукуються на прагнення педагога до співробітництва, виявляють зацікавлення об'єднанню зусиль з вихованню своїх дітей. Вчителю потрібні терпіння і цілеспрямований пошуку шляхів розв'язання проблеми, що виключатимуть авторитаризм і дидактизм.

У освітні установи проблемами взаємодії з родиною займаються у відповідності зі своїми посадовими обов'язками заступник директора по виховній роботі, заступник директора щодо захисту дітей, вчитель, соціальний педагог, педагог-психолог й, звісно, класні керівниківники й класні вихователі. У тому завдання входить створення умов творчого розвитку дітей, захист їх прав,

13.

розв'язання актуальних проблем виховання учнів й багато іншого.

З нормативних правових документів педагогічний колектив кожного освітнього закладу прагне своєму становлення як відкритої социально-педагогической системи, готовою зміцненню й розширенню стосунків з усіма суспільні інститути і з родиною. Актуальними виявляються аналіз, узагальнення і проектування взаємодії сім'ї та освітніх закладів у сфері розвитку дитині.

основні напрями роботи освітнього закладу з родиною:

1 Упорядкування характеристик сімей учнів (склад батьків, сфера їх зайнятості, освітній і соціальний рівень і той ін.).

2 Організація діагностичної роботи з вивчення сімей.

3 Використання оптимальних форм і методів у диференційованої груповий й індивідуальною працювати з сім'єю.

4 Організація психолого-педагогічного освіти батьків.

5 Створення системи масових заходів з батьками, робота з організації спільної суспільно значимої роботи і дозвілля батьків і учнів (вихованців).

14.

6 Виявлення й використання у практичної діяльності позитивного досвіду сімейного виховання.

7 Впровадження сімейне виховання традицій народної педагогіки.

8 Надання допомоги батькам у формуванні морального життя сім'ї, у профілактиці та діагностиці наркоманії, у запобіганні інших негативних проявів в дітей віком і підлітків.

9 Використання різної форми співробітництва з родителями-отцами. Залучення в спільну дітьми творчу, соціально значиму діяльність, спрямовану для підвищення їх авторитету.

10 Створення умов забезпечення прав батьків щодо участі під управлінням освітнім установою, організації навчально-виховного процесу: допомогу у організації діяльності громадських батьківських формувань (Рада установи, Опікунська рада, батьківський комітет, Рада батьків та інших.); об'єднань батьків за сімейним проблемам (школа батьків, союз, асоціація, клуб молодої родини, самотніх батьків, самотніх матерів, батьків-інвалідів, сімейні клуби).

11 Активне включення до роботи з сім'єю педагога-психолога, соціальних педагогів, педагогів додаткової освіти, старшого вожатого,

педагогів-организаторів, бібліотекаря, вихователів (груп продовженого дня, інтернатів, класу).

15.

Надання допомоги батькам у розвитку в дітей віком соціального

досвіду, комунікативних навичок і умінь, підготовці старшокласників до сімейному житті (факультативи, спецкурси, гуртки, клуби за програмами «Етика та колективна психологія сімейному житті», «Основи сімейного виховання»).

Розробка тематичного оформлення роботи з сім'єю (зал, куточок для батьків, музей сімейних традицій та інших.).

Розширення сфери додаткових освітянських та досуговых послуг.

У системи освіти нині розробляють нові моделі взаємовідносини сім'ї та освітнього закладу. У цьому процес такого співтворчості, її особливості визначаються, передусім, типом і виглядом освітнього закладу, специфікою діяльності педагогічного колективу.

Так було в системі дошкільної освіти взаємодія педагогів та батьків ввозяться основному через:

прилучення батьків педагогічному процесу; >необмежене (за часом) перебування батьків на дошкільному освітньому установі під час адаптації дитини;

информационно-педагогические матеріали, виставки дитячих робіт, що дозволяють батькам ближче ознайомитися зі специфікою дошкільного закладу, ознайомлять із його котра виховує і розвиваючої середовищем;

об'єднання зусиль педагога і батька у спільній діяльності з вихованню й розвитку дитини: ці відносини слід розглядати, як мистецтво діалогу дорослих з конкретною дитиною з урахуванням знання психічних особливостей віку, враховуючи інтереси,

16.

здатності розуміти й попередній досвід дитини;

прояв розуміння, терпимості й такту вчених і навчанні дитини, прагнення враховувати її інтересів, не ігноруючи відчуття провини та емоції;

поважні взаємовідносини сім'ї та освітнього закладу.

Щоб сформувати співпраці між дорослими й дітьми в загальноосвітньому установі важливо представляти колектив як єдине ціле, мов найбільшу сім'ю, яка гуртується та цікаво живе в тому разі, якщо організована співпраця педагогів, дітей, батьків. Педагогам у шкільництві найчастіше доводиться миритися з даністю сімейного мікроклімату студента, допомагати то рішенні особистих проблем з урахуванням педагогічної підтримки, залучення дитини на загальну діяльність, допомагати у реалізації його творчих інтересів.

Отже, доцільно значну частину виховного процесу організовувати що з учнями батьками, а виниклі існують, та завдання вирішувати спільно, щоб дійти згоди, не ущемляючи інтересів одне одного й об'єднуючи зусилля задля досягнення вищих результатів.

Тому на мою думку добробут і дозвілля у сімї потрібно встановлювати.І у ва с,і у ваших дітей се буде добре .Бо всі ми хочемо змін ,але нічого для цього не роблячи ,а тиак не можна .Почніть з себе і своєї родини сьогодні –і світ стане кращий!

17.