4. Задача цифри тільки інші будуть!!!

Підприємство-резидент "Рондо" на підставі договору купівлі продажу з підприємством-нерезидентом "Global" одержало товар на суму 15 569 доларів США, у тому числі транспортні послуги на території України на суму 1 210 доларів США (відповідно до рахунку-фактури та акту наданих послуг) на умовах СРТ (перевезення товару оплачене до пункту призначення) м. Хмельницький. Даний товар обкладається митом за ставкою 9%, ставка митного збору 0,2%. Курс НБУ на дату оформлення вантажноі митної декларації - 8,20 грн./дол. США.

Необхідно розрахувати фактурну вартість товару, митну вартість, суму мита, митного збору та суму ПДВ. Дати пояснення розрахунками та обчисленням згідно чинного податкового законодавства.

Розв'язання:

Нагадаємо, що база оподаткування митом включає в себе митні вартість, яка складається з вартості на момент перетинанння кордону України. До бази оподаткування ПДВ, згідно ПК України, включається, крім митної вартості, сума мита. Таким чином:

1. Фактурна вартість (ФВ) складає:

ФВ= 15569*8,20=127 665 грн.

2. Транспортні витрати (ТВ) по території України складають:

ТВ=1210 х 8,20=9 922 грн.

3. Митна вартість (МВ) визначається шляхом зменшення фактурноі вартості на вартість транспортування по Україні:

МВ=ФВ-ТВ= 127665-9922=117 743 грн.

4. Мито (М), розраховане за формулою, дорівнює:

М=S х МВ, де S - ставка мита

M=0,1 х МВ= 0,09 x 117743 = 10596,87грн.

5. Митний збір (Мз), дорівнює:

М=SМз x МВ, де SМз - ставка митного збору

Мз=0,002 x М=0,002 x 10596,87=21,2 грн.

6. Податок на додану вартість становить:

ПДВ=(МВ+М) x SПДВ , де SПДВ - ставка податку на додану вартість.

ПДВ= (МВ+М) x 20%=.(117 743+10596,87) * 20%=25668 грн

5. Визначити податок на землю, що має сплачувати кожен землевласник...Тер.500 кв м, Укр залізниця займає 75%, приват підприємство 25%. Місце де розташоване, в ньому проживають 110 000 населення

плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельним податком вважається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Щодо орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності то це – обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Для визначення розміру податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка (НГО) земельних ділянок.

Податок на землю обчислюється відповідно до бази оподаткування, а саме:

- НГО з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного згідно зі статтею 289 Податкового кодексу;

- Площі земельних ділянок, НГО яких не проведено

Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, складає 1% від їх нормативної грошової оцінки(

Коефіцієнт індексації Кі=[І – 10]/100= (110-10)/100=1

П=Кі*S*Ставку=1*500кв.м*0,1=50 грн\

Білет 19 (49)

1. Охарактеризуйте прийняття, виконання і встановлення місцевих податків і зборів, централізований і децентралізований аспект.

2. Постачання послуг, робіт, товарів нерезидентом на митну територію України. Оподаткування нерезидентів при ввезенні ними на митну територію України товарів, робіт, послуг

3. Основні елементи екологічного податку, значення.

4. Задача. зарплата 4 200 у фіз. особи , лікарняні 300 гривень. необхідно визначити яка сума буде відраховуватись до пенсійного фонду та фонду соцстрах, і податок з фіз осіб. Задача по єсв, та Пндфо. Визначити суму до сплати по єсв та пндфо. Якщо нараховано працівнику з/п та виплати на оздоровлення. (Замість єсв у вас буде нарахування по пенсійному і соц. страху, це по суті і є єсв, так шо не лякайтесь)

5. визначити ПДВ. Рохрахувати пдв в звітному періоді, дані суми по операціям з урахуванням пдв та без урахування.

1. Місцеві податки (збори) - це платежі, які спрямовуються виключно до бюджету місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст.

Вид бюджету, до якого надходить податок (збір), залежить від виду органу місцевого самоврядування, рішенням якого його було встановлено на відповідній території.

У ст. 10 міститься перелік місцевих податків та зборів. Виходячи з цього переліку, кожна сільська, селищна чи міська рада приймає рішення щодо встановлення на своїй території тих чи інших місцевих податків та зборів.

Закріплені в ст. 10 місцеві податки та збори поділяються на дві групи: на загальнообов'язкові та факультативні.

Встановлення і справляння загальнообов'язкових місцевих податків та зборів є обов'язковим на території усієї України. До таких податків та зборів належать - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (справляння податку запроваджується з 1 січня 2012 року); єдиний податок; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

В пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК запроваджено новацію щодо загальнообов'язкових місцевих податків і зборів, яка раніше не передбачалась податковим законодавством України. Якщо органи місцевого самоврядування (сільська, селищна чи міська ради) у визначені законодавством строки не приймають рішення про встановлення на своїй території загальнообов'язкових місцевих податків і зборів, то такі платежі вважаються встановленими із застосуванням мінімальної ставки, визначеної у відповідних статтях ПК України.

Вирішення питання доцільності встановлення факультативних податків та зборів на території села, селища чи міста належить до виключної компетенції відповідної місцевої Ради.

Відповідно до п. 10.4 ст. 10 ПК до факультативних належать - збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір. Усі інші місцеві податки та збори належать до групи загальнообов'язкових платежів.

Місцеві податки та збори, не передбачені в ст. 10 ПК, вважаються такими, що не встановлені та сплаті не підлягають.

Відповідно до ст. 69 Бюджетного кодексу України місцеві податки і збори належать до доходів місцевих бюджетів та не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів до цих бюджетів. Як проголошено в ч. 5 ст. 78 Бюджетного кодексу України, податки і збори визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування їх на єдиний казначейський рахунок.

2. Підпунктом 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що нерезиденти це:

а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

На території України нерезиденти можуть здійснювати господарську діяльність через свої постійні представництва.

Постійне представництво - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема, склад або приміщення, що використовується для доставки товарів (пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Представництво, відкрите нерезидентом на території України, має повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента).

Підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи, може бути особою для цілей розділу V Кодексу.

Отже, представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи, може бути зареєстровано платником податку на додану вартість, а у разі дотримання умови, передбаченої пунктом 181.1 статті 181 Кодексу, підлягає обов’язковій реєстрації платником.

У випадку реєстрації представництва нерезидента платником податку на додану вартість, на нього поширюються норми Кодексу, передбачені для платників податку на додану вартість.

У разі якщо нерезидент здійснює господарську діяльність на території України не відкриваючи постійного представництва, податковий облік операцій проведених з таким нерезидентом має ряд особливостей.

По-перше, операцією з постачання товарів таких нерезидентів може бути лише ввезення товарів на митну територію України покупцем таких товарів (резидентом), у якого виникає податкове зобов’язання при поданні митної декларації для митного оформлення таких товарів. При цьому попередня оплата вартості товарів, що імпортуються не змінює сум податку, які відносяться до податкового кредиту платника податку.

По-друге, у разі постачання послуг такими нерезидентами, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету, є отримувач послуг (п. 180.2 статті 180 Кодексу).

Необхідно зазначити, що не підпадають під об’єкт оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг нерезидентом за умови, що місце постачання таких послуг відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 Кодексу розташоване за межами митної території України та такі операції підтвердженні відповідними первинними документами (угода, акт виконаних робіт тощо).

Розглянемо особливості оподаткування операцій з постачання послуг нерезидентами на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (п. 187.8 ст. 187 Кодексу).

Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку (п.190.2 ст.190 Кодексу).

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації з податку на додану вартість попереднього періоду (п. 198.2 ст. 198 Кодексу).

Правила оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами на митній території України, визначено статтею 208 Кодексу.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний (податковий) період. При цьому отримувач послуг у порядку, визначеному статтею 201 Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту наступного звітного періоду. Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку та незалежно від суми податку на додану вартість, вказаній в такій податковій накладній, не підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228 (далі – наказ № 1492), обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України, вказуються у рядку 7 розділу I декларації за відповідний звітний (податковий) період. А в декларації за наступний звітний період – у рядку 12.4 розділу ІІ декларації.

Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то такий отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил розділу V Кодексу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування. Такі особи подають до органу податкової служби Розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України (далі – Розрахунок), форма якого затверджена наказом № 1492.

Розрахунок подається отримувачем послуг тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано. Такий Розрахунок отримувач послуг подає протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, у якому такі послуги отримано, та сплачує до бюджету суму ПДВ, відображену в Розрахунку, протягом 10 календарних днів, що настають за терміном його подання.

Стаття 190. Порядок визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України

190.1. Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

190.2. Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

190.3. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.