1. Оподаткування доходів громадян України за кордоном порівняльна характеристика країн єс і снд

Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу встановлено, що платниками податку є, зокрема, фізичні особи — резиденти, які отримують іноземні доходи.

Згідно з пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 цього Кодексу об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, іноземні доходи, тобто будь-які доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу, пп. 170.11.1 якого визначено (з урахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку — отримувача, який зобов'язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, встановленими п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу, тобто 15 та 17%.

Згідно з п. 164.4 ст. 164 Податкового кодексу під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Нацбанку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Відповідно до пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

При цьому сума податку з іноземного доходу платника податку — резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника відповідно до законодавства України (пп. 170.11.4 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Згідно з пп. 170.11.3 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу не зараховуються у зменшення суми річного податкового зобов'язання платника податку:

• податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;

• поштові податки;

• податки на реалізацію (продаж);

• інші непрямі податки незалежно від того, належать вони до категорії прибуткових податків  чи вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.

Відповідно до п. 13.5 ст. 13 цього Кодексу для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

У разі відсутності у платника податку підтвердних документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 Податкового кодексу, такий платник зобов'язаний подати до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами (абзац другий пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу).

Підпунктом «б» п. 171.2 ст. 171 цього Кодексу встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів, є платник податку.

Платник податку — отримувач іноземних доходів зобов'язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію, в рядку 01.15 якої відобразити суму іноземних доходів (колонка 3), суму податків, сплачених за кордоном, що зараховуються в Україні (колонка 4), та суму податку, нарахованого за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу (колонка 5). Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих з джерел за межами України, наведено у додатку 6 до декларації.

Водночас якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено Податковим кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 Податкового кодексу).

СНД – Росія.

Порядок оподаткування доходів громадян регулюється Законом України від 22.05.2003 р. N 889-IV ( 889-15 ) "Про податок з доходів фізичних осіб", який вступив у дію з 01.01.2004 року, згідно з нормами якого обов'язок подання декларації виникає у разі

отримання:

окремих видів доходів, з яких при їх нарахуванні чи виплаті податок не утримувався (наприклад, доходи у вигляді спадщини, подарунків, позитивного фінансового результату операцій з інвестиційними активами, цільової благодійної допомоги на деякі

види, зокрема косметичного лікування, виграшу в азартні ігри тощо) (пп. 8.1.3 ст. 8 закону ( 889-15 );

доходів від осіб, які не є податковими агентами (наприклад, дохід від надання нерухомості в оренду фізичній особі, тобто якщо орендар є фізичною особою, а також допомоги від благодійника - фізичної особи тощо) (пп. 8.2.1 та пп. 8.2.2 ст. 8 ( 889-15 ); іноземних доходів (пп. 9.9.1 ст. 9 ( 889-15 ).

Тобто, відповідно до пп. 9.9.1 ст. 9 ( 889-15 ), якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку, який зобов'язаний подати

річну податкову декларацію.

Громадянин України, який працює за трудовим договором у Російській Федерації, подає річну податкову декларацію до податкових органів за місцем податкової адреси - місцем постійного або переважного проживання платника податку, місцем податкової

реєстрації платника податку (пп. 1.14 ст. 1 ( 889-15 ).

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію (п.п. 21.1 ст. 21 ( 889-15 ).

ЄС – Польща.

Податок на доходи фізичних осіб встановлено Законом „Про податок з фізичних осіб” від 26 липня 1991 року і Законом „Про акордне начислення податку на деякі види доходу фізичних осіб” від 20 листопада 1998 року. Оподаткуванню належать доходи фізичних осіб незалежно від джерела надходження. Підприємці-фізичні особи мають право обрати фіксований податок в розмірі 19%. Закон “Про податки з фізичних осіб” передбачає більше ніж 100 видів діяльності, що звільнені від податку на доходи, або передбачають певні пільги.

З 1 січня 2009 року у Республіці Польща введено два види податку від фізичних осіб. Якщо платник податку протягом року отримував дохід у розмірі до 85 528 польських злотих (30545 дол. США), то повинен сплатити податок у розмірі 18% від доходу. Всі доходи платника податку, які перевищуватимуть вищезгадану суму доходу, сплачуватимуть податок у розмірі 32%.

Середньою ставкою податку з доходів у розмірі 19% обкладаються дивіденди та надходження від долі у прибутках юридичних осіб. Податком з доходу обкладаються фізичні особи, які постійно проживають в Польщі та особи, які перебувають в країні понад півроку. Також оподатковуються доходи осіб, що проживають за кордоном, якщо джерело цих доходів знаходиться у Польщі.

Для визначення загальної суми оподаткування дохід зменшується на суму страхових внесків на пенсійне страхування за віком та станом здоров'я, на лікарняне страхування та страхування від нещасних випадків, що передбачено у положеннях про систему соціального страхування.