3. Поверхневі води і річкова мережа

Волинська область багата на поверхневі води: ріки, озера, ставки. Ріки області переважно належать до басейну р. Прип'яті. Найбільшими ріками області є р. Прип'ять з притоками Турія, Стохід і Стир. Вздовж західної межі області протікає р. Західний Буг з притокою Лугою. Більшість рік області бере початок за її межами. Тільки деякі з них (Турія, Стохід, Вижівка та ін.) не виходять за межі області. Ріки протікають по території області в основному з півдня на північ, мають повільну течію, що пов'язане з незначним зниженням поверхні області на північ. У поліській частині області ріки мають невеликий похил 0,27-0,40 м/км, розширені заплави, в яких навесні після повені залишаються тимчасові озера. Особливість рік поліської частини – дуже повільна течія 0,1-0,2 м/сек. У межах Волинської області до басейну р. Прип'ять належать 59 рік довжиною від 10 до 50 км, чотири – від 50 до 100 км і чотири (Прип'ять, Турія, Стохід, Стир) – понад 100 км. До басейну Західного Бугу відносяться в межах області 11 рік довжиною від 10 до 50 км, одна з них (Луга) – понад 50 км (табл. 8).

Середня густота річкової сітки в басейні р. Прип'ять коливається в межах 0,25-0,47 км/км кв, а в басейні Західного Бугу – 0,22- 0,35 км/км кв. Річки Волинської області за своїм режимом належать до рівнинного типу, переважно снігового живлення. В середньому за рік талі снігові води в річному стоці займають близько 60-70%, решта стоку має дощове і підземне походження, причому підземне живлення становить 12-32% річного стоку. Характер живлення рік області обумовлює їх рівневий режим і режим стоку.

Річному ходу рівнів рік області властива яскраво виражена висока весняна повінь і низька межень, яку порушують літні і зимові паводки. Весняна повінь починається в першій половині березня (часом у кінці лютого), закінчується – у другій половині квітня або на початку травня. Весняна повінь триває півтора-два місяці і залежить від довжини ріки і заліснення басейну. Високі рівні, як правило, пов'язані з весняною повінню і спостерігаються в кінці березня – на початку квітня.

Найбільш раннє підвищення рівнів води припадає на період сніготанення, тобто на початок лютого (1939, 1950, 1957, 1966 pp.), найпізніші – на початок весняної повені – перші числа квітня (1939, 1952, 1956, 1962 pp.). Найвищі рівні спостерігаються під час весняної повені, в кінці березня – на початку квітня. Проте під час повені інколи наявні два або три піки. У весняну повінь заливаються водою заплави, частково надзаплавні тераси. Під час літньої межені бувають невеликі дощові паводки, які тривають від п'яти-восьми до 10-12 днів. Рівні дощових паводків значно нижчі від високих рівнів весняної повені, але в окремі роки (1948, 1955, 1956, 1958) на деяких ріках влітку під час паводків можуть спостерігатися високі рівні води, які за величиною наближаються до рівнів весняної повені або й перевищують їх.

3.6. Грунти

Розміщення грунтового покриву Волинської області чітко підпорядковане певним географічним закономірностям. У межах Волинської височини, вкритої лесовидними суглинками, утворилися грунти, властиві для лісостепу: чорноземи типові, чорноземи опідзолені та сірі, лісостепові опідзолені грунти. У поліській частині області переважають азональні та гідроморфні грунти, пов'язані з її низинним рельєфом і поширенням піщаних та супіщаних відкладів (легкого механічного складу), які представлені дерново-підзолистими, дерновими, лучними і болотними грунтами та торфовищами. У місцях виходів на денну поверхню крейди та мертелів утворилися перегнійно-карбонатні грунти.