2)Вузлові проблеми розвитку української культури 80-90 рр

Розкриваючи цю тему, варто почати з аналізу наслідків вузько класового підходу до культури впродовж останніх сімдесяти років її існування. У цей період культура, як система загальнолюдських цінностей, духовних і матеріальних досягнень кожного народу, зазнала в умовах радянської влади значних деформацій. Однобокий підхід до культурно-творчого процесу суттєво збіднив сферу культурного життя, залишивши за його рамками все, що не вкладалося в догмати класової, а згодом партійно-номенклатурної ідеології. Вкрай негативно позначився па стані культури залишковий принцип її фінансування. В результаті, за даними ЮНЕСКО, СРСР за інтелектуально-моральним рівнем посів у середині 80-х років 57-е місце у світі.

Зараз більш яку шести тисячах населених пунктів немає жодного закладу культури. 5 лютого 1993 р. одна з українських газет повідомила про те, що на хуторі Костянтинівка, Бердичевського району. Житомирської області, більше року повністю були відсутні електроенергія і радіозв'язок.

В Україні розвалилася державна мережа книгодрукування і книгопостачання. Книжкова палата перестала видавати списки українських видань.

В складних умовах перебувала і перебуває освіта. Незважаючи на неодноразові спроби реформувати систему освіти, її стан не тільки не покращився, а ще погіршився. Проекти освітніх реформ 1984 р. та 1987-1988 pp. були розроблені КПРС, яка, крім великої кількості гарних слів у цих документах, нічого не зробила для покращення стану освіти. Навпаки, у цей час продовжує діяти залишковий принцип фінансування освіти, бюрократичні перепони все ще сковуютъ її демократизацію. На початку 90-х років СРСР посідав за рівнем освіти 28-е місце у світі.

3)Розвиток української естради

70-х роках з'являється музика нового типу - електронна і створюються вокально-інструментальні ансамблі (ВІА). Популярності в цей час набули багато гуртів, серед яких ВІА "Смерічка", "Кобза", "Світязь", "Арніка" та ін. Але значного успіху набула популярність поета-пісняра Володимира Івасюка, який став відомим завдяки написанням найпопулярнішої пісні всіх часів "Червона рута", яка не втрачає актуальності й дотепер. Він також автор близько 100 пісень, серед яких: «Я піду в далекі гори», «Водограй», «Пісня буде поміж нас» та ін. Але яскрава зірка особистості В. Івасюка швидко згасла - митець помер при загадкових обставинах, але причиною цього стали відверта ненависть метрів-композиторів Майбороди-Шамо-Білаша до нього і гніт тодішньої влади.

Також відомим оперним композитором в 60-70-ті рр. був. Мирослав Скорик, який писав багато музичних композицій, не схожих між собою на твори радянських та українських митців тих часів, серед яких найвідоміша - "Мелодія ля мінор". Але його творчість теж піддавалась утискам провладній партійній номенклатурі йому було складно творити в суворих умовах радянщини.

Також відомими виконавцями української естради в 70-80-ті рр. були Софія Ротару, Василь Зінкевич Назарій Яремчук, Ніна Матвієнко, Іван Попович та ін., а поетами-піснярами - Ігор Поклад, Юрій Рибчинський, Андрій Демиденко (на початку) та ін.

1980-ті роки ознаменувалися новою добою горбачовської Перебудови і гласності, а значить, деякої довгоочікуваної свободи в творенні музики та її виконанні. В цей час починається оновлення української музики, поступова руйнація і зникнення ВІА і старої "совкової" естради, поява рок-музики на українських теренах. В деякій мірі музика в Україні поступово стає вільною і стає рушійною силою до розвалу радянського суворого режиму і набуття Незалежності в 1991 році. З'являються нові естрадні виконавці: А. Кудлай, В. Білоножко, І. Бобул, Л. Сандулеса, Н. Шестак та ін., нові гурти: "Воплі Відоплясова", "Гроно", "Брати Гадюкіни", "Кому вниз", "Мертвий півень", "Плач Єремії" та ін., які перевернули у українців уявлення про українську музику.

4)М.Рильський як представник української та світової ліричної поезії

Максим Рильський – один з найбільших поетів України ХХ ст. Його ім’я утвердилось у свідомості багатьох поколінь як ім’я поета-класика, тобто творця таких цінностей, які не втрачають свого значення з часом, зі зміною епох та ідеологій. Справді, все плинне, але вічним є правда, любов і краса, що стали духовною основою творчості Рильського.

Хтось заперечливо закине: а хто, як не Рильський написав цілий ряд віршів і навіть книжок на догоду комуністичному режиму і тиранові Сталіну. Було й таке: а хто, як не Рильський написав цілий ряд віршів і навіть книжок на догоду комуністичному режиму і тиранові Сталіну. Було й таке… Навіть пісню про Сталіна, яку пропагували для всенародного співу, написав Рильський. Але маємо зрозуміти, що епоха більшовицької диктатури була ворожа до митців України. І твори на партійну тематику часто захищали їх від репресій та уможливлювали істинну творчість. Не плакатні, обов’язкові вірші (їх називали “паровозами”) наших класиків цікаві нам, а ті, що навіки стали золотим надбанням української літератури.

Поет - інтелектуал, учений, перекладач, прекрасний знавець слов’янських літератур, Рильський був людиною чесного серця, чистих помислів і незвичайної доброти. Молодші літератори, яких поет охоче гуртував навколо себе, називали його Вчителем, Батьком.

Максим Тадейович ішов у житті та літературі своїми, надходженими шляхами. В одній з поезій він про це каже так: “На все дивлюся власними очима”. Його шляхи були позначені і квітами, і тернами.

Син дворянина, українського інтелігента, який втратив польські родові корені, неписьменної селянської талановитої і співучої дівчини з села Романівки, він увібрав у душу найкращі риси своїх батьків. Максим (названий своїм батьком на честь Максима Залізняка) виростає в оточенні Лисенків, Страрицьких, Косачів, Ревуцьких . Його дитинство минало серед книжок, музики, мистецтва, з одного боку і романівських краєвидів та сільського оточення – з другого. Змалку, відчуваючи тепло рідної землі і радість спілкування з видатними представниками київської інтелігенції, він ще дитиною почував у собі потяг до поетичного слова.

5.1 б)

5.2 в)

5.3 г)

5.4 а)

5.5 в)

Вар. 10

1. Політична культура епохи М. Хрущова

Першою, хоч і тимчасовою ознакою політичних змін з приходом до влади Хрущова стало «колективне керівництво», що заступило одноосібне правління Сталіна.

Сільськогосподарські проекти. Загальновідомим проектом Хрущова було під-няття цілини, що передбачало освоєння для подальшої культивації близько 16 млн ганезайманих земель Казахстану й Сибіру.

Розпочавши боротьбу проти культу особи Сталіна. М. Хрущов вжив рішучих заходів до забезпечення країни продуктами харчування, розпочавши аграрну реформу. Була здійснена перебудова управління промисловістю і сільським господарством: утворення раднаргоспів, промислових районів, поділ обкомів КПРС на сільські й міські тощо.