
- •Біосинтез вуглеводів
- •1. Утворення глюкози з пірувату.
- •Метаболізм ліпідів у клітинах.
- •1. Гідроліз жирів.
- •1.1. Окислення гліцерину.
- •1.2. Окислення жирних кислот.
- •2. Біосинтез жирів.
- •2.1. Біосинтез жирних кислот
- •2.2. Біосинтез гліцерину.
- •2.3. Біосинтез триацилгліцеридів.
- •2.4. Біосинтез фосфогліцеридів.
- •Розпад білків
- •Метаболізм амінокислот у живих організмах.
- •1. Розклад амінокислот за аміногрупою:
- •1.2.1. Окислювальне дезамінування.
- •1.2.2. Відновне дезамінування.
- •1 .2.3. Гідролітичне дезамінування.
- •1.2.4. Внутрішньомолекулярне переамінування.
- •2. Розклад амінокислот за карбоксильною групою:
- •Утворення кінцевих продуктів білкового обміну.
- •Орнітиновий цикл (цикл сечовини)
- •Біосинтез амінокислот
- •Біосинтез білків.
1. Розклад амінокислот за аміногрупою:
1.1. Трансамінування (переамінування).
Трансамінування – перенесення аміногруп з амінокислоти на кетокислоти під дією амінотрансфераз, коферментом яких є фосфорний ефір вітаміну В6.
На певній стадії катаболізму не менш ніж у 11 амінокислот (ала, арг, асн, асп, цис, іле, ліз, фен, три, тир, вал) -аміногрупа відщеплюється внаслідок ферментативної реакції трансамінування.
При цьому -аміногрупа амінокислот переноситься до -вуглецевого атома однієї з трьох -кетокислот (піровиноградної, -кетоглутарової або щавлево-оцтової), внаслідок чого утворюється -кетоаналог вихідної амінокислоти, а -кетокислота перетворюється у відповідну амінокислоту:
R1–CHNH2–COOH + R2–CO–COOH R1–CO–COOH + R2–CHNH2–COOH
Відомі дві найважливіші трансамінази, а саме, аланінтрансаміназа, що каталізує реакцію перенесення аміногрупи на піровиноградну кислоту, і глутаматтрансаміназа, що каталізує реакцію перенесення аміногрупи на -кетоґлутарову кислоту.
Реакції, що каталізуються трансаміназами, оборотні, їх константа рівноваги дорівнює одиниці. Наслідком цих реакцій є те, що аміногрупи всіх амінокислот входять до складу глутамінової кислоти (у деяких організмів це може бути аспарагінова кислота або аланін).
В організмах, де найактивнішою є аланінтрансаміназа, -аміногрупи всіх амінокислот накопичуються у вигляді аланіну, потім відбувається перенесення цих аміногруп від аланіну до -кетоглутарової кислоти за участю ферменту аланін-глутаматтрансамінази.
Отже, незалежно від першої стадії трансамінування, кінцевим рецептором аміногруп більшості амінокислот є -кетоглутарова кислота, що перетворюється в глутамінову кислоту, яка передає аміногрупи для кінцевих реакцій утворення продуктів азотистого обміну, наприклад сечовини.
Для дії трансаміназ необхідна наявність коферменту – піридоксальфосфату, що є похідним вітаміну В6. Альдегідна група коферменту має здатність реагувати з різними амінами, утворюючи основи Шиффа, або тетіміни.
Цикл трансамінування відбувається в дві стадії:
1) комплекс піридоксальфосфат-фермент приєднує аміногрупу від амінокислоти, утворюючи комплекс піридоксамінфосфат-ферменту; цей процес проходить через проміжне утворення двох основ Шиффа;
2) комплекс піридоксамінфосфат-фермент утворює основу Шиффа з -кетокислотою і передає їй аміногрупу. Безперервно, переходячи з альдегідної форми в аміновану і навпаки, кофермент діє як переносник аміногрупи від амінокислоти до кетокислоти.
Механізм трансамінування можна представити такою схемою:
1.2. Дезамінування.
Найбільш поширеною і важливою реакцією амінокислот за α-аміногрупою є дезамінування.
Дезамінування – це процес відщеплення аміногрупи від амінокислоти з утворенням молекули аміаку.
Воно може йти чотирма шляхами:
окислювальне дезамінування,
відновне дезамінування,
гідролітичне дезамінування,
внутрішньомолекулярне переамінування.
Всі перераховані реакції здійснюються в організмах і кожна з них прискорюється специфічним ферментом; проте поширення їх в природі абсолютно різне: найбільш широко поширена реакція окислювального дезамінування, а останні три зустрічаються вкрай рідко, лише в окремих груп організмів.