2.4. Біосинтез фосфогліцеридів.
Найважливіші фосфогліцериди, що входять до складу мембран і ліпопротеїдів, виконують транспортну функцію, утворюються по розгалудженому біосинтетичному шляху, який починається з фосфатидної кислоти:
При біосинтезі фосфогліцеридів на першому етапі -фосфатидна кислота внаслідок оборотної реакції з ЦТФ перетворюється у цитидиндифосфатдіацилгліцерин, який є попередником для всіх фосфогліцеридів.
У будові ЦДФ-діацилгліцериду цитидиндифосфатна частина його молекули є переносником фосфатидної кислоти. В наступних реакціях дитидиндифосфат замінюється на один із трьох спиртів – серин, інозит або гліцерофосфат з утворенням при цьому відповідно фосфатидилсерину, фосфатидилінозиту або 3-фосфатидилгліцерол-1-фосфату.
Ферментативне декаробоксилювання залишку серину в молекулі фосфатидилсерину веде до утворення фосфатидилетаноламіну. Фосфатидилетаноламін є попередником фосфатидилхоліну, що утворюється внаслідок послідовного перенесення трьох метильних груп від трьох молекул донора метильних груп S-аденозилметіоніну до аміногрупи етаноламіну.
Попередником двох ліпідів, які входять до складу мембран, є 3-фосфатидилгліцерол-1-фосфат. Після дефосфорилювання останнього утворюється фосфатидилгліцерин, а дві молекули фосфатидилгліцерину, з’єднуючись, утворюють кардіоліпін.
Обмін білків
Розпад білків
Головним, але можливо не єдиним шляхом розпаду білків в організмі є гідроліз. Гідролітичний розпад білків протікає в будь-якій клітині організму в основному в спеціальних субклітинних елементах — лізосомах, де зосереджені гідролітичні ферменти і де здійснюється деструкція високомолекулярних речовин до низькомолекулярних метаболітів.
В той же час певна частина ферментів, що каталізує розпад білків, є в цитозолі клітини, а деякі з них секретуються, забезпечуючи позаклітинне переварювання білків.
Гідроліз білків може бути частковим (до пептидів) і повним (до амінокислот). При частковому (неповному) гідролізі в білковій молекулі розпадаються лише деякі пептидні зв'язки, як правило, по сусідству із строго певними амінокислотними радикалами. Цей процес прискорюється специфічними ферментами — протеїназами (пептидил-пептидгидролазами). У свою чергу, пептиди гідролізуються до амінокислот, що відбувається за участю ряду пептидаз. Найбільш поширеними протеолітичними ферментами є: пепсин – у шлунку; у тонкій кишці – трипсин, хімотрипсин, карбокси- та амінопептидази, дипептидази.
Таким чином, в результаті дії пептидгідролаз (протеїназ і пептидаз) з білків в процесі їх гідролізу спочатку утворюються складні суміші різних пептидів, а потім суміш вільних білкових амінокислот. Останні є кінцевим продуктом гідролізу білків.
Метаболізм амінокислот у живих організмах.
Катаболізм амінокислот до кінцевих продуктів обміну (СО2, Н2О і NH3) відбувається шляхом окислення їх через ряд ферментативних реакцій. Для окислення двадцяти різних амінокислот існує двадцять різних шляхів.
Але всі ці шляхи приводять до утворення невеликої кількості продуктів, які потім окислюються в циклі трикарбонових кислот або є попередниками для синтезу різних компонентів клітин.
Далі перетворення -аміногрупи всіх амінокислот практично однакове. У ссавців амінний азот виводиться із організму у вигляді сечовини, сечової кислоти й аміаку.
Для катаболізму амінокислот характерні такі основні ознаки: всі амінокислоти можуть проходити через стадії: трансамінування, дезамінування, декарбоксилювання.