2. Основні принципи держ. Наук-тех політики 90-х рр.

Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1991) науково-технічна діяльність розглядається як інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. її основними видами є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи з доведення науково-технічних знань до стадії їх практичного використання.

Науково-технічна політика здійснюється на основі таких принципів: демократизації та децентралізації управління в сфері науково-технічного розвитку; забезпечення екологічної безпеки; збалансування розвитку фундаментальних і прикладних досліджень; підтримки конкуренції в науково-технічній сфері; сприяння створенню ринку науково-технічної продукції.

3. Музична культура 1917-1920-х років

Воєнні роки започаткували творче життя багатьох музичних колективів. У 1919 р. в Києві був організований симфонічний оркестр ім. М. Лисенка. Там же почала працювати з 1920 р. Державна українська мандрівна капела (скорочено — «Думка») під керівництвом Н. Городовенка. Самодіяльні хорові капели і капели бандуристів з'явилися у багатьох містах України.

4. Л. Костенко та її творчість в українській культурі.

Ліна Костенко є видатною постаттю українського культурного життя завдяки своїй сильній особистості, принциповому запереченню позиції пристосуванства, яка характеризує багатьох радянських письменників, здатності мовчати в час, коли це мовчання означало відмову від спокус облаштувати своє життя ціною поступок.

Ліна Костенко є також авторкою кіносценаріїв та кваліфікованим перекладачем польської лірики, зокрема поезій Марії Павліковської-Ясножевської. Поетеса уникнула репресій, яких зазнала частина непокірних українських письменників, її довголітнє мовчання, що мало бути покарою влади за оборону прав людини і, сказати б, прав культури на існування, переросло в загальний вияв протесту й обернулося високим авторитетом не тільки в сфері літератури. Від 1961 по 1977 рік поетесу не друкували, а підготовлені" у видавництві збірки лірики були розсипані. Перед періодом вимушеного мовчання видала три поетичні книжки: "Проміння землі" (1957), "Вітрила" (1958), "Мандрівки серця" (1961).

У збірці "Над берегами вічної ріки" переважає, однак, момент неперехідності, парадоксально виростаючи з плинності, ідея континуації реалізується переважно через звертання до міфологічного, історичного матеріалу та переплетіння мотивів на інтертекстуальному рівні. Спільне тут - міфологізм, історизм та інтертекстуальність - виразно характеризує творчий шлях Ліни Костенко.

Тести:

5.1 Автор кіноповістей…О. Довженко

5.2. Течія сюрреалізму в мистецтві відбиває жанр..космологічний

5.3 Автор музики до пісні «Степом, степом»…Пашкевич

5.4 Олександр Мурашко в худож культурі визначився як…художник

5.5 Хорова і вокально-симфонічна музика першої половини 20-го століття була представлена композиторами…Лятошинським

Варіант 11

1. Розвиток української культури 70-80-х років

Великого розголосу у 70-х роках набула Українська гельсінська група, яка виступала в культурній опозиції ідеологічному диктатові. Свою діяльність вона спрямовувала на відстоювання людини. Саме в цей період все більш відчутною стає загальна криза соціалізму і дискредитація офіційної ідеології, що знайшло відображення в літературі дисидентського напрямку (В. Симоненко, В. Стус, В. Некрасов, Б. Чичибабін, І. Ратушинська).

В 50—80-х роках, навіть за умов ідеологічного тиску, значні досягнення має українська музика. Створено нові опери (Г. Жуковського, К. Данькевича, С. Людкевича, А. Кос-Анатольського) балети, сифонії.

В українському живопису цього періоду продовжує панувати тема героїчної боротьби народу, але поруч з цим все більшого поширення набувають образи сучасника та образи природи у Н. Глущенка, І. Бокшая, С. Шишка, Т. Яблонської, А. Шовкуненка, а також історичного минулого у творах М. Дерегуса, А. Лопухова, В. Чеканюка, В. І Наталі.

В 70—80-х роках відбулося загальне розчарування в соціалістичних ідеях, дискредитація офіційної ідеології постала як наслідок офіційної культури. Підвищується інтерес населення до нетрадиційної культури, релігії, ідеалістичних немарксистських вчень, західного способу життя і мислення.

2. Нові перспективи творчої праці НАН України в галузі гуманітарних наук

Після досягнення незалежності НАН України вперше стала справді самоврядною організацією з правами власності на матеріальну базу, якою вона користувалася. Перед вченими, особливо в галузі гуманітарних наук, розкрилися великі перспективи творчої праці. Юристи, історики, соціологи, економісти взяли активну участь у процесах державотворення. Якісно поліпшилися умови спілкування вчених із колегами за рубежем.

3. Різноманітність стильових течій і напрямків в літературі першої половини 20 століття

20-ті рр.

Символізм в українській літера¬

турі пройшов лише початкову стадію

розвитку, зачинателі ж його пізніше

виявили свої творчі риси в інших

напрямах. Символістське угрупован¬

ня «Біла студія», створене 1918 року

в Києві, об’єднало Я. Савченка,

П. Тичину, О. Слісаренка, М. Семен-

ка та інших поетів. Невдовзі воно ре¬

формувалося в «Музагет».

Лідер українського символізму —

ранній Павло Тичина

(1891-1967). Він залишив по собі ба¬

гату поетичну спадщину, якій прита¬

манна ідейна, жанрова та стильова

неоднорідність: перша збірка поета

«Сонячні кларнети» (1 9 1 8 ), його пе¬

ру належать збірки «Замість сонетів і

октав», «Плуг» (1 9 2 0 ), «Вітер з Ук-

раїни» (1 9 2 4 ), «Сталь і ніжність»

(1941), «Перемагать і жить» (1942)

«День настане» (1 9 4 3 ), «Срібної

ночі» (1964) та ін.

Український футуризм визрівав У

надрах символізму, адже до лав ФУ’

туризму стало чимало символістів,

як-от: О. Слісаренко, Я. Савченко,

М. Терещенко. Для футуризму характерне прого¬

лошення урбаністичних ідеалів, пе¬

ребільшення місця й ролі міста у фор¬

муванні свідомості сучасника.

Максим Рильський

(1985-1964) — яскравий представ¬

ник неокласицистичної літературної

школи. За життя видав 35 книжок

власної лірики, з яких найяскра¬

вішими є поезії найпродуктивнішого

періоду у творчому житті письмен¬

ника — 20-х рр. XX ст.: «Синя

далечінь* (1922), «Крізь бурю і сніг»

(1925)

Неоромантизм. У напрямі нового романтизму

творили Ю. Яновський, В. Чумак,

В. Еллан-Блакитний, ранній М. Ба¬

жай, В. Сосюра, Є. Плужник.